Класифікація кредитування бюджету

Код 4000 «Кредитування»

До цієї категорії відносяться платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них з'являються фінансові вимоги до інших економічних одиниць, які передбачають обов'язкове повернення коштів, у тому числі резервного фонду державного та місце­вих бюджетів, асигнування за якими відкриті на умовах повернення.

Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління лік­відністю або отримання прибутків.

За своєю суттю кредитування бюджету не відноситься до видатків бюджету. У ре­зультаті надання кредитів за рахунок бюджетних коштів у позичальників з'являють­ся зобов'язання перед бюджетом, і ці кошти обов'язково мають бути повернуті до бюджету, що є ресурсами бюджету, які можуть бути спрямовані як на подальше на­дання кредитів, так і на здійснення видатків.

Виходячи з цього, сюди відноситься надання кредитів та їх повернення з відпо­відною деталізацією. При цьому за кодами, які передбачають надання кредитів, мо­жуть бути здійснені видатки лише в частині безпосереднього надання кредитів їх от­римувачам. У свою чергу, отримувачі кредитів здійснюють відповідні видатки за рахунок отриманих кредитних ресурсів.

Код 4100 «Внутрішнє кредитування»

Передбачає кредитування органів управління інших рівнів, державних підприємств, фінансових установ. Окремо виділено надання кредитів та повернення кредитів.

Код 4110 «Надання внутрішніх кредитів»:

Код 4111 «Надання кредитів органам державного управління інших рівнів»;

Код 4112 «Надання кредитів підприємствам, установам, організаціям»;

Код 4113 «Надання інших внутрішніх кредитів» (у тому числі надання кредитів для населення).

Код 4120 «Повернення внутрішніх кредитів»:

Код 4121 «Повернення кредитів органами державного управління інших рівнів»;

Код 4122 «Повернення кредитів підприємствами, установами, організаціями»;

Код 4123 «Повернення інших внутрішніх кредитів».

Код 4200 «Зовнішнє кредитування»

Включає в себе кредитування і платежі в рахунок його погашення, які надають­ся зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним осо­бам та іншим економічним одиницям за наступною деталізацією:

Код 4210 «Надання зовнішніх кредитів» — надання кредитів, які надаються зару­біжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним особам та іншим економічним одиницям;

Код 4220 «Повернення зовнішніх кредитів» — платежі в рахунок погашення кре­дитів, які надаються зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним особам та іншим економічним одиницям.

У разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету кош­тів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади).

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширю­ється.

Органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автоном­ною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету.

Законом «Про Державний бюджет на 2010 рік» встановлено, що джерелами фор­мування спеціального фонду Державного бюджету в частині кредитування є:

1) повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України індивідуальним сільським забудовникам;

2) повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, і пеня;

3) повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994?1997 років;

4) повернення коштів у частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб'єктам господарювання на умовах фінансового лізингу;

5) кошти, що надійдуть у рахунок погашення заборгованості за кредитами, залу­ченими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогоспо­дарської техніки іноземного виробництва, переданої сільськогосподарським товаро­виробникам та іншим суб'єктам господарювання;

6) повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України фермерським господарствам;

7) повернення коштів, наданих Міністерству аграрної політики України на форму­вання державного інтервенційного фонду Аграрним фондом, а також для закупівлі ма­теріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників;

8) повернення безвідсоткових бюджетних позик, наданих у 2004 році підприєм­ствам державної форми власності паливно-енергетичного комплексу та у 2005 році підприємствам та організаціям вугільної промисловості на погашення заборгованос­ті із заробітної плати працівникам;

9) повернення кредиту, наданого на реконструкцію гідроелектростанцій;

10) повернення коштів, наданих за рахунок коштів Державного бюджету України підприємствам машинобудування для здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва та розвитком ринку техніки для агропромислового комплексу;

11) повернення кредитів, наданих у 2007 році з Державного бюджету України на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, у першу чер­гу з впровадження передових енергозберігаючих технологій і технологій з виробниц­тва альтернативних джерел палива;

12) повернення коштів, наданих з Державного бюджету України для кредитуван­ня окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають пра­во на отримання таких кредитів на будівництво (придбання) житла, та науково-пе­дагогічних і педагогічних працівників, і пеня;

13) повернення коштів, наданих зі Стабілізаційного фонду на поворотній основі;

14) повернення субкредитів, наданих енергогенеруючим компаніям на впровад­ження Проекту розвитку ринку електроенергії.

