Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розробка плану розташування обладнання




На підставі обраного типу і топології мережі, а також обраного мережевого обладнання і типу кабелю необхідно розробити план розташування обладнання. При розробці плану обгрунтувати розташування комутаторів і сервера. На цих планах повинні бути вказані:

- приміщення, в яких проектується розташування вузлів активного обладнання ЛОМ;

- траси проходження з'єднувальних ліній між вузлами ЛВС і абонентами;

- точки переходу між будівлями / поверхами, використовувані для прокладки кабелю.

План розташування обладнання і прокладання кабелю необхідно привести у графічної частини.

2.5 Розрахунок необхідної кількості обладнання

Довжина кабелю залежить від кількості та місця розташування робочих станцій, сервера та іншого мережевого обладнання, оскільки від кожного мережевого пристрою до комутатора прокладається окремий кабель.

При розрахунку довжини горизонтального кабелю враховуються такі очевидні положення. Кожна телекомунікаційна розетка зв'язується з комутаційним обладнанням у кросової поверху одним кабелем. У відповідності зі стандартом ISO / IEC 11801 довжина кабелів горизонтальної підсистеми не повинна перевищувати 90 м. Кабелі прокладаються по кабельних каналах. Беруться до уваги також спуски, підйоми й повороти цих каналів.

Існує два методи обчислення кількості кабелю для горизонтальної підсистеми:

- метод підсумовування;

- емпіричний метод.

Метод підсумовування полягає в підрахунку довжини траси кожного горизонтального кабелю з подальшим складанням цих довжин. До отриманого результату додається технологічний запас величиною до 13%, а також запас для виконання оброблення в розетках і на кросових панелях. Перевагою розглянутого методу є висока точність. Однак за відсутності засобів автоматизації і проектуванні комп'ютерних мереж з великою кількістю портів такий підхід виявляється надмірно трудомістким, що практично виключає, зокрема, прорахунок декількох варіантів організації кабельної системи. Він може бути рекомендований для використання тільки в разі проектування мереж з невеликою кількістю комп'ютерів.



Загальний розрахунок кабелю шляхом підсумовування обчислюється за формулою

(1)

 

де n – кількість комп'ютерів;

l – довжина сегмента кабелю;

KS - коефіцієнт технологічного запасу - 1,3 (13%), який враховує особливості прокладання кабелю, всіх спуски, підйоми, повороти, міжповерхові наскрізні отвори (при їх наявності) та також запас для виконання обробки кабеля.

Довжина кабелю, необхідного для кожного приміщення, дорівнює сумі довжин сегментів всіх вузлів цього приміщення, помноженого на коефіцієнт технологічного запасу, наприклад, якщо в приміщенні розташовуються три вузла мережі, то розрахунок кабелю проводиться таким чином

Таким чином, проводиться розрахунок кількості кабелю для всіх інших приміщень.

Розрахунок необхідної кількості кабелю можна привести в таблиці 2.

Таблиця 2 – Розрахунок необхідної кількості кабелю

№ п/п   Розташування комп'ютера   Довжина кабелю, м   Разом  
Найменування кабінету (номер поверху), номер ПК    

 

Довжина кабелю, необхідного для всіх приміщень, розраховується за формулою

(2)

Наприклад,

Емпіричний метод реалізує на практиці положення відомої центральної граничної теореми теорії ймовірностей і, як показує досвід розробки, дає хороші результати для кабельних систем з числом робочих місць понад 30. Його сутність полягає в застосуванні для підрахунку загальної довжини горизонтального кабелю, що витрачається на реалізацію конкретної мережі, узагальненої емпіричної формули.

Відповідно до цього методу середня довжина кабелю Lav, приймається рівною

(3)

 

де Lmin і Lmax - довжина кабельної траси від точки введення кабельних каналів у кросову до телекомунікаційної розетки відповідно самого близького і самого далекого робочого місця, розрахована з урахуванням особливостей прокладки кабелю, всіх спусків, підйомів, поворотів, міжповерхових наскрізних прорізів (при їх наявності) і т.д.;

Ks - коефіцієнт технологічного запасу – 1,1 (10%);

X = Х1 + Х2 - запас для виконання обробки кабеля. З боку робочого місця (Х1) він приймається рівним 30 см. З боку кросової - Х2 - він залежить від її розмірів і чисельно дорівнює відстані від точки входу горизонтальних кабелів в приміщення кросової до найдальшого комутаційного елемента знову ж таки з урахуванням всіх спусків, підйомів і поворотів.

