Поняття про облікову політику підприємства

Довгий час облік в Україні був інструктивний, тобто вівся за затвердженими інструкціями, в яких були чіткі вказівки про те, як

треба вести бухгалтерський облік. Творчого підходу не передбача­лось. Але з часом з'явились нормативні документи, в яких бухгал­теру пропонують декілька методів при відображенні в бухгалтерсь­кому обліку тієї чи іншої ситуації. Внаслідок реформування в Укра­їні бухгалтерського обліку коло таких моментів розширилось. Зараз існує багато ситуацій в бухгалтерському обліку, коли підприємство може самостійно вибирати той чи інший метод оцінки активів, ме­тод нарахування амортизації та інше, тобто в бухгалтерському об­ліку з'явилась варіантність¹.

Але обраний серед пропонованих варіант, як правило, не може змінюватись на інший. Зміни допускаються в особливих випадках:

• якщо змінюються статутні вимоги підприємства;

• якщо змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО;

• при умові, що нові положення облікової політики забезпе­чать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансо­вій звітності;

• у випадку ліквідації підприємства.

Таким чином, кожне підприємство повинно мати свою облікову політику.

Облікова політика - це сукупність відібраних підприємством конкретних методів, форм, техніки ведення і організації бухгалтер­ського обліку, виходячи з наступних міркувань:

• обачність;

• перевага сутності над формою;

• суттєвість;

• послідовність.

До формування облікової політики слід підходити досить сер­йозно, оскільки вона, як правило, встановлюється не на один рік.

В наказі про облікову політику (див. додаток "Д") повинні ви­світлюватись всі методи і принципи бухгалтерського обліку, мож­ливість вибору яких надана підприємству П(С)БО і Законом Украї­ни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", зокрема:

1. Межа суттєвості.

Межа суттєвості для різних підприємств може бути різною: це залежить від оборотів, обсягів виробництва та т.п.

^{______________________________}

¹ Як правило, це варіанти в нормативних документах, наприклад, в П(с)БО, тобто варіант­ність обмежена.

2. Порядок визнання основних засобів та інших необоротних активів, встановлення термінів їх корисного використання, методів нарахування амортизації і ліквідаційної вартості.

3. Порядок визнання нематеріальних активів, термінів їх кори­сного використання і методів нарахування амортизації.

4. Методи оцінки запасів при вибутті.

5. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собіварто­сті продукції (робіт, послуг).

6. Перелік і база розподілу постійних і змінних загальновироб-ничих витрат на кожний об'єкт витрат, нормальну потужність ви­робничих підрозділів підприємства.

7. Порядок визначення величини резерву сумнівних боргів.

8. Метод оцінки ступеня завершеності операцій з надання по­слуг.

9. Необхідність створення резервів (резервування коштів) для забезпечення майбутніх витрат і платежів та інше¹.

Дата добавления: 2014-12-07