Урок 12

ТЕМА: Музична драматургія симфонії.

МЕТА УРОКУ:

Навчальна: вчитиучнів уважно слухати музичні тво-

ри вміти характеризувати їх;

- Біографія В. А. Моцарта;

- аналізування драматургії та композиції музичних

творів різних жанрів і форм (соната) щодо відо-

браження мозаїки навколишнього світу;

- визначення основних типів музичної драматургії:

контрастного, конфліктного, безконфліктного

- Взаємодія музично – виражальних засобів.;.

- характеристика особливостей побудови сонатної

форми як співставлення та розвитку різнохарактер-

них образів.

- засвоєння поняття музична драматургія, сонатна форма та її складові.

Виховна: - виховувати любов до класичної му –

зики, рідного народу;

- виховувати здатність співпереживати зміст ро- зучених пісень та почутих музичних творів.

Розвиваюча: - розвивати музичні здібності учнів

їх творчі задатки;

- розвивати співацькі навики;

- розвиток вокально – хорових навичок.

Обладнання: Інструменти, магнітофон, диск із запи –

сом твору, папки із теорією, портрет компози-

тора, наочні матеріали.

Методи і прийоми: словесні (розповідь, бесіда), наоч-

ні (використання папок портрету композитора

демонстраційний матеріал малюнок) власний показ вчителя аналіз музичного твору, метод порівняння, спів групами та індивідуально.

ХІД УРОКУ:

I. Організація учнів до уроку.

Музичне вітання:

Вступне слово вчителя:

Вч. Як композиторові передати душевний світ людини з усіма його складнощами – суперечливими почуттями, думками, що безперервно змінюють одна одну? Яку форму обрати композиторові для відображення цього світу, на яких думках і почуттях зосередитися?

Є така форма! Є і жанр – симфонія!

Відомості про симфонію.

Саме симфонія краще інших видів музики здатна передати картину суперечливих почуттів. Недарма вона свого часу так упевнено витиснула попередницю – танцювальну сюїту. Відбулося це в другій половині XVІІІ століття.

З чим же порівняти симфонію в мистецтві? З пейзажем у живописі? З оповіданням у літературі? І пейзаж, і розповідь найчастіше передають один настрій, одну думку. Для симфонії підійде аналогія з романом чи повістю. Подібно до них симфонія поділяється на декілька частин. Як і романи, вона «населена» різними «героями» – мелодіями чи темами, і ці мелодії не просто випливають одна за одною, а взаємодіють і конфліктують. Яка з частин симфонії має відрізнятися найбільшою напруженістю? Остання? Ні. До моменту її появи людина стомиться від сприйняття музики.

Можливо, друга частина має бути найнапруженішою? Теж ні, адже слухач не відразу зрозуміє складні «події» музичного твору. Тому зазвичай найбільшою напруженістю вирізняється перша частина. Її пишуть в особливій музичній формі – в сонатній. Розвиток музики, побудованої в сонатній формі, можна порівняти з дією в спектаклі, де головні герої протистоять чи конфліктують. Перш ніж протистояти чи конфліктувати, необхідно познайомитися з дійовими особами – двома основними темами, мелодіями. Цим композитор ніби зав’язує драму. Далі теми розвиваються, загострюються їх відносини, досягаючи вершини розвитку. Після цього настає підсумок, розв’язка. Інші частини симфонії продовжують думку, висловлену в першій частині, але висвітлюють її з нових сторін. Друга частина, на відміну від першої, проходить зазвичай у повільному темпі. Тут музика передає неквапливий плин думки чи розповідає про красу, щастя або природу.

Третя частина (як правило менует чи скерцо) пройнята танцювальністю. Вона немов нагадує про прості радощі життя, відпочинок чи розваги.

Четверта, остання частина – фінал. Музика фіналу може бути веселою, урочистою або драматичною. Майже завжди ця частина за характером наполеглива та стрімка. Слухач сприймає її як висновок з усього твору.

Симфонія – це чотиричастинний цикл для симфонічного оркестру.

Австрійський композитор Йозеф Гайдн був першим композитором, який почав писати симфонії. У його творчості жанр симфонії набув завершеності та класичних рис. Вольфганг Моцарт сказав у жанрі симфонії не останнє слово! Цей жанр інструментальної музики був остаточно сформований у його творчості. Гайдн створив 104 симфонії, а Моцарт – близько 50.

Відомості про Симфонію № 40 В.А. Моцарта

Подекуди симфонія відтворює боротьбу, бурхливий рух життя. У музиці Моцарта симфонія розгортається як схвильована оповідь, яка розкриває перед слухачем різні відтінки людських настроїв.

Сьогодні ми познайомимось зі знаменитою Симфонією № 40 соль мінор Вольфганга Амадея Моцарта. Визначимо, що саме хотів розповісти композитор у чотиричастинному симфонічному циклі, однак послухаємо лише першу частину цього твору.

