Форми, види та способи статистичного спостереження

ВСТУП

Розвиток економіки України на сучасному етапі вимагає реформування всієї системи економічних відносин, глобальних перетворень у фінансовій, соціальній та інших сферах діяльності усіх суб’єктів, які працюють на вітчизняному ринку та на міжнародному рівні.

Для досягнення цієї мети зросла потреба підготовки спеціалістів, які б володіли фундаментальними та спеціальними знаннями щодо проведення якісного та глибокого аналізу кількісних характеристик явищ та процесів, що відбуваються у різних сферах економічної діяльності, а також могли дати оцінку впливу різних факторів на динаміку їх змін, аналіз тенденцій розвитку та коливань. Тому на сучасному етапі розвитку економіки не можна не відзначити роль статистики, яка сьогодні наповнюється новим змістом та завданнями.

Як навчальна дисципліна статистика є важливою складовою частиною навчального плану підготовки фахівців за спеціальностями „Фінанси і кредит”, „Облік і аудит” та інших економічних спеціальностей.

Після вивчення курсу студент повинен знати основні прийоми та методи збору, обробки статистичних даних, а також порядок проведення статистичного аналізу конкретних явищ та процесів суспільного життя, студент повинен вміти проводити статистичні дослідження та комплексний аналіз з метою вивчення стану та виявлення тенденцій, закономірностей розвитку соціально-економічних явищ та процесів, оцінювати вплив різних факторів на зміну результативного показника, проводити роботу над моделюванням та прогнозуванням змін явищ та процесів суспільного життя.

Даний навчально-методичний посібник дозволяє вирішити усі ці основні завдання навчальної дисципліни, а його зміст та структура визначається програмою курсу „Статистика”.

За змістом даний навчально-методичний посібник складається з двох основних частин. Перша частина - це короткий курс лекцій, дозволяє студентам пізнати теоретичні основи курсу „Статистика”, ознайомитись з основними прийомами та методами проведення статистичних досліджень у різних сферах економічної діяльності.

Друга частина - це практикум, який містить навчальні завдання практичної спрямованості та зразки їх розв'язання, що дає змогу закріпити теоретичні знання студентів.

Слід звернути увагу, що у навчально-методичному посібнику також запропоновані питання для самоперевірки та тестові завдання для самоконтролю, що робить навчальний посібник особливо корисним у самостійній роботі студентів при вивченні курсу за кредитно – модульною системою. Також даний навчальний посібник слід рекомендувати для слухачів курсів підвищення кваліфікації, керівникам підприємств та організацій.

Частина 1. Короткий курс лекцій

Глава 1. Методологічні засади статистики

1.1. Предмет статистики як самостійної суспільної науки

Термін „статистика” слід розглядати у сукупності латинських та італійських слів. У перекладі з латинського „status” означає стан, становище, з італійського „statista” – державний чоловік, знавець держави.

З давніх часів людство здійснювало облік багатьох явищ, які виникали в процесі його життєдіяльності, накопичувало та зберігало цю інформацію для подальшого використання даних характеристик. Тому не можна не відзначити роль статистики, яка сьогодні наповнюється новим змістом та завданнями.

Всі досягнення статистики – це результат історичного розвитку, який можна зрозуміти та оцінити в повній мірі, лише зазирнувши в минуле.

* Історична довідка:

Виникнення статистики відноситься до глибокої давнини і пов’язано з утворенням держав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельність чоловічого та жіночого населення країни, поголів’я худоби, розмір земель, стан торгівлі та ін. Уже в країнах Стародавнього світу склалися системи державного та адміністративного обліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так, Конфуцій у книзі „Шу-Кінг” посилається на дані перепису населення Китаю в 2238 р. до н.е. Середньовіччя залишило унікальну пам’ятку – „Книгу страшного суду”, в якій зведено дані перепису населення Англії та його майна. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі, який заклав основи бухгалтерського обліку.

Поступово збирання даних про масові суспільні явища стало регулярним. Таким чином, господарський облік став первинною формою статистики. Однак як наука статистика почала розвиватися з середини XVΙΙ ст., на той час виділилось два напрями: в Англії виникла школа політичної арифметики, в Німеччині – державознавства.

