Пластинчасті живильники

Живильники.

Обладнання для приготування глиняної маси.

Початком технологічного процесу виготовлення будівельної кераміки є підготовка глиняної маси, яка передбачає:

1. Руйнування природної структури глини.

2. Дезагрегатування.

3. Вилучення або подрібнення шкідливих домішок.

4. Дозування шихтових компонентів згідно рецептів.

5. Надання масі достатньої щільності і одноманітності, шляхом тонкого і ретельного перемішування.

Первинна підготовка сировини може бути виконана:

- Напівсухий спосіб;

- Мокрий спосіб:

а) природний;

б) штучний.

Природний спосіб передбачає утворення гряд або конусів, які поливають водою і витримують 2-3 місяці (літування) або 7-8 місяців (виморожування). При цьому відбувається подрібнення, збільшення питомої поверхні глини, вимивання солей, окислення і рівномірний розподіл вологи, набухання глини, збільшення пластичності, зв’язності, покращення формувальних і сушильних властивостей. Міцність цегли збільшується на 10-12%.

Штучний спосіб передбачає здобич, подрібнення, вилучення каміння, зволоження паром, закладання на вилежування в глиносховище. Міцність зростає на 20-30%. Об’єм глиносховища визначається добовою потребою сировини, яка може становити від 300 до 1500 т/добу і кліматичними умовами.

За кордоном конвенційну шихту тримають в спеціальних силосах. Складські приміщення дозволяють використовувати залізничний і автомобільний транспорт.

Глиноочисник СМК-178 призначений для гомогенізації (вилежування) і підвищення якості попередньо переробленої глини. Глина подається продавлюванням через решітку 4. Ємність – до 150 м³, продуктивність –25 м³/год., висота – 10,5 м, потужність з усіма приводами – 44 кВт, маса – 52 т.

Для виробництва керамічних виробів застосовують маси, які складаються від 2 до 6 компонентів. Кількість компонентів строго задана. Живильники дозволяють стабілізувати, механізувати і автоматизувати роботу лінії. При невисоких вимогах до точності дозування вони використовуються як дозатори. За характером руху робочих органів розрізняють живильники:

- З безперервним рухом робочого органу по замкнутому контуру (пластинчасті, стрічкові, ланцюгові).

- З коливальним рухом (лоткові, вібраційні, секторні).

- З обертальним рухом (гвинтові, дискові, барабанні).

Вибір живильника визначається розміром матеріалу, його щільністю, продуктивністю і надійністю.

Рис.4.1.

1 - Двигун. 2 - Редуктор двоступінчастий. 3- Косозубі передачі. 4,7. Ролики. 5. Натяжний пристрій (гвинтовий). 6. Стрічка.

Застосовують для рівномірної подачі кускового матеріалу у дробарки і транспортування виробів після випалювання. Вони бувають 3 типів:

1. Важкі кг/м³; а 0,6 в

2. Середні кг/м³; а 0,5 в

3. Легкі ; а 0,4 в

Позначення: Живильник 2-12-120

2 – тип;

12 – ширина стрічки;

120 – між осьова відстань (між зірочками).

Продуктивність:

П = , м³/год

В – ширина стрічки, м.

h = (0, 35…0,456) – висота борта.

V= 0,025…0, 4 – швидкість, м/с.

= 0,7…0,8 – коефіцієнт заповнення.

Потужність:

Р = , кВт.

W – тягове зусилля ланцюга, Н. - к.к.д. привода.

W = K_вт (G_м+2G_с) l (cos sin ) K_о, (H)

К_вт = 1,15 – враховує втрати на перегин ланцюга. G_м і G_c – вага матеріалу на 1 м стрічки і 1 м стрічки відповідно. l – довжина по центрам зірочок. - кут нахилу.

К_о – коефіцієнт опору руху.

Дата добавления: 2014-12-07