Глосарій. Фізіологічні умови уваги

Фізіологічні умови уваги. Уявлення про увагу в класичній та сучасній фізіології.

Психологічна активність і форми її прояву. Усвідомлюване і неусвідомлюване в пізнавальній діяльності. Установка і діяльність. Психічна саморегуляція, довільне і мимовільне в саморегуляції.

Розвиток і формування уваги. Деякі вікові особливості розвитку уваги. Шляхи формування властивостей уваги.

Уважність – стійка властивість особистості, яка характеризується послідовною спрямованістю та зосередженістю на певних об’єктах діяльності.

Неуважність – нестійкість уваги, поверхнева її зосереджуваність, нездат ність людини тривало затримуватися на виконуваному нею завданні, легке відволікання, розсіяність уваги.

Перший тип неуважності: розсіяність виникає при відволіканні й дуже малій інтенсивності уваги, надзвичайно легко й мимовільно переключається з предмету на предмет, ні на одному не затримуючись. Цей тип неуважності образно називають “пурхаючим”.

Другий тип неуважності: відрізняється надзвичайно високою уважністю до одних подій, предметів або явищ і важким переключенням на інші. Цей тип неуважності називають “липучою увагою”.

Третій тип неуважності: результат перевтоми людини, її поганого самопочуття.

При деяких органічних захворюваннях мозку, насамперед його лобних долей, спостерігається патологічний розлад уваги: розсіяність, нездатність зосередження, велика інертність та низька або надмірна рухливість уваги, патологічна фіксація на обмеженому колі уявлень і думок.

Питання для самостійного вивчення:

Довільна увага (free attention) – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю. Вона свідомо спрямовується і регулюється особистістю

Зовнішня увага (outside attention) – вид уваги, що спрямована на довкілля і зумовлюється зовнішніми подразниками.

Зосередженість (концентрація) (concentration) – властивість уваги, яка означає не тільки відволікання від другорядного, а й гальмування побічних подразників, які не стосуються діяльності, що становить предмет уваги суб’єкта. Полягає у єдності її зосередженості та інтенсивності.

Мимовільна увага (involuntary attention) – вид уваги, що складається в ході взаємин людини із середовищем та виникає незалежно від свідомого наміру та мети людини під впливом найрізноманітніших подразників, які діють на той чи інший аналізатор організму.

Післядовільна увага (after-free attention) – вид уваги, яка спочатку викликається докладанням вольових зусиль, метою, але надалі підтримується інтересом до об’єкта (наприклад, змісту завдання). Виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця; тоді увага набуває рис мимовільного зосередження.

Увага (attention) – це особлива форма психічної діяльності (психічний пізнавальний процес), яка виявляється у спрямованості й зосередженості свідомості на певних вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях, при одночасному відволіканні від того, що не є предметом уваги.

Дата добавления: 2014-12-07