Предмет, завдання і методи психології

Актуальність психолого-педагогічних знань

План

1. Актуальність психолого-педагогічних знань.

2. Предмет, завдання і методи психології.

3. Предмет, завдання і методи педагогіки.

Особливістю сучасного етапу розвитку нашого суспільства є зростання ролі гуманітарних знань у підготовці фахівців різних профілів.

Значне місце у системі гуманітарного знання належить психолого-педагогічним наукам. У відповідності з основними положеннями державної національної програми "Освіта" (Україна XXI століття) у всіх вищих закладах освіти введений інтегрований курс "Основи психології і педагогіки", який читається для студентів всіх спеціальностей.

Мета вивчення курсу - одержати знання про закономірності психосоціального розвитку людини як індивідуальності і особистості, умови і шляхи розкрити та реалізації її потенційних можливостей на основі самопізнання та самовдосконалення в процесі життя, діяльності, спілкування.

Особливістю запропонованого курсу є те, що педагогічні аспекти розвитку особистості представлені у ньому переважно в єдності з психологічними. Це на думку авторів, сприяє формуванню системності знань, їх кращому завоєнню.

Структура курсу відповідає програмі та змісту лекційного курсу. Студентам пропонуються для вивчення найбільш важливі у практичному відношенні та найбільш актуальні теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної психологи і педагогіки. Серед них - проблеми спілкування; зміцнення психологічного і фізичного здоров'я; психолого-педагогічні.

Психологія - наука, яка вивчає процеси активного відображення людиною об'єктивної реальності у формі відчуттів, сприймань, мислення, почуттів та інших процесів і явищ психіки.

Психіка - це властивість високоорганізованої матерії відображати об'єктивну дійсність на основі образу, який при цьому формується; регулювати діяльність і поведінку індивіда.

Основними формами психічного відображення є:

- психічні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, мова, уява, увага, почуття, воля, прийняття рішень та ін.);

- психічні стани (інтерес, працездатність, втома, ейфорія, збудження, біль, потяг, любов, настрій та ін.);

- властивості особистості темперамент, характер, здібності, спрямованість та ін.).

Протягом багатьох століть психологія була галуззю описових знань. Психологічні знання були побічним продуктом діяльності лікарів, педагогів, філософів, фізіологів тощо. Лише у XIX ст. психологія поступово набуває статусу окремої науки їз своїм специфічним предметом.

Пояснення природи психічних явищ завжди було предметом гострої ідейної боротьби. Це виявилось у специфічному процесі розвитку психологічної науки, яка сьогодні являє собою сукупність десятків наукових напрямків, шкіл, теорій.

У історії розвитку психології як науки виділяються кілька етапів. На першому етапі (у стародавньому, античному та середньовічному світі) психічна реальність виражалась поняттями "дух", "душа". Існуванням душі пояснювались такі явища як сновидіння, смерть, народження, страх, натхнення та ін.

Платон (У-ІУ ст. до н.е.) вважав, що "дух", "душа" - безсмертні, протягом усього життя душа спрямовує людину, а після смерті залишає її і вступає у світ "ідей".

Аристотель (IV ст. до н.е.), якому належить перший психологічний трактат "Про душу", навпаки, вважав, що "душа" не існує окремо від тіла, душа – це функція тіла. Центр душі - серце, куди надходять враження від органів чуття. Ці враження утворюють джерело ідей, які, поєднуючись між собою в результаті мислення, підпорядковують собі поведінку людини.

В період середньовіччя, який у Європі тривав більше тисячі років, панували релігійні погляди на сутність людини, згідно з якими вона осягається не через розум і пізнання, а через вищу істоту, яка є таємницею, що не доступна смертним.

На другому етапі (XVII-XIXст.) завдяки розвитку природничих наук склалися більш близькі до наукових уявлення про людину. Вони засновані на розумі, а не на вірі. Р.Декарт (ХVІ-ХVІІ ст.) одним з перших зробив спробу розкрити механізми поведінки людини. Душа, за Декартом, - це свідомість, тобто здатність індивіда шляхом самоспостереження пізнавати власні психічні явища. Отже,на цьому етапі психологія була наукою про свідомість. Свідомістю називали здатність думати, відчувати, бажати. Але поняття "душа" остаточно було замінено поняттям "свідомість" лише на початку XX ст., коли психіка була визнана лише однією з функцій організму, а її вивчення увійшло складовою частиною у вивчення життєвих процесів.

Третій етап (кінець XIX - поч. XX ст.) пов'язаний з остаточним формуванням психології як окремої науки; розробкою і впровадженням методу психологічного експерименту (1879). У цей час психологія все більше зосереджувалась на дослідженнях поведінки людини.