Розрахунок кабель-каналу проводиться по периметру кожного приміщення, потім все підсумовується.

Весь перелік необхідного обладнання необхідно провести в таблиці 3.

Таблиця 3 – Специфікація обладнання

 

№ п/п Найменування обладнання Тип обладнання Одиниця виміру Кількість
         

 

3 Експлуатаційний розділ

3.1 Розподіл мережевих адрес

IP-адреси використовуються для ідентифікації пристроїв у мережі. Для взаємодії по мережі IP-адреса має бути призначений кожному мережевому пристрою (у тому числі комп'ютерів, серверів, маршрутизаторів, принтерів і т.д.). Такі пристрої в мережі називають хостами.

За допомогою маски підмережі визначається максимально можливе число хостів у конкретної мережі. Маски підмережі дозволяють розділити одну мережу на кілька підмереж.

Підмережі використовуються практично у всіх (за винятком самих малих) мережевих середовищах для розбиття мережі на більш дрібні сегменти з власними адресами. Для створення адрес підмереж запозичується декількох біт з хостової частини IP адреси.

Адреса підмережі IP створюється шляхом запозичення біт з хостової частини адрес класу A, B і C. Як і IP адреса, кожну адресу підмережі повинен бути унікальним. В алгоритмі, використовуваному для розрахунку підмереж, використовуються ступеня двійки.

При запозиченні біт з хостової частини важливо звернути увагу на число створюваних додаткових підмереж при кожному запозичення 1 біта. При запозиченні 2 бітів можливе створення чотирьох підмереж (22 = 4). При запозиченні кожного додаткового біта з хостової частини кількість створюваних підмереж збільшується в 2 рази, а число унікальних адрес хостів зменшується в 2 рази.

Наприклад:

· використання 3 бітів для поля підмережі дозволяє створити 8 підмереж (23 = 8).

· використання 4 бітів для поля підмережі дозволяє створити 16 підмереж (24 = 16).

· використання 5 бітів для поля підмережі дозволяє створити 32 підмережі (25 = 32).

· використання 6 бітів для поля підмережі дозволяє створити 64 підмережі (26 = 64).

У загальному випадку для розрахунку кількості доступних підмереж на основі заданої кількості бітів для підмережі можна використовувати наступну формулу:

Кількість підмереж = 2s

де s – це кількість бітів, запозичених з хостової частини для створення підмереж.

Всі результати розрахунку адрес комп'ютерів в мережі внести до таблиці за зразком таблиці 4. Таблиць має бути стільки, на скільки підмереж розбита мережу.

Таблиця 4 - Підмережа 1

IP-адреса/маска підмережі Номер мережі Значення останнього октету
IP-адреса (десяткова)    
IP-адреса (двійкова)    
Маска підмережі (двійкова)    
Адреса підмережі: Найменший ідентифікатор хоста:
Широкомовна адреса: Найбільший ідентифікатор хоста:

 

3.2 Підключення локальної мережі до Internet

Необхідно забезпечити доступ до мережі Інтернет з усіх робочих станцій.

Є три основні варіанти підключення локальної мережі до Інтернет:

• «пряме» IP-підключення;

• підключення через NAT;

• підключення через проксі-сервер.

Розглянути переваги, недоліки і область застосування кожного методу, а також деякі виникаючі нюанси. Вибрати й обґрунтувати конкретний спосіб підключення.

3.3 Планування інформаційної безпеки

Визначити необхідні заходи щодо захисту інформації, які можуть бути згруповані в організаційні і технічні заходи. Слід здійснити розмежування доступу до ресурсів.

Передбачити рішення щодо безперебійного харчуванню, резервного копіювання та антивірусного захисту.





Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 984; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.016 сек.