Проблема Кашель 1 страница

Причина Запальний процес органів дихання, виділення слизового або слизово-гнійного секрету

Мета Відновити прохідність дихальних шляхів. Проводити лікування з метою ліквідувати інфекційно-запальний процес.

Дії Ізолювати пацієнта, створити умови, які б сприяли по- медичної кращенню дихання.

сестри Забезпечити спокій, відпочинок і сон удень.

Стежити за носовим диханням, у разі порушення його вжити заходів для відновлення. Проводити противірусну та антибіотикотерапію за призначенням лікаря.

Для розрідження мокротиння і поліпшення його відход-ження використовувати відвари трав та мікстури. Для відновлення прохідності дихальних шляхів відсмок­тувати слиз із верхніх дихальних шляхів за допомогою поліетиленового катетера. За призначенням лікаря ви­користовувати з цією метою також міолітичні, симп­томатичні, холінолітичні або комбіновані препарати. Проводити теплові процедури, стежити за виконанням призначених фізіотерапевтичних процедур.

Проблема Слабке утруднене дихання (утруднення вдиху і видиху)

Причина Інфекційно-запальний процес з утворенням вогнища в легені.

Мета Нормалізувати дихання, зупинити розвиток гіпоксії, що особливо швидко розвивається у маленьких дітей та людей старечого віку.

Дії Забезпечити хворому таке положення в ліжку, щоб

медичної верхня частина тіла була трохи піднята.

сестри Очистити носові ходи.

Відсмоктати слиз із верхніх дихальних шляхів за допо­могою поліетиленового катетера. Провести інгаляцію зволоженим киснем. Ліквідувати обструкцію дихальних шляхів за допомогою бронхоспазмолітичних, муколітичних, відхаркувальних лікарських препаратів.

Після надання першої невідкладної допомоги вирішити питання про госпіталізацію пацієнта, виконувати всі розпорядження і призначення лікаря.

Проблема Утруднене дихання на видихові

Причина Гіперпродукція секрету, накопичення його в просвітах бронхів. Бронхоспазм.

Мета Зняти бронхоспазм.

Дії Заспокоїти пацієнта.

медичної З'ясувати, чи не було контакту пацієнта з алергеном,

сестри по можливості усунути дію алергену.

Надати хворому положення напівсидячи в ліжку. Підтримувати комфортні умови у приміщенні. Провести інгаляцію зволоженим киснем. З метою зняти бронхоспазм використовувати fi-2-агоністи короткої дії (на вдихові). Після надання першої невідкладної допомоги вирішити питання про госпіталізацію, виконувати всі призначен­ня і розпорядження лікаря.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Під час огляду новонародженого можна визначити, що в акті дихання бере участь діафрагма. Чим можна пояснити діафраг­мове дихання у новонародженого:

а) горизонтальним розташуванням ребер;

б) недосконалим мукоцілітарним апаратом;

в) функціональною незрілістю дихального центру;

г) зменшенням просвіту дихальних шляхів?

2. Які функціональні особливості організму новонародженого по­яснюють можливе виникнення апное:

а) недостатня дренажна функція бронхового дерева;

б) слабка екскурсія грудної клітки;

в) схильність слизової оболонки трахеї та бронхів до набряку;

г) незрілість дихального центру?

3. Яка кількість дихань визначається за 1 хв у дитини віком 2 роки:

а) 40—50;

б) 25—30;

в) 35-40;

г) 15—16;

д) 50-60?

4. Яка кількість дихань визначається за 1 хв у дитини віком 8 міс:

а) 25—30;

б) 18—20;

в) 15—16;

г) 50—60;

д) 35—40?

5. Чим можна пояснити схильність дітей раннього віку до ателек­
тазу:

а) слабко розвиненим каркасом еластичної тканини легень;

б) дозріванням дихальних альвеол;

в) посиленим розвитком капілярів у проміжній тканині легень;

г) зменшеним просвітом дихальних шляхів?

