Аналіз бюджетних запитів і розробка проекту Державного бюджету України. 1 страница

Розроблені та подані в установленому порядку бюджетні запити головних розпо­рядників коштів на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюд­жету України аналізуються Міністерством фінансів України (Департаментом держав­ного бюджету) на предмет їх відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. Під час цієї роботи проходить тривалий обмін да­ними, пропозиціями, оцінками між відповідними структурними підрозділами і служ­бами Міністерства фінансів України та головних розпорядників бюджетних коштів. При цьому враховуються перспективи економічного зростання, рівень споживчих цін та цін виробників, дотримання фінансових норм і нормативів тощо. Вишукують­ся також можливості розширення дохідної бази бюджетних установ, забезпечення ефективнішого витрачання державних коштів.

До основного напряму здійснення аналізу бюджетних запитів відноситься аналіз їх на предмет ефективності використання бюджетних коштів і пріоритетності їх вкла­дання. Якщо розглядати це питання в рамках економічної сфери то можна конста­тувати наступне, що зроблені певні кроки у напрямку запровадження показників мо­ніторингу в економічній сфері — прийнята Державна цільова програма розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки (Постанова Кабі­нету Міністрів України від 7 травня 2008 року №439) та видано наказ Державного агентства України з інвестицій та інновацій — «Положення про порядок здійснення моніторингу виконання інноваційних та інвестиційних проектів, які впроваджують­ся із залученням державних коштів» (наказ №4 від 21.01.08 року).

Оцінювання ефективності виконання проектів, використання державних коштів згідно вищезазначених програм та їх методик проводиться, виходячи із наступних коефіцієнтів:

- науково-технічного;

- виробничого;

- ринкового;

- фінансово-економічного;

- соціального і екологічного.

Оцінка ефективності фінансово-бюджетної діяльності органів місцевого самовря­дування теж вимагає певної методики.

В Україні до запровадження метода бюджетування за програмами використову­вався формат постатейного бюджету, передбачав розподіл всіх наявних бюджетних ресурсів та їх використання в запланованому обсязі. При розподілі ресурсів між бюд­жетними установами основою були: а) сума б) цільове використання коштів. Такий бюджет простіший у складанні, однак перевірка його виконання давала інформацію лише про відхилення фактичного використання бюджетних коштів від плану. Поста­тейний бюджет передбачав свободу бюджетної установи розпоряджатися виділеними їй коштами, але не давав змоги перевірити доцільність цієї діяльності, оскільки стат­тя відображала лише економічний зміст спрямування коштів.

Починаючи з 2002р. Державний бюджет України складається за бюджетними програмами. Бюджетування за програмами спочатку вирішує питання доцільності того чи іншого напряму бюджетних видатків у цілому. Однак складати бюджет пов­ністю з програм неможливо та й не доцільно.

Професор В.М. Федосов пропонує вживати поняття «бюджетування» замість «бюджетування орієнтоване на результат», «програмно-цільове бюджетування», «бюд­жетування за програмами», замість «програмно-цільовий метод виконання бюджету».

До причин, що зумовили зміну постатейного бюджету бюджетуванням за програ­мами, можна віднести такі:

- розвиток держави, державних фінансів та номінальне зростання бюджету;

- розширення переліку державних функцій і сфер державного впливу,які потре­бують функціонування з бюджетом;

- «людський фактор» у витрачанні бюджетних коштів-розвиток політичної діяльнос­ті, коли при плануванні кожного наступного бюджету уряди й парламенти країн праг­нуть до збільшення бюджетних видатків, виходячи із власних політичних інтересів;

- необхідність посилення громадського контролю за витрачанням бюджетних коштів як способу зворотного зв'язку, поява теорій надання послуг державою, їхніх стандартів та еквівалентності.

