Инфинитив и инфинитивные конструкции 2 страница

26. Для олігофренії характерно все, крім:

а) початок до 3-х років

б) парціальність

в) різне походження

г) різна ступінь вираженості

д) відсутність прогредієнтності

27. Порушення упізнавання предметів при збереженні самосвідомості називається:

а) аграфія

б) акалькулія

в) апраксія

г) агнозія

д) амнезія

28. Агнозія може виникати внаслідок:

а) пухлин

б) крововиливів

в) ЧМТ

г) інфекція головного мозку

д) всі відповіді вірні

29. Деменція це:

а) вроджене недоумство

б) набуте недоумство

в) тотальне недоумство

г) парціальне недоумство

д) затримка психічного розвитку

30. Деменція може виникнути внаслідок усіх захворювань, крім:

а) шизофренії

б) хвороби Дауна

в) алкоголізму

г) судинних захворювань головного мозку

д) старечих психозів

31. Деменція може виникнути внаслідок усіх захворювань, крім:

а) фенілкетонурії

б) епілепсії

в) пухлин головного мозку

г) нейросифілісу

д) важкої черепно-мозкової травми

32. При інфантилізмі найбільше страждає:

а) сприйняття

б) відчуття

в) мислення

г) емоції

д) пам’ять

33. Психічний інфантилізм від олігофренії відрізняє все, крім:

а) Більш високий рівень абстрактно-логічного мислення

б) мислення більш конкретне

в) здатність використовувати сторонню допомогу

г) здатність переносити засвоєний досвід на аналогічні ситуації

д) більша продуктивність в самостійній діяльності

34. Найбільш тісно мова пов’язана з:

а) пам’яттю

б) сприйняттям

в) мисленням

г) свідомістю

д) емоціями

35. До розладів мовлення відносять все, крім:

а) дизартрія

б) афонія

в) мутизм

г) афазія

д) апраксія

36. Афазія може виникнути внаслідок:

а) шизофренії

б) маніакально-депресивного психозу

в) інфаркту міокарду

г) травматичному враженні головного мозку

д) всі відповіді вірні

37. Емоції включають такі компоненти:

а) фізіологічний, психологічний

б) фізіологічний, психологічний, поведінковий

в) психологічний, поведінковий

г) психічний, фізичний, психологічний

д) фізіологічний, психічний

38. Злобно-тужливий настрій називається:

а) дистимія

б) депресія

в) гіпотимія

г) дисфорія

д) абулія

39. Відчуття внутрішньої напруги, пов’язане з очікуванням невдачі називається:

а) депресія

б) дисфорія

в) тривога

г) страх

д) туга

40. Стан повної байдужості називається:

а) астенія

б) депресія

в) туга

г) апатія

д) агрипнія

41. Нозогенії це:

а) психогенні розлади, викликані соматичним захворюванням

б) захворювання, викликані психотравмою

в) психічні зміни, які виникають внаслідок значної інтоксикації при соматичній патології

г) генетичні захворювання

д) психічні розлади, які мають соматичні прояви

42. Переживання, пов’язане з реальною небезпекою називається:

а) страх

б) тривога

в) паніка

г) депресія

д) дисфорія

43.До вольових якостей відноситься:

а) рішучість

б) виносливість

в) ініціативність

г) самостійність

д) всі відповіді вірні

44. Пониження вольової активності називається:

а) абулія

б) гіпобулія

в) булімія

г) гіподинамія

д) парабулія

45. До розладів волі відноситься:

а) гіпербулія

б) парабулія

в) абулія

г) гіпобулія

д) всі відповіді вірні

46. Вольові якості складаються з:

а) двох компонентів

б) трьох компонентів

в) чотирьох компонентів

г) п’яти компонентів

д) шести компонентів

47. Найвищою формою відображення дійсності, яка властива тільки людині є:

а) мислення

б) відчуття

в) уява

г) свідомість

д) пам’ять

48. Значний внесок у вивчення безсвідомого зробив:

а) Блейлер

б) Крепелін

в) Зейгарник

г) Лурія

д) Фрейд

49. До ознак ясної свідомості відноситься все, крім:

