Поняття процесу управління

Принципи управління визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Вони відображають ті стосунки, відповідно до яких має створюватися, функціонувати й розвиватися система управління організацією, підприємством.

Принципи створення ефективної організації

Важливе значення в реалізації цілей організації мають принци­пи управління, яких дотримуються керівники під час її створення та функціонування.

Принципи управління були сформульовані на основі спостере­жень і досліджень, тому вони є узагальненням практичного пози­тивного управлінського досвіду і ґрунтуються на певних законах і закономірностях суспільного розвитку. Їх використання в управлінській діяльності дає своєрідний ефект «прокладеної лижні», коли відомо, що треба робити для того, щоб уникнути невдач. То­му знання і врахування принципів управління в сучасному менеджменті є важливою умовою його ефективності.

Оскільки наука управління у своїй еволюції на тих чи інших історичних відрізках визначала різні пріоритети й висувала різні концепції управління, то і принципи управління пройшли відпо­відний шлях, починаючи з раціоналістичного підходу до організації виробничих процесів і закінчуючи уявленнями про ефективне уп­равління в епоху глобалізації та інформаційних технологій.

Тому першим його кроком у напрямку розроблення ефективної системи уп­равління було виокремлення основних управлінських функцій і встановлення взаємозв'язків між ними, що дало змогу розглядати управління як безперервний процес. А далі, заглиблюючись у зміст цих функцій, А. Файоль дійшов висновку, що ефективне управ­ління неможливе без раціональної побудови структури організації і управління працівниками. Тому він запропонував дотримуватися у вирішенні управлінських проблем і виконанні функцій менеджмен­ту таких принципів (табл. 1).

Таблиця 1. Принципи управління за А. Файолем

№ з/п	Принципи	Зміст принципів
	Розподіл праці	Спеціалізація робіт, необхідна для ефективного використання робочої сили (за рахунок скорочення кількості цілей, на які спрямовуються зусилля працівника)
	Повноваження й відповідальність	Кожному працівникові мають бути делеговані повноваження, достатні для того, щоб він мусив відповідати за виконання роботи
	Дисципліна	Працівники повинні дотримуватись умов угоди, укладеної між ними та керівництвом, менеджерам необхідно застосовувати справедливі санкції до порушників порядку
	Єдиновладдя	Працівник отримує розпорядження і звітує тільки перед одним безпосереднім керівником
	Єдність дій	Усі дії, що мають однакову мету, слід об'єднувати в групи й виконувати за єдиним планом
	Підпорядкованість інтересів	Інтереси організації мають перевагу перед інтересами індивідуума
	Винагорода персоналові	Отримання працівниками справедливої винагороди за свою працю
	Централізація	Природний порядок в організації, що має керівний центр
	Скалярний ланцюг	Безперервний ланцюг команд, за якими передаються всі розпорядження і здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії
	Порядок	Робоче місце для кожного працівника й кожен працівник на своєму робочому місці
	Справедливість	Встановлених правил повинні дотримуватися всі н* всіх рівнях скалярного ланцюга
	Стабільність персоналу	Установка на довгострокову роботу в організації, оскільки висока плинність знижує ефективність
	Ініціатива	Заохочення працівників до незалежних суджень у межах делегованих їм повноважень
	Корпоративний дух	Гармонія інтересів персоналу та організації забезпечує єдність зусиль

ТЕМА 5. Процес управління організацією

1. Поняття процесу управління.

2. Управлінське рішення, як концентроване вираження процесу управління.

3. Технологія прийняття управлінських рішень.

Управлінська діяльність передбачає виконання певних функ­цій. Кожна функція спрямована на вирішення специфічних і складних проблем, які постають перед організацією у її діяльності. На сьогодні в теорії управління наявні досить великі розбіжності у визначенні функцій, їх диференціації та класифікації. Найчастіше в основу класифікації кладеться ступінь прояву тієї чи іншої функції в управлінській діяльності. За цією ознакою вирізня­ють загальні й часткові (окремі) функції. До загальних належать функції прогнозування, планування, організації, мотивації, контролю і координування (регулювання). Загальні функції визначають тільки вид управлінської діяльності незалежно від місця його виникнення. Вони властиві управлінню будь-якою організацією і будь-яким проце­сом в організації й у своїй сукупності складають управлінський цикл: • прийняття управлінського рішення; • реалізація прийнятого рішення; • контроль за реалізацією рішення.

