З адміністративного права 2 страница

ДЖЕРЕЛО ПРАВА — це зовнішній прояв норм права, тобто будь-який правовий акт, що містить норми права. Джерелом адміні­стративного права є акти законодавства (законодавчі та підзаконні акти), які регулюють відносини, що виникають в процесі організа­ції і здійснення державного управління.

⁴ ДЖЕРЕЛО АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА — акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які містять адміністра-тивно-правові норми.

ДЕРЖАВНА ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА — специфічний вид екологічного контролю, метою якого є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих терито­ріях і об'єктах. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ — центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо не формуючи урядову політику, покликаний сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого (міжсекторного) характеру.

ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ — державні організації, які наділені державно-владними повноваженнями й покликані здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві.

ДЕРЖАВНІ ПІДПРИЄМСТВА — державні організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.

ДЕРЖАВНА ПОСАДА — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА — обов'язкова умова здійснення всіх видів підприємницької діяльності кожним підприємцем, що означає необхідність проходження ним певної процедури, яка підтверджується свідоцтвом про реєстрацію.

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ — встановлені Конституцією або спеціаль­ними законами особливі розпізнавальні знаки даної держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках — і певний історичний або ідеологічний зміст. До державних символів відно­сяться: герб, гімн і прапор.

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА — професійна діяльність осіб, які обійма­ють посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету. Ці особи є держав­ними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ — особа, що займає у встанов­леному порядку посаду в державній організації органів державної влади і за винагороду виконує певну роботу щодо виконання завдань і функцій держави.

¹ „ ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ — це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці Украї­ни та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ — підзаконна, юридично-владна діяльність організуючого, виконавчо-розпорядчого характеру, яка здійснюється органами виконавчої влади і спрямована на організацію виконання законів, практичне виконання завдань і функцій держави з безпосереднього та оперативного керівництва економікою, соціаль­но-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.

ДЕРЖАВНІ УСТАНОВИ — державні організації, які здійснюють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріальних благ.

ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО УКРАЇНИ (посольство, торгове і консульське представництво) є постійно діючою державною установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіцій­ні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати її інтереси, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.

ДИСЦИПЛІНА — режим свідомого підпорядкування та суворого дотримання правил поведінки, узгодженість в діях, передовсім дер­жавних службовців по виконанню ними загальних і посадових обов'язків та розпоряджень керівництва.

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — застосування за­ходів дисциплінарного і громадського впливу до державних служ­бовців в порядку службового підпорядкування за невиконання чи порушення службових обов'язків.

ДОТАЦІЯ — фіксована грошова допомога, що при певних умовах надається вищестоящим бюджетом місцевому бюджету з метою забезпечення виконання ним своїх функцій без обмеження сфери використання коштів на безповоротній основі і не вимагає вкладення коштів з боку отримувача.

ЕКСПЕРТ — особа, що має спеціальні знання і залучається органом виконавчої влади чи його посадо­вою особою для проведення експертизи.

загальний нагляд прокуратури — це

нагляд за виконанням законів органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами. У випадку пору­шення законодавства важливим є виявлення причин, що призве­ли до цього.

ЗАОХОЧЕННЯ — використання державними, громадськими органами і посадовими особами спеціальних форм позитивної оцінки і схвалення досягнутих успіхів у роботі і поведінці державних службовців, працівників апарату органів виконавчої влади і місце­вого самоврядування, окремих громадян і трудових колективів.

ЗАКОНОДАВСТВО — певна система законодавчих актів та актів Президента і Кабінету Міністрів України, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, які містять правила поведінки і регулюють суспільні відносини.

ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я — підприємство, установа, організація, завданням якої забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також

виконання інших функцій на основі професійної діяльності медич­них працівників.

ЗАКОННІСТЬ — правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.