а) вірність орієнтування

б) раціональність мисленні

в) збереження пам’яті

г) відсутність захворювання

д) здатність адекватно сприймати оточуючий світ

50. Критерієм порушеної свідомості за К. Ясперсом є:

а) порушення процесів мислення

б) порушення процесів уяви

в) порушення процесів уваги

г) порушення відчуттів

д) порушення інтелекту

51. До синдромів виключеної свідомості відносять:

а) амнезія

б) ступор

в) онейроїд

г) оглушення

д) маячіння

52. До синдромів виключеної свідомості відносять:

а) ступор

б) сопор

в)делірій

г) аменція

д) галюциноз

53. До розладів самосвідомості відносять:

а) агнозію

б) делірій

в) декомпенсацію

г) деградацію

д) деперсоналізацію

54. До синдромів потьмареної свідомості відносять:

а) аменція

б) онейроїд

в) делірій

г) сутінки

д) всі відповіді вірні

1. Область знань, в якій визначаються моральні і етичні сторони професії лікаря, борг медпрацівників перед хворим:

- закон про медичну допомогу

- етика

- філософія

- деонтологія

2. Зовнішній вигляд лікаря, що підвищує його авторитет в очах хворих:

- охайний, скромний

- екстравагантний

- дорогий одяг, прикраси

- що викликає співчуття, неохайний

3. У разі напруженого негативного відношення між лікарем і пацієнтом, лікар повинен:

- відмовитися займатися хворим

- ігнорувати емоційну сторону відносин ради виконання свого лікарського боргу

- докладати всі зусилля для зміни відношення на довірчі, але продовжувати курацію хворого навіть у разі збереження негативних відносин ради виконання свого лікарського боргу

- у разі невдалих спроб поліпшити взаємостосунки з хворим рекомендувати йому іншого фахівця

4. Авторитет лікаря:

- не впливає на ефективність призначеного лікування

- може понизити ефективність призначеного лікування через нереалістичні очікування пацієнта і подальше розчарування тривалістю і результатами лікування

- може підвищити ефективність призначеного лікування

- це питання не підіймається в науковій літературі, оскільки не має практичного значення

5. При постановці несприятливого діагнозу хворому лікар повинен:

- враховуючи право особи на інформацію, повідомити хворому точний діагноз і можливий прогноз

- інформація хворому повинна подаватися дозовано з урахуванням характеру і стадії захворювання, а також особових особливостей хворого

- приховувати діагноз від хворого, щоб не погіршити його стан психотравмуючою інформацією, але обов'язково повідомити його родичам

- однозначних рекомендацій на сьогодні медична деонтологія не дає і право вибору належить лікарю

6. На сьогоднішній день евтаназія (безболісне убивання безнадійно хворого на його прохання для припинення фізичних і моральних страждань):

- є актом гуманізму

- є порушенням моральних норм і засуджується громадськістю

- є порушенням кримінального законодавства і передбачає кримінальну відповідальність

- є предметом дискусій і всі перераховані варіанти прийнятні в різних країнах

7. Відповідно до сучасних уявлень, збереження лікарської таємниці:

- вважається пережитком минулого

- надається на розсуд лікаря

- є обов'язковим для лікаря у всіх випадках

- є обов'язковим для лікаря, окрім випадків необхідності інформування відповідних організацій для попередження соціальної небезпеки

8. Які положення про збереження лікарської таємниці не відповідають дійсності:

- за розголошування лікарської таємниці передбачається дисциплінарна, адміністративна і цивільна відповідальність

- обов'язок дотримання лікарської таємниці розповсюджується не тільки на лікарів, але і на студентів-медиків

- передача відомостей, що становлять лікарську таємницю, допускається з відома хворого або його законних представників

- відомості, що становлять лікарську таємницю, обмежуються інформацією про стан здоров'я хворого, діагноз, прогноз, засоби і методи лікування

9. Несприятливий вплив лікаря на психічний стан хворого називається:

- ятропатія

- ятрогенія

- сорогенія

- егогенія

10. Несприятлива дія медичної сестри на психічний стан хворого називається:

- ятропатія

- ятрогенія

- сорогенія

- егогенія

11. Несприятливий вплив хворого на свій психічний стан називається:

- ятропатія

- ятрогенія

- сорогенія

- егогенія

12. Негативний результат для здоров'я хворого, викликане неправильними призначеннями і діями лікаря, називаються:

- ятропатія

- ятрогенія

- сорогенія

- егогенія

13. Підвищенню авторитету лікаря сприяє:

- критика при пацієнті своїх колег і особливо тих, попереднє лікування у яких для пацієнта виявилося недостатньо ефективним

- нечасте направлення пацієнтів на консультацію до суміжних або більш досвідчених фахівців, схильність самостійно ухвалювати рішення щодо діагнозу і лікування

- уявна ефектність лікування при перебільшенні тяжкості захворювання перед пацієнтом і його родичами

- прагнення відстоювати власну точку зору щодо діагнозу і лікування хворих, не дивлячись на службове положення опонента, але з урахуванням критичних зауважень коллег

14. Для синдрому емоційного вигоряння лікарів не характерний:

- психосоматичні розлади (гіпертонія, цефалгії, диспепсії і ін.)

- наростання негативного відношення до хворих

- наростання эмпатії до пацієнтів

- негативне відношення до себе, відчуття вини

15.З позицій медичної деонтології виправданим є:

- примушення хворого до згоди на певне лікування, якщо лікар абсолютно упевнений в його необхідності

- надати право хворому визначити свою долю, відмовившися від запропонованого лікування

- зафіксувати письмово відмову хворого від запропонованого лікування, щоб більше не повертатися до цього питання

- не фіксувати письмово відмову хворого від запропонованого лікування, щоб дозволити хворому у разі погіршення стану ухвалити інше рішення

1.Термін „психосоматика” ввів:

- Хейнрот

- Уітмер;

- Якобі;

- Крепелін;

- Мєндєлєвич.

2. До психосоматичних захворювань за класифікацією Смулєвича відносять:

- психічні порушення із соматичними проявами;

- психічні порушення, як реакція організму на соматичне захворювання;

- соматичні захворювання в етіопатогенезі яких психічний фактор відіграє одну із провідних ролей;

- соматоформні розлади;

- всі відповіді вірні

3. До психосоціальних факторів, які впливають на розвиток психосоматичних захворювань відносять всі, крім:

- гостра психічна травма;

- несприятливі життєві події і зміни;

- темперамент та характер людини;

- мінімальна мозкова дисфункція;

- надмірно фіксоване відношення до свого захворювання.

4. Термін „соматопсихіка” ввів:

- Аліксандер;

- Фрейд;

- Якобі;

- Хейнрот;

- Уітмер.

5. Психоаналітична концепція Фрейда має в своїй основі положення:

- конверсії витісненого афекту на орган;

- профілю особистості;

- символічної мови органів;

- алекситимії;

- психофізіологічні механізми.

6. За теорією Александера у хворих на тиреотоксикоз спостерігається емоційний конфлікт у вигляді:

- потреби у мускульному вираженні почуттів та її пригніченням;

- потреби у визнанні та вільним вираженням неприязні та ворожості стосовно інших людей;

- потреби у фізичному контакті, яка пригнічується стриманістю батьків у дитинстві;

- потреби в залежності та швидкому дорослішанні;

- потребою отримати допомогу або прояв любові з боку іншої людини та надмірною сором’язливістю.

7. За теорією Александера у хворих на нейродерміт спостерігається емоційний конфлікт у вигляді:

- потреби у фізичному контакті, яка пригнічується стриманістю батьків у дитинстві;

- потреби у визнанні та вільним вираженням неприязні та ворожості стосовно інших людей;

- потреби у мускульному вираженні почуттів та її пригніченням;

- потреби в залежності та швидкому дорослішанні;

- потреби отримати допомогу або прояв любові з боку іншої людини та надмірною сором’язливістю.

8. За теорією Александера у хворих на артрит спостерігається емоційний конфлікт у вигляді:

- потреби отримати допомогу або прояв любові з боку іншої людини та надмірною сором’язливістю;

- потреби у визнанні та вільним вираженням неприязні та ворожості стосовно інших людей;

- потреби в залежності та швидкому дорослішанні;

- потреби у фізичному контакті, яка пригнічується стриманістю батьків у дитинстві;

- потреби у мускульному вираженні почуттів та її пригніченням

9. За теорією Александера у хворих на гіпертонічну хворобу спостерігається емоційний конфлікт у вигляді:

- потреби у мускульному вираженні почуттів та її пригніченням;

- потреби у визнанні та вільним вираженням неприязні та ворожості стосовно інших людей;

- потреби в залежності та швидкому дорослішанні;

- потреби у фізичному контакті, яка пригнічується стриманістю батьків у дитинстві;

- потреби отримати допомогу або прояв любові з боку іншої людини та надмірною сором’язливістю.