Окремими функціями менеджменту визначаються види діяль­ності, що зумовлені горизонтальним розподілом управлінської праці в організаціях і відображають їхні специфічні особливості. До таких функцій належать управління інноваціями, вироб­ництвом, фінансами, маркетинговою діяльністю, персоналом та ін.

Поділ функцій на загальні і конкретні є умовним, оскільки в дійсності вони не відокремлені, а тісно переплітаються, взаємно проникаючи й доповнюючи одна одну. При цьому загальні функції наявні в кожній конкретній функції.

Процес прийняття управлінських рішень відбувається циклічно. Він починається з виявлення невідповідності параметрів плановим завданням і закінчується прийняттям і реалізацією рішень, завдяки яким можна ці відхилення ліквідувати.

Управлінський процес — це комплекс взаємопов'язаних операцій, що виконуються в певній послідовності і спрямовані па розв'язання конкретних проблем та досягнення поставлених цілей.

Центр цієї діяльності налічує три елементи процесу управління:

проблема, її вирішення та люди, що беруть участь у процесі на всіх його етапах. Розглянемо їх детальніше.

Проблема — це розрив між бажаним станом (насамперед цілями) об'єкта управління і його фактичним станом. Вирішення проблеми — засіб подолання такого розриву, вибір одного з бага­тьох напрямів дій, що дають змогу перейти від фактичного стану до бажаного.

Найважливіше питання управлінської практики полягає в тому, як організація може виявляти свої проблеми і як вона їх може вирішувати. Кожне господарське рішення має спрямовуватися на певну проблему, а правильне її рішення — це таке, що дає макси­мум вигод для організації.

Отже, проблеми виникають, коли в організації складається си­туація, яка відрізняється від запланованої. Ситуація описується су­купністю чинників і умов як внутрішнього, так і зовнішнього ха­рактеру.

До внутрішніх чинників, які залежать від самої організації, нале­жать її цілі та стратегія, технологія та ресурси, структура вироб­ництва та управління тощо. Вони формують організацію як систе­му, тому зміна одного з них зумовить необхідність вживання за­ходів, які б зберегли організацію як цілісну систему. Внутрішніми чинниками, що можуть викликати проблеми, є і відхилення в за­планованих темпах та обсягах робіт, які виникають через неправильні дії персоналу, відсутність у працівників виконавської дис­ципліни або нечітке розмежування між ними повноважень. Ці про­блеми зумовлені недоліками самої системи управління і їх не­обхідно своєчасно виявляти, усувати й унеможливлювати їх появу в майбутньому.

Дія зовнішніх чинників детально розглядалась раніше. Вони є складовими середовища, в якому функціонує організація і можуть бути як прямими, так і опосередкованими, як загрозливими для неї, так і створювати нові можливості. Зокрема, зміна смаків і пріоритетів споживачів може породити суттєві проблеми зі збутом і організація вирішуватиме їх, не просто відмовляючись від випуску звичної продукції, але й думаючи про можливість її модифікації чи про перехід на інші ринки.

Рішення — це творчий процес вибору однієї або кількох аль­тернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямо­ваних на досягнення поставлених цілей. Рішення визначають такі чинники:

• хто і що має здійснити;

• в які строки;

• з якими затратами праці і коштів;

• в якому порядку;

• з яким розподілом обов'язків, прав і відповідальності;

• за якої організації контролю;

• яких результатів слід очікувати.

Важливим елементом процесу управління є люди, які беруть у ньому участь і приймають найрізноманітніші за змістом, значенням і характером рішення. Характер основних рішень менеджера зале­жить від його місця в системі ієрархічних відносин організації, а та­кож від предметного кола функцій, які закріплюються за ним у цій організації.

Дата добавления: 2014-12-07