ТЕМА 1.7. Інженерна інфраструктура. Системи життєзабезпечення міського господарства

Інженерна інфраструктура —сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують економіку, виробництво табезпосередньо пов'язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей.

І.І. включає житлово-комунальне господарств: системи каналізації, водопостачання, електропостачання, від яких залежить розвиток як окремих населених пунктів, так і економіки в цілому; будівництво доріг, каналів, портів, мостів, летовищ.

В Україні ця галузь потребує великих бюджетних коштів. Розгалуженість інфраструктури на певній території визначає швидкість і якість розвитку певного виробництва.

Для виробничо-господарської діяльності житлово-комунального господарства характерний ряд специфічних особливостей:

· організаційна побудова за територіальною і галузевою ознаками;

· подвійне підпорядкування,

· соціальний відгук на результати діяльності.

Все це визначає ЖКГ як складну, багатоелементну, динамічну організаційно-економічну систему.

У виробничому процесі галузі найбільшу питому вагу складає діяльність з експлуатації житлового фонду (до 80% загального обсягу). Це не випадково, оскільки серед широкого кола економічних і соціальних проблем є житлова.

Технологічними особливостями ЖКГ є:

· не транспортабельність кінцевого результату за межі міського поселення (вода, очищені стоки, теплова енергія, ремонтно-будівельне виробництво, комплексне впорядкування території);

· збіг у часі процесів виробництва і споживання;

· неможливість складування готової послуги;

· нерівномірність попиту за сезонами року, місяцями, тижнями, дням і годинами доби.

Інженерна інфраструктура є комплексом систем інженерного обладнання, згрупованих за ознаками однорідності виробничого процесу у водогосподарський, природоохоронний і енергетичний комплекси:

· енергетичний комплекс включає системи електро-, тепло-, газо-, паливопостачання;

· водогосподарський комплекс складається із системи водопостачання питною водою, промислових водоводів, систем каналізування господарсько-побутових і поверхневих вод, а також промислової каналізації;

· природоохоронний комплекс включає підприємства, що здійснюють сміттєвидалення і переробку міських відходів.

Інженерна інфраструктура міста як система має зовнішні зв'язки з економікою регіону, вони визначаються умовами забезпечення міста природними ресурсами.

Рис. 4. Зовнішні зв’язки інженерної інфраструктури

Крім того, згідно з Конституцією України і Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” від 12.05.97 №280/97-ВС об'єктами управління в містах є усуспільний житловий фонд, міські й районні підприємства житлово-комунального господарства, побутового обслуговування населення, міський транспорт, об'єкти соціальної інфраструктури, що обслуговують потреби населення, міста, регіону.

Інженерна інфраструктура - це підсистема господарства, яка створює і реалізує загальні умови для функціонування виробництва і життя населення, в рівній мірі необхідні для діяльності всіх сфер суспільного виробництва.

В інфраструктурній системі можна виділити стаціонарну (комунікації, постійні пристрої та ін.) і динамічну складову (пересувний склад та ін. апаратура, експлуатаційні й управлінські методи реалізації зв'язків освоєння потоків). Саме остання реалізує потреби народного господарства і суспільства в різного роду зв'язках.

Спираючись на загальне визначення інфраструктури, М.П.Комаров розуміє під виробничою інфраструктурою «сукупність матеріально-технічних систем, що забезпечують рух ресурсів і товарів у ході промислового і сільськогосподарського виробництва». З цього визначення, а також з урахуванням класифікації ресурсів він були сформував наступні функції виробничої інфраструктури:

Забезпечення руху матеріальних засобів: природних ресурсів, енергії, готових товарів.

Забезпечення руху робочої сили (трудових ресурсів).

Забезпечення руху виробничих фінансів.

Забезпечення руху виробничої інформації.

Сукупність підсистем виробничої інфраструктури характеризується рядом загальних специфічних властивостей і ознак, що випливають із завдань інфраструктури, функціональної єдності її складових:

1) висока фондомісткість і капіталоємність об'єктів інфраструктури;

2) задовгі терміни їх створіння і функціонування (звідси існує думка про невигоди вкладень, наприклад, в транспортну інфраструктуру);

3) прояв основного ефекту (в ряді випадків до 90%) від функціонування інфраструктури зовні її галузей - в базисних галузях (це знаходить вираження в співвідношенні макроекономічних показників - частка транспорту, наприклад у ВВП, як правило не перевищує 5-8%, тоді як в капіталовкладеннях - більше 20%);

4)інерційність (нееластичність) функціонування (немає жорсткого зв'язку між рівнем розвитку інфраструктури і потреби в ній), що часто веде до недооцінки необхідності нових капіталовкладень в посилення об'єктів і мереж;

5) можлива функціональна взаємозамінність елементів інфраструктури: видів транспорту і зв'язку (так, за розрахунками, близько 30% ділових і 50% побутових поїздок могли б бути замінені добре функціонуючими системами зв'язку) і т.д.

Виробничу інфраструктуру класифікують за різними підставами. Найактуальнішими є підходи: просторово-виробничий і галузевий.