10. За теорією Александера у хворих на виразкову хворобу спостерігається емоційний конфлікт у вигляді:

- потреби в залежності та швидкому дорослішанні;

- потреби у визнанні та вільним вираженням неприязні та ворожості стосовно інших людей;

- потреби у фізичному контакті, яка пригнічується стриманістю батьків у дитинстві;

- потребои отримати допомогу або прояв любові з боку іншої людини та надмірною сором’язливістю;

- потреби у мускульному вираженні почуттів та її пригніченням.

11. Данбар описала профілі особистості для таких хвороб, крім:

- ІХС;

- ревматоїдний артрит;

- неспецифічний виразкових коліт;

- артеріальна гіпертензія;

- бронхіальна астма.

12. Данбар описала профілі особистості для таких хвороб, крім:

- склеродермія;

- хронічний бронхіт;

- серцева аритмія;

- анорексія;

- виразкова хвороба.

13. Данбар описала профілі особистості для таких хвороб, крім:

- бронхіальна астма;

- артеріальна гіпертензія;

- тиреотоксикоз;

- ревматоїдний артрит;

- ІХС.

14. Термін „алекситимія” запропонований:

- Уітмером;

- Павловим;

- Мудровим;

- Сіфнеосом;

- Хейнротом.

15. До особливостей алекситимічних особистостей відносять все, крім:

- ускладнення в описі своїх власних почуттів;

- знижене абстрактне мислення;

- уникнення людей;

- слабка здатність відрізняти емоційні стани від тілесних сенсацій;

- виражена відсутність фантазій.

16. Концепція Ф. Александера має в своїй основі положення:

- алекситимії;

- психофізіологічні механізми;

- символічної мови органів;

- конверсії витісненого афекту на орган;

- профілю особистості.

17. Концепція Данбар має в своїй основі положення:

- символічної мови органів;

- конверсії витісненого афекту на орган;

- профілю особистості;

- алекситимії;

- психофізіологічні механізми.

18. Концепція Сіфнеоса має в своїй основі положення:

- конверсії витісненого афекту на орган;

- алекситимії;

- психофізіологічні механізми;

- профілю особистості;

- символічної мови органів.

19. Підгрунттям для виникнення психосоматичних розладів є такі психофізіологічні особливості особистості, крім:

- слабкий неврівноважений тип нервової системи;

- перевага процесів збудження над гальмуванням;

- емоційна нестійкість;

- низька активність;

- висока тривожність.

20. За класифікацією Смулевича до психосоматичних розладів відносять всі, крім:

- соматоформні реакції;

- нозогенії;

- реакції по типу симптоматичної лабільності;

- ендогенні захворювання;

- соматогенії.

21. Певний різновид ендогенних депресій називається маскованими тому-що:

- депресивний настрій прихований за проявами соматичного захворювання;

- відсутні класичні прояви депресії;

- їх клініка обмежується розладами, які характерні для соматичних захворювань;

- депресивний афект прихований за різноманітними тілесними відчуттями;

- всі відповіді вірні.

22. До діагностичних критеріїв маскованої депресії відносять усі, крім:

- фазний перебіг;

- відсутність добового коливання настрою;

- спадкова обтяженість по лінії афективних психозів;

- спадкова обтяженість по лінії афективних психозів;

- ангедонія.

23. До діагностичних критеріїв маскованої депресії відносять усі, крім:

- вітальний відтінок зниженого настрою;

- добові коливання настрою і самопочуття);

- початок захворювання пов’язаний із впливом психогенних факторів;

- нав'язливі думки про смерть;

- помітне зменшення або збільшення маси тіла без використання дієти.

24. До депресивних „масок” відносять всі, крім:

- іпохондричні;

- неврастенічні;

- кататонічні;

- тривожно-фобічні;

- обсесивно-компульсивні.