6. У якому віці дитини починає відбуватися зворотній розвиток
мигдаликів:

а) з 10—12 років;

б) з 14—15 років;

в) з 7—9 років;

г) з 16—18 років?

7. Яка життєва ємкість легень характерна для дитини віком 4 роки:

а) 500 мл;

б) 2500 мл;

в) 1000 мл;

г) 2000 мл?

8. Який показник ЖЄЛ характерний для новонародженої дитини:

а) 300 мл;

б) 500 мл;

в) 100 мл;

г) 50 мл;

д) 150 мл?

9. У якому віці у дитини інтенсивно розвиваються решітчасті
комірки:

а) 2—7 років;

б) 14—16 років;

в) 7—12 років;

г) 18—20 років?

10. Яке дихання є найбільш фізіологічним для дитини 4 міс:

а) бронхове;

б) жорстке;

в) пуерильне;

г) послаблене везикулярне;

д) везикулярне?

11. Які особливості дихальної системи раннього віку спричинюють
виникнення експіраторної задишки в разі захворювання на
респіраторну інфекцію:

а) горизонтальне розташування ребер;

б)слабкість дихальних м'язів;

в)схильність слизових оболонок бронхів до набряку і гіперсекреції;

г)незрілість дихального центру?

12. Які з названих симптомів не будуть викликати занепокоєння у патронажної медсестри під час огляду новонародженого:

а)коробковий перкуторний звук;

б)послаблене везикулярне дихання;

в)поверхневе аритмічне дихання;

г)тахіпное до 40 за 1 хв;

д)дрібнопухирчасті хрипи в легенях?

13. Яким є співвідношення між кількістю дихань і пульсом у нормі у дитини віком 1 рік:

а)1:4;

б)1:5;

в)1:3:3,5;

г)1:2:2,5;
д)1:1,5:2?

14. Яким є співвідношення між кількістю дихань і пульсом у нормі у дитини дошкільного віку:

а)1:5;

б)1:4;

в)1:3;

г)1:2;
д)1:1,5?

ТРАВНА СИСТЕМА. ОБМІН РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ

• Ембріональний розвиток травної системи:

а)розвиток органів травлення у плода;

б)травлення в період внутрішньоутробного роз­
витку.

• Анатомо-фізіологічні особливості травної системи:

а)особливості будови і функцій органів травлення у
новонароджених;

б)особливості процесу травлення у новонародже­
них.

• Вікові зміни органів травлення.

• Особливості процесів травлення з переходом на за­
гальний харчовий раціон.

• Геронтологічні зміни органів травлення.

• Обмін речовин та енергії:

а)обмін речовин у плода;

б)обмін речовин у різні вікові періоди;

в)енергетичний обмін у дітей та дорослих;

г) білковий обмін;

д)вуглеводний обмін;

е)жировий обмін;

є) водно-сольовий обмін.

• Порушення, які виявляють під час обстеження ор­
ганів травлення.

• Питання для самоконтролю.

Травна система (мал. 43) складається з органів, які здійснюють механічне та хімічне перероблення їжі, перетравлювання харчових продуктів на про­дукти живлення, всмоктування цих продуктів, а також виведення утворе­них шлаків.

Ембріональний розвиток травної системи

Розвиток органів травлення у плода

Утворення органів травлення відбувається у ранні терміни ембріонального розвитку. На 7—8-му добу з ентодерми утворюється трубка первинної киш­ки. На 12-ту добу з первинної трубки утворюються дві частини: з першої частини формується травний канал, з другої — жовточний мішок. Первинна кишка на кінцях має ротоглот-кову та клоачну мембрани.

Мал. 43. Схема зображення органів травлення

На 3-му тижні ембріогенезу розсмок­тується ротоглоткова мембрана, на 3-му місяці — клоачна. Порушен­ня цього процесу призводить до аномалій розвитку травного кана­лу. З 4-го тижня з передньої кишки розвивається глотка, стравохід, шлунок, частина дванадцятипалої кишки, підшлункова залоза і печінка; з середньої кишки фор­мується друга частина дванадця­типалої кишки, тонка і клубова кишка; із задньої кишки розвива­ються всі відділи тонкої кишки.

