Організаційні засади виконання Державного бюджету § 1.1. Казначейське обслуговування бюджетних коштів 1 страница

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казна­чейське обслуговування бюджетних коштів.

Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується.

Державне казначейство утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Державне казначейство та його територіальні органи мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки і в самому Держказначействі, і в установах банків.

Казначейська система України має трирівневу структуру і складається з: а) Державного казначейства України, яке розташовується у столиці держави і представляє його центральний рівень;

б) Головних управлінь Державного казначейства (ГУДКУ) обласного значення, розміщених таким чином:

1 Головне управління — в Автономній Республіці Крим;

2 Головних управління — у містах Києві та Севастополі;

24 Головних управління функціонують в областях.

в) районних (міських, районних у містах) управлінь (відділень) Державного каз­начейства (УДК).

Трирівнева структура, максимально наближена до адміністративно-територіаль­ного поділу, дає змогу здійснювати казначейське обслуговування місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу (рис. 12.1). Це закономірний етап перебу­дови бюджетної сфери, в якому казначейству відведено важливу роль.

Рис. 12.1.Територіальна структура Державного казначейства України

Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фі­нансів України та Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232.

Державне казначейство України очолює голова, який в установленому порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за по­данням Міністра фінансів.

Голова Державного казначейства здійснює загальне його керівництво, несе пер­сональну відповідальність за стан справ у сфері діяльності Держказначейства, ви­значає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками. Він також затверджує структуру Державного казначейства та управлінь Державного казначей­ства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, при­значає на посади та звільняє з посад керівників територіальних органів Держказ- начейства.

Для погодженого вирішення завдань, що належать до компетенції Держказначей­ства, обговорення найважливіших питань його діяльності утворюється колегія в кіль­кості 11 осіб — у складі голови Держказначейства (голова колегії), його заступників за посадою та інших керівних працівників. Склад колегії затверджується головою Дер­жавного казначейства. Рішення колегії втілюється у життя наказами Казначейства.

Управління Держказначейства (УДК) розташовано на всій території держави. Усі начальники казначейських управлінь звітують безпосередньо начальникові ГУДКУ. Кожне районне управління відповідає за здійснення касових операцій з виконання державного бюджету та обслуговує відповідні місцеві бюджети у своєму районі.

Відповідно до Положення про Державне казначейство України, основними за­вданнями Казначейства є:

1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюдже­тів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

- контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

- у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

- ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державно­го та місцевих бюджетів;

2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;

3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про вико­нання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних кош­тів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів держав­них цільових фондів.

До основних функцій Казначейства можна віднести:

1) здійснення розрахунково-касового обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з між­народними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку;

2) управління наявними фінансовими ресурсами відповідно до чинного законо­давства;

3) здійснення розподілу коштів між рівнями бюджетної системи;

4) ведення бази даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджет­них коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

5) ведення бухгалтерського обліку та складання звітності щодо виконання дер­жавного та місцевих бюджетів;

6) здійснення контрольних функцій відповідно до законодавства.

Одним з ключових принципів організації казначейського обслуговування бюд­жетних коштів є принцип роботи єдиного казначейського рахунка.

З метою задоволення технічного процесу безперебійного та безпроблемного обслу­говування бюджетів, позабюджетних фондів та інших клієнтів Національним банком за участю Державного казначейства була розроблена окрема модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП НБУ, яка остаточно сформува­лась у 2004 році.

Функціонування єдиного казначейського рахунку як основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державно­го та місцевих бюджетів через СЕП НБУ регламентується Положенням про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року за №122.

Єдиний казначейський рахунок — це рахунок, відкритий Державному казначей­ству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення роз­рахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

ЄКР об'єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Це дає можливість Державному казначейству в режимі реального часу отриму­вати інформацію про рух та наявність коштів на ЄКР як результат здійснення опе­рацій на всіх його бюджетних та не бюджетних рахунках.

Діючий у системі казначейства порядок відкриття та функціонування рахунків для обслуговування бюджетів, а також розпорядників та одержувачів бюджетних коштів дозволяє сконцентрувати бюджетні кошти держави на централізованому єди­ному рахунку, проводити електронні міжбанківські розрахунки у децентралізовано­му режимі та відображати їх в обліковій системі казначейства на обласному рівні.

Державне казначейство використовує сьогодні 8-му ("4К") модель обслуговуван­ня кореспондентського рахунку, яка поєднала можливості СЕП і системи терміно­вих переказів (СТП) коштів для управління ЄКР.

