Підприємницький доход і економічний прибуток. Прибуток капіталістичного підприємства виражає мету і рушійний мотив капіталістичного виробництва

Прибуток капіталістичного підприємства виражає мету і рушійний мотив капіталістичного виробництва. Принциповим є питання про джерела прибутку.

На ранніх етапах розвитку капіталізму одна з перших шкіл політичної економії — меркантилізм — вважала, що прибуток створюється в сфері обігу, а його джерелом є зовнішня торгівля. Класична політична економія перенесла предмет дослідження зі сфери обігу в сферу виробництва і на цій основі створила теорію трудової вартості. А. Сміт і Д. Рікардо стверджували, що прибуток є відрахуванням із продукту праці робітника. Але пояснити джерело прибутку на основі трудової теорії вартості їм не вдалося.

Теорія прибутку К. Маркса є продовженням його теорії додаткової вартості. Додаткова вартість ззовні виступає у вигляді її перетворених форм: прибутку, торгового прибутку, позичкового відсотка, земельної ренти. Особливість цих форм полягає в тому, що, маючи своїм джерелом додаткову вартість, вони ззовні не пов’язані з витратами праці і виступають як породження капіталу. Іншими словами, прибуток по своїй суті є не чим іншим, як додатковою вартістю, але зовні виступає як породження всього авансованого капіталу.

Отже, за теорією К. Маркса, джерелом прибутку може бути лише праця найманих робітників. Разом з тим, капітал, вкладений у сферу торгівлі, також повинен приносити прибуток. Тому в економічній теорії марксизму торговий прибуток розглядається окремо в зв'язку з особливим характером його утворення. На поверхні явищ торговий прибуток виступає як різниця між продажною і купівельною ціною товарів. У зв'язку з цим створюється видимість, що прибуток торговців виникає шляхом надбавки до ціни виробництва.

Однак справжнім джерелом торгового прибутку, на думку К.Маркса, служить додаткова вартість, створена робітниками в процесі капіталістичного виробництва. Промислові капіталісти змушені уступати частину додаткової вартості торговцям за ту послугу, яку останні їм роблять, здійснюючи перетворення товарного капіталу в грошовий. Таким чином, торговий прибуток є частиною додаткової вартості, яку привласнили торгові капіталісти. Торговий капітал, не беручи участі у виробництві додаткової вартості, бере участь у її розподілі.

У західній економічній літературі склався інший підхід до трактування прибутку. В главі 7 докладно розглянуто бухгалтерські та економічні витрати та прибутки. Тут лише підкреслимо, що економічний прибуток — це те, що перевищує “нормальний” прибуток. Він не є витратами і дістається по праву підприємцю.

Виникає питання про джерела економічного прибутку. У марксистській літературі прибуток розглядається як форма додаткової вартості. Виділяють середній прибуток, який повинні одержати всі капіталісти, що нормально ведуть свою справу. Його величина розглядається як добуток середньої норми прибутку на авансований капітал. Він тотожний “нормальному” прибутку в концепціях неокласиків. Крім цього, капіталісти отримують і надприбуток, який є формою надлишкової додаткової вартості. Його одержують тільки ті капіталісти, що змогли знизити свої індивідуальні витрати нижче суспільно необхідних. Він тотожний економічному прибутку.

У західній економічній літературі висуваються різні теорії, що пояснюють існування економічного прибутку. Але усі вони зводяться до існування двох причин:

1) ризик і інноваційна діяльність;

2) можливість одержання монопольної влади.

В ринковій економіці, яка динамічно розвивається, майбутнє завжди невизначене. Оскільки підприємець завжди ризикує, тому цілком логічно економічний прибуток можна вважати частиною плати за ризик.

Хоча інновації підприємець здійснює цілеспрямовано, заздалегідь важко визначити рівень їх прибутковості або навіть збитковості. Тому інновації, як особливий випадок ризику, можна розглядати як одне з джерел економічного прибутку.

Зменшити невизначеність чи принаймні пом'якшити її наслідки можна шляхом досягнення монопольної влади. Існування монополії в тій чи іншій формі є джерелом економічного прибутку. У силу своєї здатності обмежувати випуск продукції і не допускати конкурентів, монополіст може постійно одержувати економічний прибуток за умови, якщо попит тісно ув'язаний з витратами. Таким чином, прибуток можна вважати генератором динамізму ринкової економіки. Він впливає і на рівень використання ресурсів, і на їх ефективний розподіл серед альтернативних користувачів. Економічний прибуток спонукає фірму здійснювати інновації, а вони, у свою чергу, є основним чинником економічного зростання.

Дата добавления: 2014-12-29