ІІ. Організація процесу створення нової продукції, товарів

З урахуванням швидких змін зовнішнього середовища (смаки, мода, технологія, конкуренція і т. д.) фірма не може покладатися тільки на існуючі товари. Отже, у кожної фірни повинна бути своя програма розробки нового товару. Можна одержати новинки двома способами: купити патент або ліцензію або провести власні НДДКР,

Але новаторство може бути справою досить ризикованою. На ринку товарів широкого вжитку зазнають невдачі 40-80 % пропонованих но­винок, на ринку товарів промислового призначення — 20 %, на ринку послуг — 18 %.

Основні причини невдалих проектів:

Ø недостатній ступінь вивчення (дослідження ринку);

Ø переоцінка обсягу ринку;

Ø невдалі результати НДДКР;

Ø невдале визначення ціни;

Ø недостатня реклама;

Ø неправильне позиціювання новинки на ринку;

Ø неправильна оцінка витрат на здійснення проекту;

Ø недостатня оцінка ступеня конкуренції.

Таким чином, виникає дилема: з одного боку, розробляти нові това­ри необхідно, а з іншого боку — шансів на успіх не так вже й багато.

Для досягнення успіху фірма повинна ретельно проробляти кожну стадію нових товарів.

Генерація ідей. Розробка нового товару починається з пошуку ідей. Пошуки ці повинні вестися систематично, а не час від часу. Вище керівництво фірми повинне визначити, на які товари й ринки варто звертати основну увагу. Воно має чітко сформулювати цілі фірми:

Ø одержання максимального прибутку;

Ø досягнення конкретного обсягу збуту (частки ринку);

Ø завоювання розташування клієнтів;

Ø зріст продажів;

Ø інші цілі.

Керівництво повинне чітко заявити, яким чином варто розподіляти зусилля між створенням справжніх новинок, модифікацією існуючих товарів та імітацією товарів конкурентів.

Основні джерела ідей:

Ø клієнтура;

Ø науково-технічні;

Ø товари конкурентів.

Одним із головних факторів успіху діяльності підприємства в умо­вах ринку є безперервне відновлення товарів і технології виробництва, іншими словами — створення, розробка, випробування в ринкових умовах і освоєння виробництва нової продукції. Нова продукція, створювана на базі нових ідей, досліджень і технічних досягнень, забезпечує конкретний успіх на ринках збуту. Поняття «наука — виробництво» має на увазі тісний взаємозв'язок, наукових досліджень із їхнім промисловим освоєнням.

Критерії оптимізації системи створення й освоєння нового товару встановлюються залежно від цілей і завдань фірми. Ними, зокрема, можуть бути:

Ø технічний рівень виробу;

Ø строки створення й освоєння;

Ø збільшення обсягів виробництва;

Ø збільшення товарної номенклатури;

Ø зниження витрат при підготовці виробництва й у процесі самого виробництва;

Ø зниження витрат при експлуатації виробу.

У постійно зростаючій нестабільності ринкових умов строки ство­рення й освоєння нових товарів мають надзвичайно важливе (як пра­вило вирішальне) значення в діяльності фірни. Запізнення пропозиції нового товару на ринок у порівнянні з конкурентами робить даремними зусилля й витрати на його створення й освоєння, тобто призводить до непоправних збитків, що іноді тягнуть банкрутство.

Тому скорочення строків створення й освоєння нових товарів є центральним завданням, що вирішується шляхом зниження тривалості етапів системи підготовки виробництва (СПВ) і підвищення ступеня їхньої її паралельності.

Процес створення й освоєння нових товарів, як і будь-який інший складний процес, що складається з багатьох стадій і етапів, виконува­них різними підрозділами фірми, повинен бути ретельно скоордино­ваний і погоджений у часі. Графік підготовки виробництва як елемент системи планування й керування у той же час як модель циклу ство­рення й освоєння нових товарів повинен відображати істотні відносно досягнення кінцевих цілей роботи (етапи, фази й т. д.), Він повинен також ураховувати можливі стани комплексу відповідних робіт, строки їх виконання, можливі порушення цих строків і наслідку порушень.

Особливо важливе значення в розробці концепції створення нових товарів надається маркетингу.

Маркетинг — це комплексний підхід до організації й керування розроб­кою, виробництвом і реалізацією товарів (послуг) з метою пріоритетного по­ложення цих товарів (послуг) на ринку по відношенню до нестатків і потреб споживачів і дій конкурентів.