Завдяки коштам ЄКР здійснюється покриття тимчасових касових розривів місце­вих бюджетів, Пенсійного фонду України та надання середньострокових позик міс­цевим бюджетам.

При цьому обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов'язковому порядку по­криваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного пе­ріоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов'язані з виплатою пенсій, — у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єди­ного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за ко­ристування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюд­жетного періоду.

Запровадження ЄКР, на який зараховуються усі доходи, і з якого здійснюються всі наступні видатки бюджетів, дає змогу зосередити державні кошти на кореспон­дентському рахунку Державного казначейства. Наявність на центральному рівні ін­формації про стан та рух бюджетних коштів надає Міністерству фінансів та голов­ним розпорядникам коштів широкі можливості для гнучкого маневрування фінансовими ресурсами держави та оперативного контролю за спрямуванням кош­тів. А відтак, володіти фінансовими важелями регулювання економічної ситуації в державі.

§ 1.2. Складання розпису Державного бюджету України

Розпис Державного бюджету України є одним з головних документів, що регла­ментують процес виконання бюджету.

Процедура його складання та виконання визначається Інструкцією про складан­ня і виконання розпису Державного бюджету України, затвердженою наказом Мініс­терства фінансів №57 від 28 січня 2002 року (зі змінами та доповненнями).

Розпис Державного бюджету України на відповідний рік (далі — розпис) склада­ється відповідно до бюджетних призначень, установлених законом «Про Державний бюджет України» та затверджується Міністерством фінансів в місячний строк з дня прийняття цього закону. До затвердження розпису Державного бюджету України Мі­ністерством фінансів обов'язково затверджується тимчасовий розпис Державного бюджету на відповідний період.

Розпис Державного бюджету України має бути збалансованим та включати:

- розпис доходів державного бюджету (далі — розпис доходів), що поділяється на річний розпис доходів загального і спеціального фондів державного бюджету та по­місячний розпис доходів загального фонду державного бюджету;

- розпис фінансування державного бюджету (далі — розпис фінансування), що поділяється на річний розпис фінансування загального і спеціального фондів дер­жавного бюджету та помісячний розпис фінансування загального фонду державного бюджету;

- розпис асигнувань державного бюджету (за винятком надання кредитів з дер­жавного бюджету), що поділяється на річний розпис асигнувань державного бюдже­ту загального і спеціального фондів державного бюджету та помісячний розпис асиг­нувань загального фонду державного бюджету;

- розпис повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів з дер­жавного бюджету (далі — розпис кредитування), що поділяється на річний розпис повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів з державного бюд­жету, помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду державного бюд­жету та надання кредитів із загального фонду державного бюджету;

- річний розпис витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень; помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків).

Річний розпис асигнувань державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету) — це розпис асигнувань загального і спеціального фондів дер­жавного бюджету на рік в розрізі головних розпорядників коштів (далі — головних розпорядників) за програмною класифікацією видатків та кредитування і повною економічною класифікацією видатків бюджету без розподілу за періодами року.

Помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету (за винят­ком надання кредитів з державного бюджету) — це розпис асигнувань загального фонду державного бюджету на рік за місяцями в розрізі головних розпорядників за програмною класифікацією видатків і кредитування і скороченою економічною кла­сифікацією видатків бюджету (вона включає: оплату праці працівників бюджетних установ (код 1110), нарахування на заробітну плату (код 1120), медикаменти та пе­рев'язувальні матеріали (код 1132), продукти харчування (код 1133), оплату кому­нальних послуг та енергоносіїв (код 1160), дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм (1171), окремі заходи по ре­алізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку (1172), поточні трансферти населенню (код 1340). Решта економічних категорій видатків відображаються загальною сумою за кодом 5000 «Інші видатки»).

Річний розпис витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за ви­дами надходжень — це річний розпис витрат спеціального фонду (за кодами програмної класифікації видатків і кредитування, кодами економічної класифікації видатків, кода­ми класифікації кредитування та кодами класифікації фінансування за типом боргового зобов'язання) в розрізі доходів (за кодами класифікації доходів), фінансування (за кода­ми класифікації фінансування за типом боргового зобов'язання), повернення кредитів до спеціального фонду (за кодами програмної класифікації видатків і кредитування).

Помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком влас­них надходжень бюджетних установ та відповідних витрат) — це помісячний розпис витрат спеціального фонду (за кодами програмної класифікації видатків і кредиту­вання, кодами скороченої економічної класифікації видатків, кодами класифікації кредитування та кодами класифікації фінансування за типом боргового зобов'язан­ня) в розрізі доходів (за кодами класифікації доходів), фінансування (за кодами кла­сифікації фінансування за типом боргового зобов'язання), повернення «кредитів до спеціального фонду (за кодами програмної класифікації видатків і кредитування і ко­дами класифікації кредитування). Розпис складається без помісячного розподілу власних надходжень бюджетних установ та відповідних витрат.

Розпис складається відповідно з бюджетними призначеннями, встановленими у законі про Державний бюджет України, і затверджується Міністром фінансів Украї­ни в місячний термін з дня набрання чинності цього закону. Якщо розпис на на­ступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, то в обов'язко­вому порядку складається тимчасовий розпис на відповідний період наступного року. Оригінал затвердженої розпису державного бюджету передається на паперових та електронних носіях Державному казначейству України, одна копія передається Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, інша — залишається в Управ­лінні організації бюджетного процесу Мінфіну.

Процедура складання розпису починається з підготовки розпису доходів і розпи­су фінансування та повернення кредитів до державного бюджету, які розробляють структурні підрозділи Міністерства фінансів України, що відповідають за ці питання за участю інших підрозділів Міністерства фінансів та головних розпорядників кош­тів. За основу розрахунків прогнозних обсягів доходів бюджету на наступний рік ви­користовуються Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального роз­витку на наступний рік, оцінка стану виконання бюджету як за попередні роки, так і поточного року. Перш за все прогноз доходів проводиться на базі діючого податко­вого законодавства з урахуванням змін у ньому, що закінчують свою дію 31 грудня поточного року, або вступають у дію з 1 січня наступного року.

На основі складених розпису доходів і розпису фінансування та повернення кре­дитів управління Міністерства фінансів, яке відповідає за організацію бюджетного процесу, розраховує граничні помісячні обсяги асигнувань та надання кредитів із за­гального фонду державного бюджету за відповідними структурними підрозділами Міністерства фінансів і подає їх разом з роз'ясненнями структурним підрозділам Мі­ністерства фінансів, які, в свою чергу, керуючись цими роз'ясненнями, визначають головним розпорядникам помісячні обсяги асигнувань загального фонду в розрізі бюджетних програм або в цілому головному розпоряднику за тими бюджетними про­грамами, які входять до компетенції відповідного структурного підрозділу, і разом з лімітними довідками про бюджетні асигнування надають їх управлінню, що відпові­дає за організацію бюджетного процесу і зводить отримані помісячні обсяги асигну­вань загального фонду, складає узагальнену лімітну довідку за кожним головним роз­порядником з визначенням помісячних обсягів асигнувань головному розпоряднику в цілому та доводить усі лімітні довідки кожному головному розпоряднику. У разі не­обхідності структурні підрозділи Міністерства фінансів надають головним розпоряд­никам додаткові матеріали разом з відповідними роз'ясненнями.

Головні розпорядники за участю розпорядників нижчого рівня згідно з отримани­ми лімітними довідками уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видат­ків), а для вищих навчальних закладів та наукових установ — помісячних планів ви­користання бюджетних коштів та подають відповідним структурним підрозділам Мі­ністерства фінансів зведені проекти цих документів для перевірки їх відповідності показникам лімітних довідок. Вказані структурні підрозділи відстежують підготовку головними розпорядниками матеріалів до розпису, забезпечують своєчасне подання головними розпорядниками цих матеріалів Міністерству фінансів, аналізують зазна­чені матеріали, вносять до них у разі необхідності корективи і подають Управлінню організації бюджетного процесу Міністерства фінансів свої пропозиції щодо включен­ня їх до розпису, яке зводить отримані від структурних підрозділів матеріали, вносить у разі необхідності корективи і подає розпис на затвердження Міністру фінансів.

Один примірник оригіналу затвердженого розпису передається на паперових та електронних носіях Державному казначейству України, другий примірник оригіналу залишається в Департаменті державного бюджету Мінфіну, а копія розпису переда­ється Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Помісячний розподіл повернення кредитів до загального та спеціального фондів до затвердженого розпису державного бюджету надається Державному казначейству України у розрізі областей.

Помісячний розподіл міжбюджетних трансфертів за кодами бюджетів за відповід­ними місцевими бюджетами до затвердженого розпису державного бюджету надаєть­ся Державному казначейству України (на паперових та електронних носіях), Мініс­терству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим управлінням обласних (Київської та Севастопольської міських) державних адміністрацій.

Після затвердження розпису Державне казначейство України протягом трьох ро­бочих днів доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком влас­них надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів для вищих навчальних закладів та наукових установ.