За просторово-виробничою підставою і виділяють:

- виробничу інфраструктуру підприємства;

- виробничу структуру регіону;

- виробничу структуру держави;

- виробничу інфраструктуру співдружності держав;

- виробничу інфраструктуру світової спільноти.

За галузевим принципом побудови виробництва виділяють:

- виробничу інфраструктуру окремого виробництва;

- виробничу інфраструктуру підприємства;

- виробничу інфраструктуру галузі.

Виробничу інфраструктуру класифікують також за виконуваними функціями (галузями інфраструктури).

Аналізуючи думки більшості провідних фахівців можна відзначити, що до складу виробничої інфраструктури включаються наступні структурні підрозділи: підприємства з виробництва электро- і теплоенергії і споруди для їх передачі, транспорт, комунальний зв'язок, матеріально-технічне постачання, підприємства і споруди із водозабезпечення, пристрої з регулювання водних ресурсів (греблі, дамби, іригаційні системи та ін.)

Водопостачання ‑ сукупність трубопровідних комунікацій, джерел і спеціальних споруд для забезпечення населення і виробництва водою.

Каналізація ‑ це сукупність комунікацій, споруд для забезпечення видалення побутових і промислових стоків з подальшим їх очищенням.

Електропостачання включає сукупність енергетичних мереж (лінії електропередачі, силові підстанції, підрозділи обслуговування), що забезпечують подачу електроенергії споживачам. Розрізняють енергетичні мережі за:

1) номіналом струму (високовольтні, низьковольтні, постійного і змінного струму);

2) територіальною ознакою (мережі підприємства, регіону та ін.).

В інфраструктуру оптової торгівлі і матеріально-технічного постачання входять установи для придбання, збуту, накопичення і зберігання матеріальних засобів і товарів (товарні біржі, оптові ринки, склади, холодильники, збуто-постачальницькі бази і контори, маркетингові організації).

Транспорт представлений сукупністю шляхів сполучення, транспортних засобів (автомобілі, пересувний залізничний склад, судна, літаки, вертольоти, трубопроводи), технічних споруд і пристроїв на шляхах сполучення забезпечуючих процес переміщення людей і вантажів різного призначення. До шляхів сполучення відносяться: дороги (автомобільні і залізні),водні шляхи, повітряні траси, канатні підвісні дороги.

Транспорт відрізняють такі риси:

- високий ефект випереджаючого в порівнянні з основним виробництвом розвитку транспортної інфраструктури;

- невід’ємність процесів виробництва і споживання «продукції» транспорту, нематеріальний її характер ‑ звідси неможливість її накопичення, зберігання, складування, що вимагає значних резервних потужностей;

- значна сезонна, місячна і добова нерівномірність об'єктів транспортної інфраструктури, тобто необхідність її повсюдного розвитку;

- переваження просторово-мережних лінійних схем (при стрімкому зростанні «точкових вузлів»);

- територіальна концентрація транспортної інфраструктури (часто із значним тимчасовим лагом) відповідає концентрації виробництва і населення, відображаючи загальний «географічний малюнок» господарства.

- поетапна дія на прилеглу територію, яке додає їй особливі властивості примагістральної зони.

Зв'язок - одна із самих географічних галузей інфраструктури. Його створіння, розвиток і функціонування значною мірою визначаються географічним положенням і місцевими особливостями. Інфраструктура зв'язку складається з різних технічних засобів з прийому і обробки інформації, в установи зв'язку, каналів зв'язку для її передачі, систем комунікацій, апаратури для її доставки адресату. Лінії зв'язку розрізняють за типом розповсюдження радіохвиль:

· повітряні; дротяні (кабельні);

· радіолінійні; оптиковолоконні;

· супутникові.

Фінансова інфраструктура ‑ сукупність банків та інших кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію грошових коштів і надання позик. Вона включає державні установи (центральні емісійні банки, комерційні банки, ощадні банки та ін.), приватні установи (комерційні банки, інвестиційні банки спеціалізовані банківські установи - іпотечні банки).

Всі ці установи потребують оперативного обміну інформацією. Для цього використовуються наступні елементи інфраструктури: засоби зв'язку і засоби автоматизації.

Соціальна інфраструктура‑ це комплекс галузей народного господарства, пов'язаних з відтворюванням населення і робочої сили і забезпечуючих необхідну якість і рівень життя населення. У цілому галузь соціальної інфраструктури створюють умови для раціональної і ефективної організації основних видів діяльності людини (трудової, побутової, суспільно-політичної, духовної і культурної).

Її функціями є:

- виконання розподілу і обміну матеріальних благ (торгівля, кредитування, страхування);

- виконання споживацьких послуг (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, пасажирський транспорт, зв'язок в частині обслуговування населення);

- охорона здоров'я населення (охорона здоров'я, санаторно-курортне обслуговування і відпочинок, соціальне обслуговування і суспільний підтримка населення);

- формування суспільної свідомості і наукового світогляду (освіта, мистецтво, релігія);

- управління і охорона громадського порядку (державне управління, громадські організації, органи охорони громадського порядку).

Дата добавления: 2014-12-07