Страхові та пенсійні фонди

3. Інституційні інвестори, які здійснюють великі (диференційовані) інвестиції, але не мають стабільного портфеля цінних паперів.

- Інвестиційні дилери (торговельні компанії, інвестиційні банки, фондові доми та ін.). Прагнуть отримати прибуток шляхом спекулятивної гри на зміні вартості фондових інструментів. Фактично останню групу можна зарахувати і до фінансових посередників.

- Фінансові посередники - це компанії, що надають професійні послуги, опосередковуючи діяльність між емітентом та інвестором, з метою отримання прибутку. Вони є професіоналами фондового ринку, що спеціалізуються на роботі з цінними паперами, здійснюють посередницьку діяльність з випуску й обігу цінних паперів, діючи на фондовому ринку за дорученням і за рахунок клієнтів (брокерська діяльність), за власний рахунок (дилерська діяльність), за дорученням емітента у процесі первинного розміщення цінних паперів а також надають інші послуги (наприклад, управління портфелем цінних паперів, інвестиційне консультування, реєстраційні функції).

Такі установи зобов'язані мати власний капітал, адекватний обсягу їх операцій на ринку цінних паперів (РЦП). Поряд з ними РЦП обслуговують банківські установи, які нарівні з іншими фінансовими та кредитними функціями можуть здійснювати посередницьку діяльність з випуску й обігу цінних паперів, виконувати операції на фондовому ринку за власний рахунок, за дорученням і за рахунок клієнтів, здійснювати реєстраційні функції, а також надавати позики, пов'язані з цінними паперами. До основних операцій фінансових посередників відносяться:

1) дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом;

2) брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи;

3) довірчі операції в Україні, як правило, полягають у прийнятті коштів або активів у довірче управління з подальшим їх розміщенням і не дістали великого поширення. Такі операції передбачають створення структурованого інвестиційного портфеля, який продається клієнту у формі сертифікату трасту. В Україні подібні операції можуть бути оформлені тільки заумови створення банком нової юридичної особи - інвестиційного фонду;

4) андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента;

5) діяльність з управління активами інституційних інвесторів — професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

Як передбачено законодавством, інвестори можуть виступати в якості: покупців (якщо вони купують страхові поліси, ощадні сертифікати комерційних банків і т.д.); продавців; замовників (під час укладення договору-підряду на будівництво); кредиторів.

Інвесторам в умовах ринку надається широке коло повноважень відповідно до їх економічної самостійності. Це, перш за все, визначення цілей, спрямованості, видів та обсягів інвестицій, визначення складу інших учасників інвестиційної діяльності.

Коло основних учасників інвестиційного процессу представлено на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Класифікація учасників інвестування

Учасники інвестиційної діяльності - фізичні та юридичні особи України,

інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Інвестор визначає мету, спрямованість та обсяги інвестицій і залучає для їх реалізації на договірних засадах будь-яких учасників інвестиційної діяльності, в тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів. Держава і посадові особи не вправі втручатися в договірні відносини учасників інвестиційної діяльності понад своєї компетенції.

Законодавством України передбачена заборона втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності такі посередники (учасники) (рис. 2.7): інвестиційні банки; страхові, брокерські, лізингові компанії; фондові біржі; комерційні банки; парабанківські інституції; інжиніринго-консалтингові фірми; інвестиційні фонди; компанії та траста; фірми-девелопери та прожект-менеджери; тендерні комітети; товарні біржі; депозитарії; іпотечні банки тощо.

Основна функція фінансових посередників полягає у наданні допомоги в процесі передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки.

Фінансові посередники на ринку інвестицій, в широкому розумінні, можна визначити як компанії, що надають послуги в галузі інвестування та здійснюють процес безпосереднього регулювання попиту та пропозиції на фінансові ресурси.

Рис. 2.7. Структура фінансових посередників інвестиційного ринку

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає економічна сутність інвестиції?

2. За якими ознаками класифікують інвестиції та які основні їх різновиди виділяються?

3. Назвіть основні фактори, що визначають обсяг інвестиційного попиту.

4. Як впливає співвідношення між інвестиціями та заощадженнями на ма-

крорівні на розвиток країни?

5. У чому полягає специфіка ринкової моделі реалізації інвестиційного процесу?

6. Назвіть основних учасників інвестиційного процесу?

7. Що означає поняття "суб'єкт інвестиційної діяльності"?

8. В чому полягають функції інвестора?

Дата добавления: 2014-12-07