Засновниками школи політичної арифметики були англійські вчені Джон Граунт (1620-1674) і Вільям Петті (1623-1687). Сам термін „політична арифметика” свідчить про відношення математики (арифметики) до політики. Слово „політика” було аналогічним поняттю „наука про суспільство”. Вчені даної школи домагались шляхом узагальнення та аналізу факторів за допомогою цифр характеризувати стан і розвиток суспільства, закономірності розвитку суспільних явищ. Вимірювальні методи вважалися обов’язковою умовою дослідження масових облікових даних.

Суттєво іншим був підхід школи державознавства. Державознавство часто називали описовою школою статистики. Одним з основоположників описової школи був Г. Конринг (1606-1681) – видатний лікар та державний діяч свого часу. Представники даної школи основними завданнями статистики вважали систематизоване описування тих факторів, які визначають велич та могутність держави. Статистика розглядалась як суспільна наука про соціальні, правові і господарські аспекти держави. Однак через обмеженість цифрових даних вони переважали словесні характеристики, а математичні методи пізнання недооцінювали.

Таким чином, школа політичної арифметики і школа державознавства - два напрями поступового розвитку господарського обліку. У них один об’єкт дослідження – суспільство, але різні методи дослідження: вимірювання і описування.

До сучасного розуміння статистики значно ближче стояла англійська школа політичної арифметики, однак слід відзначити також велике значення описової школи для подальшого розвитку статистики, так її представники розробили сукупність показників та створили спеціальну системи збору первинних даних про масові явища.

В XΙX ст. виник математичний напрям статистичної науки. Представники даного напряму використовували в своїх статистичних дослідженнях методи теорії ймовірності: так бельгійський статистик А. Кетле (1796-1874) зробив значний внесок у розробку теорії стійкості статистичних показників; англійський вчений К. Пірсон (1857-1936) розробив теорію кількісної оцінки зв’язку між показниками та ін. У кінці XΙX ст. розвиток статистичної методології стимулював вихід статистики за межі соціально-економічних явищ.

Неможливо не відзначити й роль російських та українських вчених в становленні та розвитку статистики як науки.Помітне місце в розвитку української статистико-економічної науки займає В. М. Навроцький (1847-1882). Характерною ознакою його статистичних праць було міцне теоретичне підґрунтя. Він з повагою ставився до економічної теорії, був добре обізнаний з науковими школами в політекономії, до оцінки яких підходив з позицій селянських інтересів. Він глибоко розумів взаємозалежність між різними галузями виробництва, співвідношення між виробництвом та споживанням. Однією з найважливіших заслуг В. М. Навроцького як економіста-статиста є те, що він першим в історії української економічної думки дає глибокий аналіз галицької економіки після скасування панщини, розкривши причинний зв’язок її відсталості із залишками середньовіччя.

У той же самий час жив та працював О. Русов (1847-1915), якого вважають „батьком земської статистики”. О. Русов народився в Києві. Початкову статистичну практику він пройшов під час перепису населення м. Києва в березні 1874 р. Найповніше розкрив вчений свої статистичні здібності на Чернігівщині, де ним ініційовані статистичні дослідження, які залишили глибокий слід в історії української статистичної думки. Під керівництвом О. Русова в 1879-1880 рр. проведено опис Ніжинського повіту, інші статистичні описи, що заклали основу чернігівської школи земської статистики. Чернігівська школа земських статистиків має на своєму рахунку й інші статистичні новаторства, що в цілому збагатили національну і світову статистичну науку.

Видатним економістом і статистиком, засновником української бюджетної статистики був Ф. А. Щербина (1849-1936). Особливі заслуги має Ф. А. Щербина в галузі дослідження селянських бюджетів. Також він першим у Російської імперії зробив спробу медичних подвірних дослідів села. Велика його заслуга полягає й у земській статистиці. За час роботи у Воронежі під редакцією Ф. А. Щербини видано 66 томів статистичних досліджень. Однак однією з найвагоміших і до певної міри підсумкових праць Ф. А. Щербини є монографія „Статистика. Історія статистики і статистичних установ”, де докладно розглядається статистика як наука, її прикладне значення. В ній автор зазначає, що історія статистики є майже фотографічним відображенням функціонування культури і економіки в еволюційному поступі людства.