Повернення кредитів до Державного бюджету України та розподіл надання кре­дитів з Державного бюджету України в 2010 році наведено в Додатку Б (у кінці те­ми).

§ 2.4. Приклади практичного використання

Кошти, перераховані на реєстраційний рахунок організації, що є розпорядником бюджетних коштів, закріплюються за нею на праві оперативного управління, на під­ставі чого вона розпоряджається ними, надаючи Державному казначейству України платіжне доручення на здійснення платежу на користь кредитора за зобов'язанням, яке зареєстроване. Однак кошти, перераховані на реєстраційний рахунок такої орга­нізації, є цільовими, а саме перераховані з метою покриття лише тих фінансових зо­бов'язань, які визнані публічним суб'єктом законними. Суд, покладаючи на бюджет­ну установу обов'язок оплатити суму боргу за рахунок доведених на її реєстраційний рахунок коштів, позбавляє її можливості оплатити ті зобов'язання, які вже зареєст­ровані та визнані бюджетними, що, в свою чергу, тягне за собою обов'язок публіч­ного утворення перерахувати на реєстраційний рахунок додаткову суму коштів у об­сязі, визначеному в судовому рішенні, а також покладає обов'язок на бюджетну установу переглянути обсяг її зобов'язань. Отже, практично в деяких випадках від­повідальність за зобов'язання організацій (розпорядників бюджетних коштів) покла­дається не на них, а на публічного власника, який їх створив. А це є відходом від принципу автономності юридичних осіб, створених публічними утвореннями, що за­кріплений як в цивільному, так і бюджетному законодавстві.

Якщо кредитор дає згоду на оплату небюджетних зобов'язань, зобов'язання облі­ковується за окремим Реєстром у Державному казначействі України (територіальних відділеннях) як небюджетне доти, доки його Державне казначейство України не за­реєструє в межах Реєстру бюджетних зобов'язань і не прийме обов'язок щодо його оплати. Але за порушення даних зобов'язань організації, що виступають розпоряд­никами (одержувачами) бюджетних коштів, несуть відповідальність за порушення прийнятого грошового (фінансового) зобов'язання відповідно до ст. 229, 231 ЦК України. Слід також зазначити, що при відстроченні виплати за грошовим зо­бов'язанням кредитор бюджетної установи дещо ризикує, оскільки на сьогодні ще одним шляхом зменшення обсягу небюджетної заборгованості розпорядників бюд­жетних коштів є списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув відповідно до ст. 257 ЦК України та Порядку списан­ня кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув, затвердженого Наказом Державного казначейства України №73 від 08 трав­ня 2001р.

§ 2.5. Зарубіжний досвід бюджетного регулювання

Особливо корисним для України є вивчення досвіду Франції. На сьогодні конт­роль за економічною політикою та фінансовими аспектами бюджетних операції здій­снюється Міністерством економіки, фінансів та промисловості. Ця установа склада­ється з низки управлінь, одним з яких є казначейство.

Державне казначейство як єдиний загальнонаціональний орган виконання бюд­жетів усіх рівнів, складається з головного управління та територіальних органів, ор­ганізованих відповідно до адміністративно-територіального поділу країни в 26-ти ре­гіонах, 100 департаментах кількох тисячах комун.

Очолює державне казначейство Франції генеральний директор, що є одночасно начальником Головного управління з обліку державних фінансів, якому підпорядко­вані генеральні скарбники регіонів, що одночасно очолюють підрозділи казначейст­ва в головному департаменті регіону.

Особливістю французької моделі організації казначейської системи виконання бюджетів є те, що державний бухгалтер несе особисту та матеріальну відповідальність за збиток, заподіяний державі.

В рамках принципу єдності каси, вертикально інтегрована система казначейства здійснює консолідацію усіх ресурсів бюджетів держави і його адміністративно-тери­торіальних одиниць, казенних підприємств, а також ресурсів з обліку позабюджетної діяльності на єдиному прибутково-витратному казначейському рахунку, де відбива­ється увесь рух грошових коштів держави та його респондентів. Безпосередньо у Бан­ку Франції відкрито один центральний казначейський рахунок і в його територіаль­них підрозділах — понад 10 тис. операційних рахунків з обов'язковим режимом щоденного сальдування.

Для цілей обліку, аналізу і контролю кожному виду вхідного платежу і платежу, термін якого збігає, привласнюється код потоку, а через комп'ютерну систему попе­реднього сповіщення про рух грошових коштів (8АТ) інформація про всі операції на центральному рахунку ЄКР щодня надходить до агентства «Франц-трезор», що є ад­міністратором цього рахунка.

