Уява. Значення уяви у формуванні творчої особистості

Поняття про уявлення та уяву. Класифікація уяви та уявлення. Види і прийоми уяви.

Функція мислення (function of thinking) – в мисленні відбувається відображення внутрішньої, безпосередньо не даної у відчуттях і сприйманнях, сутності об’єктів та явищ дійсності. ТЕМА 5. УЯВА І УЯВЛЕННЯ У ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ПЛАН

1. Поняття про уявлення та уяву. Класифікація уяви та уявлення. Види і прийоми уяви.

2. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси. Уява та фантазія. Розвиток уяви.

3. Поняття про творчість. Творчість як розв’язування творчих задач. Творче натхнення. Творчий тренінг.

4. Загадки та проблеми свідомості. Поняття про свідоме і підсвідоме.

5. Самосвідомість особистості.Психологічні механізми розуміння і усвідомлення. Самоконтроль у сфері психічних явищ.

Основні поняття і ключові слова:

Уява, функції уяви, види уяви, мрії, фантазія; бісоціація; аглютинація, аналогія, гіперболізація, акцентування, типізація, додача, переміщення.

Література:

1. Антонов А.В. Психология избирательского творчества. – К.: Вища шк., 1978.

2. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – Львів: Край, 2005.

3. Веккер Л.М. Психические процессы: В 3 т. – Т. 1. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974.

4. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: психологический очерк. – СПб.: Союз, 1997.

5. Загальна психологія: Підручн. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Форум, 2000.

6. Загальна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: А.Г.Н., 2002.

7. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посіб. – Луцьк: Волинський ун-т, 1997.

8. Коршунова Л.С. Воображение и его роль в познании. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.

9. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975.

10. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. – К.: Вища шк., 2004.

11. Основи психології / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 1996.

12. Пармон Э.А. Роль фантазии в научном познании. – Минск: Университетское изд-во, 1984.

13. Психология XXI века: Учеб. для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. – М.: ПЕР СЭ, 2003.

14. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968.

15. Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2001.

16. Роменець В.А. Психологія творчості. – К.: Вища школа, 1971.

17. Рычик М.В. От наглядных образов к научным понятиям. – К.: Рад. шк., 1987.

18. Страхов И.В. Психология воображения. – Саратов, 1971.

19. Тихонов О.К. Психология мышления: Учеб. пособ. – М.: Моск. ун-та, 1984.

Пізнаючи, людина не лише сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї не впливало раніше. Життя вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачення наслідків своїх дій та вчинків, програмування наслідків своєї діяльності тощо.

Уява – це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала, своєрідна форма відображення людиною дійсності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею світу.

Функція уяви – створення образів нових об’єктів, випереджальне відображення реальності.

Види уяви (довільне, мимовільне, відтворюючий, творче, мрія, марення, галюцинації). Всі форми уяви можна підрозділити на дві великі групи:

Залежно від участі волі в роботі уяви її поділяють на мимовільну та довільну.

Мимовільна уява – створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети або події.

Довільна уява – процес уяви спрямовується спеціальною метою на створення образу певного об’єкта, можливих ситуацій, на те, щоб уявити або передбачити сценарій розвитку подій.

Мимовільні форми уяви, що не залежать від цілей і намірів людини, їх перебіг не контролюється роботою свідомості, вони виникають при зниженні ступеня його активності або розладі роботи.

Галюцинації - під впливом деяких токсичних і наркотичних речовин з'являються, це загострене нереалістичне сприйняття дійсності, спотворене зниженими контролем свідомості і перетворене уявою.

Проміжне становище між мимовільними і довільними формами уяви займають мрії. З мимовільними формами їх ріднить час появи. Вони виникають у момент зниження активності свідомості в розслабленому стані або напівдрімоті. Схожість з довільними формами обумовлено наявністю наміри і можливістю керувати процесом за бажанням самої людини. Мрії завжди мають позитивну емоційне забарвлення. Ми мріємо про приємне.

Довільні форми уяви. Вони підпорядковані творчого задуму або завданням діяльності і виникають на основі роботи свідомості.

Довільне уяву: фантазії, вигадки або вигадки, наукове, художнє, технічна творчість дорослих, творчість дітей, мрії і відтворює уяву.

Довільна уява може бути: відтворює або репродуктивним, творчість, натхнення (особливий підйом, сплеск всіх творчих сил), мрія - (говорить про моральне обличчя людини)

В залежності від унікальності створюваного продукту (результату) / або характеру діяльності людини, виділяють репродуктивну (відтворювальну) і продуктивну (творчу) уяву.

Репродуктивна уява – супроводжує процес засвоєння вже створеного та описаного іншими людьми і створення образів нових речей на підставі їх усного опису та графічного зображення.

У репродуктивній уяві реальність відтворюється в майже не переробленому вигляді, тому воно нагадує сприйняття або пам'ять. Це такий вид уяви, в ході якого виникають нові образи на підставі сприйняття описів, схем, креслень, нотних записів тощо.

Дата добавления: 2014-12-07