Помітне місце в розвитку української статистичної думки займає М. В. Птуха (1884-1961). У його науковій діяльності можна умовно виділити декілька головних напрямків: історія статистики; загальна статистика; теоретична та прикладна демографія та різні демостатистичні дослідження. Теоретичні засади, методологічні принципи і методичні підходи, на які спирався М. В. Птуха, що й досі не втратили наукової та практичної вартості. Серед них виділяється праця „Таблиці смертності для України 1896-1897 рр.”, за яку він був премійований урядом. Значну наукову цінність має праця М. В. Птухи „Вища математика в демографії”, де він доводить значення використання математичної статистики в демографічних дослідженнях. Окрему групу праць М. В. Птухи становлять його дослідження з історії статистики. Двотомна праця М. В. Птухи з історії статистики є цінним „подарунком” для вивчення джерел виникнення та розвитку статистики як науки, у тому числі української статистичної науки.

Таким чином, історія виникнення та розвитку статистики вказує на те, що статистична наука сформувалася внаслідок теоретичних узагальнень накопиченого людством досвіду обліково-статистичних робіт, зумовлених потребами управління виробництвом і життям суспільства.

Статистика – це суспільна наука, яка вивчає розміри та кількісні співвідношення масових соціально-економічних явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якісної визначеністю у конкретних умовах місця та часу, також закономірності їх формування, розвитку, взаємозв`язку.

У даному визначенні статистики можна виділити основні особливості науки статистики від інших суспільних наук:

1) статистика, як усі суспільні науки, вивчає соціально-економічні явища та процеси, однак статистика вивчає явища та процеси за допомогою кількісних характеристик, тобто „мовою” статистики є цифри, а саме: статистичні показники;

2) статистика розглядає явища та процеси у конкретних умовах місця та часу;

3) статистика вивчає не поодинокі, а масові соціально-економічні явища та процеси, тобто такі, що складаються з достатньо великої сукупності одиниць чи факторів.

Статистика, як будь-яка наука, має свій об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші масові явища і процеси суспільного життя. Статистика постійно збирає, накопичує та дає кількісні оцінки стану та розвитку явищ та процесів у різних галузях виробництва та споживання, у сфері політики, культури, науки, спорту та ін.

Предметом статистики є розміри та кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв’язку.

Теоретичну основу будь-якої науки складають основні поняття і категорії. Статистика оперує наступними поняттями та категоріями: статистична закономірність, статистична сукупність, ознаки та ін.

Статистична закономірність – це повторюваність, послідовність та порядок у масових явищах та процесах. В основі статистичної закономірності лежить закон великих чисел, основним принципом якого є масовість явищ або процесів. Статистичні закономірності масових соціально-економічних явищ та процесів відображають характер дії об’єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах місця та часу. Закономірності масового процесу властиві лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів.

Статистична сукупність – це певна множина елементів (одиниць), які мають єдину якісну основу, але відрізняються між собою різними ознаками.

Приклад: Чисельність робітників підприємства „СОМ” на початок звітного року складала 856 чол. – це сукупність. Якісна основа даної сукупності – це те, що об’єднує даних робітників, а саме: вони є робітниками підприємства „СОМ”. Дана сукупність включає 856 елементів (одиниць сукупності) – це обсяг сукупності. Кожний елемент сукупності характеризується багатьма ознаками. Так у нашому прикладі робітників підприємства можливо розподілити на групи за різними ознаками: за статтю, за віком, за стажем роботи, кваліфікацією та іншими ознаками.

Ознакою в статистиці називають характерну рису, властивість, притаманну одиницям сукупності. Ознаки можна класифікувати за різними видами. Велике значення має класифікація ознак за способом вираження та взаємозалежності.

За способом вираження ознаки умовно поділяють на атрибутивні (словесні, якісні) та кількісні ознаки. Атрибутивними називають ознаки, які не підлягають числовому вираженню і характеризують риси словами. До атрибутивних відносяться наступні ознаки: стать людини, професія, факультет та ін. Кількісні ознаки мають числове вираження. До кількісних ознак слід віднести: стаж роботи, тарифний розряд, вік та ін.

За способом взаємозалежності розрізняють факторні та результативні ознаки. Факторні ознаки – це ознаки, які впливають на інші ознаки і є причиною їх зміни. Результативними ознаками називають ознаки, які змінюються під впливом факторних ознак. Так, кваліфікація робітників є факторною ознакою, яка впливає на результативну ознаку – продуктивність праці.

Статистика - багатогалузева наука. Вона складається з 4 розділів, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов’язані між собою. Виділяють наступні розділи науки статистики: загальна теорія статистики; соціальна статистика; економічна статистика; галузеві види статистики.

Загальна теорія статистики – це розділ науки, де розглядаються категорії статистичної науки, основні методи та прийоми статистичних досліджень. Загальна теорія статистики є основою всіх інших розділів.