Державні бухгалтери казначейської системи відповідно до бюджетного розпису після апріорного і попереднього контролю платіжних та підтверджувальних докумен­тів, наданих розпорядниками та одержувачами бюджетних асигнувань, ухвалюючи позитивне рішення про оплату, дебетують операційні рахунки. У разі, коли надход­ження коштів до бюджету відповідного рівня перевищують сукупну масу витрат, опе­рація проводиться негайно. При цьому сальдо перевищення перераховується на цен­тральний ЄКР. У протилежному випадку різниця надходить на підкріплення відповідного операційного рахунка.

Отже, система державного казначейства у Франції забезпечує виконання держав­ного і місцевих бюджетів як за доходами, так і за видатками. Усі доходи державного та місцевих бюджетів, крім ПДВ та митного збору, зараховуються на єдиний казна­чейський рахунок. Ці податки платники сплачують самостійно, без оперативного контролю державними установами. Зарахування ПДВ та митного збору відбувається після погодження з податковою інспекцією.

Видатки усіх рівнів у Франції здійснюються з єдиного казначейського рахунка. Рахунки сплачуються тільки після підтвердження фактично понесених витрат. Роз­порядники бюджетних коштів на підставі затверджених кредитів видають розпоряд­ження на здійснення тих чи інших видатків. Органи казначейства перевіряють від­повідність виданих розпоряджень обсягам кредитів, та наявність документів, що підтверджують здійснення витрат.

Таким чином, удосконалення процесу виконання Державного бюджету України передбачає насамперед розробку комплексу заходів щодо оптимізації діяльності Дер­жавного казначейства України. У процесі виконання Державного бюджету до само­стійного процесу можна віднести його касове виконання, яке передбачає здійснення розрахунково-касових операцій (приймання, зберігання і видання бюджетних кош­тів) щодо виконання бюджету. Бюджетним кодексом передбачене використання каз­начейської системи обслуговування бюджетних коштів. Особливість казначейської системи виконання Державного бюджету полягає у тому, що всі бюджетні кошти акумулюються на єдиному казначейському рахунку, який об'єднує у собі систему ра­хунків, що діють в єдиному режимі і через які органи Державного казначейства здій­снюють операції по доходах та видатках.

Аналіз наявної в країні фінансової системи свідчить про недостатню оператив­ність обліку за надходженням і витратами бюджетних коштів, контроль за їх цільо­вим призначенням, тривалістю проходження виділених коштів до кінцевого спожи­вача, слабкий взаємозв'язок між фінансовими органами в процесі виконання бюджетів різних рівнів.

Саме інформаційний комплекс казначейських органів у поєднанні з банківською системою здатний не тільки функціонально забезпечити виконання органами Дер­жавного бюджету, але й призначений організовувати ефективну взаємодію фінансо­вих органів різних рівнів і відомчої залежності, а також банківської та податкової систем.

До основних завдань розвитку даної системи слід віднести наступні:

1) удосконалення нормативно-законодавчої бази функціонування казначейської системи, зокрема прийняття закону «Про Державне казначейство України»;

2) розширення функцій ДКУ щодо управління бюджетними ресурсами;

3) оптимізація структури управлінь у системі ДКУ;

4) подальший розвиток інформаційних систем, що використовуються в мережі Державного казначейства, та ін.

Однією з основних вимог для забезпечення успішного виконання бюджетів усіх рівнів є формування раціонально організованої системи мобілізації доходів. Вона по­винна забезпечити рівномірне, регулярне і стійке надходження коштів на рахунки бюджету, а також таке їх документальне оформлення, яке дало б змогу фінансовим органам мати своєчасну інформацію про виконання плану за доходами. Зарахування коштів на рахунки бюджету повинно здійснюватися в короткі терміни. Одночасно мають забезпечуватися відповідні зручності платникам.

Головним завданням щодо виконання видаткової частини бюджету є забезпе­чення раціонального використання державних коштів на всіх ділянках бюджетного фінансування. Дотримання даної вимоги передбачає послідовне здійснення регла­ментованих Бюджетним кодексом стадій виконання бюджету за видатками.

Таким чином, можна зробити висновок, що нормами діючого законодавства України за допомогою проведення дієвих заходів з реформування системи держав­них фінансів, створено передумови щодо забезпечення ефективного виконання Дер­жавного бюджету.

Дата добавления: 2014-12-27