25. До депресивних „масок” відносять всі, крім:

- безсоння;

- анорексія;

- булімія;

- гіпербулія

- синдром ВСД.

26. До депресивних „масок” відносять всі, крім:

- цефалгії;

- ангедонія;

- абдоміналгія;

- дипсоманія;

- спалахи агресії.

27. До депресивних „масок” відносять всі, крім:

- гебефренія;

- кардіалгії;

- наркоманія;

- істеричні реакції

- конфліктність.

28. До психосоматозів відносять усі, крім:

- ессенціальна гіпертонія;

- цукровий діабет;

- хронічний бронхіт;

- нейродерміти;

- ревматоїдний артрит.

29. До психосоматозів відносять усі, крім:

- виразкова хвороба;

- бронхіальна астма;

- виразковий коліт;

- гіпотіреоз;

- ревматоїдний артрит.

30. Характерними рисами хворого на гіпертонічну хворобу є усі, крім:

- емоційна лабільність;

- підвищений рівень тривоги;

- авторитарність;

- прагнення до залежності;

- невпевненість.

31. Характерними рисами хворого на гіпертонічну хворобу є усі, крім:

- інтровертованість;

- песимізм;

- прагнення домінувати;

- сором’язливість;

- підвищення фрустраційної толерантності.

32. Характерними рисами хворого на бронхіальну астму є усі, крім:

- знижена тривожність;

- фобії;

- замкненість;

- зниження працездатності;

- схильність до зниженого настрою.

Тема 7

1. Які реакції з боку психічної сфери не можуть викликати соматичні розлади:

- неврози

- психози

- психоорганічний синдром

- еустресс

2. Який вплив надає наростання інтоксикації на початкових етапах соматичного захворювання:

- підвищена чутливість до зовнішніх подразників (гіперестезія)

- підвищена чутливість до інтероцептивним сигналів

- підвищена чутливість до інтероцептивним сигналів і понижена чутливість до зовнішніх подразників (гіпестезія)

- не впливає на сприймання

3. Найчастіші афективні розлади в клініці внутрішніх хвороб:

- гіпоманіакальний стан

- емоційне сплощення

- депресивні стани

- тривожні розлади

4. Найчастіші психотичні розлади при важких соматичних захворюваннях:

- паранояльні розлад

- вербальні галюцинації

- психосенсорні розлади

- розлади свідомості (делірій, оглушеність)

5. Яка ознака не характеризує соматогенне походження психозу:

- наявність виразної симптоматики соматичного захворювання

- очевидний зв'язок в часі між соматичним і психічним розладом

- наявність психотичних розладів у близьких родичів хворого

- паралелізм перебігу соматичних і психічних порушень

6. Виникнення психотичного розладу характерний для:

- гострого перебігу соматичного захворювання

- підгострого і хронічного перебігу соматичного захворювання

- хронічної інтоксикації і ішемії головного мозку

- тривалого періоду лікування при «особливому положенні хворого»

7. Виникнення невротичного розладу характерний для:

- гострого перебігу соматичного захворювання

- підгострого і хронічного перебігу соматичного захворювання

- хронічної інтоксикації і ішемії головного мозку

- тривалого періоду лікування при «особливому положенні хворого»

8. Зміна особистості у вигляді її патологічного розвитку характерна для:

- гострого перебігу соматичного захворювання

- підгострого і хронічного перебігу соматичного захворювання

- хронічної інтоксикації і ішемії головного мозку

- тривалого періоду лікування при «особливому положенні хворого»

9. Розвиток психоорганічного синдрому характерний для:

- гострого перебігу соматичного захворювання

- підгострого і хронічного перебігу соматичного захворювання

- хронічної інтоксикації і ішемії головного мозку

- тривалого періоду лікування при «особливому положенні хворого»

10. Грубі психічні порушення, що виникають при соматичних розладах повинен лікувати:

- лікуючий лікар

- завідуючий соматичним відділенням

- медичний психолог, якщо є в штаті соматичного відділення

- психіатр

11. Призначення лікарем коронароросширюючих засобів пацієнтам з кардіофобією без органічних змін міокарду сприяє:

- профілактиці інфаркту міокарду

- усуненню кардіофобії

- посилюванню кардіофобії

- не впливає на психічний і соматичний стан пацієнта

12. Провідним чинником ризику у виникненні ІХС є:

- підвищений вміст холестерину і насичених жирних кислот в продуктах харчування

- куріння і зловживання алкоголем

- хронічна емоційна напруга

- надмірне фізичне навантаження

13. Ейфорія при підозрі на інфаркт міокарду свідчить про:

- відсутності органічних змін міокарду

- більш легкій формі поразки міокарду, ніж у разі негативних емоційних переживань

- більш важкій формі поразки міокарду, ніж у разі негативних емоційних переживань

- алкогольному сп'янінні пацієнта

14. Наявність симптомів депресії і ЕКГ-ознак інфаркту міокарду свідчить про:

- соматизированної депресії і функціональних змінах міокарду

- доброму соматичному стані пацієнта і сприятливому прогнозі, призначення антидепресантів не потрібне

- важкій поразці міокарду, депресія розцінюється як соматогенна і не вимагає призначення антидепресантів

- високому ризику летального результату і вимагає призначення антидепресантів в комплексній терапії інфаркту міокарду

15. Психотерапія виявляє ефективніcть:

- тільки при лікуванні істеричних припадків у вигляді нападів задухи

- тільки на початкових етапах розвитку бронхіальної астми

- як альтернатива фармакотерапії бронхіальної астми

- як важливий компонент комплексної терапії бронхіальної астми

16. Пряму залежність між переживанням психічної напруги і погіршенням соматичного стану відзначають хворі з:

- хворобою язви шлунку

- хворобою язви дванадцятипалої кишки

- колітом язви

- всіма перерахованими захворюваннями

17. Чинник, що грає вирішальну роль в розвитку хвороби виразки шлунку і дванадцятипалої кишки:

- нераціональне живлення

- інфікування (helicobacter pillory)

- конституціонально обумовлені риси психосоматичної готовності з схильністю до виникнення і придушення відчуття тривоги, злості, вини і сорому

- стрес

18. Для психоорганічного синдрому, як слідства розвитку захворювань жовчно-вивідних шляхів, характерні:

- виражена фізична слабкість, млявість, розбитість, сонливість з ранку

- понижений настрій, постійна незадоволеність, гнівлива

- образливість, примхливість, вимога підвищеної уваги, схильність до експлозивних реакцій

- стійке зниження пам'яті, уваги, працездатності, байдужість до стану свого здоров'я,

- зневага рекомендаціями лікаря

19. Які психічні порушення характерні для продромального періоду інфекційного захворювання

- підвищена активність (піднесений настрій, балакучість) або загальносоматичне порушення (нездужання, головний біль, слабкість)

- астенічний синдром

- інфекційне марення

- немає порушень

20. Переоцінка пацієнтом значущості операційного ризику майбутньої планової операції, що виявляється переважанням тривоги, страху, зайвою фіксацією уваги на соматичних відчуттях, відчуттям приреченості називається:

- нормосоматонозогнозія

- гіпосоматонозогнозія

- гіперсоматонозогнозія

- диссоматонозогнозія

21. Для якого варіанту відношення хворих хірургічного профілю до свого стану характерний синдром Мюнхаузена

- нормосоматонозогнозії

- гіпосоматонозогнозії

- гіперсоматонозогнозії

- диссоматонозогнозії

22. Синдром Мюнхаузена може виявлятися:

- гострим абдомінальним синдромом з подальшою лапаротомиєю

- симуляцією кровотечі

- судорожними нападами і непритомністю

- всім перерахованим

23. При яких психічних захворюваннях частіше можливі невиправдані хірургічні втручання

- істеричної психопатії

- надцінному і маревному іпохондричному розладі

- соматизированної депресії

- при всіх перечисленних

24. Проведення операції хворим з іпохондричними розладами і соматизированої депресією по їх наполяганню має наступний вплив:

- покращує психологічний стан хворих

- підвищує довір'я до лікаря, викликає подяку

- не змінює стану хворих

- погіршує психічний стан хворих

25. Зусилля анестезіолога, направлені на зняття емоційної напруги у хворого перед операцією викликає наступну дію:

Дата добавления: 2014-12-27