Соціальна статистика розглядає демографічні показники населення, соціальні умови та характер праці, доходи, рівень життя та інші соціальні характеристики життєдіяльності населення.

Економічна статистика вивчає та аналізує явища та процеси, що мають місце в економіці на рівні народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого.

Галузеві види статистики – це вивчення статистики окремих галузей: промисловості, будівництва, транспорту та ін. Статистика проводить аналіз спеціальних показників, які характеризують відповідні галузі, за допомогою загальних прийомів та методів дослідження.

Даний навчально-методичний посібник розглядає тільки питання, які охоплюють перший розділ науки, а саме: загальну теорію статистики.

1.2. Статистична методологія

Для вивчення масових соціально-економічних явищ і процесів статистика використовує сукупність різних методів та прийомів.

Статистична методологія – це комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці, методів та прийомів дослідження.

Методологічною основою статистики є теорія пізнання, яка ґрунтується на положеннях матеріалістичної діалектики про перехід кількісних змін в якісні та загальнонаукових принципах, а саме: на принципах порівняння, аналізу, синтезу. Це означає, що:

► статистика розглядає соціально-економічні явища та процеси не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими, оцінює ефекти впливу факторів і щільність причинно-наслідкових зв’язків;

► статистика вивчає соціально-економічні явища та процеси у розвитку, тобто аналізує інтенсивність динаміки, оцінюючи тенденції їх змін та структурних зрушень.

Виявити та охарактеризувати розміри, зміни та кількісні співвідношення певних масових соціально-економічних явищ і процесів можна, здійснюючи послідовно три етапи. Етапи проведення статистичних досліджень подано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Етапи проведення статистичних досліджень

Статистичне спостереження – перший етап статистичного дослідження, на даному етапі проводиться збір первинного статистичного матеріалу.

На другому етапі зібрані дані підлягають систематизації та групуванню за певними ознаками.

На третьому етапі проводиться аналіз статистичної інформації на основі обчислення узагальнюючих показників: абсолютних, відносних та середніх величин, показників варіації, характеристик інтенсивності динаміки, індексів, параметрів тісноти зв’язку, факторів причинно-наслідкових зв’язків та ін.

Перелічені етапи статистичного дослідження часто відокремлені між собою в часі і реалізуються різним колом виконавців. Водночас усі ці етапи пов’язані між собою, вони об’єднуються метою дослідження, відсутність одного з них означає порушення статистичного дослідження. На кожному етапі застосовуються певні методи та прийоми статистичного дослідження, які можуть дати глибоку й всебічну характеристику явищ та процесів, що вивчаються.

У подальшому більш детально буде розглянутий кожний з етапів статистичного дослідження. Послідовно будуть вивчатися статистичні методи та прийоми вимірювання, співвідношення, узагальнення та аналізу показників, які характеризують стан, закономірності та тенденції формування, розвитку та взаємозв’язку соціально-економічних явищ та процесів.

1.3. Питання для самоперевірки

1) Дайте визначення науки „статистика”.

2) Вкажіть основні особливості науки статистики від інших суспільних наук.

3) Що є об’єктом статистики?

4) Чим відрізняється предмет статистики від предмета інших суспільних наук?

5) Які основні категорії використовує статистика?

6) Поясніть суть статистичної закономірності.

7) Що таке статистична сукупність? Наведіть приклади статистичних сукупностей.

8) Що називають ознакою? Вкажіть види ознак за способом вираження.

9) Які з названих ознак слід віднести до кількісних:

а) групування робітників підприємства за стажем роботи;

б) групування робітників підприємства за статтю;

в) групування студентів університету за віком;

г) групування робітників підприємства за професією;

д) групування студентів університету за курсами;

ж) групування підприємств за формою власності?

10) Наведіть приклади атрибутивних ознак.

12) Які розділи науки статистики Ви знаєте? Дайте їх характеристику.

13) Який розділ статистики є основою всіх інших розділів?

14) Дайте визначення статистичної методології.

15) Вкажіть етапи статистичного дослідження. Дайте їх характеристику.

Глава 2. Статистичне спостереження

2.1. Поняття про статистичне спостереження та його організацію

Першим етапом будь-якого дослідження є статистичне спостереження. Статистичне спостереження – це планомірне, науково організоване збирання масових первинних даних про явища та процеси суспільного життя.

