Взаємодія свідомого та несвідомого

Психіка людини є складним, багаторівневим утворенням, у якому є як усвідомлені моменти відображення зовнішнього та внутрішнього світу, так і неусвідомлені процеси психіки, які значною мірою впливають на людину та її поведінку. До усвідомлених моментів відображення зовнішнього світу належать повне чи неповне знання та переживання моментів свого життя, місце та призначення у цьому світі, професійні знання, світоглядні уявлення та ін.

Взаємодія свідомого та несвідомого досить складна, її з'ясування є важливим для психолога, оскільки дає ключ до розуміння механізму психогеній та можливостей корекції розвитку особистості.

На проблему «несвідомого» особливу увагу психологи звернули від часу появи праць З.Фрейда. Основою психічного життя, за Фрейдом, є «Воно» — неусвідомлена сукупність несвідомих потягів, інстинктів, найважливішими серед яких є «інстинкт життя» (Ерос) та «інстинкт смерті» (Танатос). За Фрейдом, усвідомлюються лише окремі моменти психічного життя, пов'язані з необхідністю пристосуватися до умов існування. Загалом же несвідоме являє собою конгломерат асоціальних, аморальних та алогічних психічних інстанцій. Одним із них є, наприклад, агресивність тобто вроджена схильність до наступальних і насильницьких дій, метою яких є подолання або знищення об'єкта агресії. Основним регулятором несвідомої психічної системи Фрейд вважав принцип задоволення. Отже, у несвідомому здійснюється боротьба між сексуально забарвленими інстинктом життя та потягом до смерті, яка зумовлює функціонування несвідомої сфери та її вплив на особистість у цілому, тобто на «Я» та «над-Я».

В одній системі з «Воно», стверджував Фрейд, у людини існує «Я», яке і є свідомістю. «Я» керується принципом реальності. Сутністю «Я» є сукупність організованих сил, які контролюють сліпі несвідомі сили «Воно» та намагаються привести їх до певної відповідності з вимогами зовнішнього світу шляхом тимчасового упорядкування та здійснення над ними контролю реальності.

Оскільки «моральна цензура» заважає безпосередньому впливу енергії несвідомих потягів на свідому діяльність людини, остільки ця енергія знаходить вивільнення у формі діяльності, яку сприймає суспільство (тобто відбувається сублімація). Одним із видів сублімації є творчість.

Однак не завжди конфлікт між свідомістю та несвідомим вирішується так легко. Фрейд вважав, що саме цей конфлікт стає причиною багатьох неврозів. Часто початком хворобогенних конфліктів є дитячі переживання.

Якщо несвідоме не може безпосередньо проникнути у свідомість, то намагається проникнути «обхідним шляхом»: у вигляді символічних образів, сновидінь, обмовок, забувань, помилок у писемній мові. Найбільш «гострі» конфлікти закінчуються психічними захворюваннями.

Поняття «несвідоме» спочатку використовувалося для позначення витіснених із свідомості особистості потягів, мотивів та почуттів індивіда, які заперечуються в процесі розвитку суспільства і є небажаними для соціуму. Несвідоме розумілося як вмістилище для витісненої зі свідомості індивіда психічної реальності.

Отже, між усвідомлюваним і неусвідомлюваним, свідомою і неусвідомлюваною психічною активністю відношення досить непрості, що й породжує різного роду паралогізми: або ж свідоме підпорядковується несвідомому, впливу архетипів, або ж, навпаки, саме категорія свідомості тлумачиться настільки широко й абстрактно, що включає в себе всю психіку з її несвідомими потягами.

Певним кроком у вивільненні від такого роду «залежностей» є підхід, що має місце у вітчизняній психології і згідно з яким свідоме в системі психіки ідентифікується із сутнісним і тому підноситься над несвідомим, підпорядковує його собі.

Питання для самоконтролю

1. Виникнення та історичний розвиток свідомості людини.

2. Структура психіки.

3. Свідоме та несвідоме.

4. Класи прояву несвідомого

Змістовий модуль II

Дата добавления: 2014-12-07