Стравохід на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку має ви­гляд трубки, просвіт його заповне­ний пухкою клітинною масою. На

3-му місяці починається закладка залоз, які активно утворюють слиз, і це сприяє утворенню просвіту в стравоході.:

Шлунок у вигляді веретеноподібного розширення передньої кишки з'являється на 3-му тижні гестації, потім він інтенсивно росте. На 7-му тижні в шлунку виникають шлункові ямки, їх кількість збільшується. На 10-му тижні починають формуватися майбутні залози. Процес дифе­ренціювання різних клітин залоз шлунка тривалий і продовжується до мо­менту народження.: Воротарний м'яз-затикач формується на 12-му тижні, а кар дія — на 16-му.:

Тонка кишка розвивається інтенсивно. Частина кишки між шлунком і ніжкою жовточного мішка називається переднім коліном, між жовточною ніжкою і клоакою — заднім коліном. 3 переднього коліна розвивається нижня частина дванадцятипалої кишки, тонка і більша частина клубової кишки. Із заднього коліна формується частина клубової кишки і вся товста кишка. На 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку починається процес повороту кишок: тонкої — справа наліво позаду від верхньої брижової ар­терії й товстої — зліва направо від тієї ж самої артерії.

Залежно від того, на якому етапі відбуваються порушення повороту кишок, спостерігаються різні природжені вади розвитку: грижі пупковог

канатика, природжений заворот порожньої кишки, синдром Ледда, внутрішня грижа, високе розташування сліпої кишки, рухома сліпа кишка тощо. Жовточний мішок редукує, однак ступінь цього процесу різний і то­му існують різні варіанти дивертикулу клубової кишки (Меккеля).

Підшлункова залоза закладається в ембріона на 3-му тижні гестації у вигляді виростів передньої кишки: більший виріст — дорсальний, менший виріст — вентральний?Головна частина підшлункової залози розвивається із дорсальної нирки, яка утворює всі частини залози, крім її головки. Голо­вка розвивається з вентрального виросту передньої кишки, зберігається вентральна протока. Дорсальна протока стає додатковою і зливається з вентральною протокою.

На 12-му тижні гестації починає утворюватися трипсиноген, а на 18-му тижні — хімотрипсиноген. Ліпаза з'являється на 12-му тижні, амілаза— тільки після народження. Крім залозистої паренхіми утворю­ються панкреатичні острівці — так звані острівці Лангенганса. На 8-му тижні гестації клітини містять глюкагон, а на 12-му тижні — інсулін. До народження дитини підшлункова залоза ще не сформована.

Печінка і жовчний міхур розвиваються з печінкового дивертикулу на 4-му тижні ембріогенезу з вентрального відділу ентодерми первинної се­редньої кишки.

Травлення в період внутрішньоутробного розвитку

До імплантації зародка в стінку матки його живлення відбувається за раху­нок запасних речовин у цитоплазмі яйцеклітини. Ембріон живиться секре­тами слизової оболонки матки і речовинами жовточного мішка. Такий тип живлення називають гістотрофнимі рісля утворення плаценти головну роль відіграє гемотрофний спосіб живленняТ(трансплацентарний). Пла­центарна мембрана має неоднакову проникність для різних речовин. З крові матері в кров плода надходять глюкоза, амінокислоти, дипептиди. Плацента проникна для більшості білків, ліпідів, полісахаридів. Мате­ринською кров'ю речовини переносяться в плаценту, де гідролізуються ферментами, а після мономери всмоктуються в кров плода. Крім того, пла­цента може синтезувати білки і глікоген, які також використовує ембріон. З 4—5-го місяця гестації починається діяльність органів травлення плода й амінотрофне живленняІАмніотична рідина надходить до травно­го тракту плода, де поживні речовини частково перетравлюються і про­дукти всмоктуються в кров плода. Цьому процесу сприяють смоктальні, дихальні, а пізніше і ковтальні рухи плода. Добовий об'єм амніотичної рідини, яка поглинається плодом, досягає в останні місяці вагітності 1 л.