Під час статистичного спостереження отримують необхідну статистичну інформацію, тобто первинний матеріал, який є фундаментом статистичного дослідження. Статистичне спостереження забезпечує реєстрацію встановлених фактів у спеціальних облікових документах встановленого зразка для подальшої їх обробки.

Значення даного етапу полягає у тому, що від якості, об’єктивності та повноти одержаної інформації залежать результати подальшого дослідження. Тому існують певні вимоги щодо збору первинних даних. Статистичні дані мають бути: повними за обсягом та по суті; вірогідними, тобто відповідати їх реальному стану; своєчасними; доступними; порівняльними за часом або у просторі.

Якщо ж унаслідок неякісно проведеного спостереження буде одержано викривлений матеріал, то результати дослідження в цьому випадку втрачають сенс. Тому особливу увагу слід звернути на програмно-методологічне та організаційне забезпечення статистичного спостереження.

До головних програмно-методологічних питань належать такі:

► встановлення мети та завдань статистичного спостереження;

► визначення об’єкта спостереження, одиниць сукупності та одиниць спостереження;

► розробка програми статистичного спостереження;

► підготовка інструментарію спостереження.

Кожне статистичне спостереження необхідно починати з визначення його мети та конкретних завдань. Мета статистичного спостереження - здобути статистичні дані, які є підставою для узагальненої характеристики стану та розвитку явищу або процесу з визначенням відповідної закономірності. Вона формується чітко з урахуванням завдань спостереження. Її чітке формування дає змогу уникнути збирання неповних або зайвих даних.

Відповідно до поставленої мети визначають об’єкт, одиницю статистичного спостереження та одиницю статистичної сукупності.

Об’єкт статистичного спостереження - сукупність одиниць досліджуваного явища, про яке потрібно зібрати статистичні дані. Об’єкт статистичного спостереження складається з окремих одиниць сукупності, від яких одержують початкову інформацію.

Одиниця статистичної сукупності - це первинний елемент об’єкта статистичного спостереження, який є носієм ознак, що підлягають спостереженню.

Одиниця статистичного спостереження - це та первинна ланка, з якої мають бути одержані необхідні статистичні дані (це джерело здобуття даних).

Наприклад, у разі перепису промислового устаткування одиницею статистичного спостереження є окреме промислове підприємство; об’єктом спостереження є сукупність верстатів, машин, механізмів та інших одиниць устаткування промислових підприємств; одиницею сукупності є окрема одиниця устаткування, оскільки ознаки, що реєструються, характеризують не підприємство, а окрему одиницю устаткування.

Інколи одиниця спостереження збігається з одиницею сукупності, так під час перепису населення одиницею сукупності та одиницею спостереження є окрема людина.

Важливим моментом статистичного спостереження є складання програми статистичного спостереження. Програма спостереження - це перелік чітко сформульованих запитань, на які необхідно отримати відповіді. Якість будь-якого спостереження залежить насамперед від того, наскільки правильно і повно складено програму. До програми слід вносити тільки ті запитання, які відповідають завданням дослідження і на які будуть знайдені достовірні відповіді. Відповіді на запитання програми спостереження вносяться у статистичні формуляри, які мають вигляд картки, звітності, переписного листа, анкети та ін.Сукупність даних формулярів, а також інструкцій і роз’яснень щодо проведення статистичного спостереження та реєстрації отриманих даних, складає статистичний інструментарій.

Головні організаційні питання статистичного спостереження стосуються місця й часу проведення спостереження, органів та персоналу, залученого до обстеження, його матеріально-технічного забезпечення та ін.

Важливе місце має питання про те, на який орган покладено відповідальність за підготовку та проведення обстежень. Залежно від масштабності об’єкта спостереження та зацікавленості його результатів діють наступні групи зазначених органів: органи державної статистики (Державний Комітет статистики України та його регіональні служби); статистичні відділи міністерств та відомств; спеціальні інститути, агентства, організації; аналітичні відділи окремих економічних структур та інші органи.

Кожний орган, що виконує спостереження, обов’язково повинен забезпечити себе кваліфікаційними кадрами як на етапі підготовки обстеження, його проведення, так і під час обробки результатів.

Наступним питанням є обґрунтування місця обстеження – пункту, в якому перебуває одиниця спостереження і реєструються дані.

Для того, щоб статистичне спостереження дало вірогідні та своєчасні дані, необхідно вирішити питання часу та періоду спостереження. Збір первинного матеріалу здійснюють протягом визначеного терміну, часу спостереження. Розрізняють період проведення спостереження та критичний момент.