Активне впровадження програмно-цільового методу в бюджетному процесі на сьогодні включає в себе такий важливий елемент як середньострокове бюджетне пла­нування, тобто встановлення пріоритетів, стратегічних цілей, завдань, які спрямова­ні не тільки на раціональне, але й ефективне використання фінансових ресурсів го­ловних розпорядників бюджетних коштів. Такі пріоритети визначаються Основними напрямами бюджетної політики на наступний бюджетний період та програмами еко­номічного і соціального розвитку адміністративно-територіальної одиниці. Такими пріоритетами переважно є:

- створення сприятливих умов для розвитку виробництва;

- стимулювання сталої економічної і соціальної розбудови держави;

- реалізація виваженої боргової політики;

- надання послуг для задоволення суспільних потреб виходячи з принципу забез­печення їх надання з урахуванням реальних державних ресурсів;

- поступове підвищення соціальних стандартів;

- проведення реформування міжбюджетних відносин з метою забезпечення ста­більного соціально-економічного розвитку регіонів;

- концентрація ресурсів бюджету на виконанні пріоритетних державних цільових програм, спрямованих на створення «точок зростання»;

- створення умов для реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин.

Поняття державної цільової програми, мета, умови розроблення, види відображе­ні на рисунку 10.4.

Процес управління державною програмою об'єднує кілька етапів (див. табл. 10.5).

Технологія розробки та виконання державних цільових програм включає: стадії розроблення, хто є державним замовником програми, розроблення самого проекту, зміст проекту (див. табл. 10.6).

Загальнодержавні програми — це програми, які охоплюють всю територію держави або зна-чну кількість її ре­гіонів, мають довгостроковий період виконання і здійснюються центральними та місцевими органами виконав­чої влади.

Загальнодержавні ДЦП поділяються:

Економічні — спрямовані на розв'язання комплексних галузевих і міжгалузевих проблем виро-бництва, під­вищення його ефективності та якісних характеристик, забезпечення ресурсозбереження, створення нових ви­робництв, розвиток виробничої кооперації.

Науково-технічні — розробляються для розв'язання найважливіших науково-технічних про-блем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукоємної та конкурентоспроможної продукції.

Соціальні — передбачають розв'язання проблем підвищення рівня та якості життя, проблем безробіття, по­силення соціального захисту населення, поліпшення умов праці, розвиток охорони здо-ров'я та освіти

Національно-культурні — спрямовані на розв'язання проблем національно-культурного розви-тку, збере­ження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб людини.

Екологічні — здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів, запобігання катаст-рофам екологіч­ного характеру та ліквідація їх наслідків.

Оборонні — розробляються з метою посилення обороноздатності держави.

Інші програми Мета цих програм — розв'язання окремих проблем розвитку економіки і суспільства, а також проблем розвитку окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць, що по-требують державної підтримки.

Рис. 10.4.Сутність, мета, умови розробки, види державних цільових програм

Правоохоронні — спрямовані на забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби із злочин-ністю та дер­жавної безпеки.

Державна цільова програма (ДЦП) — це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-тери­торіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за стро­ками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпечен-ням.

Мета (ДЦП): сприяння реалізації державної політики на пріоритетних напрямах розвитку держави, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць; забезпечення кон-центрації фінансових, мате­ріально-технічних, інших ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу, а також координації діяль­ності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підпри-ємств, установ та організацій для розв'язання найважливіших проблем. Умови розроблення (ДЦП):

- існування проблеми, розв'язання якої неможливе засобами територіального чи галузевого управління та пот­ребує державної підтримки, координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- відповідності мети програми пріоритетним напрямам державної політики;

- необхідності забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків технологічно пов'язаних галузей та вироб­ництв;

- наявності реальної можливості ресурсного забезпечення виконання програми.

Таблиця 10.5.Етапи управління бюджетною програмою

Етапи	Сутність
1 ЕТАП	Постановка завдання відповідно до загальнодержавної стратегії та формування кінцевих і проміжних цілей
2 ЕТАП	Розробка і реалізація програми, спрямованої на досягнення кінцевих цілей, розробка разом із програмою показників її виконання — проміжних і кінцевих.
3 ЕТАП	Систематичний контроль (внутрішній контроль, який здійснюється з допомогою моніторингу і оцінки на всіх етапах виконання програми) за якістю та результатами передбачених програмою робіт.
4 ЕТАП	Коригування за результатами оцінки окремих заходів, спрямованих на реалізацію цілей, або програм загалом.