Деяка частина харчових речовин амніотичної рідини перетравлюється власними ферментами рідини. Таке травлення називається автолітичним.

Травні залози формуються в різні терміни ембріогенезу. Ферментатив­на активність тонкої кишки формується раніше, ніж в інших частинах кишкового трактурУ тонкій кишці відбувається гідроліз харчових речовин за типом пристінкового і внутрішньоклітинного травлення. Секреція фер­ментів клітинами шлунка та підшлункової залози у плода низька.

У плода ще немає періодичної моторної діяльності травного тракту. Моторний апарат має низьку збудливість, може відповідати місцевими скороченнями на сильні подразники.

Уже в перші тижні вагітності у плода закладається ендокринний апа­рат травного тракту. По-перше, збільшується кількість ендокринних клітин під час внутрішньоутробного розвитку. По-друге, у клітинах збільшується кількість пептидів (гастрину, секретину, мотиліну, ентеро-глюкагону, соматостатину, нейротензину). Під час внутрішньоутробного розвитку закладаються периферійні та центральні нервові механізми регу­ляції діяльності травного тракту.

Анатомо-фізіологічні особливості травної системи

Особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених

Ротова порожнина у дитини відносно мала, заповнена язиком. Язик корот­кий, широкий і товстий. Коли ротова порожнина закрита, язик торкається щік і твердого піднебіння. Губи і щоки відносно товсті, у щоках розвинуті м'язи і щільні жирові грудочки. На яснах розвинені валикоподібні стов­щення для кращого захоплення соска грудної залози під час годування. Слизова оболонка внутрішньої поверхні губ у новонароджених не вигля­дає гладенькою, її борозни теж потрібні для кращого пристосування до ак­ту смоктання. Слизова оболонка ротової порожнини ніжна, багата на кро­воносні капіляри, але відносно суха. Сухість слизової оболонки зумовлена дефіцитом слини після народження, хоча слинні залози сформовані до мо­менту народження. З перших днів життя в слині міститься амілолітичний фермент (амілаза). Слина має слабко кислу реакцію, що може сприяти інфікуванню ротової порожнини.

Вхід у гортань у новонародженого розташований високо, над нижньо-заднім краєм м'якого піднебіння і з'єднаний з ротовою порожниною. Тому їжа рухається з обох боків від гортані через сполучення між порожниною рота і глоткою. Новонароджений може дихати і смоктати одночасно.

З по­рожнини рота їжа потрапляє до стравоходу, а потім — у шлунок. Страво­хід — це м'язова трубка веретеноподібної форми, вхід у стравохід у ново­народженого розташований на рівні диска між III і IV шийними хребцями, його довжина 10—12 см^ІАнатомічні звуження стравоходу в новонародже­них виражені слабко" Залози в його слизовій оболонці після народження відсутні, недостатньо розвинута м'язово-еластична тканина. Стравохід до­бре кровопостачається судинами. Перистальтика стравоходу виникає під час ковтальних рухів.

Шлунок являє собою еластичний мішок, який розташований у лівому підребер'ї. У новонароджених він має горизонтальне положення, його кардіальна частина фіксована зліва від X грудного хребця]дно погано вира­жене і розташоване під діафрагмою, тіло і воротарна частина розташовані на рівні XII грудного хребця і пересікають лінію, що проходить посередині між пупком і мечоподібним відростком груднини. З віком таке положення шлунка змінюється.¹ Об'єм шлунка у новонародженого — З0—35 мл.)

Після народже'ння дитини всі відділи шлунка розвинуті однаково.: Гірше розвинута кардіальна частина і дно. Погано розвинуті м'язові волок­на кардіального сфінктера, що пояснює схильність грудних дітей до зригу­вання. Більше розвинутий воротарний відділ шлунка і його м'яз-замикач.