Період спостереження (суб’єктивний час) - це час, протягом якого збирають дані про об’єкт спостереження.

Критичний момент - це момент, на який фіксують дані про досліджувані явища.

Для проведення будь-якого статистичного спостереження потрібне відповідне матеріально-технічне забезпечення: друкарські засоби, обчислю-вальна та розмножувальна техніка, транспортні засоби, статистичний інструментарій та ін.

У статистичній практиці України застосовують три форми статистичного

спостереження. Форми статистичного спостереження наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Форми статистичного спостереження

Основною формою статистичного спостереження є звітність. Усі підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності та виду діяльності, складають звіти та подають їх до відповідних міністерств й відомств, статистичних служб та інших органів управління.

Звітність складають на спеціальних бланках встановленої форми на основі первинних даних оперативного та бухгалтерського обліку.

Статистичну звітність поділяють на окремі види за різними ознаками:

► Залежно від рівня затвердження та призначення звітність поділяється на зовнішню і внутрішню.

► Залежно від специфіки інформації, яку включає звітність, вона поділяється на типову та спеціалізовану. Типова звітність має єдину форму та зміст для всіх суб’єктів діяльності. Спеціальна (спеціалізована) звітність виражає специфічні моменти для окремих підприємств.

► Залежно від періодичності подання звітність поділяють на річну та періодичну (квартальну, місячну, тижневу тощо).

► Залежно від способу подання розрізняють поштову, телеграфну та факс-модемну звітність.

Другою формою статистичного спостереження є спеціально організовані статистичні спостереження, за допомогою яких вивчають явища та процеси, які не охоплені статистичною звітністю. До прикладів спеціально організованих статистичних спостережень можна віднести переписи, обліки, спеціальні обстеження, опитування тощо.

Реєстр – це нова форма статистичного спостереження. Реєстр населення – це поіменний перелік мешканців регіону, який регулярно переглядається. Реєстр підприємств та організацій – це перелік суб’єктів усіх видів економічної діяльності із зазначенням їхніх реквізитів та основних показників.

Різноманітність соціально-економічних явищ пояснює використання різних видів статистичного спостереження. Види статистичного спостереження розрізняють за двома критеріями. Класифікація видів статистичного спостереження за різними критеріями наведена на рис. 2.2 та рис. 2.3.

Рис. 2.2. Класифікація видів статистичного спостереження за часом проведення

Рис. 2.3. Класифікація видів статистичного спостереження за ступенем охопленням одиниць сукупності

Вибіркове спостереження:одиниці сукупності для обстеження відбирають у випадковому порядку. Вибіркове спостереження – найпоширеніший вид несуцільного спостереження, його широко використовують у різних галузях народного господарства, прикладом можуть бути обстеження якості товарів, вивчення попиту населення та ін.

Спостереження основного масиву полягає у відборі найбільших одиниць спостереження. Так даний вид спостереження використовують при обстеженні зміни цін на окремі групи товарів на міських ринках у різних регіонах. У даному випадку до обстеження добирають міські поселення не випадково, а великі міста і промислові центри.

Монографічне спостереження полягає в глибокому і детальному вивченні та описі окремих типових одиниць сукупності. Наприклад, при вивченні досвіду організації роботи передових підприємств, господарств. Шляхи, за допомогою яких ті підприємства досягли успіху, заслуговують на детальний опис для того, щоб вони стали надбанням широкого кола господарників.

Моніторинг – спеціально організоване систематичне спостереження за станом явища та процесу, що вивчається. Наприклад, моніторинг рівня радіаційного забруднення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. В економічній сфері моніторинг застосовується з метою реєстрації валютних торгів та аукціонів.

Статистичне спостереження здійснюється такими способами:

1) документальний облік; 2) безпосередній облік фактів; 3) опитування.

Документальний облік – реєстрація фактів базується на використанні даних первинного обліку (бухгалтерських документів, звітів тощо).

Безпосередній облік фактів – реєстрація фактів проводиться шляхом їх безпосереднього підрахунку, вимірювання, огляду.

Опитування – реєстрація фактів здійснюється на основі даних від осіб, яких опитують. У свою чергу, існує три різновиди опитування: кореспондентський спосіб, експедиційний спосіб, самореєстрація.

