Виробнича собівартість одиниці продукції

Прибуток, як показник ефективності діяльності підприємства. Проведення факторного аналізу.

Серед показників, що характеризують діяльність підприємства, прибуток займає особливе місце. Він є найбільш узагальнюючим результативним показником і характеризує ефективність використання капіталу. Прибуток є джерелом зростання власного капіталу. За рахунок прибутку формуються показники фінансової стійкості підприємства. В умовах ринку підприємець вкладає капітал в ті галузі, що дають максимум прибутку. А тому під час аналізу прибуток досліджують особливо детально з метою виявлення резервів його зростання.

Під час аналізу прибутку використовують такі джерела:

1. Звіт про фінансові результати;

2. Звіт про рух грошових коштів;

3. Звіт про власний капітал;

4. Форма №50 державної статистичної звітності “Основні показники роботи сільгосппідприємств”;

5. Регістри синтетичного і аналітичного обліку доходів і витрат діяльності підприємства.

На суму прибутку по кожному виду реалізованої продукції впливають три фактори:

1. Кількість реалізованої продукції;

2. Середня реалізаційна ціна за 1 ц;

Суму прибутку можна розглядати як добуток від множення першого фактора на різницю між другим і третім фактором, тобто на прибуток на одиницю продукції. Перший і другий фактори впливають на суму прибутку прямо пропорційно, а третій фактор обернено пропорційно. Це означає, що при зростанні кількості реалізованої продукції і підвищенні середньої реалізаційної ціни сума прибутку збільшується, а при збільшенні собівартості продукції сума прибутку зменшується.

Вплив головних факторів на зміну суми прибутку можна визначити двома методами:

1. Методом ланцюжних підстановок;

2. Методом обчислення різниць.

Під час використання методу ланцюжних підстановок потрібно спочатку крім планової і фактичної суми прибутку визначити два додаткові показники – дві умовні суми прибутку

Уп 1 – умовний прибуток перший при фактичній кількості реалізованої продукції але плановій ціні і плановій собівартості (тобто фактичну кількість реалізованої продукції множать на різницю між плановою ціною і плановою собівартістю).

Уп 2 – умовний прибуток другий при фактичній кількості реалізованої продукції і фактичній ціні але плановій собівартості (тобто фактичну кількість реалізованої продукції множать на різницю між фактичною ціною і плановою собівартістю).

Різниця між прибутком Уп 1 і плановим показує зміну прибутку за рахунок зміни кількості реалізованої продукції.

Різниця між прибутками Уп 2 та Уп 1 показує зміну прибутку за рахунок зміни ціни.

Різниця між прибутками фактичним і Уп 2 показує зміну прибутку за рахунок зміни собівартості продукції.

Уп 1 – П – зміна прибутку за рахунок зміни кількості реалізованої продукції.

Уп 2 – У 1 – зміна прибутку за рахунок зміни цін.

Ф – Уп 2 – зміна прибутку за рахунок зміни собівартості продукції.

Під час використання методу різниць вплив факторів на зміну суми прибутку визначають за такими правилами:

1. Різниця між фактичною і плановою кількістю реалізованої продукції помножена на плановий прибуток на одиницю продукції показує зміну прибутку за рахунок зміни кількості реалізованої продукції.

2. Різниця між фактичною і плановою середньою реалізаційною ціною помножена на фактичну кількість реалізованої продукції показує зміну прибутку за рахунок зміни цін.

3. Різниця між фактичною і плановою собівартістю продукції, помножена на фактичну кількість реалізованої продукції показує зміну прибутку за рахунок зміни собівартості продукції.

Отже, є три шляхи збільшення суми прибутку від реалізації окремих видів продукції:

· збільшення кількості реалізованої продукції;

· підвищення середньої реалізаційної ціни;

· зниження собівартості продукції.

Дата добавления: 2014-12-07