Слизова оболонка шлунка у новонароджених відносно товстіша, на її поверхні є приблизно 20 000 ямок, кількість яких з віком дуже швидко збільшується. Залози як функціонально, так і морфологічно ще недорозви­нуті, їх у 2,5 разу менше, ніж у дорослих. Тому шлунковий сік виділяється в малій кількості й має низьку активність.

Кишки новонародженого мають відносно більшу довжину, ніж у до­рослих. Співвідношення між довжиною кишок і тілом новонародженого 8,3:1 (у дорослої людини — 5,4:1). У новонародженого тонка кишка дуже довга, на 1 кг маси тіла дитини її приходиться 1 м (у дорослого — 10 см). Така довжина кишок пояснюється пристосуванням дитини до пристінко­вого травлення, якого достатньо для гідролізу й асиміляції грудного моло­ка ферментативними системами, що утримуються на мембранах клітин епітелію кишки. Площа поверхні слизової оболонки кишки збільшується в 3 рази за рахунок складок, і в 20 разів — за рахунок ворсинок. Кишкові петлі розташовані дуже компактно за рахунок відносно великої печінки і недорозвинутого малого таза. Кишки у новонароджених і дітей грудного віку мають такі особливості:

• у тонкій кишці міститься велика кількість газів;

• велика проникність кишкового епітелію;

• слабкий розвиток м'язового шару й еластичних волокон кишкової
стінки;

• ніжна слизова оболонка з великою кількістю кровоносних судин;

• недостатність секреторного апарату;

• добре розвинуті складки слизової оболонки кишки і ворсинки.

Усі ці особливості впливають на високу проникність у кров нерозщеп-лених складових частин їжі, токсико-алергійних речовин та мікроорга­нізмів.

Дванадцятипала кишка у новонародженого завдовжки до 10 см, широ­ка, розташована на рівні І поперекового хребця.'Вона достатньо рухома, ця рухомість зменшується з віком; Сфінктерний апарат дванадцятипалої киш­ки достатньо розвинутий} Слизова оболонка її відрізняється від слизової оболонки шлунка. Круглі складки мають жовтуватий колір від домішків жовчі. У верхній частині дванадцятипалої кишки відбуваються зміни ре­акції кислого шлункового хімусу на лужну реакцію, підготовка хімусу до дії ферментів, які надходять із підшлункової залози та з печінки через спільну жовчну протоку.

Порожня кишка становить 2/5, а клубова — 3/5 довжини тонкої киш­ки. Між цими частинами немає чіткої межі. Клубова кишка закінчується дивертикулом клубової кишки, у новонароджених клапан відносно слаб­кий, тому вміст сліпої кишки з бактеріальною флорою може закидатися назад у клубову кишку.

Брижа у новонароджених тонка, швидко збільшується в довжину на 1-му році життя. Лімфа, що відтікає від кишок, не проходить через печінку, а потрапляє безпосередньо в циркулюючу кров.

Довжина товстої кишки дорівнює росту дитини. Частини товстої киш­ки розвинуті по-різному. У новонароджених відсутні чепцеві відростки, стрічки кишки недорозвинуті, гаустри відсутні до 6 міс. У новонароджено­го сліпа кишка розташована безпосередньо під печінкою. Червоподібний відросток у новонародженого завдовжки до 5 см, має конусоподібну форму і широко відкритий вхід. Він дуже рухомий і має довгу брижу.

Товста кишка легко переміщується, що залежить від заповнення шлунка і тонкої кишки. У новонародженого пряма кишка відносно довша і в разі заповнення може займати весь малий таз. Ампула прямої кишки не розвинена.

Виділення соків у товстій кишці недостатнє. Але товста кишка відіграє важливу роль у процесі травлення. У ній відбувається всмоктуван­ня води і формування калових мас. Важливе місце займає у травленні мікрофлора товстої кишки: Кишки плода і новонародженої дитини впро­довж 10—20 год життя стерильні. Формування кишкової мікрофлори поминається з 1-ї доби життя і за 7—9 днів у здорових доношених дітей, що отримують грудне молоко, вона досягає нормального рівня.