Внесення змін до розпису допускається у разі:

- необхідності перерозподілу видатків за економічною та програмною класифіка­цією;

- прийняття нормативного акта про передачу повноважень на виконання функ­цій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення, від одного го­ловного розпорядника іншому;

- прийняття рішення про розподіл нерозподілених бюджетних асигнувань між го­ловними розпорядниками;

- необхідності внесення змін до розпису доходів, до розпису фінансування або до розпису кредитування;

- внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Внесення змін до розпису за загальним і спеціальним фондами державного бюд­жету передбачає затвердження довідок про внесення змін до кошторисів, планів асигнувань (за винятком надання кредитів із бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видат­ків у встановленому порядку).

Відповідні структурні підрозділи Міністерство фінансів за обґрунтованим подан­ням головних розпорядників, доручень Кабінету Міністрів України або на підставі нормативних актів за дві години до кінця робочого дня не пізніше 20-го числа по­точного місяця подають управлінню, що відповідає за організацію бюджетного про­цесу Міністерства фінансів, пропозиції про внесення змін до розпису для перевірки та візування. При цьому до довідки додаються обґрунтовані пропозиції щодо доціль­ності внесення запропонованих головним розпорядником змін, а також інформація про виділені кошти за відповідними бюджетними програмами згідно зі звітністю Державного казначейства України.

У винятковому випадку за обґрунтованим поданням головного розпорядника мо­же бути здійснено перерозподіл його бюджетних призначень за бюджетними програ­мами в межах їх загального обсягу за погодженням з Комітетом Верховної Ради з пи­тань бюджету. В разі виникнення такої необхідності головний розпорядник подає до відповідного структурного підрозділу Міністерства фінансів лист з обґрунтованими пропозиціями щодо внесення змін до розпису, який детально аналізує обґрунтуван­ня головного розпорядника та в разі прийняття рішення щодо доцільності внесення запропонованих ним змін готує листа Комітету Верховної Ради з питань бюджету з проханням погодити пропозицію головного розпорядника щодо перерозподілу його бюджетних призначень у межах їх загального обсягу. В разі отримання дозволу Ко­мітету Верховної Ради з питань бюджету відповідний структурний підрозділ Мініс­терства фінансів готує довідку про внесення змін до розпису в загальному порядку.

Зміни до помісячного розпису повинні:

- не порушувати загальний обсяг асигнувань загального або спеціального фонду державного бюджету на місяць, якого стосуються такі зміни, тобто бути збалансова­ними за місяцями;

- не змінювати загальний обсяг показників загального або спеціального фонду державного бюджету на рік, крім випадку внесення змін до закону про Державний бюджет України;

- враховувати фактично виділені асигнування за попередній період (при внесен­ні змін до розпису асигнувань та розпису кредитування), фактичні надходження коштів за період з початку року;

- проводитися переважно за відсутності зареєстрованої в органах Держказначей­ства, на момент внесення змін до розпису асигнувань, кредиторської заборгованості затим кодом економічної класифікації видатків, за яким передбачається зменшення асигнувань;

- не суперечити вимогам закону про Державний бюджет України та інших нор­мативно-правових актів;

- вноситися на поточний та наступні бюджетні періоди. Після затвердження до­відки про внесення змін до розпису відповідні структурні підрозділи Мінфіну пода­ють оригінал та три її копії в управління, що відповідає за організацію бюджетного процесу, для реєстрації за номером та датою, яка закінчується за годину до кінця ро­бочого дня. За п'ять робочих днів до закінчення місяця (звітного періоду) довідки про внесення змін не реєструються. При цьому як виняток при необхідності прове­дення термінового перерозподілу асигнувань загального фонду державного бюджету за наявності письмового доручення першого заступника або заступника міністра фі­нансів довідки реєструються до кінця місяця.

Після реєстрації вони заносяться до реєстру, який складається в двох примірни­ках. Один примірник реєстру разом з оригіналами та копіями довідок передається Державному казначейству України (довідки передаються на паперових і електронних носіях), другий примірник з копіями довідок залишається в управлінні Мінфіну, що відповідає за організацію бюджетного процесу, а один примірник копій довідок зали­шається у відповідному структурному підрозділі Мінфіну. Одночасно Державному казначейству передається перелік нових бюджетних програм (на електронних носіях).

Копія довідки про внесення змін до розпису у частині міжбюджетних трансфертів разом із розподілом за кодами відповідних бюджетів Міністерством фінансів України надається Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим управлін­ням обласних (Київської та Севастопольської міських) державних адміністрацій.