Кореспондентський спосіб – це реєстрація фактів про явища та процеси на місцях їх виникнення спеціально підготовленими особами та надсилання результатів до відповідних інстанцій. Даний спосіб використовується в дослідженнях ринку товарів і послуг на рівні окремих регіонів.

Експедиційний спосіб – це реєстрація фактів спеціально підготовленими обліковцями з одночасною перевіркою точності реєстрації. Даний спосіб використовується при проведенні переписів населення в Україні.

Самореєстрація – це реєстрація фактів самими респондентами після попереднього інструктажу з боку реєстраторів-обліковців. Прикладом є дослідження родинних бюджетів населення країни.

2.3. Переписи як різновид спеціально організованого статистичного спостереження. Порядок і особливості проведення переписів населення

Перепис – це спеціально організоване спостереження, основне завдання якого полягає в повному обліку чисельності та характеристиці складу будь-якого явища на певну дату.

Переписи, як правило, основані на суцільному спостереженні. Переписи здійснюються періодично (як правило, з рівним інтервалом) або одноразово.

Розрізняють два види перепису. Перший вид перепису проводять на основі даних обліку та звітності підприємств і організацій. Такі переписи називають одноразовим обліком. Це, наприклад, перепис невстановленого устаткування підприємств. На базі даних одноразових обліків вирішують питання, пов’язані з аналізом нагромадженого потенціалу, його науково-технічних характеристик. Готові дані первинного обліку, а також широке залучення робітників підпри-ємств і організацій до заповнення формулярів дає змогу здійснювати ці обліки (переписи) з мінімальними витратами в дуже стислі строки і з добрими результатами.

Другий вид перепису, коли статистичні формуляри заповнюють на підставі спеціально організованої реєстрації фактів. Прикладом такого виду є перепис населення. Саме переписи є головним джерелом більшості даних про населення.

В XΙX ст. відомий вчений Ю. Янсон сформулював основні умови та вимоги щодо проведення переписів, які лишаються актуальними і сьогодні:

1) перепис має здійснюватися максимально швидко і фіксувати стан явища на певний момент;

2) перепис має здійснюватися водночас по всій території;

3) перепис потрібно проводити в той час, коли об’єкт перепису найстабільніший, тобто найменш рухомий;

4) між переписами мають бути однакові проміжки часу;

5) прийоми перепису слід, за можливості, лишати незмінними.

* Історична довідка:

Першу „ревізію” чисельності населення в Російської імперії учинили при Петрові Ι у 1724 р. Чисельність населення тоді визначали по так званим „подвірним” спискам, до яких додавали знову народжених та вилучали померлих.

У 1897 р. таке положення вирішили виправити. Імперія захопила величезну територію від Варшави до Сахаліну, включаючи Фінляндію та Середню Азію. Тому було вирішено в один день перерахувати все населення країни – „як те, яке знаходиться у дорозі, так і на місцях усіх станів та звань, усіх віків”. Цей перепис мав мету виявити не тільки загальну чисельність населення, але і його віковий склад, сімейний стан та зайнятість населення, грамотність тощо.

Згідно з переписом Російську імперію на початок 1897 р. населяло 129 мільйонів осіб, з них тільки 55,7 млн. налічувалося „великорусів”, на другому місці йшли „малороси”, тобто українці – 22,4 млн., потім поляки – 8 млн., білоруси – 5,9 млн. осіб та ін.

На відміну від теперішньої України або Росії, населення цієї країни було дуже молодим. У ній проживало 52 млн. дітей до 15 років та лише 7 млн. старих (осіб, старших за 60 років); 9/10 підданих імперії проживало у селі.

За народжуваністю (48 осіб на 1000 жителів) імперія посідала 1 місце у Європі, але за смертністю також була серед лідерів (34 особи на 1000 жителів). Слід відзначити, що показники народжуваності перевищували показники смертності. Зараз в нашій країні природний приріст населення є від’ємним, тобто коефіцієнт смертності вищий, ніж коефіцієнт народжуваності.

У ХХ ст. переписів населення на території нашої країни було здійснено сім: 1920; 1926; 1939; 1959; 1970; 1979; 1989 рр.

Останній перепис населення в Україні був проведений у грудні 2001 року. 19 жовтня 2000р. був прийнятий Верховною Радою України Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення”. Згідно з Законом “ Перепис населення - періодичне суцільне державне статистичне спостереження, що включає в себе збирання демографічних і соціально-економічних даних, які на встановлену дату характеризують чисельність та склад населення країни, а також оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів”.

