Тема 1: Теоретичні основи БЖД

Вступ.

Безпека життєдіяльності

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Редактор

Художній редактор

Технічний редактор О.Щепка

Коректор Г. Шелест

Комп’ютерна верстка Н. Півень

Підп. до друку 06.10.2010.

Папір офс. Тираж 100 прим.

Вид. № Зам.

Видавничий центр ПДТУ

* Крім іменників із суфіксами -ат, -ят, -ен при відмінюванні (теля – телята, ім'я – імені): вони належать до IV відміни.

** Проте в називному відмінку множини вони мають закінчення м'якої групи: звірі, комарі, снігурі.

*** Але: назви трав та кущів, а також сортів плодових дерев мають закінчення ‑у (-ю): барвíнку, бузкý, горóху, щавлю (але: вівсá); кальвíлю, ренклóду.

** Але: Кривого Рог у, Красного Лиман у, Зеленого Га ю – у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких став загальний іменник із закінченням ‑у.

* Але: бліндажá, гаражá, млинá, хлівá, куреня; мóсту й мостá, паркáну й парканá, плóту й плотá; у назвах архітектурних деталей: карнúза, éркера, пóртика

Методичні рекомендації для проведення практичних занять і семінарів для вітчизняних студентів

Харків 2013

УДК 614.8

Рецензент:

Зайцев О.І., Чернов А.М., Панкратов В.П., Бойко М.М.

Безпека життєдіяльності: Методичні рекомендації для проведення практичних занять і семінарів для вітчизняних студентів. - Харків: 2013. - 136 с.

Методичні рекомендації призначені для підготовки до практичних занять і семінарів з дисципліни "Безпека життєдіяльності". Мета курсу - ознайомити студентів з основними видами природних, техногенних та суспільних надзвичайних ситуацій, раціональної поведінки, а також можливих методів захисту від небезпечних факторів на виробництві та у побуті.

УДК 614.8

Зміст

Вступ.
Тема 1.	Теоретичні основи БЖД
Тема 2.	Концепція ризику
Тема 3.	Надзвичайні ситуації природного походження
Тема 4.	Надзвичайні ситуації техногенного походження
Тема 5.	Надзвичайні ситуації суспільного походження
Тема 6.
Тема 7.
Додатки
Контрольні питання до тем
Список використаної літератури

Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» займає провідне місце у структурно-логічній схемі підготовки фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», «бакалавр», оскільки є дисципліною, що використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук з філософії, біології, фізики, хімії, соціології, психології, екології, економіки, менеджменту тощо і дозволяє випускнику вирішувати професійні завдання за певною спеціальністю з урахуванням ризику виникнення внутрішніх і зовнішніх небезпек, що спричиняють надзвичайні ситуації та їхніх негативних наслідків.

Мета вивчення дисципліни полягає у набутті студентом компетенцій, знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання, а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

Завдання вивчення дисципліни передбачає опанування знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов’язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об’єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Мета вивчення теми: засвоїти основні терміни та визначення дисципліни, ознайомлення із основними видами природних та антропогенних надзвичайних ситуацій та небезпечних факторів.

Джерелом теоретичних засад БЖД виступають антропологічні дисципліни (філософія, соціологія тощо), практичні навички із захисту людини у різних сферах її життєдіяльності надають прикладні дисципліни (медицина, охорона праці, екологія, цивільний захист тощо), а науковим інструментом виступають фізичні, хімічні, біологічні та психічні закони описані у природничих дисциплінах (фізика, хімія, біологія тощо).

Основні положення, терміни та визначення дисципліни.

Безпека життєдіяльності – це дисципліна, яка вивчає небезпеки та ознайомлює із можливими способами захисту від них.

Предмет науки це небезпеки, які можуть негативно впливати на людину.

Мета БЖД як науки – сформулювати у людини спосіб мислення та поведінку, які необхідні для збереження здоров’я і життя, а також ознайомити людину із можливими способами захисту від небезпек природного, техногенного і соціального походження.

Основоположна аксіома БЖД – будь яка діяльність людини потенційно небезпечна для неї, тобто небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини із навколишнім середовищем.

Основні теореми БЖД:

1. джерелами небезпек є природні чи антропогенні явища, об’єкти, процеси;

2. небезпеки з’являються якщо потоки речовини, енергії, інформації у середовищі перевищують порогові значення;

3. небезпеки діють в обмеженому просторі та часі;

4. небезпеки впливають, як на людину, так і на природні та техносферні об’єкти;

5. захист від небезпек досягається за допомогою зниження потоків речовини, енергії, інформації до гранично допустимого рівня.

