Західноєвропейська філософія Нового часу

ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І ВІДРОДЖЕННЯ

МОДУЛЬ ІІ

Культурно-цивілізаційні процеси на стикові античності і Середньовіччя (становлення світових релігій, біблія і антична спадщина). Бог, людина і світ у християнській філософії. Апологетика і патристика. А.Августин. Вчення про «два гради».

Схоластика. Віра та розум. Філософія Платона й Аристотеля як джерело суперечки про універсалії. Реалізм, номіналізм, концептуалізм. Фома Аквінський. Доведення буття Бога. Філософська думка у культури Київської Русі.

Європейське Відродження як історична епоха. Гуманізм Петрарки і Л.Валли. Містичний пантеїзм Кузанського. Гносеологія Кузанського: концепція вченого незнання. Дж.Бруно. Вчення про безкінечність всесвіту. Вчення про світову душу. Теорія пізнання і діалектика Дж.Бруно.

Основні поняття: "теоцентризм", "креаціонізм", "схоластика", "універсалії", "номіналізм", "реалізм", "докази буття Бога", "гуманізм", "антропоцентризм", "заперечна теологія", "пантеїзм", "збіг протилежностей", "вчене незнання".

Своєрідність і фундаментальне підґрунтя класичної новоєвропейської філософії. Процес секуляризації й автономізації філософського знання. Утвердження автономії і суверенності кінцевого людського розуму. Фундаментальне значення протилежності «суб'єкт - об'єкт» у філософії Нового часу.

Критерії необхідності, загальнозначущості та відтворюваності істини. Проблема методу у філософії Нового часу. Практично-інструментальний характер новоєвропейського трактування знання. Механіцизм як світоглядна установка Нового часу.

Формування експериментальної науки і гносеологічної орієнтації філософії Нового часу. Полеміка раціоналістичної й емпіричної тенденції у філософії Нового часу. Дедуктивна й індуктивна методологія.

Ф.Бекон і Р.Декарт. Беконівський проект прагматичного перетворення науки. Концепція ідолів пізнання, шляху подолання ідолів. Р.Декарт про принцип сумніву, первинну достовірність пізнання й розум у процесі пізнання. Проблеми існування зовнішнього світу. Вчення про природжені ідеї. Ясність і чіткість як критерії істини. Правила для керівництва розуму. Метод Декарта.

Розуміння необхідності й об'єктивності знання сенсуалізмом і раціоналізмом. Емпіризм про джерела пізнання, критерії істинності знання і форми мислення. Матеріалістичне (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Дж.Локк) та ідеалістичне (Дж.Берклі, Д.Юм) розуміння чуттєвого досвіду.

Раціоналізм про розум як джерело знання і критерії його істинності. Вчення Р.Декарта, Б.Спінози, Г.Лейбніца про істини розуму та їх ознаки. Критика Локком теорії природжених ідей. Вчення про субстанцію (дуалізм Декарта, монізм Спінози, субстанціальний плюралізм Лейбніца).

Основні поняття: "емпіризм", "сенсуалізм", "раціоналізм", "механіцизм", "метод", "індукція", "монізм", "дуалізм", "деїзм", "вроджені ідеї", "субстанція", "примари розуму".

Дата добавления: 2014-12-27