Таблиця 10.6.Розробка, виконання та контроль за виконанням, особливості фінансування ДЦП

Стадії розробки та виконання ДЦП	- ініціювання розроблення державної цільової програми, розроблення та громадське обговорення концепції програми; - схвалення концепції програми та прийняття рішення щодо розроблення проекту програми, визначення державного замовника та строків її розроблення; - розроблення проекту програми — визначення заходів і завдань, що пропонуються для включення до неї, а також обсягів і джерел фінансування; - державна експертиза проекту програми; - погодження та затвердження програми; - проведення конкурсного відбору виконавців заходів і завдань програми; - організація виконання заходів і завдань програми, здійснення контролю за їх виконанням; підготовка та оцінка щорічних звітів про результати виконання програми, а в разі потреби — проміжних звітів; - підготовка та опублікування в офіційних друкованих виданнях заключного звіту про результати виконання програми.
Ініціа­тори розроб-	лення	Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, Національна академія наук України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Схвалення концепції	Кабінет Міністрів України розглядає концепцію державної цільової програми та у разі її схвалення приймає рішення щодо розроблення проекту програми, визначає державних замовників та строки її розроблення.
Державний замовник цільової	програми	Центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Розроб­лення	і 3 &	Розробляється на основі схваленої концепції (стаття 6 Закону)* державним замовником або визначеним ним відповідно до законодавства розробником.
Зміст проекту		паспорт програми; визначення мети програми; обґрунтування шляхів і засобів розв'язання проблеми, а також необхідності фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України; перелік заходів і завдань з визначенням виконавців, строків виконання (в цілому і поетапно), обсягів та джерел фінансування (з розбивкою за роками); розрахунок очікуваних результатів (економічних, соціальних, екологічних тощо) виконання програми та її ефективності; розрахунок обсягів та визначення джерел фінансування програми, у тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України (з розбивкою за роками).

Вико­нання ДЦП	Виконується шляхом здійснення її заходів і завдань органами державної влади, а також виконавцями, передбаченими цією програмою.
Контроль за вико­нанням	Мета контролю: забезпечення виконання заходів та завдань програми в установлені строки, досягнення передбачених цільових показників програми, забезпечення використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів за призначенням. Контроль здійснює — Кабінет Міністрів України.
Фінансу­вання	Здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, передбачених законом.

* Закон України «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004 року N 1621-ГУ

У програмах економічного і соціального розвитку адміністративно-територіаль­них одиниць відображено:

- цілі та пріоритетні напрями соціально-економічного розвитку;

- основні завдання розвитку економіки і виробничої сфери адміністративно-те­риторіальної одиниці та їх прогнозні показники;

- розраховані прогнозні показники розвитку соціальної сфери адміністративно- територіальної одиниці.

Ефективність та результативність використання бюджетних коштів оцінюється відповідно до результативних показників бюджетної програми, вимоги щодо засто­сування яких встановлені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 №538-р «Про схвалення Концепції застосування програмно-цільового методу в бюд­жетному процесі» та наказами Міністерства фінансів:

— «Про запровадження результативних показників, що характеризують виконан­ня бюджетних програм» (від 08.08.2002 №621);

— «Про паспорти бюджетних програм» (від 29.12.2002 №1098);

— «Про результативні показники бюджетної програми» (від 27.10.2009 №1252).

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів результативні показники бюд­жетної програми поділяються на такі групи: затрат, продукту, ефективності, якості.

На основі висновків, зроблених за результатами аналізу бюджетних запитів голов­них розпорядників коштів, в тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених ор­ганами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного за­конодавства, Міністр фінансів України приймає рішення про включення узгоджених показників бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України на наступ­ний рік перед поданням його (проекту закону про Державний бюджет України) на розгляд Кабінету Міністрів України.

