Тема 16. Регулювання, прогнозування і планування діяльності

Ключові поняття:

макроекономічне планування (програмування); прогнозування розвитку підприємства (організації); методи прогнозування; планування як функція управління; специфічні принципи планування; методи планування діяльності;стратегічне планування; методи вибору генеральної стратегії; стратегічні альтернативи; субстратегії розвитку підприємства; бізнес-план; тактичне планування; оперативне планування.

1. Державне економічне регулювання суб’єктів господарювання

Метою державного регу­лювання економіки є досягнення найбільш ефек­тивного економічного, соціального, наукового й культурного розвитку країни.

Методи регулювання: фінансово-економічні, адміністратив­ні.

Основні принципи державного регулюван­ня економіки:

1) мінімаль­не втручання державних органів у економічні проце­си (виконання ними лише тих функцій, які не можуть виконувати самі суб'єкти ринкових відносин);

2) опосередкований вплив відповідних владних структур на суб’єктів господарювання за допомогою економічних регуляторів і нормативів.

Зміст і форми практичної реалізації названих методів і прин­ципів державного регулювання економіки знаходять відображен­ня у певній сукупності виконуваних державою економічних функцій:

· створення необхідної правової бази;

· розробка і спри­яння здійсненню стратегії економічного розвитку народного гос­подарства;

· регулювання інноваційних процесів та інвестицій­ної діяльності;

· перероз­поділ консолідованих (централізованих) доходів і ресурсів, стабі­лізація економіки й соціальний захист населення;

· моніторинг і регулювання процесів охо­рони і відтворення навколишнього природного середовища.

2. Прогнозування розвитку підприємств

Прогноз — це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому.

Прогнозування розвитку підприємства— це наукове обґрунтування мож­ливих кількісних та якісних змін його стану в майбутньому, а також аль­тернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Принципи прогнозування: цілеспрямованість; системність; наукова обґрунтованість; багаторівневий опис; інформаційна єдність; адекватність об'єктивним закономірностям розвитку; послідовне вирішення невизначеності; альтернативність.

Методи прогнозування:

1) фактографічні - базуються на викорис­танні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об'єкта про­гнозування (екстраполяції, функцій, кореляційно-регресійних моделей);

2) евристичні - передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методич­них правил теоретичних досліджень

а) інтуїтивні (експертної оцінки й «мозкової атаки»);

б) аналітичні (методи мор­фологічного аналізу, побудови «дерева цілей», інформаційного моделювання, оптимізації).

3. Методичні основи планування

Планування - це процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей.

Принципи планування:

ü цільова напрямленість (цілепокладання) (господарсько-економічна, виробничо-технологічна, науково-технічна, соціальна, екологічна);

ü системність (планування повинно охоплювати всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та зворотні зв'язки в його системі);

ü безперервність (підтримування безперервної планової перспективи, взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів, своєчасне коригування перспективних і поточних планів);

ü збалансованість (кількісна відповідність міжвзаємозв'язаними розділами й показниками плану);

ü оптимальність використання ресурсів (використання ресурсів підприємства має орієнтуватись на потре­би, умови й кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, максимально повну реалізацію наявних резервів як суто виробничих, так і орга­нізаційних тощо);

ü адекватність об'єкта й пред­мета планування.

Залежно від тривалості планового періоду планування поділяєть­ся на:

1) Перспективне планування

ð довгостро­кове (стратегічне) - виражає переважно стратегію розвитку підприємства, в ньому використано рішення, що стосуються сфер діяльності й вибору її напрямків;

ð середньострокове - деталізований страте­гічний план на перші роки діяльності підприємства.

2) Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяль­ності на більш короткі періоди (квартал, місяць). Різновидом по­точного планування є оперативно-календарне планування, тоб­то календарне погодження виробничого процесу між структур­ними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.

Класифікація методів планування

Класифікаційні ознаки	Методи планування
Вихідна позиція для розробки плану	· Ресурсний (за можливостями) · Цільовий (за потребами)
Принципи визначення планових показників	· Екстраполяційний · Інтерполяційний
Спосіб розрахунку планових показників	· Експериментально-статистичний (середніх показників) · Факторний · Нормативний
Узгодженість ресурсів та потреб	· Балансовий · Матричний
Варіантність планів	· Одноваріантний (інтуїтивний) · Поліваріантний · Економіко-математичної оптимізації
Спосіб виконання розрахункових операцій	· Ручний · Механізований · Автоматизований
Форма подання планових показників	· Табличний · Лінійно-графічний · Логіко-структурний (сітьовий)

4. Стратегія розвитку підприємства

Стратегія — це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, го­ловні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення.

Стратегічне планування — процес здійснення сукупності сис­тематизованих та взаємоузгоджених робіт з визначення довгост­рокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприє­мства.