Управління Мінфіну, що відповідає за організацію бюджетного процесу, надси­лає Державному казначейству України зміни до розпису на електронних носіях для звірки за відповідний період (тиждень, місяць) в останній робочий день тижня та до 29-го числа кожного місяця.

Зміни до розпису:

- підписуються начальником управління, що відповідає за організацію бюджетно­го процесу і начальником відповідного структурного підрозділу Міністерства фінан­сів або особами, що виконують їхні обов'язки;

- затверджуються заступниками Міністра фінансів;

- реєструються за номером та датою;

- доводяться до Державного казначейства України.

Якщо з об'єктивних причин виникає необхідність анулювання довідки про вне­сення змін до розпису, то відповідний структурний підрозділ Мінфіну у дводенний термін після отримання оригіналу довідки із Державного казначейства України готує доповідну записку на ім'я першого заступника міністра або заступника міністра, який затверджував довідку, і візує її в управлінні Мінфіну, що відповідає за органі­зацію бюджетного процесу. Після погодження із першим заступником міністра або заступником міністра доповідна записка передається до відповідного управління для анулювання, а її копія — до Державного казначейства України.

У разі виникнення необхідності внесення змін до вже затверджених та взятих на облік Державним казначейством України довідок у зв'язку з допущеними технічни­ми помилками затверджується нова довідка, де вказуються реквізити тієї довідки, у якій були допущені технічні помилки.

Державне казначейство здійснює реєстрацію довідок та облік змін до розпису і надсилає їх копії головному розпоряднику, що є підставою для затвердження довідок про внесення змін до кошторисів та планів асигнувань (за винятком надання креди­тів із бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фон­ду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), а для наукових установ та вищих на­вчальних закладів — до плану використання бюджетних коштів та помісячного пла­ну використання бюджетних коштів.

Головні розпорядники в триденний термін подають Державному казначейству Укра­їни довідки про внесені зміни до зведених кошторисів та планів асигнувань (за винят­ком надання кредитів із бюджету) загального фонду бюджету, зведених планів надання кредитів із загального фонду бюджету, зведених планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), а головні розпорядники, в мережі яких є наукові установи і навчальні заклади, — змінені зведені плани використання бюджетних коштів та зведені помісячні плани використання бюд­жетних коштів у розрізі розпорядників нижчого рівня. Головні розпорядники коштів до­водять відповідні зміни до розпорядників нижчого рівня, які, в свою чергу, вносять змі­ни до кошторису та плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, пла­нів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), а наукові установи та вищі навчальні заклади — до плану ви­користання бюджетних коштів та помісячного плану використання бюджетних коштів.

Витрати спеціального фонду державного бюджету мають постійне бюджетне при­значення, яке дає право проводити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Дер­жавний бюджет не встановлено інше.

Протягом року розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідок установленої форми, які візуються керівниками установ, що затвердили кошторис, без унесення відповідних змін до розпису за спеціальним фондом. Одночасно вищі навчальні заклади та наукові уста­нови вносять зміни до затверджених планів використання бюджетних коштів. Орга­ни Державного казначейства України ведуть окремий облік таких змін, проводять видатки з урахуванням унесених змін без внесення змін до розпису та відображають у звітності про виконання бюджету планові показники за спеціальним фондом з ура­хуванням унесених змін до кошторисів.

Внесення змін до розпису за спеціальним фондом за іншими надходженнями здійснюється в загальному порядку, за яким після внесення відповідних змін до роз­пису складаються довідки про внесення змін до кошторису. Якщо інші надходжен­ня спеціального фонду державного бюджету фактично перевищили обсяги, врахова­ні при затвердженні державного бюджету, то Міністерство фінансів за поданням головних розпорядників збільшує планові показники за спеціальним фондом шля­хом внесення змін до розпису. Для цього головний розпорядник повинен надати Мі­ністерству фінансів детальні обґрунтовані розрахунки та належні пояснення необхід­ності внесення змін до розпису.

За наявності на рахунку головного розпорядника залишків коштів на початок ро­ку, які можуть бути використані для здійснення видатків, передбачених розписом на поточний рік, та у разі, коли загальна сума інших надходжень спеціального фонду, які надійшли до цього фонду на відповідну мету, не перевищує передбаченої розпи­сом на відповідний період, зміни до розпису не вносяться.

У разі перевищення показників розпису спеціального фонду за окремим видом надходжень в межах загального обсягу надходжень, які надійшли на відповідну ме­ту, зміни до розпису не вносяться.

Дата добавления: 2014-12-27