VI.3.2. Механізми взаємовпливу

Взаємовплив спрямований на формування сталих оцінок, учинків, що характеризуються подібністю. Це сприяє зближенню, поєднанню інтересів і ціннісних орієнтацій — відбувається процес уподібнення членів однієї групи. Ме­ханізмами взаємовпливу є імітація, навіювання, конформ-ність, переконання.

Імітація — неспрямований вплив, що не ставить перед собою спеціальної цілі, але має кінцевий ефект і є найпрос­тішою формою відображення людиною поведінки інших лю­дей. На основі імітації пізніше формуються інші регулятори взаємовпливу — навіювання, конформність, переконання. Вони регулюють норми міжособистісного спілкування. Нор­ми, у свою чергу, визначають характер міжособистісних сто­сунків. Наявність відпрацьованих норм демонструє однознач­ність у розумінні та оцінці подій.

Навіювання — найменш усвідомлюваний процес — грун­тується на некритичному наслідуванні зразків поведінки ін­шої людини. Навіювання може бути пряме (коли один із партнерів по спілкуванню ставить перед собою таке завдан­ня) і непряме, мимовільне.

Конформність, на відміну від навіювання, є процесом свідомої зміни оцінок, установок, поведінки під впливом групи. Це виражається у свідомій зміні ціннісних орієн­тацій, прийнятті групових норм, очікувань та ролі, яку на­в'язує група. Міра прийняття особистістю зовнішніх оцінок і норм поведінки свідчить про ступінь її конформность Прийняття норм може мати поверховий характер або ж глибинний, пов'язаний зі зміною диспозицій особистості. Соціальні ролі особистості показують, як глибоко вона сприй­має груповий тиск, виявляючи певну конформність.

Слід чітко розрізняти конформність як ситуативне яви­ще та конформізм як рису характеру Конформність вияв­ляється в повсякденному житті, оскільки людині доводиться узгоджувати свою поведінку з іншими людьми, з певними соціальними нормами. Конформізм як особистісна риса — це готовність людини змінювати власну поведінку, роль, думки та переконання відповідно до нав'язаних їй норм, оцінок.

Переконання — процес свідомого прийняття оцінок, ду­мок і стереотипів поведінки, що належать групі. У процесі переконання відбувається звертання в основному до раціо- наявних сторін психіки, досвіду, знань, логічного мислення, хоча все це не виключає участі емоцій та почуттів.

У повсякденній практиці спілкування явища навіюван­ня, конформності, переконання ідуть поряд. Вплив людини на людину — процес багатоплановий, проте можна виді­лити кілька його загальних умов. Ступінь конформності та переконаності залежить від того, хто є суб'єктом впливу. Тут відіграють велику роль такі фактори, як соціальний ста­тус особи, належність її до певної організації, вік, професія, популярність та ін. Вплив на людину буде ефективнішим, якщо він здійснюватиметься у присутності інших людей.

Міжособистісний взаємовплив залежить від ступеня ви­значеності чи невизначеності фактів і подій, завдяки яким приймаються ті або інші рішення. Дослідники виявили таку залежність: за умов високої визначеності завдань вірогід­ність зміни оцінок і думок менша, а адекватність їх вирі­шення вища; за умов високої невизначеності завдань віро­гідність зміни оцінок більша, адекватність менша.

Суттєвим моментом взаємовпливу є стосунки симпатій та антипатій. Міжособистісні симпатії «нав'язують» більшу згоду, антипатії — незгоду. Симпатії роблять людей більш «відкритими» до взаємовпливу, антипатії, навпаки, — ізо­люють їх один від одного. Людина малосприйнятлива до думок та оцінок людей, яким вона не симпатизує. Причому антипатії можуть суттєво погіршувати сутність взаємовпли­вів. Тому оптимальними вважаються такі стосунки, які най­менше пов'язані з симпатіями й антипатіями і спрямовані на ефективність діяльності.

Проте міжособистісні взаємовпливи можуть приводити і до характерологічних змін. У процесі спільного життя люди не тільки набувають загальних рис, що робить їх схожими один на одного, а й виробляють протилежні характероло­гічні властивості. Так, за даними досліджень, наявність у батька такої риси, як домінантність, спричинює формуван­ня в дитини зворотної риси — пасивності, але домінант­ність матері позитивно впливає на формування цієї риси в дитини. Загалом закономірність міжособистісних стосунків, що демонструє зближення психологічних рис у людей, на­звано «.законом міжособистісного уподібнення*, а частковий його прояв — ефект «поляризації» особистісних рис — фор­мується у процесі тривалих стосунків.

Дата добавления: 2014-12-29