Невід'ємним етапом формування проекту Державного бюджету України є під­готовка пропозицій до проекту державного бюджету на наступний рік для схвален­ня його Кабінетом Міністрів України. Послідовність підготовки пропозицій пред­ставлена на рисунку.

2.1. Розрахунок попередніх показників видатків місцевих бюджетів (АР Крим, міст обласного значення, районів) за формулою розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів.

2.2. Відділи департаментів готують інструктивні матеріали щодо складання бюджетних запитів головними розпорядниками і доводять разом із затвердженими граничними обсягами видатків Державного бюджету України на плановий рік та прогнозом на наступні два роки до головних розпорядників.

2.3. Міністерство фінансів (Департамент державного бюджету) забезпечує подання від Кабінету Міністрів України та супроводження у Верховній Раді України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік.

2.4. Відділи департаментів, котрі займаються формуванням і супроводжують виконання видаткової частини головними розпорядниками, забезпечують отримання бюджетних запитів на наступний рік, аналізують їх, готують висновки і пропозиції.

2.5. Відділи департаментів подають Департаменту державного бюджету та бюджетної політики попередні показники проекту державного бюджету на плановий рік, прогноз доходів, видатків на наступні два роки, висновки, пропозиції. Особлива увага приділяється такому переліку показників на плановий і наступні два роки:

а) прогноз доходів державного і місцевих бюджетів;

б) прогноз надходжень від приватизації державного майна;

в) прогноз платежів з обслуговування та погашення внутрішнього і зовнішнього боргу, пропозиції щодо оптимального обсягу фінансування державного бюджету, очікувана величина, структура державного боргу.

Етапи підготовка пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік для схвалення Кабінетом Міністрів України здійснюється у наступній послідовності:

2.7. Міністерство фінансів у ці ж терміни доводить необхідні інструктивні матеріали щодо складання бюджету на наступний рік, методичні рекомендації і розрахунки прогнозу обсягів доходів, міжбюджетних трансфертів, показників, які лягли в основу їх визначення, до держадміністрацій обласних, міст Києва і Севастополя та Ради Міністрів АР Крим.

2.8. Згідно Плану щодо забезпечення складання проекту державного бюджету заходів департаменти Мінфіну забезпечують отримання від виконавчих органів влади проектів місцевих бюджетів на наступний рік з поясненнями, обґрунтуваннями у розрізі всіх місцевих бюджетів. Дані управління ґрунтовно аналізують отримані матеріали, роблять висновки та подають погоджені показники проектів місцевих бюджетів Департаменту місцевих бюджетів.

2.9. Відділи Міністерства фінансів України, котрі забезпечують складання бюджету враховуючи, зауваження і пропозиції головних розпорядників бюджетних коштів, місцевих органів влади; положення Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік; основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку, готують:

а) пропозиції до Закону України «Про Державний бюджет України»;

б) пояснювальну записку з необхідними розрахунками і обґрунтуванням.

2.10. Проект Закону України «Про Державний бюджет України» на наступний рік, пояснювальна записка з необхідними розрахунками і матеріалами розглядаються на колегії Міністерства фінансів.

2.6. Проведення Міністерством фінансів України погоджувальної наради щодо розгляду пропозицій головних розпорядників коштів відносно змін граничних обсягів державного бюджету на наступний рік.

2.11. Проект Закону України «Про Державний бюджет України» на наступний рік та інші матеріали (стаття 38 БКУ) подаються на розгляд Кабінету Міністрів України.

Під час підготовки проекту Державного бюджету України можуть виникати роз­біжності щодо неузгоджених питань між Міністерством фінансів України та голов­ними розпорядниками бюджетних коштів. З питань, за якими все ж таки не досяг­нуто узгоджених позицій між головним розпорядником бюджетних коштів і Міністерством фінансів України, останнє готує висновок з неузгоджених питань та разом з проектом закону про Державний бюджет України подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.

