Життєвий і творчий шлях Михайла Старицького

М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Сакса ганський, М.Старицький, М. Заньковецька, Г. Затиркевич-Карпинська, М. Садовські-Барілотті, Г. Борисоглібська, О. Вірина.

- С. Гулак-Артемовський (опера „Запорожець за Дунаєм”);

- П. Ніщинський (муз.-драм. картина „Вечорниці” до драми Т. Шевченка „Назар Стодоля”);

- М. Лисенко („Наталка Полтавка”, „Музика до „Кобзаря” Т. Шевченка”, „Різдвяна ніч”).

- Сільське життя, соціальне розшарування на селі („Хазяїн” І. Карпенка-Карого, „Глитай або ж Павук” М. Кропивницького);

- Гумористичні п’єси („По ревізії” М. Кропивницького, „За двома зайцями” М.Старицького, „Рябина” І. Франка);

- Історія України („Сава Чалий” І. Карпенка-Карого, „Оборона Буші” М.Старицького, „Маруся Богуславка” І. Нечуя-Левицького);

- Життя інтелігенції („Доки сонце зійде, роса очі виїсть” М. Кропивницького, „Суєта” І. Карпенка-Карого, „Не судилось” М. Старицького, „Нахмарило” Б.Грінченка);

- Філософська („Талан” М. Старицького, „Украдене щастя” І. Франка).

- Етнографізм, інтерпретація усної народної творчості.

- Наслідування естетичних засад реалізму (орієнтація на викриття суспільних вад, захист знедолених, сатиричне осміяння визискувачів тощо).

- Зв’язок із творчим досвідом попередників (І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Костомарова, П. Куліша, Т. Шевченка).

14 грудня 1840	Народився М. Старицький у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с. Клішенцях на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядька – В. Лисенка. Отримав добру домашню освіту.
З 1851	Навчається в Полтавській гімназії. Як сам свідчить „ пробував тоді віршувати”.
	Разом із троюрідним братом М. Лисенком вступає до Харківського університету.
	Обидва переходять до Київського університету, де М. Старицький спочатку навчається на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. Участь у Громаді.
	Повертається до Клішенців – вступає у володіння батьківською спадщиною.
	Одружується з Софією Віталіївною – сестрою Лисенка.
	Повертається до Києва на навчання.
	Закінчення університету.
	Купує маєток в с. Карпівці на Поділлі і переїжджає з родиною.
	Знову у Києві. Разом із Лисенком організовують Товариство українських акторів. Ставлять „різдвяну ніч” за мотивами повісті М.Гоголя. поновлює діяльність у Громаді.
1873-1876	Пише вірші, перекладає з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лермонтова, сербські народні думи та пісні.
Поч. 80-х р.	Домагається видання літературно-художнього журналу. Два видання альманаху „Рада” (1883 і 1884 рр.). за словами І. Франка, це було „...мов перший весняний грім по довгих місяцях морозу, сльоти і занепаду”. Старицький очолює першу українську професійну трупу. Продає маєток у Карпівці, щоб зміцнити трупу матеріально. Створив новий хор і оркестр, обновив декорації, костюми і реквізит, дбав про репертуар. Розкол трупи на два колективи: М. Старицького і М. Кропивницького. Зі Старицьким залишилася молодь (М. Садовська-Барілотті, О.Вірина)
1886-1887	Трупа з успіхом гастролює в Москві та Петербурзі, потім – у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі.
	Залишає трупу через стан здоров’я.
	Російська Академія наук призначає йому персональну пенсію „За літературні праці рідною мовою”. Брав участь у створенні Всеросійського театрального товариства.
	Перший Всеросійський з’їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві керує драматичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжує літературну діяльність.
	Готує видання альманаху „Нова рада”, але за його життя альманах так і не вийшов.
27 квітня 1904	Помер М. Старицький. Похований на Байковому кладовищі.