Основні етапи стратегічного планування на підприємстві:

1) визначення місії підприємства;

2) формування стратегічних цілей;

3) аналіз зовнішнього середовища, оцінка актуальності й реальності місії і цілей;

4) аналіз потенціалу підприємства, перспектив його розвитку, оцінка адекватності потенціалу місії і цілям;

5) вибір генеральної стратегії;

6) аналіз стратегічних альтернатив;

7) розробка функціональних субстратегій;

8) запровадження контролю і оцінка результатів.

Методи вибору генеральної стратегії:

ð методи однопродуктового аналізу - застосовуються при монопрофільній діяльності або вузькій но­менклатури продуктів та послуг, що пропонуються підприєм­ством:

ü метод PIMS;

ü метод кривих освоєння;

ü метод життєво­го циклу виробу (товару).

ð методи «портфельного» аналізу - застосовуються при диверсифікованому виробництві :

ü метод БКГ;

ü метод консульта­ційної групи «Мак-Кінсі»;

ü загальний стратегічний метод Портера.

Згідно з циклом розвитку підприєм­ства можна вибрати одну з таких базових стратегій:

• стратегію зростання, що відбиває намір підприємства
збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень тощо;

• стратегію стабілізації — в разі діяльності підприємства за
відчутної нестабільності обсягів продажу й прибутку;

• стратегію виживання — суто оборонну стратегію, що засто­совується за глибокої кризи підприємства.

У рамках відповідної базової стратегії можна вибрати один з кількох напрямків дій, які прийнято називати стратегічними аль­тернативами.

Реалізація базової та альтернативних стратегій забезпечується наступною їхньою конкретизацією та розробкою функціональних і ресурсних субстратегій.

До функціональних стратегій (субстратегій) відносять:

• стратегію науково-дослідних та експериментально-впроваджувальних робіт;

• виробничу стратегію;

• маркетингову стратегію.

У групу стратегій ресурсного забезпечення включают ь:

· стратегію кадрів і соціального розвитку;

· стратегію технічного розвитку;

· стратегію матеріально-технічного забезпечення;

· фінансову стратегію;

· організаційну стратегію;

· інвестиційну стратегію.

5. Тактичне й оперативне планування

Тактичне планування діяльності підприємства - розробка середньо- та короткострокових планів. Тактичні плани тільки конкретизують і доповню­ють стратегічні. Якщо стратегічні плани окрес­люють місію і підпорядковані цій місії цілі діяльності підприєм­ства, а також принципово важливі загальні засоби досягнення таких, то тактичні мають чітко визначити всю сукупність конкретних прак­тичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.

Тактичні плани скла­даються за єдиною методологією та мають однакову структуру:

Розділ1.Маркетингова діяльність (плани маркетингу для основних виробів і загальний план для всієї продукції підприємства).

Розділ2.Виробнича діяльність (випуск продукції в натуральному і грошовому виразі, обґрунтування виробничої програми підприємства).

Розділ3.Науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи (нові технології і вироби).

Розділ4. Праця, кадри, соціальний розвиток колективу (персонал, продуктивність, ФЗП, умови праці та побуту).

Розділ5. Капітальні вкладення та капітальне будівництво (інвестиції, будівельно-монтажні роботи, уведення в дію основних фондів).

Розділ 6. Матеріально-технічне забезпечення (потреба в матеріальних ресурсах і джерела її задоволення).

Розділ 7. Організація виробництва, праці та управління (удосконалення форм і методів управління).

Розділ 8. Природоохоронна діяльність (заходи стосовно охорони й раціонального використання природних ресурсів).

Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність (показники ЗЕД, результати експортно-імпортних операцій).

Розділ 10. Витрати, прибуток, рентабельність.

Розділ 11. Фінансова діяльність (баланс доходів і витрат, взаємовідносини з бюджетом, кредитні відносини).

Змістова характеристика тактичних планів передбачає також виділення за певними ознаками показників, за якими вста­новлюються планові завдання, визначається ступінь їхнього вико­нання, оцінюється діяльність підприємства взагалі.

Оперативне планування - це завершальна ланка в системі планування діяльності підприємства, засіб виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основний важіль поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна роз­робка планів підприємства та його підрозділів — окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць — на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирі­шенням питань організації їхнього виконання та поточного регу­лювання виробництва.

Види оперативного планування

Міжцехове оперативне планування - здійснюється в масштабі всього підприємства має на меті забезпечити скоординовану діяльність і необхідні виробничі пропорції між це­хами підприємства згідно з послідовністю технологічних процесів (заготівельних, обробних, складальних) та з урахуванням цехових функцій — основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні.

Внутрішньоцехове оперативне планування здійснюється для окремих цехів - у розрізі дільниць і робочих місць, включає розробку календарних планів виробництва для дільниць і контроль їхньо­го виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

Дата добавления: 2014-12-07