ЗАЯВА —звернення фізичної чи юридичної особи до керівника підприємства, установи, організації, структурного підрозділу з питань реалізації належних їм прав або захисту інтересів.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарсь­кої діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

ЗОНА МИТНОГО КОНТРОЛЮ — місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

ЗОНА СПРОЩЕНОГО МИТНОГО КОНТРОЛЮ — частина зони митного контролю з належним технічним та інформаційним облад­нанням для здійснення контролю у спрощеному порядку виникнення правових відносин.

ІНОЗЕМЦІ — громадяни іншої держави, які про­живають на території держави, громадянами якої вони не є.

ІНСПЕКЦІЯ — особливий вид органів виконавчої влади, призначенням яких є нагляд за виконанням правил, вста­новлених в окремій галузі державного управління, і які поєднують конкретні функції управління, особливо контролю з деякими адміні­стративними правами.

ІНФОРМАЦІЯ — відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях) у тому числі листування, книги, помітки, ілюстра­ції, карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів, пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

КОНТРОЛЬ — функція управління, яка полягає у тому, щоб встановити відповідність або невідповід­ність фактичного стану об'єкта управління визначено­му управлінським рішенням.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ — вищий орган виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Персональний склад

Кабінету Міністрів призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

КВАЛІФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕН­НЯ — встановлення відповідності скоєного правопорушення тому або іншому складу проступку, передбаченому нормою адміністра­тивного законодавства.

КОМПЕТЕНЦІЯ — сукупність повноважень, якими наділяється державний орган чи посадова особа при виконанні своїх обов'язків.

КОНСТИТУЦІЯ — основний закон держави, в якому регламен­туються найважливіші з точки зору держави відносини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, правового статусу особи.

/КОРУПЦІЯ — це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання їх повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг, або інших переваг

КУЛЬТУРА — це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених суспільством, що характеризують певний рівень його розвитку.

КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ — об'єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.

ЛІЦЕНЗІЯ — документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визна­ченого строку за умови виконання ліцензійних умов. V ЛІЦЕНЗУВАННЯ — визнання спроможності вищого навчального закладу розпочати освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Ліцензії на проведення освітньої діяльності надає Міністерство освіти і науки України.

МАСОВА ІНФОРМАЦІЯ — це публічно поширюва­на друкована та аудіовізуальна інформація. Друкова­ними засобами масової інформації є періодичні друко­вані видання (преса) — газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — це способи цілеспря­мованого впливу на поведінку громадян, а також діяльність підпри­ємств і організацій, органів, служб та службовців апарату виконавчої влади в інтересах забезпечення оптимального рівня виконання вимог законодавства. Серед методів державного управління можна

назвати: реєстрацію, ліцензування, квотування, переконання, примус, заохочення.

, МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАН­НЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН — сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають у процесі здійснення органами виконавчої влади завдань і функцій державного управління.

ч^ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ — система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.

МИТНА СПРАВА — порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, яке пов'я­зане із встановленням мита і митних зборів, процедури митного контролю, та інші засоби втілення в життя митної політики.

МИТНИЙ РЕЖИМ — це сукупність встановлених митним законо­давством правових положень, які визначають порядок переміщення через митний кордон України транспортних засобів і товарів та застосування до них митних процедур залежно від мети переміщення.

МИТНІ ОРГАНИ — спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

МИТНІ ПРАВИЛА — встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ — центральний орган виконавчої влади, покликаний виробляти та реалізовувати державну політику у відповідних сферах і галузях суспільного життя (секторах держав­ного управління). Воно здійснює управління у відповідній галузі або створюється для виконання окремої функції у масштабах країни. В Україні функціонують міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів: Міністерство внутрішніх справ; Мініс­терство економіки; Міністерство палива і енергетики; Міністерство закордонних справ; Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі; Міністерство промислової політики; Міністерство культури і мистецтв; Міністерство оборони; Міністерство освіти і науки; Міністерство охорони здоров'я; Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки; Міністерство аграрної політики; Міністерство праці і соціального захисту населення; Міністерство транспорту; Міністерство з питань надзвичайних ситуа­цій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; Міністерство фінансів; Міністерство юстиції (всього 16). \| МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ — право певної територіальної громади (мешканців села, кількох сіл, селища або міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України.

V МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ — державні органи, які у відповідно до ст. 118 Конституції України здійснюють виконав­чу владу в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Склад міс­цевих державних адміністрацій формують їх голови. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються та звільнюються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ — це система спостережень, збиран­ня, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологіч­ної безпеки.

МОТИВ АДМШІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ — наміри і спонукання особи, якими вона керувалась при скоєнні право­порушення.

МУЗЕЙ — заклад, який займається збором і організацією виста­вок творів мистецтва, предметів історії, науки, побуту і різних галузей промисловості, сільського господарства та ін. з метою їх збереження та дослідження.

/НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН може бути введено за умов стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю

____ населення та настання інших обставин, викладених

у ст. 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану". Режим надзвичайного стану полягає в обмеженні прав і свобод гро­мадян, колективних суб'єктів права; зміні системи державної влади шляхом утворення нових виконавчих органів, перерозподілі компе­тенції, надання додаткових повноважень. Режим надзвичайного ста­ну при наявності надзвичайної ситуації вводиться у встановленому законом порядку компетентними державними органами.

⁴ «НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА — стан захищеності життєво важли­вих інтересів особи, держави та суспільства від існуючих і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.

НЕОБЕРЕЖНІСТЬ — одна із форм вини. Характеризує психічне ставлення правопорушника до скоєного ним правопорушення. У даному випадку особа, що скоїла правопорушення, передбачає можливість настання шкідливих наслідків своїх дій або бездіяльнос­ті, але легковажно розраховує на їх попередження або не передбачає можливості настання таких наслідків, але повинна була і могла їх передбачати.

НЕРЕЗИДЕНТ — юридична особа і суб'єкт господарської діяль­ності України, що не має статусу юридичної особи (філія, представництво тощо), яка створена і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у т.ч. юридична особа та суб'єкт підприємницької діяльності, створений з участю юридичної і фізичної особи.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ — офіційний письмовий доку­мент компетентного державного органу, в якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державним примусом.

НОТАРІАТ В УКРАЇНІ — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН — добровільне гро­мадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх

____ прав і свобод.

ОБОРОНА УКРАЇНИ — комплекс політичних, економічних, екологічних, військових, соціальних і правових заходів щодо забезпе­чення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів-держави і мирного життя народу.

Метою оборони України є створення всіх необхідних умов для запобігання воєнному нападові та збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — самостійний вид органів державної влади, який згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням організацію виконання законів.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА — форма юридичної особи — суб'єкта підприємництва, що характеризує специфіку його створення, майнового статусу, характеру його прав і прав заснов­ників (учасників) на майно, та особливості їх відповідальності за зобов'язаннями суб'єкта.

ОРЕНДА — засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

ОСВІТА — це цілеспрямований процес навчання і виховання в інтересах особи, суспільства і держави.

ОСОБИСТІ ПРАВА І СВОБОДИ — права, пов'язані з виконанням громадянами дій, спрямованих на задоволення власних потреб.

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я — система заходів спрямованих на забез­печення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливий індивідуальній тривалості життя.

ПЕРЕКЛАДАЧ (СУДОВИЙ) — особа, яка виклика­ється судом для забезпечення повного ознайомлення з матеріалами справи учасників процесу, що не воло­діють мовою, якою ведеться судочинство, а також для перекладу пояснень учасників процесу, документів тощо.

ПІДВІДОМЧІСТЬ (АДМІНІСТРАТИВНА) — компетенція того або іншого органу виконавчої влади щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

і/ ПІДЗАКОННИЙ АКТ — акт компетентного державного органу, який видається на підставі й на виконання законів.

