Характеристика форм держави

Як і будь-яка соціальна структура, держава має визначену структуру і внутрішню організацію. Тобто здійснення державної влади можливо на основі конкретних форм державного устрою і методів правління. Форма держави — це визначений спосіб організації і здійснення державної влади, що характеризується визначеною структурою, територіальною організацією і методами здійснення державної влади. Основними елементами, які характеризують форму держави, є: державний устрій, державне правління і політичний режим.

Державний устрій являє собою спосіб поділу держави на визначені складові частини і принципи розподілу повноважень між центральними органами державної влади й органами влади складових частин.

За типом державного устрою держави умовно підрозділяються на прості (унітарні) і складні (федерації, конфедерації, імперії).

Унітарна держава має у своєму складі цілком (чи переважно) такі частини, що не мають більшості ознак державності і є тільки адміністративно-територіальними одиницями. Однак унітарність держави не виключає можливості включення до її складу певних автономних утворень, що мають окремі ознаки державності (наприклад, Автономна Республіка Крим в Україні).

Федеративна держава складається з окремих частин, які володіють окремими елементами суверенітету. Рівноправні суб'єкти федерації мають свої представницькі державні органу і власний адміністративно-територіальний устрій. У таких державах, як правило, діє Подвійна правова система: на федеральному і на регіональному рівнях. Однак норми федерального права мають пріоритет над правами окремих частин держави. Класичним прикладом федеративної держави є Сполучені Штати Америки, що складаються з 50 штатів і федерального округу Колумбія.

Конфедеративна держава — добровільне об'єднання суверенних держав, які зберігають незалежність, але мають загальні органи для вирішення конкретних завдань. Як свідчить історичний досвід, така форма об'єднання є дуже хитливою і згодом або розпадається, або перетворюється у федерацію. Варто звернути увагу на принципову відмінність конфедерацій від інших регіональних чи корпоративних добровільних союзів суверенних держав (міждержавних об'єднань), наприклад, Ліга арабських держав, Організація країн — експортерів нафти і т. п. Органи таких міждержавних об'єднань, як правило, є консультаційними і приймають рішення, які не є обов'язковими для виконання суверенними державами, що входять у такі добровільні союзи.

Імперія — це складне, примусово створене державне утворення, що складається з головної держави й окремих частин, які цілком від неї залежать і примусово утримуються в її складі.

Під формою правління розуміють організацію верховної державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенцію і взаємозв'язок її органів, а також взаємини з населенням країни. Традиційними формами державного правління є монархія і республіка.

Монархія — це переважно одноособове здійснення державної влади, що передається, як правило, у спадщину. Монархія буває абсолютною й обмеженою. Абсолютнамонархія — це форма правління, за якої верховна влада зосереджена в руках одноособового голови держави (монарха, короля, шаха і т. п.). За умов обмеженої (конституційної, парламентської) монархії монарху належить лише певна частина владних повноважень, а більшість функцій державної влади належить іншим органам (парламенту, кабінету міністрів, суддям).

Республіка представляє таку форму правління, за якої верховна влада в державі належить представницьким виборним органам і здійснюється ними.

Теорія держави розрізняє аристократичні і демократичні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати і бути обраним належить лише вищим класам суспільства. У демократичних республіках формальне право брати участь у виборних органах влади належить усьому населенню країни, тобто всім громадянам, що досягли визначеного віку і є дієздатними.

Існують три види демократичних республік: президентські, парламентські й змішані (президентсько-парламентські і парламентсько-президентські).

У президентських республіках:

президент, як правило, обирається всенародне;

президент є главою держави і здійснює виконавчу владу;

законодавча влада належить представницькому органу (парламенту);

президент має право вето на прийняті парламентом закони, а також має право розпускати парламент, але може бути відсторонений від влади шляхом спеціальної процедури (імпічменту).

У парламентських республіках:

Ø президент обирається парламентом;

Ø уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті, і є підзвітним парламенту;

Ø парламент може виразити недовіру уряду, що автоматично веде до відставки останнього;

Ø президент може за певних обставин розпускати парламент і призначати нові вибори.

Змішані (президентсько-парламентські та парламентсько-президентські) республіки тією чи іншою мірою мають елементи як президентської, так і парламентської форм правління, як, наприклад, Україна.

Політичний режим характеризує спосіб здійснення державної влади визначеними засобами, методами і прийомами. Політичний режим обумовлює порядок політичних відносин, образ державного правління і ступінь політичної свободи у суспільстві. Виділяють такі основні види політичних режимів: демократичний, ліберальний, тоталітарний і авторитарний.

Демократичний політичний режим характеризується виконанням основних прав людини, високим ступенем політичної свободи, реальною участю населення у здійсненні державної влади, забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп і класів суспільства через демократичні інститути (референдуми і вибори).

Ліберальний політичний режим відрізняється значним ступенем політичної свободи, однак користуватися нею в силу економічної, культурної і правової відсталості суспільства можуть лише деякі групи населення, тому держава для досягнення соціальних цілей змушена використовувати примусові форми впливу на громадян.

Тоталітарний режим являє собою сукупність таких способів і засобів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства і кожного громадянина абсолютно регламентована: влада формується закрито одним чи декількома особами з правлячої номенклатури і не контролюється населенням; відсутні легальні механізми вільного волевиявлення громадян, не враховуються інтереси окремих груп суспільства; існує, як правило, однопартійна система і насаджується єдина ідеологія, відхилення від якої негайно усуваються; звичайним є втручання в особисте життя людини.

Авторитарний режим представляє таку сукупність засобів і способів державної влади, за яких вона цілком концентрується в руках правлячої верхівки. При такому режимі легальна опозиція не допускається; вибори, референдуми, діяльність громадських об'єднань носить формальний характер і знаходиться під контролем влади; якщо поляризація політичних сил стає антагоністичною, включається механізм дії реакційних законів або здійснюється пряме насильство. Різновидом авторитарного режиму є воєнні диктатури.

Світовий досвід дозволяє вивести певну залежність між рівнем соціально-економічного розвитку і політичним режимом держави: чим вище цей рівень, тим більш демократичним є політичний режим.

Дата добавления: 2014-12-07