Норми та джерела міжнародного права у сфері міжнародних фінансів

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте поняття «міжнародні розрахунки» та назвіть їхні форми.

2. Що таке акредитив?

3. Які ви знаєте форми, види та конструкції акредитиву?

4. Визначте поняття «валютного кліринг», назвіть його форми.

5. Що таке валюта ціни та платежу?

6. Які ви знаєте умови платежу міжнародних контрактів?

7. Що таке платіжний баланс? Який його економічний зміст та основні категорії?

8. Дайте характеристику основним способам використання інформації платіжного балансу.

9. Розкрийте поняття структури платіжного балансу.

10. Про що свідчить позитивне (негативне) сальдо торгового балансу?

11. Що розуміють під рівновагою платіжного балансу?

12. Дайте характеристику платіжного балансу України за минулий рік.

13. Розкрийте основні методи оцінки платіжного балансу.

ТЕМА 10. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

1. Норми та джерела міжнародного права у сфері міжнародних фінансів.

2. Міжнародна фінансова політика та її реалізація.

3. Наднаціональна координація міжнародних валютно-фінансових відносин.

Ключові поняття: валютне регулювання, валютні обмеження, девальвація, девізна політика, диверсифікація валютних резервів, дисконтна політика, диспозитивні норми міжнародного права, імперативні норми міжнародного права, міжнародна конвенція, міжнародне приватне право, міжнародне публічне право, міжнародний звичай, норма міжнародного права, основні принципи міжнародного права, ревальвація.

Міжнародне фінансове право — це система юридичних принципів та норм, що регулюють міжнародні фінансові відносини. Залежно від сфер дій розрізняють міжнародне публічне право та міжнародне приватне право.

Взаємовідносини між суб’єктами міжнародного права регулюються нормами цього самого права, які, залежно від сили дії, бувають диспозитивні та імперативні.

Для забезпечення реалізації норм міжнародного права діють санкції. Застосування санкцій є дуже слабким місцем у міжнародному праві, тому що в міждержавних відносинах немає таких інститутів (ідентичних внутрішньодержавним), які б могли (адекватно внутрішнім діям держав) гарантувати застосування міжнародних норм. Міжнародне право передбачає застосування санкцій самими державами індивідуально чи колективно, а також міжнародними організаціями, що наділені знач­ними повноваженнями в цій сфері. Разом з тим держави мають право застосовувати різні дії дипломатичного характеру, включаючи розірвання дипломатичних відносин, обмеження економічних, фінансових, науково-технічних та інших зв’яз­ків, а також часткову або повну відмову від надання інформації про діяльність держави, обмеження доступу до інформації та її використання.

Міжнародно-правові джерела (ст. 38 Статуту Міжнародного суду)

· Загальні принципи права, визнані цивілізованими націями.

· Міжнародні конвенції, загальні та спеціальні, що встановлюють правила, визнані державами, які конфліктують.

· Міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної за правову норму.

· Судові рішення та доктрини найкваліфікованіших спеціалістів з публічного права різних націй як додатковий засіб для визначення правових норм.

Дата добавления: 2014-12-07