§ 5. Проект закону про Державний бюджет України: порядок схвалення та матеріали, що до нього додаються

Розроблений Міністерством фінансів України проект закону про державний бюд­жет разом із додатками, пояснювальною запискою та іншими інформаційними ма­теріалами, обсяг яких визначено ст. 38 Бюджетного кодексу, подається Кабінету Мі­ністрів України.

Кабінет Міністрів України розглядає на своєму засіданні проект закону про Дер­жавний бюджет України на наступний рік. До схвалення проекту закону про Дер­жавний бюджет України Кабінет Міністрів України подає Раді національної безпеки і оборони України цей проект закону по статтях, пов'язаних із забезпеченням наці­ональної безпеки і оборони України (Закон України «Про Раду національної безпе­ки і оборони» №183/98-ВР від 05.03.1998 року).

Таким чином, на завершальному етапі процесу складання проекту державного бюджету на наступний рік, як показує досвід, основна увага має приділяється на­ступним питанням:

1) доопрацювання відповідними департаментами і управліннями міністерства та подання на розгляд керівництву Міністерства фінансів України:

а) разом із головними розпорядниками бюджетних коштів необхідних матеріалів щодо пропозицій до проекту державного бюджету на плановий рік після розгляду Кабінетом Міністрів України, подання матеріалів Управлінню державного бюджету та бюджетної політики;

б) проекту Закону України «Про Державний бюджет України» на наступний рік;

в) пояснювальної записки з необхідними розрахунками і обґрунтуваннями.

2) подання проекту Закону України «Про Державний бюджет України» на на­ступний рік із необхідними матеріалами на підпис Прем'єр — Міністру України;

3) підготовка матеріалів, що подаються разом із проектом Закону України «Про Дер­жавний бюджет України» на наступний рік до Верховної Ради України (стаття 38 БКУ);

4) доведення до Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської, Севастопольської, міських держадміністрацій уточнених показників, розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення (Методика щорічно затверджу­ється постановою Кабінету Міністрів України);

5) подання проекту Закону України «Про Державний бюджет України» на пла­новий рік до редакції центральних газет України, в першу чергу до редакції газети «Урядовий кур'єр».

Завершення усієї цієї важливої роботи — процесу складання проекту державного бюджету, згідно Бюджетного кодексу України статті 37 пункту 3, — є прийняття Ка­бінетом Міністрів України постанови про схвалення проекту закону про Державний бюджет України і передача його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Терміни розгляду та прийняття відповідної постанови повинні бути чітко визначені, щоб була можливість вчасного подання схваленого Урядом проекту Державного бюд­жету України до Верховної Ради України та Президента України не пізніше 15 ве­ресня року, що передує плановому.

Перелік матеріалів, що додаються до Проекту закону про Державний бюджет України, визначений статтею 38 БКУ, визначає основний зміст додатків до закону про Державний бюджет України, які готує та подає до Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів України за участю інших центральних органів влади. В них містяться більш детальні статті витрат, доходів та кредитування бюджету, а також об­ґрунтування кошторисних витрат та їх розміри. Кабінет Міністрів України в обов'яз­ковому порядку має подати зазначені додатки до Верховної Ради України та Прези­дента України разом з проектом закону про Державний бюджет України.

Додатки складаються з таких частин:

Перша частина — це пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України. У пояснювальній записці до проекту закону про державний бюд­жет перш за все має бути викладено інформацію про економічне становище держа­ви та відображено основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України та наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Дер­жавного бюджету України.

Пояснювальна записка містить прогноз основних макропоказників економічно­го і соціального розвитку України, складених Міністерством економіки України ра­зом з Міністерством фінансів і схвалених Кабінетом Міністрів.