Якщо дитина на грудному вигодовуванні, то в кишках переважає В. bifidus, а якщо на штучному — В. соli.

Моторика кишок у новонароджених енергійна, що збільшує частоту випорожнень. Дефекація — це рефлекторний акт, який у перші 2 тиж відбувається до 6 разів на добу. Протягом 1-ї доби дитина виділяє меконій (першородний кал) зелено-чорного кольору. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод. Випорожнен­ня у здорових новонароджених, яких годують грудним молоком, мають кашкоподібну консистенцію, жовто-зелений колір, кислий запах.

Підшлункова залоза —паренхіматозний орган зовнішньої та внутрішньої секреції. У перші місяці життя вона функціонує недостатньо. У ній мало елементів сполучної тканини, дуже багато кровоносних судин. У новонароджених найбільше розвинена головка залози. Уся поверхня за­лози гладенька.

Печінка — паренхіматозний орган, найбільша травна залоза. Печінка у новонародженого відносно велика і становить 4 % від маси тіла. Па­ренхіма печінки мало диференційована, вона повнокровна, швидко збільшується внаслідок інфекції чи інтоксикації. Утворення жовчі печінко­вими клітинами недостатнє. Жовч малої активності, у ній мало жовчних кислот. Печінка депонує поживні речовини, білки, жири, глікоген. Клітини печінки виконують функцію фагоцитозу, беруть участь в обміні заліза і хо­лестерину. Печінка виконує також бар'єрну функцію, нейтралізує деякі ен­догенні та екзогенні шкідливі речовини. У новонародженого печінка пере­буває в стані функціональної недостатності, особливо слабка її фермента­тивна діяльність. Проявом незрілості печінки є транзиторна жовтяниця у новонароджених через неповний метаболізм вільного білірубіну, який ут­ворюється внаслідок розпаду еритроцитів.

Особливості процесу травлення у новонароджених

У дітей перших днів і тижнів велике значення мав автолітичний компонент травлення, при якому гідроліз полімерів здійснюється за рахунок фер­ментів, що містяться в грудному молоці. Після введення прикорму зростає роль і значення амілазної активності слини і підшлункової залози.

Особливістю перетравлювання і засвоєння білків у новонароджених є те, що у них більше значення має внутрішньоклітинний компонент проце­су травлення. Особливо швидко переходять у кров лактоглобуліни.

У дітей перших місяців життя особливо активна шлункова ліпаза, яка розщеплює жири грудного молока, що мають невеликі ланцюжки вуглецю (С₁₂). Жири з довшими ланцюжками вуглецю розщеплюються фермента­ми підшлункової залози. У тонкій кишці відбувається адсорбція вітамінів A, D, С і групи В.

Вікові зміни органів травлення

У дітей поступово збільшується об'єм ротової порожнини. Розвиток слин­них залоз закінчується в 3—4 міс. З цього моменту слина виділяється ак­тивно, її слабко кисла реакція поступово змінюється на лужну.

У дітей 2 років глотка і стравохід опускаються, вхід у стравохід на рівні IV—V шийних хребців, у 12 років — на рівні VI—VIII хребців, як у дорослих.

У 6 міс просвіт стравоходу збільшується в 2 рази порівняно з новона­родженим і досягає 10 мм, у 6 років — 15 мм, у 16 років — 19 мм. З мен­шою інтенсивністю збільшується довжина стравоходу; в 1 рік — 12 см, у 5 років — 16 см, у 16 років — 19 см, у дорослих чоловіків — 25 см, у жінок — 23 см.

Відстань від нижніх різців до входу в шлунок (мечоподібний відросток) у новонародженого приблизно 20 см. Цей показник можна розрахувати за формулою 20 + п (де п — рік життя дитини). Таким чином можна розраху­вати відстань від різців до мечоподібного відростка в різні вікові періоди.

У слизовій оболонці стравоходу розвиваються слизові залози, які виділяють слизистий секрет.

