Розділ 1

Вступ

Датою заснування Риму вважається 21 квітня 753 р. до н. е.. За давнім переказом місто був заснований Ромулом, який разом зі своїм братом-близнюком Ремом, були знайдені на берегах Тібру і вигодувані дикої вовчицею. Згодом Ромул убив Рема в битві за владу над Римом. Насправді існує кілька теорій виникнення Вічного міста. За однією з них Рим був заснований пастухами латинами, що прийшли з Албанських гір. Згодом Рим був завойований етрусками, які як народ пізніше були поглинуті більш численними латинами. Рим став республікою в 510 р. до н.е.. (До цього Римом правили царі), а вже в 2 ст. до н.е. місто контролював центральну і південну Італію, а після трьох Пунічних воєн з Карфагеном взяв під контроль майже все Середземномор'я. У той час як Рим став наддержавою, всередині країни періодично починалися громадянські війни. За часів Траяна територія Римської імперії простягалася від північної Англії до Месопотамії. Центр Рима знаходився в більшій частині, на болотистий рівнині, обмеженою Капітолієм, Палатін і Квірінале. Розташованна вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу. [5;80]

Античний Рим, історія якого обіймає близько дванадцяти століть, з VІІІ століття до н.е. до V століття н.е., залишив людству найбагатші культурні й художні пам’ятки, і з часу свого заснування славився витворами мистецтва. Архітектура справді була майже довершеною, римляни будували всі архітектурні пам’ятки з чистою душею, і тому все виходило ідеально. Древній Рим-одна із ведучих цивілізацій античності и Древнього світу.

Древній Рим, вписав в історію світової архітектури важливі сторінки. Майстри Древнього Риму створили грандіозні архітектурні ансамблі й нові типи інженерних споруд. Давньоримська архітектура завершує тисячолітню історію античної архітектури суспільства, і цілком можливо, що Древній Рим використовував и розвивав всі її досягнення. Перед Римским державою стояла, нова мета: для величезних міст потрібні були нові принципи й типи побудови величезних споруджень.

Для практичних римлян мистецтво було одним із засобів розумної організації життя, звідси — провідне місце архітектури. В архітектурі римляни об'єднали етруську і грецьку традиції, східні елементи. Римляни урізноманітнили будівельні матеріали: використали дуже міцний з'єднувальний вапняковий розчин, винайшли бетон. Римські архітектори і будівельники досконало освоїли і дуже широко використали арочну конструкцію, її розвитком стали склепіння і купол.

Центрами політичного і культурного життя в містах були форуми (буквальне значення — ринкова площа). Тут на ранніх етапах проводилися народні збори, зводилися головні храми та інші громадські споруди (більшість з них являли собою базиліки — прямокутні в плані, розподілені поперечними стінами на декілька залів, у перекладі — «царський будинок»). Всіх перевершував уже в республіканську епоху, звичайно ж, римський форум. Юлій Цезар поклав початок традиції будівництва форумів кожним новим імператором (форум Августа, форум Траяна). Частиною форумів були меморіальні споруди, які прославляли перемоги римської зброї, видатних полководців, а потім імператорів: тріумфальні арки і колони (найбільш знаменита — колона Траяна).

У Стародавньому Римі створюється ряд абсолютно нових типів споруд. Це передусім амфітеатри. Найбільший — амфітеатр Флавіїв або Колізей (I ст. н. е.). Місця для 50 тисяч глядачів спиралися на конструкцію, фасад якої має вигляд триярусної аркади. Арена у формі еліпса була забезпечена складною системою підземних технічних приміщень. Важливою частиною римського способу життя були терми, які служили не тільки лазнями, але і культурними центрами, місцями зустрічей, відпочинку. В епоху імперії терми стали величезними спорудами з внутрішнім оздобленням, які не поступалися палацам. Крім приміщень з холодними і гарячими басейнами, вони включали зали для відпочинку, для фізичних вправ, а іноді й бібліотеки.[6;215]

Для будування доріг, акведуків, мостів, дворців з величезними залами, ансамблей місцевих центрів. Потрібні були й нові типологічні рішення, а головне – нова будівельна техніка, з допомогою якою ці будинки можна було будувати. Римські інженери винайшли новий будівельний матеріал, більш менш схожий на сьогоднішній цемент,він дав можливість вирішити найскладніші технічні проблемі. Будувати було легше і скоріше. Римські архітектори почали будувати більше ніж до цього. Побудова величезних будинків, и свочатих перекритів, також використалось робота малокваліфіційних рабів(тому що в Елладі кожен майстер був і чудовим художником). Римське мистецтво завершає розвиток античного світу. Воно унаслідувало й творчо переробило кращі досягнення давньогрецького і давньоіталійського мистецтва. Римські майстри захоплювались традиціями своїх пращурів, але вони завжди вміли зберігати свій оригінальний стиль і свою творчу індивідуальність. Культура Рима, так само як і мистецтво, виросло перш за все на ґрунті цивілізації, створена народами Давньої Італії, серед яких найбільш розвинутими в політичних і культурних відношень були етруски. Саме вони і дали поштовх на нову щаблину розвитку Архітектури Античного Рима.

