Структура та функції культури

Культуру як цілісну систему умовно підрозділяють на дві сфери: матеріальну та духовну. Вперше таким чином структурував культуру Марк Туллій Цицерон: «Як родюче поле без обробітку не дає врожаю, так і душа. Обробіток душі це і є філософія: вона виполює в душі вади, готує душу до посіву і ввіряє їй – сіє, так би мовити, лише ті зерна, які дозрівши, приносять щедрий врожай». Античний філософ надавав великої значущості обробці душі поряд з обробкою землі.

Матеріальна культура – це сфера виробництва та його продукти: техніка, технологія, засоби транспорту і зв’язку, дороги, житло, предмети домашнього побуту, одяг, – все те, що є результатом, виробничої, матеріальної діяльності людини. Духовна культура – це сфера духовного виробництва та його результати: пізнання, моральність, виховання та просвіта, включаючи право, філософію, етику, естетику, мистецтво, літературу, міфологію, релігію, тобто сферу свідомості.

Але поділ культури на матеріальну та духовну умовний, ці сфери тісно пов’язані між собою: творіння матеріальної культури не можуть виникнути без участі людської свідомості, а продукти духовної культури, як правило, мають матеріальне втілення (книги, картини тощо).

Культура – система багатофункціональна. До найбільш суттєвих функцій культури належать:

1) функція соціалізації (гуманістична чи людинотворча) – виявляється у формуванні людської особистості, специфічної для кожного суспільства. Культура у виховному процесі виступає як соціальна спадковість, яка більш важлива, ніж спадковість біологічна;

2) пізнавальна (гносеологічна чи інформаційна) – культура накопичує різноманітні знання, інформацію про світ та передає наступним поколінням;

3) регулятивна (нормативна) – культура допомагає регулюватирізні сторони та аспекти людської діяльності, спираючись на такі нормативні системи, як мораль і право;

4) ціннісна (аксіологічна) – культура формує у людини певні ціннісні потреби та орієнтації. За їх рівнем люди найчастіше й оцінюють ступінь культурності інших людей;

5) комунікативна (змістоутворююча) – виявляється а налагодженні зв’язків між індивідами чи соціальними групами людей. Головним засобом спілкування є мова. Поруч з природними мовами існують специфічні мови-символи різних видів мистецтва, які допомагають розумітися на зміст мистецького твору;

6) компенсаторна (ігрова, рекреативна, розважальна) – забезпечує різні форми духовної і психологічної розрядки, зняття напруги, уникнення стресових ситуацій. Дозволяє людині заспокоїтись чи здобути рівновагу, по-новому оцінити ситуацію;

7) творча – спрямована на створення нових цінностей, а також на переосмислення та поновлення вже існуючої культури;

8) виховна – синтезує в цілісну форму всі чинники духовного світу особистості, серед яких пізнавальні, оцінювальні, психологічні.

В реальному житті всі функції пов’язані між собою і створюють єдину систему діалектичного розвитку людства.

Дата добавления: 2014-12-07