Небезпека або небезпечний фактор – процес, явище, об’єкт або їх комбінація, які можуть нанести шкоду здоров’ю людини, її майну або навколишньому середовищу яке оточує людину і призвести до надзвичайної ситуації.

Безпека – стан при якому з певною вірогідністю можна гарантувати відсутність загрози життю, здоров’ю, майну людині або оточуючому її середовищу.

Надзвичайна ситуація (НС) – це стан порушення звичайних умов роботи обладнання, техніки або діяльності людей при якому виникає загроза їх життю чи здоров’ю, завдається матеріальна шкода або відбувається значне відхилення стану навколишнього середовища внаслідок дії небезпеки.

Аварія – це локальна надзвичайна ситуація, спричинена виходом із ладу, поломкою або руйнуванням технічних об’єктів, що може призвести до загрози для життя і здоров’я невеликої кількості людей.

Аварії поділяються на дві категорії.

До І категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло 5 або травмовано 10 і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних, небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя, здоров’я працівників підприємства чи населення.

До ІІ категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, ділянки (враховуються цех, ділянка з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

Катастрофа – великомасштабна надзвичайна ситуація, спричинена природним чи антропогенним чинником внаслідок чого постраждало чи загинуло велика кількість людей або відбулось істотне погіршання стану довкілля на значній території.

Стихійне лихо – це надзвичайна ситуація викликана природним явищем, в результаті чого завдається значна матеріальна шкода або з’являється загроза життю чи здоров’ю великій кількості людей.

Загальні ознаки надзвичайної ситуації:

· наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності;

· заподіяння матеріальних втрат (економічних збитків);

· істотне погіршання стану довкілля.

Класифікація небезпек (небезпечних факторів).

Існує багато класифікацій в залежності від того, яку ознаку обирають для цього. Однак на практиці, наприклад в охороні праці, використовують всього дві класифікаційні ознаки – природа небезпеки та наслідки дії небезпеки на людину. Нижче наведені саме вони.

За своєю природою небезпечні фактори поділяються на:

· фізичні (механічні, термічні, електромагнітні тощо);

· хімічні (неорганічні, органічні та елемент органічні речовини в токсичних концентраціях);

· біологічні (патогенні мікроорганізми та небезпечні макроорганізми);

· психофізіологічні (фізичне перевантаження; нервово-психічне перевантаження - органів слуху, зору, голосового апарату, розумове, емоційне);

· соціальні (шахрайство, крадіжка, побиття, бандитизм тощо).

Небезпеки (небезпечні фактори) за спричиненими наслідками можна поділити на шкідливі та травматичні.

Шкідливі фактори характеризуються тим, що можуть діяти впродовж тривалого часу на організм людини та призводити до погіршення самопочуття, зниження працездатності або захворювання. До них можна віднести дію токсичних речовин у низьких концентраціях, які можуть бути у атмосфері, воді, їжі; нестачу їжі, вітамінів, мінералів, води, кисню, світла; температурний дискомфорт; надлишкові пороги звуку, вібрації, електромагнітного поля, іонізуючого випромінювання та інші.

Травматичні – це фактори, які призводять за короткий час до механічних травм, опіків, відморожень або інших пошкоджень організму чи окремих органів і навіть до швидкої смерті. До них можна віднести електричний струм, рушійні механізми, високу або низьку температуру тощо.

Слід відмітити, що один і той самий фактор може бути як шкідливим так і травматичним в залежності від його дози, концентрації, інтенсивності або часу дії на людину.

Для кількісної оцінки рівня небезпечності фактора людини використовують гранично допустимі показники, для хімічних речовин та деяких біологічних агентів - гранично допустима концентрація (ГДК), а для фізичних факторів - гранично допустимий рівень (ГДР).

Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальна концентрація речовини у повітрі, ґрунті, їжі, воді віднесена до певного часу дії (робочої зміни, доби), впродовж якого речовина не шкодить здоров’ю людини та її нащадків.

Гранично допустимий рівень (ГДР) фактора – це максимальний рівень впливу, який при постійній дії впродовж певного часу (робочої зміни, доби) не викликає біологічних змін адаптаційно-компенсаторних можливостей та психологічних порушень у людини та її нащадків.

Дата добавления: 2014-12-07