Видатною подією в розвитку психології було створення І.М.Сєченовим (1829-1905) і І.П.Павловим (1849-1936) вчення про рефлекторну природу психіки, про дві сигнальні системи. З точки зору цієї теорії, психіка – це суб'єктивний образ об'єктивного світу, відображення дійсності в мозку.

У XX ст. психологія значно розширила свої можливості: виникли нові напрямки, школи теоретичної та практичної психології: психоаналіз, індивідуальна психологія, аналітична психологія, гештальтпсихологія, когнітивна психологія, гуманістична психологія, культурно-історична психологія та ін.

Психоаналіз (фрейдизм) - це напрямок у психології XX ст., згідно з яким основна роль у поведінці людини на- лежить підсвідомим потягам та інстинктам. Провідна роль свідомості недооцінюється. Засновник-австрійський психіатр Зігмунд Фрейд (1856-1939).

Індивідуальна психологія - розвиток ідей фрейдизму. Центральне положення – про безсвідоме прагнення людини до досконалості, яке пов'язане з переживанням почуття недосконалості і необхідністю його компенсації. Засновник - Альфред Адлер (1870-1937).

Основним положенням аналітичної психології є ідея колективного несвідомого (архетипи), яке в цілому визначає психічний розвиток особистості. Засновник – Карл Густав Юнг (1875-1961).

Біхевіоризм - виник у США на початку XX ст. Засновник - Джон Уотсон (1875-1958). На думку біхевіористів предметом психології є поведінка людини, яка визначається виключно зовнішніми впливами (стимулами). Такі явища психіки як "переживання", "свідомість" та ін. вважались ненауковими. В подальшому на основі ідей біхевіоризму Б.Скіннер висунув ідею програмованого навчання.

Гештальтпсихологія - одна з шкіл сучасної зарубіжної психології, яка використовує для пояснення складних психічних явищ принцип цілісності ("гештальти"). Засновники - М.Вертгеймер (1880-1943); К.Коффка (1886-1941), В.Келер (1887-1967).

Когнітивна психологія - виникла у 60-х рр. XX ст. (Ж.Піаже (1896-1980), Дж.Келлі (1905-1967) та ін.) утверджує ідею про вирішальну роль знань у психічному розвитку людини. Зосереджує свою увагу на вивченні когнітивних (пізнавальних) процесів.

Гуманістична психологія (А.Маслоу (1908-1970), К.Роджерс (1902-1987), Г.Олпорт (1897-1967), Е.Еріксон (1902-1994) та ін.). Основний предмет гуманістичної психології - психічно здорова особистість. Гуманістична психологія стверджує, що людина за своєю природою є позитивною або нейтральною: агресія виникає у результаті впливу середовища. Найвищою потребою людини є потреба у самоактуалізації.

Культурно-історична концепція психічного розвитку (Л.С.Виготський (1896-1934) та ін.) розглядає механізми формування вищих психічних функцій (абстрактного мислення, логічної пам'яті, мови) у процесі засвоєння людиною культури.

Представники діяльнісного підходу у психології (О.Н.Леонтьєв, П.Я.Гальперін, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк та ін.) вивчали будову і функціонування психіки у процесі діяльності (навчання, гра, спілкування, самопізнання та ін.).

Сучасна українська психологія (О.В.Киричук, В.А.Роменець та ін.) прагне об'єднати філософський, культурологічний, психологічний підходи до вивчення сутності психологічних явищ життя людини. Активно розвиваються такі прикладні галузі психології як психологічна служба у системі освіти, соціально-психологічна служба допомоги сім'ї, різні напрямки психотерапії та ін.

Основними галузями сучасної психології є загальна психологія, генетична психологія, експериментальна психологія, вікова, педагогічна, соціальна, юридична, екологічна та інші галузі психології.

До основних методів психологічного дослідження належать спостереження і експеримент. Спостереження дозволяє вивчати поведінку людини в природних умовах, без втручання у перебіг подій. Експеримент, навпаки, від початку до кінця планується і організовується дослідником; це дозволяє не лише описати психологічні факти, але й пояснити причини їх появи.

Крім основних у психології використовуються допоміжні методи - бесіда, анкета, інтерв'ю, тести, вивчення продуктів діяльності, соціометрія, шкали рейтингу та ін. На основі усіх цих методів в психології використовуються конкретні методики (тести інтелекту, особистісні опитувальники, проективні малюнки та ін.)

Надійність і достовірність результатів залежить відпрофесійної кваліфікації дослідника та адекватності обраної методики. Неприпустимим є використання психологічних методик непрофесіоналами.

Сучасна психологія активно розробляє та застосовує засоби практичної психологічної допомоги людям різного віку у складних ситуаціях життя та діяльності. Разом з педагогікою сучасна психологія вносить значний внесок у процеси гуманізації міжособових відносин та суспільства у цілому.

Дата добавления: 2014-12-07