Перша частина симфонії зазвичай складається з трьох розділів: експозиції, розробки та репризи.

Експозиція починається з головної партії. Трепетно-ніжна з відтінком суму музика нагадує схвильовану та щиру розповідь людини. Мелодію виконують скрипки, що надає їй особливої наспівності, м’якості й теплоти.

Зв’язуючий епізод є своєрідним містком до наступної теми. Побудований на інтонаціях головної партії, він має свої особливості: підкреслений, чіткий і виразний ритм надає музиці енергійного характеру, зібраності та серйозності. Незабаром виникає побічна партія – світла, граціозна, витончена, що нагадує танок. М’який спів скрипок повторюють дерев’яні духові інструменти – флейти, гобої, кларнети. Самою своєю появою побічна партія немов заперечує, спростовує першу, прагне витиснути її з нашої свідомості. Унаслідок цього у слухача виникає відчуття нестійкості. Закінчення експозиції – енергійне й рішуче – навіює слухачеві думку: «Далі буде».

Після експозиції настає розробка – найнапруженіший розділ симфонії. Її початок одразу забарвлює музику в похмурі тони. Теми, що вперше пролунали в експозиції, показані тут з інших, нових сторін. Вони розчленовуються на короткі мотиви, „мигтять” у різних голосах, зіштовхуються і переплітаються. Стан нестійкості досягає вершини, вимагаючи заспокоєння, «розрядки».

Після розробки настає час репризи. Перехід до неї відбувається поступово. У репризі головна та побічна партії звучать так само, як в експозиції, але з деякими змінами. Вони відбивають підсумок попереднього розвитку. Побічна партія, відтінена мінором, набуває заглибленості та напруженості.

Прослухайте першу частину Симфонії № 40 соль мінор Вольфганга Амадея Моцарта. Простежте в ній за розвитком і взаємодією образів.

II. Слухання. В. А. Моцарт. Симфонія № 40. І ч.

Вч.Суть музичної драматургії першої частини симфонії полягає у “м’якому” контрастному зіставленні основних тем – головної та побічної партій, їх складній взаємодії та розвитку в розробці і напруженості в репризі.

У розробці цікаво трансформуються основні образи-теми. Головна партія стає тривожною, неспокійною і водночас енергійною. Вона з’являється в різних групах інструментів, набуваючи насиченості та сили.

Реприза нагадує, якими були головна та побічна партії. Побічна партія в репризі набуває нових рис.

Розповідь про симфонічну музику В.А. Моцарта

Симфонія № 40 Вольфганга Амадея Моцарта є однією з трьох найвідоміших симфоній композитора, написаних у 1788 році у Відні. На той час Моцарт досягнув вершин майстерності, розквіту таланту композитора й виконавця.

Симфонія № 39 розповідає про життя людини, сповнене радощів, ігор, веселого танцювального руху.

Симфонія № 41, що має програмову назву „Юпітер”, оспівує світ з його контрастами та суперечностями, утверджуючи розумність і гармонійність його структури.

Особливістю музики Моцарта є поєднання простоти й безпосередності відображення почуттів із поетичною піднесеністю й глибиною, оптимістичне сприйняття світу. Важко повірити, що яскраве, сповнене творчих досягнень життя Моцарта мало зворотній бік – матеріальні нестатки, навіть голод.

Надзвичайно насичена творча й виконавська діяльність у поєднанні зі злиднями та незгодами підточили сили композитора. Зі всесвітньовідомого в дитячі роки він став, на жаль, майже забутим у роки зрілості.

III. Теорія. Взаємодія музично – виражальних засобів.

Вч. Жоден музично – виражальний засіб не виступає окремо. Тому в кожному музичному творі чи в найкоротшій його частині у відповідному темпі тісно переплітаються метр і ритм, а мелодична лінія подається у визначеному ладі та тембрі. Загальне враження, яке ми виносимо із почутого, виникає у взаємодії всіх засобів виразності, тому що всі елементи музичної тканини впливають на наш слух одночасно.

IV. Виконання пісні Б. Буєвського «На долині туман».

Вч. Сьогодні ми продовжимо роботу над піснею „На долині туман”. Зверніть увагу на виконання довгих нот. Вони мають звучати з різним динамічним забарвленням – крещендо чи димінуендо або і те, і те.

Караоке. Пісня “На долині туман”

Перед тим, як заспівати пісню, складіть план її виконавського розвитку.

V. Підсумки уроку

Вч. Коли Моцарт був п’ятирічним хлопчиком, слава про його незвичайні музичні здібності гриміла всією Європою, а знаменита Болонська музична академія присвоїла йому звання академіка, коли Моцарту було 13 років.

Сьогодні ми знаємо й любимо „сонячного маестро” за його музику, що є символом краси та гармонії! Його твори торкаються струн душі кожної людини. Цінуймо ці радісні миті.

Дата добавления: 2014-12-07