Під час перепису населення складають програму, оформлену як переписний лист. До програми перепису населення 2001р. включено питання, що стосуються окремої людини, а також домогосподарства в цілому. Формування питань у переписному листі має свою логічну послідовність.

В організаційному плані проведення перепису населення відображаються питання про час та строки проведення, організацію переписних дільниць, про добір та підготовку кадрів обліковців і інструкторів, про забезпечення інструментарієм, про порядок прийому та обробки матеріалів перепису.

Для підготовки і проведення перепису населення та оброблення його результатів призначається тимчасовий переписний персонал, який фіксує дані опитування в статистичні формуляри - переписні листи (приклади переписних листів дивись у додатках № 1 та № 2).

Одночасність перепису населення забезпечує отримання даних станом на єдиний встановлений момент часу. Період часу перепису населення 2001р. становив з 5 до 14 грудня 2001р., критичним моментом часу було 12 годин ночі з 4 на 5 грудня. Матеріали перепису всебічно узагальнюються. Так, чисельність населення України на 5 грудня 2001р. - 48415,5 тис. чол., у тому числі: жінки складають 54 %, а чоловіки - 46 %.

2.4. Помилки спостереження, їх види та методи контролю за отриманими даними

Відхилення (розбіжності) між даними спостереження та реальними даними називають помилками статистичного спостереження.

Існують різни види помилок статистичного спостереження, які можна поєднати у дві основні групи. Класифікація (види) помилок статистичного спостереження наведена на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Класифікація помилок статистичного спостереження

Помилки вибірки виникають унаслідок того, що склад відібраної для дослідження частини одиниць сукупності недостатньо повно відтворює склад усієї досліджуваної сукупності. Розмір помилок вибірки визначають за спеціальними формулами, які будуть розглянути у розділі 11.

Помилки реєстрації виникають унаслідок неправильного визначення фактів під час спостереження або неправильного їх запису.

Випадкові помилки реєстрації виникають під час заповнення бланків внаслідок неуважності реєстратора або опитуваного (наприклад, описки).

Систематичні помилки реєстрації виникають у результаті постійних спотворень в одному напрямі. Приписки обсягу виробленої продукції з метою одержання премії чи інших виплат - це приклад навмисних помилок. Ненавмисні помилки можуть виникнути внаслідок реєстрації даних за несправними приладами.

Виявленню помилок, допущених під час статистичного спостереження, допомагає контроль статистичних матеріалів. Дані на вірогідність перевіряють засобами логічного та арифметичного контролю.

Арифметичний контроль полягає в арифметичній перевірці підсумків, а також в арифметичній ув’язці пов’язаних між собою даних.

Логічний контроль полягає у взаємному зіставленні одержаних відповідей на запитання програми спостереження за їх логічним зв’язком або їх порівняння з іншими джерелами та виявлення невідповідностей у цих даних.

2.5. Питання для самоперевірки

1) Дайте визначення поняття статистичного спостереження. В чому полягає його значення?

2) Які питання відносяться до програмно-методологічного забезпечення?

3) Дайте визначення статистичного спостереження, одиниці спостереження та одиниці сукупності. Наведіть їх приклади.

4) Що Ви розумієте під програмою статистичного спостереження?

5) Що слід віднести до організаційних питань статистичного спостереження?

6) Що називають критичним моментом та періодом спостереження?

7) Які існують форми статистичного спостереження?

8) Дайте коротку характеристику звітності.

9) Вкажіть види звітності за різними ознаками.

10) Дайте характеристику спеціально організованого статистичного спостереження.

11) Які існують види статистичного спостереження за охопленням одиниць сукупності? Дайте їх коротку характеристику.

12) Які існують види статистичного спостереження за часом проведення? Дайте їх коротку характеристику.

13) Які існують способи статистичного спостереження? Дайте їх коротку характеристику.

14) Дайте характеристику перепису як спеціально організованого статистичного спостереження.

15) Вкажіть особливості перепису населення. Коли був проведений останній перепис населення в Україні?

16) Що називають помилками спостереження?

17) Вкажіть види помилок статистичного спостереження.

18) Які види помилок статистичного спостереження виникають при суцільному спостереженні?

19) Які види помилок статистичного спостереження виникають при несуцільному спостереженні?

20) Які види контролю використовують при перевірці даних статистичного спостереження? Дайте їх коротку характеристику.

Глава 3. Зведення та групування статистичних даних

Дата добавления: 2014-12-29