Етапи процесу керування маркетингом складаються з:

1) аналізу ринкових можливостей;

2) відбору цільових ринків;

3) розробки комплексу маркетингу;

4) перетворення а життя маркетингових заходів.

Концепція маркетингу. В основу концепції маркетингу покладені ідеї задоволення потреб і потреб потенційних споживачів,

При насиченості ринку вступає в дію тверда конкуренція. Оскільки обсяг платоспроможного попиту — величина відносно визначена, виробникам до­водиться вдаватися до будь-яких хитрощів, щоб відвоювати собі частку цього попиту, утримати її й максимально усталити свої позиції на ринку.

Виходом з положення, яке склалося, на ринку, стала одна із практичних знахідок, один із прийомів конкурентної боротьби: спроба «прив'язати» спо­живача до товару шляхом задоволення його (споживача) потреб, «підігнавши» товар під наявні на ринку очікування.

Ринок покупця передбачає випуск тих товарів, які потенційний споживач буде згодний придбати. В основу виробництва закладаються дані, отримані в результаті вивчення запитів різних ринкових сегментів — окремих груп населення, підприємств, організацій та інших споживачів, яким і буде адре­сована новостворювана продукція.

Для пояснення цього визначення необхідно розглянути наступні по­няття:

Нестаток — почуття недостачі чого-небудь, яке відчуває людина.

Потреба — нестаток, що прийняв конкретну форму відповідно до куль­турного рівня й особистості індивіда.

Попит — це потреба, підкріплена купівельною спроможністю.

Товар — усе, що може задовольнити потребу або нестаток і пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання.

Обмін — акт одержання від кого-небудь бажаного об'єкта із пропозицією чого-небудь замість отримати.

Угода — комерційний обмін цінностями між двома сторонами.

Ринок — сфера обміну або сукупність існуючих і потенційних спожи­вачів товару.

Поняття «ринок» приводить до завершального поняття циклу — «маркетингу».

ІІІ. Технічна підготовка виробництва продукції

Технічна підготовка виробництва містить у собі конструкторську, технологічну, організаційну підготовку виробництва, а також освоєння серійного випуску нових виробів. На цьому етапі новий виріб про­водить різні стадії його освоєння від дослідного зразка, отриманого в результаті НДДКР, через дослідну й настановну партії до серійного виробництва на конкретному діючому підприємстві. Основна мета технічної підготовки — не просто освоєння серійного виробництва нового виробу, а рішення цього завдання з максимальним обліком специфіки підприємства-виробника й з мінімальними витратами на це освоєння.

Конструкторська підготовка серійного виробництва.

Мета конструкторської підготовки серійного виробництв (КПВ) — адаптувати конструкторську документацію ДКР до умов конкретного серійного виробництва підприємства-виробника. Як правило, конструкторська документація ДКР уже враховує вироб­ничі й технологічні можливості підприємств-виробників, але умови дослідного й серійного виробництв мають істотні розходженню, що приводить до необхідності часткової або навіть повної переробки конструкторської документації ДКР.

КПВ провадиться службою головного інженера підприємства, як правило, відділом головного конструктора серійного заводу (ОГК) або серійним відділом НИЧ, СКБ, ОКБ і т. д. відповідно до правил єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД).

У процесі КПВ розробники в максимально припустимих межах повинні враховувати конкретні виробничі умови підприємства-виробника:

Ø уніфіковані й стандартні деталі й складальні одиниці, виготовлені підприємством або підприємствами-суміжниками;

Øнаявні кошти технологічного оснащення й контролю;

Øнаявне технологічне й нестандартне устаткування, транспорті засоби й т. п.

Склад робіт на етапі конструкторської підготовки виробництва підприємства-виробника:

1. Одержання конструкторської документації від розробника.

2. Перевірка документації на комплектність.

3. Внесення змін відповідно до особливостей підприємства-виробника.

4. Внесення змін за результатами відпрацьовування конструкції на технологічність.

5. Внесення змін за результатами технологічної підго­товки виробництва.

6. Технічний супровід виготовлення дослідної партії виробів.

7. Внесення змін у конструкторську документацію за результатами виготовлення дослідної партії.

8. Оформлення й затвердження документації для виготовлення настановної серії.

9. Технічний супровід виготовлення настановної серії.

10. Оформлення й затвердження документації для серійного ви­робництва.

11. Випуск ремонтної, експортної й іншої документації.