Оцінка надходжень бюджету, що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету, дається на підставі підготовлених центральними виконав­чими органами даних і схвалюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, Держав­на податкова адміністрація та Державна митна служба разом з Департаментом подат­кової та митної політики Міністерства фінансів України готують прогнозні розрахунки дохідної частини бюджету; Міністерство палива та енергетики, Націо­нальна акціонерна компанія «Нафтогаз України» розробляють розрахунки та обґрун­товують ставки рентних платежів за нафту і природний газ власного видобутку, від­рахувань від плати за транзит нафти, природного газу та аміаку. Подають свої розрахунки Фонд державного майна, Міністерство охорони навколишнього природ­ного середовища та інші центральні виконавчі органи, які відповідають за формуван­ня надходжень до бюджету. їх інформація обробляється та оцінюється Міністерст­вом фінансів України і використовується для складання пояснювальної записки.

У поясненнях до основних положень проекту закону про державний бюджет Мі­ністерство фінансів аналізує пропонований обсяг видатків та кредитування за бюд­жетною класифікацією (функціональною, відомчою і програмною класифікацією видатків та кредитування бюджету, економічною класифікацією видатків бюджету) на виконання державних функцій та програм, погоджує його з Кабінетом Міністрів України та подає на розгляд Верховної Ради України. Причому на розгляд народних депутатів подаються обґрунтування бюджетних показників за три роки, а саме: за по­передній бюджетний період (виконаний бюджет), поточний (бюджет поточного пе­ріоду, який тільки виконується) та наступний (показники майбутнього бюджетного періоду, які й будуть розглядатися та затверджуватися Верховною Радою).

Народним депутатам надається інформація щодо врахування основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Ця інформація дуже важлива, оскільки розроблені Міністерством фінансів України, в першу чергу Департаментом макроекономічного прогнозування, Департаментом реформування бюджетної систе­ми, Департаментом державного бюджету, Департаментом доходів, Департаментом місцевих бюджетів, Департаментом державного боргу і схвалені Кабінетом Міністрів України показники, які були включені до Основних напрямів бюджетної політики, розглядаються та схвалюються Верховною Радою України, тобто містять позицію Верховної Ради України щодо напрямів бюджетної політики на наступний бюджет­ний період, які відповідно мають знайти своє відображення в проекті закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.

Кодекс встановлює, що у пояснювальній записці до проекту закону про держав­ний бюджет мають бути визначені базові показники та результати обрахунку індек­сів відносної податкоспроможності в розрізі місцевих бюджетів. Для визначення ін­дексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів місцевих бюджетів. При розрахунку індексу відносної податкоспроможності регіону в кошику доходів враховуються пільги, що надають органи державної та міс­цевої влади. Формально це завищує податкоспроможний потенціал регіону. Для роз­рахунку кошика доходів і обсягів трансфертів використовується демографічний по­казник.

В бюджетному процесі звертається особлива увага на взаємовідносини Держав­ного бюджету України та місцевих бюджетів. Організація цих відносин визначається спеціальним розділом Закону України «Про Державний бюджет України» на поточ­ний бюджетний рік та додатками до нього. Особлива увага приділяється міжбюджет- ним трансфертам. Департамент місцевих бюджетів забезпечує проведення єдиної державної та фінансової політики у сфері міжбюджетних відносин, реалізуючи Дер­жавну стратегію регіонального розвитку, формуючи проект державного бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, готуючи пропозиції щодо фінансового забезпе­чення розвитку регіонів, забезпечуючи удосконалення Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами та готуючи проект нормативно-правового акту про її затвердження.

До проекту бюджету додаються аналітичні дані, розрахунки з обґрунтуваннями особливостей міжбюджетних взаємовідносин, а саме:

- детальні розрахунки прогнозного загального обсягу доходів та видатків, що вра­ховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами, за видами доходів та за функціями;

- базові показники та результати обрахунку індексів відносної податкоспромож- ності в розрізі місцевих бюджетів;

- детальний розрахунок розміру фінансового нормативу бюджетної забезпеченос­ті за функціями та видами місцевих бюджетів;

- детальний розрахунок коригуючих коефіцієнтів та коефіцієнта вирівнювання;

- розрахунки обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за ви­дами пільг і допомог та детальними фінансовими та кількісними показниками.

Обсяги дотації вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюдже­ту, визначаються за Формулою розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між дер­жавним і місцевими бюджетами.

Дата добавления: 2014-12-27