Архітектура Стародавнього Риму-одна з найбагатших у всьому світі і вона гідна того, щоб займати передові місця в світовій культури.

Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. У етрусків римляни запозичали більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Перші великі споруди в Римі були здійснена за етруським прикладом, можливо, навіть етруськими майстрами, тому Римська архітектура при самому її розвитку засвоїла собі напевно найважливішу форму етруської арки, тобто напівкругле кам'яне покриття, перекинуте з однієї підвалини на іншу. Використання цієї архітектурної форми і походять від неї, коробкового склепіння, хрестового склепіння і куполи, невідомих грекам, дало римлянам можливість будувати більш нові архітектурні шедеври, сміливо будувати поверх за поверх, повідомляти великі розміри будівель.

Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був такий: вивчалася грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття "класичної античності".[9;140]

Тому в цілому, Римська архітектура зазнала сильний вплив грецької архетектури. В своїх спорудах, римляни намагалися підкреслити міць, силу, що пригнічують людину. Для споруд характерна монументальність. Це пишне оздоблення будівель, прагнення до суворої симетріі, безліч прикрас. Незабаром почалося нове застосування архітектурних форм, які зажадали корінної зміни підпір: для підтримки важких арок, склепів і куполів не годилися колони, що служили у греків для підпорів порівняно легких горизонтальних балок і стель; треба було замінити їх чим не будь більш солідним, більш здатними виносити важчий вантаж. Римські зодчі майже припиняють вживати колони для сказаної цілі і вирішили,що замість колон будуть використовувати масивні стіни і пілястри, продовжували використовувати так само, як і в Греції. Что стосується стилю цих колон, то римляни нічого свого не винайшли саме в цій частини: вони просто взяли вже готові грецькі колони і перетворили на свій смак. Але, історичні особливості розвитку тепер стали зрозумілими в чому різниця між римським та грецьким мистецтвом. У римському мистецтві періоду розквіту важливу роль грає архітектура, в якій основне місце є суспільні споруди, які розраховані на величезну кількість людей, і яка виразить могутність держави. Головне місце в скульптурі –це портрет, який має глибокий пізнавальний смисл. Саме в ній проявляється інтерес до самої особистості, щодо її долі, уявлення про історичний характер людини.

Творча уява римлян дуже чітко окреслена в архітектурі того періоду. Древні споруди Риму й тепер навіть в руїнах підкорюють впевненою міццю. У всьому Древньому світі римська архітектура не має собі рівних за висотою інженерного мистецтва, багатообразністю типів споруд, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Розвиток римської архітектури відмічено широким градобудівництвом. Добре організований план и масштаби міста відповідали новим умовам життя: торгівля великого розмаху, духу воєнізації і суворої дисципліни. В Римських містах відносилися з розумінням до потреб вільного населення, санітарні потреби, тут будувалися парадні вулиці з колонадами, арками і монументами.

Найдревніший форум в Римі - республіканський форум Романум, до якого сходилися всі дороги столиці, з його ростр, прикріплених до ораторської трибуни, роздавалися слова найкрупніших політичних діячів.

Потреби Римського суспільства породили за собою багато нових типів споруд: амфітеатр, терми, тріумфальні арки, храми, колони, акведуки, і т.д. Театри, храми,мости, надгробні пам’ятники і т.д. отримали на римському грунті нове архітектурне рішення. Головним досягненням римлян у будівництві суспільних споруд було створення величних внутрішніх просторів, вільних від внутрішніх опор. Необхідність їх перекриття сприяла розвитку потужних склепінчастих і купольних конструкцій, але обмежено що застосовувалися на Сході та в Греції. Римська техніка склепів стала прикладом для наступних етапів розвитку європейської архітектури. [10;225]

Перехід до склепових конструкцій здійснився з введенням на рубежі 3-2 століття до н.е. міцного водотривкого римського бетону, що складається з вапняного розчину, вулканічного піску і щебеню. Дякуючи міцністю матеріалу (обпаленої цеглини, туфу, травертину), непохитній єднальній силі розчину і ретельності виконання пам'ятники римської архітектури змогли тисячоліття протистояти натиску природи і суспільним потрясінням. При всіх досягненнях римської архітектури властиві і межі суперечливі. Гуманістичний початок, благородний вплив і гармонія, що складали першооснову грецького мистецтва, в Римі поступаються місцем прагненню звеличити державну владу імператорів, воєную потужність. Це породжувало спрямованість до маштабним перебільшень, пишноти, зовнішніх ефектів, приводило часом до помилкового пафосу величезних споруд, бідняків, що різко контрастують з жалюгідними халупами, тісними кривими вулицями і міським трущобам.

Дата добавления: 2014-12-23