Класифікація ризиків. Мета вивчення теми: ознайомлення з основними типами ризиків та методами їх розрахунку

Тема 2: Концепція ризику

Мета вивчення теми: ознайомлення з основними типами ризиків та методами їх розрахунку.

Кількісно небезпеку можна оцінити за двома параметрами: імовірністю її появи та шкодою яку вона завдає. Отже ризик – це імовірність здійснення небажаної події з негативними наслідками для людини (заподіяння збитків, шкоди здоров’ю, життю чи майну людини або навколишньому середовищу, яке її оточує). На практиці завдану шкоду людині оцінюють у грошовому еквіваленті.

Імовірність появи небезпечної ситуації для людини за певний період часу розраховують за формулами:

або

де R – імовірність здійснення небезпечної події для людини на певній території;

n – кількість постраждалих людей у досліджуваній групі за час спостереження;

N – загальна кількість людей у досліджуваній групі.

t – час впродовж якого, людина може піддатися дії небезпечного фактора, години;

T – загальний час спостереження (як правило це рік), години.

Класифікація ризиків може бути заснована на різних критеріях: джерела небезпеки (природні, антропогенні, змішані), природи небезпеки (фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні, соціальні), об’єкту на який спрямована небезпека (життя, здоров’я чи майно людини), кількості людей які можуть піддатися дії небезпеки (одна людина чи декілька людей), рівню прийнятності (неприйнятний, умовно прийнятний чи абсолютно прийнятний)тощо.

За джерелом небезпеки розрізняють: антропогенні (техногенні та суспільні), природні та змішані ризики. Антропогенні ризики породжені господарською діяльністю людини чи діями самої людини: пожежі, транспортні аварії, терористичні акти, війни тощо. Природні або ризики від стихійних лих: повені, удари блискавок, виверження вулканів, землетруси тощо. Змішані ризики – це природні події, які викликані господарською діяльністю людини: зсув, який викликаний проведенням будівельних робіт, екологічні катастрофи тощо.

За об’єктом на який спрямована небезпека, розрізняють ризик нанесення шкоди здоров’ю людини або її майну. Така класифікація прийнята у страховій справі.

За кількістю людей які можуть піддатися дії небезпеки, розрізняють індивідуальний та соціальний ризик.

Індивідуальний ризик – імовірність здійснення небажаної події з негативними наслідками для однієї людини. За особистими відчуттями людини до ризику, його поділяють на добровільний та професіональний (вимушений).

Добровільний ризик – це ризик, який бере на себе людина в особистому житті шляхом вільного вибору своїх дій, способу життя та роду особистих занять.

Вимушений ризик – це ризик, якому піддається людина на робочому місці при виконанні своїх професійних обов’язків.

Однак знання індивідуального ризику не дає змоги дійти висновку про масштаб катастрофи. Тому вводять поняття соціального (групового) ризику.

Соціальний ризик – це імовірність здійснення небажаної події з негативними наслідками для певної кількості людей. Соціальний ризик для персоналу потенційно небезпечного об’єкту та поблизу мешкаючого населення при нормальній експлуатації та у випадку аварії на об’єкті, представляє собою кількість постраждалих або загиблих серед персоналу та населення в одиницю часу.

За рівнем прийнятності ризик можна розділити на неприйнятний (верхній рівень), умовно прийнятний та абсолютно прийнятний (нижній рівень).

Безпека населення і територій від природних і техногенних небезпек досягається керуванням ризиками на державному рівні та кількісно виражається у такому показнику, як прийнятний ризик.

Абсолютно прийнятний ризик – це мінімальна величина ризику, якої можна досягти за допомогою технічних та економічних можливостей на даний час розвитку держави. Цей вираз відображає суть концепції прийнятного ризику – слід прагнути такої безпеки, яка прийнятна на даний час.

Шкала оцінки ризику
Рівень ризику смерті за рік	Умови життєдіяльності людини
та нижче (абсолютно прийнятний ризик)	Безпечні
(допустимий ризик)	Відносно безпечні
та більше (неприйнятний ризик)	Небезпечні, необхідні заходи захисту

Значення величин імовірності загибелі людини за рік наприклад на виробництві, що перебуває у межах 10^-7 – 10^-5, називають зоною оптимізації допустимого професійного ризику, у якій міра захисту від конкретних небезпек має обиратися з урахуванням економічного обгрунтування та доцільності. Умовно, рівень ризику вищий за 10^-4 прийнято вважати за абсолютно неприйнятний. Нижче наведена таблиця 1 із деякими даними від Держкомстату України за 2008 р.

Таблиця 1. Смертність населення України від нещасних випадків у 2008 р.
Самогубства та самопошкодження	9 436
Внаслідок ДТП	9 435
Отруєння алкоголем	8 119
Викликані природними чинниками	4 401
Утоплення	3 506
Вбивства та умисні пошкодження	3 767
Внаслідок падіння	3 378
Випадкові отруєння	2 956
Внаслідок пожеж	2 677
Від електроструму
При лікуванні
Внаслідок голодування
Загальна кількість	59 907

За даними Держкомстату України, кожний рік від нещасних випадків невиробничого характеру гине біля 70 тис. людей, травмується понад 2 млн. з яких біля 350 тис. стають інвалідами.

На підприємствах України впродовж 2008 року травмовано 16,2 тис. людей, а смертельно травмовано більше 1 тисячі.

Дата добавления: 2014-12-07