ПІДПИС — форма засвідчення законності документа та вияв відповідальності за його зміст.

ПІДПРИЄМНИЦТВО — самостійна, ініціативна, систематична, здійснювана на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею з метою отри­мання прибутку.

ПІДПРИЄМСТВО — самостійний статутний суб'єкт господарю­вання, що має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — закріп­лені за органом виконавчої влади права і обов'язки (в тому числі — обов'язки нести відповідальність за наслідки виконання повноважень, так звані "юрисдикційні" обов'язки). Для визначення певного обсягу повноважень, закріпленого за кожним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій, застосовується поняття "компетенція". Центральне місце та переважну частину серед повноважень органу виконавчої влади складають державно-владні повноваження, тобто повноваження щодо прийняття обов'яз­кових для виконання рішень і забезпечення їх здійснення тими, кому вони адресовані.

ПОЗОВ — звернення до суду з вимогою усунення порушеного майнового права чи інтересу, що охороняється законом.

ПОКАРАННЯ — державний примус, що застосовується орга­ном виконавчої або судової влади, його посадовими особами до особи, яка скоїла адміністративне правопорушення. " _ ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ — об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за головну мету участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади, місцевого самоврядування і представництво у їх складі.

ПОЛІТИЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ — права на свободу думки, совісті, релігії, зібрань, мітингів, демонстрацій, об'єднання в політич­ні партії; право вносити пропозиції до державних органів і критикувати недоліки, оскаржувати в суді дії посадових осіб; право на судовий захист.

ПОНЯТИЙ — особа, яка підтверджує ту чи іншу процесуальну дію та залучається в передбачених законом випадках до адміністра­тивного провадження.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ — система заходів еконо мічного, соціально-культурного, виховного і правового характеру, що проводяться державними органами і громадськими організаціями з метою боротьби зі злочинністю і причинами, що її породжують. ^ ПОТЕРПІЛИЙ — особа (фізична або юридична), яка морально, матеріально, фізично потерпіла від правопорушення.

ПОСАДОВІ ОСОБИ — керівники та заступники керівників дер­жавних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

ПРАВО ГРОМАДЯНИНА, обумовлене адміністративним законо­давством, — це визнана державою і закріплена адміністративно-правовою нормою можливість діяти в певних межах.

ПРАВОВА ДЕРЖАВА — держава, в якій панує право, де діяль­ність усіх її органів та посадових осіб здійснюється на основі і в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ — сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян та гарантій їх здійснення.

ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ — органи, які наділені державою компетенцією щодо охорони суспільних відносин, урегульованих правом.

ПРАВОПОРЯДОК — певна система суспільних відносин, що виникає в результаті виконання і дотримання законів та інших підзаконних актів, одна з основних складових суспільного порядку, який встановлюється в результаті здійснення різних видів соціаль­них норм, що регулюють різні сфери суспільного життя і відрізня­ються між собою характером, способом впливу на поведінку людей.

ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ТРИВАЄ — правопорушення, що постійно здійснюється протягом певного більш чи менш трива­лого часу.

ПРАВОСВІДОМІСТЬ — сукупність поглядів, ідей, що виражають ставлення людей, соціальних груп, класів до права, законності, правосуддя, та їх погляди на те, що є правомірним або неправомірним.

ПРЕДСТАВНИК ВЛАДИ — посадова особа, наділена владними повноваженнями, що поширюються на осіб (громадян), які не перебувають з нею у службових відносинах.

ПРИВІД — примусове доставлення працівниками міліції в орган дізнання, до слідчого, у суд, до прокурора осіб, які ухиляються від явки за викликом до вказаних осіб.

ПРИНЦИПИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — основоположні ідеї, відповідно до яких повинен будуватися і функціонувати апарат, який здійснює державне управління (див. "принципи державного управління").

ПРИНЦИП ДИСПОЗИТИВНОСТІ — вільне розпорядження предметом позову, тобто провадженням в цілому.