Шлунок у дитини 1 року збільшується в 3 рази, у 5 років — у 6 разів, у 10 років — у 10 разів, у 20 років — у 24 рази (табл. 16). З віком збільшується

і площа поверхні слизової оболон-

ки. Уже в 3 міс площа слизової обо­лонки збільшується в 3 рази, у 6 міс —у 4 рази, у 2 роки — у 5 разів, у 16 років — у 120 разів.

У людини час поновлення клітин епітелію слизової оболонки шлунка становить 12—24 год. Фізіологічний об'єм шлунка до 10-го дня життя дитини збіль­шується до 80 мл. У подальшому за кожен місяць життя шлунок збільшується на 25 мл.

ТАБЛИЦЯ 16. Зміна маси шлунка його площа залежно від віку

Вік	Маса шлунка (г)	Площа шлунка (см^2)
Новонарод­жений	6,5
3—6 міс	14,1
1—2 роки
4—7 років
7—14 років
Дорослі

В 1 рік життя об'єм шлунка в середньому — 250 мл, у 3 роки — 400 мл, у 7 років — 600 мл, у 10 років — 1000 мл, у 16 років — 1500 мл.

Змінюється і положення шлунка, на 2-му році життя воно стає верти­кальним. Поступово розвивається кардіальна частина шлунка і його дно. Усі частини шлунка повністю закінчують розвиватися у 8 років.

Для процесів травлення в шлунку дуже важливим є розвиток і формуван­ня шлункових ямок. У 3 міс їх кількість збільшується в 2 рази і досягає 700 000, у 2 роки — 1 300 000, у 14 років — 1 700 000, у дорослих — 4 000 000. З по­чатком у дитини ентерального харчування починається бурхливий розвиток шлункових залоз. Уже в 2 міс їх кількість збільшується в 4 рази і досягає 800 000, у 2 роки їх уже стає 8 000 000, у 6 років — 10 000 000, у дорослої лю­дини — 25 000 000. Зі збільшенням кількості шлункових залоз посилюється се­креція шлункового соку (мал. 44) та збільшується об'єм (мал. 45).

На 2-му році життя удосконалюється гістологічна будова слизової оболонки тонкої кишки. У дитини віком 7 років вона не відрізняється від такої у дорослих.

Товста кишка анатомічне завершує свою будову у віці 3—4 роки. У 5—7 років кишки втрачають свою рухомість, удосконалюється їх мото­рика, механізм нервової регуляції.

Підшлункова залоза завершує свій розвиток у 10—12 років. У 10 років маса залози збільшується в 10 разів, а в дорослих — у ЗО разів порівняно з масою залози після народження. Найінтенсивніше залоза росте в перші З роки і в період статевого дозрівання.

Печінка з системою проток і жовчним міхуром розвивається дуже швидко, у 2—3 роки її маса збільшується в 3 рази, у 7—8 років — у 5 разів, у 16—17 років — у 10 разів, у 20—ЗО років — у 13 разів. А маса тіла збільшується в 20 разів. З віком збільшується і жовчний міхур. В 1 міс йо­го об'єм становить 3 мл, у 3 роки — 8 мл, у 10 років — 33 мл.

Особливості процесів травлення

після переходу на загальний харчовий раціон

З посиленням харчування і отриманням різних продуктів у дітей поси­люється секреторна і моторна діяльність травної системи. Єдиним типом травлення стає власне травлення під впливом ферментів у порожнині травного тракту.

З переходом на тверду їжу стає важливим механічне оброблення хар­чових продуктів і формування харчової грудки. Для жування стає важли­вим розвиток зубів.

Man. 44. Секреція шлункового соку

Мал. 45. Об'єм шлункового соку

У перші місяці після народження зуби містяться під слизовою оболон­кою ясен. Прорізування зубів починається з 6 міс, і цей процес може відбу­ватися з відхиленнями в загальному стані дитини. З'являється підвищена збудливість, дитина вередує, порушується сон, апетит, починається поси­лене слиновиділення, рефлекторно виникають риніт, подразливість слизової оболонки горла, підвищується температура тіла.

Дата добавления: 2014-12-29