Бап. Контрацепцияны пайдалану 5 страница

7. Географічна переорієнтація потоків капіталу.

8. Затухання кризи – відбувається в міру вирішення внутрішніх проблем країн.

Коротко зупинимось на факторах, які спричинили виникнення світової іпотечної кризи, це:

Фактор 1 – кредитний бум за умови зниження кредитної дисципліни - стрімкий розвиток фінансових установ, розширення доступу до фінансових послуг значної кількості клієнтів, низький рівень відсоткових ставок, дисперсія ризиків (поява нових фінансових інструментів для хеджування ризиків).

Фактор 2 – несумлінність ринку та регуляторів. На хвилі споживчого буму, глобалізації та боротьби за ринки регулятори не змогли своєчасно оцінити системні ризики, а рейтингові агенції – адекватно оцінити ризики нових фінансових інструментів. Регулятори у відповідь на виклики ринку вживали лише монетарні заходи; використовуючи складні фінансові інструменти, фінансові установи перекладали ризики на ринок; основними гравцями на ринку були нерегульовані інститути – хедж-фонди та інвестиційні компанії.

Наслідком цього стало банкрутство фінансових інститутів (у першу чергу іпотечних кредиторів), проблеми з рефінансуванням кредиторів та інвесторів на ринках, криза довіри на світових ринках. За оцінками експертів, світові фінансові установи уже списали близько 38 млрд. дол. США і готуються списати ще близько 25 млрд. дол. США. Головним уроком для світової економіки має стати необхідність забезпечення ефективної роботи регуляторів ринків фінансових послуг, розроблення додаткових інструментів для впливу на ринки для запобігання кризам, підвищення ефективності оцінки ризиків безпосередньо самими фінансовими установами.

План лекції:

1. Суть та значення прямих іноземних інвестицій (ПІІ).

2. Основні чинники ПІІ.

3. Поняття та сутність портфельного інвестування.

Ключові поняття: прямі іноземні інвестиції, портфельні інвестиції, інтеграція виробництва, інвестиційна активність.

Список літератури:

1. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. 2-е вид. – К., 2000. – 241 с.

2. Воронкова А.Е., Єрохіна Л.В., Рябенко Л.І. Міжнародні економічні організації: навчальний посібник. Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 352 с.

3. Дахно І.І. Світова економіка. – К.: ЦУЛ, 2006. – 264 с.

4. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. Міжнародна економіка. Навч. посіб. [3 –тє вид.] – К.: «Центр навчальної літератури», 2009. – 560 с.

5. Ломакин В.К. Мировая экономика: Учебник для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 735 с.

Після вивчення теми студенти повинні знати:

1. Причини активізації прямого інвестування.

2. Визначення прямих іноземних інвестицій.

3. Чинники прями іноземних інвестицій.

4. Субєкти прямого інвестування.

5. Принципи формування інвестиційного портфелю.

1. Суть та значення прямих іноземних інвестицій (ПІІ).

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) займають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це зумовлено двома основними причинами:

§ прямі іноземні інвестиції - це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами, шо виражені в національній валюті. Вони здійснюються у підприємства, землю та інші капітальні товари;

§ прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, звичайно забезпечують управлінський контроль над об'єктом, в який інвестовано капітал.

До виникнення транснаціональних корпорацій (ТНК) усі приватні іноземні інвестиції були в основному "портфельними". З появою ТНК (тобто підприємств, що є власниками або контролюють виробництво товарів та послуг за межами країни, в якій вони базуються) частина міжнародного руху капіталу набуває форми ПІІ.

ПІІ - це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій. Пропорція, що визначає підконтрольність, неоднакова в різних країнах. У США формально визнається прямим зарубіжним інвестуванням будь-яке вкладання капіталу, якщо інвестор мас або отримує 10% власності. ПІІ охоплюють усі види інвестування — чи то придбання нових акцій, чи просте кредитування, аби тільки інвестуюча фірма мала понад 10% акцій зарубіжної фірми. Частка участі в акціонерному капіталі фірми може бути отримана і в обмін на технологію, кваліфіковані кадри, ринки тощо.

Власність інвестора (повна або часткова) та його контроль над зарубіжним підприємством, котре стає частиною організаційної структури ТНК як її філія або дочірнє товариство - головна відмінність ПІІ від інших видів інвестування.

Характерною рисою ПІІ можна вважати і переважання рівня продаж продукції, виробленої за кордоном за допомогою ШІ, над продажами вітчизняної продукції у ви1 гляді товарного експорту.

Чинниками, які, активно впливають на зростання ПІІ і зумовлюють випереджаючі темпи зростання ПІІ порівняно з темпами зростання світової торгівлі (а також ВВП промислово-розвинутих країн), є: інтеграція виробництва, еволюція його в бік створення міжнародної продукції; зростаюча роль ТНК; економічна політика промислово розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості; прагнення країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою здолати кризовий стан економіки і соціальної сфери; екологічні чинники, що спонукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво в країни, що розвиваються. При участі в ПІІ уряду додатковим мотивом може бути досягнення певних політичних цілей: забезпечення стратегічними ресурсами, розширення сфери свого впливу з боку уряду.

Дата добавления: 2014-12-23