ПРИНЦИП ОБ'ЄКТИВНОЇ ІСТИНИ — полягає в об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.

ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — керівні теоретич­ні ідеї, які покладені в основу формування і функціонування органів виконавчої влади. Вони поділяються на соціально-політичні та організаційні.

Конституційні принципи: демократизм, участь громадян в управ­лінні державними справами, рівноправність і рівність всіх перед законом

Соціально-політичні принципи: законність, позапартійність, науковість, гласність та врахування громадської думки.

Організаційні принципи: принцип диференціації та фіксації функ­цій і повноважень, який передбачає визначення компетенції кожного органу і посадової особи; принцип відповідальності в рамках компе­тенції; принцип поєднання галузевих, міжгалузевих і територіаль­них засад в управлінні; принцип поєднання лінійних і функціональ­них засад в управлінні.

ПРИЧИННИЙ ЗВ'ЯЗОК — необхідний зв'язок між явищами, за якого одне явище (причина) породжує інше (наслідок).

ПРОКУРОР — посадова особа органів прокуратури, наділена згідно з Конституцією України повноваженнями щодо здійснення нагляду за виконанням законів всіма державними органами, суб'єк­тами підприємницької діяльності, громадськими організаціями і громадянами.

ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА — об'єднання, до якого можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке ство­рюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалі­зації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

ПРОТЕСТ — індивідуальний правовий акт прокурора, адресо­ваний компетентним органам або посадовим особам.

ПРОТОКОЛ — документ, що відображає конкретні дії ко­легіальних державних органів, слідчого, посадової особи та ін.

ПРОТОКОЛ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУБІЕННЯ — офіційний документ, у якому уповноважена на те особа фіксує факт здійснення адміністративного правопорушення.

ПРОЦЕСУАЛЬНА ПІДСТАВА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІ­ДАЛЬНОСТІ — рішення уповноваженого органу (постанова) про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ — координаційний орган з питань націо­нальної безпеки і оборони України при Президентові України.

РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА — це практичне втілення в життя адміністративно-правових норм з метою регулювання управлінських відносин.

РЕЖИМ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ — це порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебуван­ня українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утриман­ня державного кордону України, провадження різних робіт, про­мислової та іншої діяльності на державному кордоні України — визначається вказаним Законом.

РЕЗИДЕНТ — юридична особа і суб'єкт господарської діяльності України, що не має статусу юридичної особи (філія, представницт­во тощо), яка створена і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням її території.,

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — скла­дає поняття, зміст якого охоплює такі складові елемен­ти: а) суб'єкти управління, тобто органи виконавчої влади; б) об'єкти управління, тобто сфери та галузі суспільного життя, що перебувають під організуючим впливом держави; в) управлінська діяльність (процес), тобто певного роду суспільні відносини, через які реалізуються численні прямі та зворотні зв'язки між суб'єктами і об'єктами управління. Доволі поширений термін "адміністративна система" найчастіше характеризує поєднання двох згаданих елементів — суб'єктів управління та управлінської діяльності. Зміст останньої розкривається, зокрема, через поняття "цілі і завдання", "функції", "методи", "стадії", "про­цедури", "повноваження", "ефективність", "культура", "етика" тощо.

СКАРГА — письмове або усне звернення фізичної чи юридичної особи до державного органу або громадської організації, в якому вказані незаконні дії, рішення чи порушені права вказаних осіб органом виконавчої влади або його посадовою особою.

СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ — державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку. Служба безпеки України підпорядкована Президентові України і підконтрольна Верховній Раді України.

СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА — держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існуванні доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпе­чення, у підтримці малозабезпечених прошарків населення тощо.

СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ — цілеспрямований, організовуючий вплив на учасників спільної діяльності, що надає соціальному середо­вищу, а також діяльності людей організованості. Видами соціального управління є державне управління, управління об'єднаннями грома­дян, управління у приватному секторі, сімейне управління.

Дата добавления: 2014-12-07