12. Технічний супровід серійного виробництва.

Технологічна підготовна виробництва (ТПВ):

Завдання ТПВ — це забезпечення повної технологічної готовності фірми до виготовлення нових виробів із заданими техніко-економічними показниками (високим технічним рівнем, якістю виготовлення, а також з мінімальними трудовими й матеріальними витратами – собі­вартістю при конкретному технічному рівні підприємства й планованих обсягів виробництва).

Вихідними даними для проведення ТПІ є:

1) повний комплект конструкторської документації на новий виріб;

2) максимальний річний обсяг її випуску при повному освоєнні з урахуванням виготовлення запасних частин і поставок з коопе­рації;

3) передбачуваний строк випуску виробів і обсяг випуску по роках з урахуванням сезонності;

4) планований режим роботи підприємства (кількість змін, три­валість робочого тижня);

5) планований коефіцієнт завантаження встаткування основного виробництва й ремонтна стратегія підприємства;

6) плановані кооперовані поставки підприємству деталей, вузлів напівфабрикатів і підприємства-постачальники;

7) передбачувані ринкові ціни нових товарів з урахуванням цінової стратегії підприємства і його цілей;

8) прийнята стратегія щодо ризику (з погляду наявності дублю­ючого встаткування);

9) політика соціології праці підприємства.

ІV. Сутність і значення підвищення якості продукції

У науковій і спеціальній літературі можна зустріти самі різні формулювання сутності якості продукції, але є і стандартна.

Якість продукції — це сукупність властивостей, що обумовлюють, придатність продукції задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення. Фіксується на конкретний період часу і змінюється з появою більш прогресивної технології.

За вихідну характеристику якості промислової продукції прийнята її властивість.

Властивість продукції - це об'єктивна особливість виробів, що виявляється при їхньому створенні, експлуатації чи споживанні.

Кожен конкретний вид виробів має безліч різних властивостей. Їхня сукупність дозволяє відрізнити його від іншої продукції.

Усі властивості продукції можна розділити на прості і складні. Прикладом складної властивості є надійність виробу. Вона обумовлюється такими властивостями, як довговічність, безвідмовність, ремонтоздатність і зберігаємість. До числа простих властивостей можна віднести вантажопідйомність і швидкість автомобіля, потужність двигуна, зусилля преса та ін.

Якісна чи кількісна характеристика будь-яких властивостей чи стану виробів називається ознакою продукції.

Варто відрізняти поняття якості продукції від поняття її технічного стану. Поняття технічного рівня товарів по змісту вужче від поняття якості, тому що охоплює сукупність тільки техніко-експлуатаційних характеристик.

Технічний рівень продукції - відносна характеристика якості продукції, заснована на порівнювані значень показників, що характеризують технічну досконалість оцінюваної продукції, з відповідними базовими значеннями (ДСТ 15467-79).

У міжнародних стандартах немає поняття "технічний рівень продукції", тому в них відсутнє і визначення цього поняття.

Визначення технічного рівня продукції дозволило в минулій період проводити відносну оцінку технічної досконалості оцінюваної продукції в порівнянні з кращими вітчизняними чи закордонними аналогами.

Якість продукції не тільки технічна, товарознавча, але і найважливіша економічна категорія. Як економічна категорія вона тісно зв'язана із споживчою вартістю. Якщо споживча вартість - це корисність товару взагалі, то якість продукції - це ступінь прояву споживчої вартості в конкретних умовах її використання. Якість не тільки нерозривно зв'язана з споживчою вартістю, але і невіддільна від неї, однак нетотожно їй. Якість характеризує одну чи одночасно кілька властивостей споживчої вартості, зв'язаних із задоволенням суспільної потреби. Споживча ж вартість є більш широким поняттям і охоплює всю сукупність властивостей, у тому числі і не зв'язаних із задоволенням тієї чи іншої потреби. Якість характеризує ступінь суспільної корисності споживчої вартості, міру придатності для задоволення конкретної потреби.

Значення підвищення якості продукції необхідно розглядати як на макро-, так і на мікрорівні.

Підвищення якості продукції на макрорівні дає можливість:

• підвищити ефективність суспільного виробництва;

• здійснити на практиці прискорення НТП;

• підвищити добробут народу, тому що з поліпшенням якості продукції збільшується реальна заробітна плата;

• заощаджувати матеріальні і фінансові ресурси;

• підвищити престиж держави.

За рахунок досягнення високої і стабільної якості продукції на підприємстві можливо:

• збільшити обсяг реалізації, прибуток від реалізації продукції;

• забезпечити конкурентноздатність продукції;

• підвищити імідж підприємства;

• знизити ризик банкрутства і забезпечити стійке фінансове положення підприємства.

На основі факторів, що впливають на якість продукції (внутрішніх: технічних, організаційних, економічних, соціально-психологічних і зовнішніх), неважко визначити основні шляхи підвищення якості продукції і її конкурентноздатності. Вони наступні:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• підвищення рівня кваліфікації персоналу.

Кількісна характеристика одного чи декількох властивостей продукції, що складають її якість, розглядається стосовно до визначених умов її створення, експлуатації чи споживання, називається показником якості продукції.

По способу вираження показники продукції можуть бути натуральними (метри, кілометри), відносними (відсотки, коефіцієнти, бали, індекси), а також вартісні.

По стадії визначення - прогнозовані, проектні, нормативні, фактичні.

Оцінка якості припускає визначення її абсолютного, відносного, перспективного й оптимального рівня.

Абсолютний рівень якості визначається шляхом розрахунку конкретних показників, що характеризують даний продукт, без їхнього порівняння з відповідними показниками аналогічних товарів.

Відносний рівень якості - розраховується шляхом порівняння абсолютних рівнів якості по продукту, що випускається фірмою, з аналогічними продуктами, що випускаються іншими фірмами, чи базовим продуктом, що випускається даною фірмою.

Перспективний рівень якості продукції відображає пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки, а також враховує перспективи розвитку споживчих переваг.

Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині суспільних витрат на виробництво та експлуатацію продукції.

У залежності від кількості властивостей, що характеризуються, показники якості поділяються на:

• одиничні, котрі характеризують окремі властивості виробу;

• комплексні, за допомогою якихвиміряється група властивостей виробу;

• узагальнюючі, котрі характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Одиничні показники по характеризуючим властивостям умовно поділяють на такі групи:

1. Показники застосування (характеризують пристосованість виробів до використання й область використання).

2. Показники надійності (довговічність, безвідмовність, ремонтоздатність і зберігаємість).

3. Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки).

4. Показники технологічності (характеризують ефективність конструкції машин і технології їхнього виготовлення).

5. Показники естетичності (характеризують виразність, відповідність стилю, моді, оригінальність, естетичність упаковки).

6. Показники стандартизації й уніфікації (відображають ступінь використання у виробі стандартизованих і уніфікованих деталей і вузлів).

7. Економічні показники (відображають витрати на розробку, виготовлення й експлуатацію виробів).

8. Показники транспортабельності (характеризують пристосованість продукції до транспортування).

9. Патентно-правові показники (свідчать про патентну чистоту, патентний захист, а також можливості безперешкодної реалізації продукції на світовому ринку).

10. Екологічні показники (характеризують рівень шкідливих впливів на здоров’я споживача або навколишнє середовище).

Методи оцінки показників якості продукції підрозділяються на дві групи:

1. У залежності від способу одержання інформації:

1.1. Вимірювальний метод - припускає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

1.2. Реєстраційний метод заснований на спостереженні, реєстрації і підрахунку кількості предметів, випадків. Можуть визначаться такі показники як безвідмовність, патентно-правові, стандартизація, уніфікація.

1.3. Органолептичний метод припускає аналіз сприйняття органами почуттів людини споживчих властивостей товару. Точність і вірогідність знайдених значень залежать від кваліфікації, навичок і здатності осіб, що їх визначають.

1.4. Обчислювальний метод ґрунтується на застосуванні спеціальних математичних моделей. В основному використовується при визначенні показників якості нових товарів.

2. У залежності від джерел одержання інформації:

2.1. Традиційний - оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах).

2.2. Експертний - реалізується групою фахівців, наприклад дизайнерів, дегустаторів, частіше використовується для оцінки естетичних показників якості.

2.3. Соціальний - ґрунтується на визначенні якості продукції на основи сприйняття споживачів.

Сертифікація продукції - один з важливих елементів системи управління якістю, що означає оцінку відповідності продукції конкретним вимогам і видачу відповідного документа сертифіката.

Сертифікаці я - це система мір і дій, що підтверджують відповідність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, що діють на світовому ринку в тій чи іншій країиі-імпортері продукції чи послуг.

Сертифікат - це документ, що підтверджує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000.

Дата добавления: 2014-12-07