Суть статистичного зведення. Види зведення 8 страница

► Інколи графи статистичних таблиць нумерують. Графи, які містять підмет, нумеруються великими літерами алфавіту, а графи, які містять присудок - цифрами. Це доцільно робити у великих таблицях або у випадках, коли у подальшому буде зроблена зноска на даний показник.

► Числа, які характеризують значення певного показника, за можливості у межах одного й того самого рядка або графи, необхідно округляти з однаковим ступенем точності (до цілих; 0,1; 0,01 і т.д.).

► Необхідно дотримуватись наступних умовних позначень щодо відсутності окремих даних у таблиці:

- коли про явище немає даних, у таблиці ставлять три крапки „...”,

- відсутність самого явища позначається тире „ – ”,

- якщо клітинка таблиці не може бути заповнена, ставиться знак „ х ”.

► Статистичні таблиці, як правило, повинні бути замкнутими, тобто мати підсумкові результати. Виняток складають прості та неаналітичні таблиці, у яких підсумок може бути відсутнім. Інколи статистична таблиця може мати групові та загальний підсумки.

13.2. Поняття статистичного графіка. Значення графіків для відображення статистичних даних

Результати статистичних спостережень та групувань відображаються у вигляді статистичних таблиць. Застосування статистичних таблиць суттєво полегшує орієнтування у зібраному та згрупованому за різними ознаками матеріалі. Однак таблична форма викладу кількісного матеріалу не завжди дає змогу достатньо наочно і чітко відобразити загальну картину про стан чи розвиток будь-якого соціально-економічного явища, розкрити закономірності його розвитку та зв’язки між статистичними показниками. А тому для розв’язання цих завдань широко застосовують графічний метод зображення статистичних даних.

Графіки мають перевагу перед статистичними таблицями, так як дають змогу візуальним способом скласти в цілому картину про стан явищ та процесів, які вивчаються. Статистичний графік – це спосіб наочного зображення статистичних даних про соціально-економічні явища та процеси за допомогою геометричних образів і їх різних комбінацій.

Графік має наступні основні елементи: поле графіка; графічний образ; просторові та масштабні орієнтири; експлікацію графіка. Кожний елемент має своє призначення і виконує відповідну роль у побудові графіка.

Поле графіка – це простір, на якому розміщуються геометричні та інші ознаки, тобто графічне зображення. Цей простір має певний розмір і обмежується або аркушем чистого паперу, або географічною чи контурною картою. Поле графіка характеризується його форматом, тобто розміром і пропорціями сторін. Розмір поля залежить від призначення графіка. Пропорції його сторін повинні відповідати не тільки естетичним вимогам, але й сприяти зоровому сприйманню зображених даних.

У статистичній практиці найчастіше застосовують графіки у вигляді прямокутників з нерівними сторонами поля по вертикалі і горизонталі. Співвідношення нерівних сторін полів графіка звичайно становить від 1:1,30 до 1:1,50, якщо вертикальну сторону прийняти за 1.

Графічний образ – це сукупність різноманітних геометричних та графічних знаків, за допомогою яких відображують статистичні показники. При побудові графіків використовуються такі геометричні знаки, як крапки, відрізки прямих ліній, квадрати, прямокутники, кола, півкола, сектори, а також негеометричні знаки: символи у вигляді силуетів або малюнків. Це і є основою графіка, його “мовою”. Вибір графічного образу залежить від того, який аспект має висвітлити графік.

Просторові орієнтири – визначають порядок розміщення графічних образів у полі графіка. Цей порядок визначається характером і особливостями статистичних даних, а також завданнями аналізу та інтерпретації їх і задається системою координат. Частіше використовують прямокутну (декартову) або полярну систему координат.

Масштабні орієнтири – це масштаб, масштабні шкали і масштабні знаки, які використовуються для визначення розмірів геометричних та інших графічних знаків.

Масштаб – це умовна міра переведення числового значення в графічне. Наприклад, 1 см на графіку відповідає 100 одиницям виробленої продукції або дорівнює 100 на досліджуваній території. При побудові графіка масштаб треба вибирати так, щоб ясно й чітко виявлялися відмінності зображення статистичних величин і можна було їх легко порівнювати між собою.

Масштабна шкала – це лінія, поділена на відрізки точками відповідно до прийнятого масштабу. Носієм шкали звичайно є пряма або крива лінії, тому шкали можуть бути прямолінійними і криволінійними (круговими). Довжину відрізків між сусідніми поділками шкали називають графічним інтервалом, а різницю між числовими значеннями цих поділів – числовим інтервалом. Числові інтервали можуть бути рівними та нерівними.

Шкалу, в який рівним графічним інтервалам відповідають рівні числові інтервали, називають рівномірною (арифметичною). У рівномірній шкалі графічні інтервали пропорційні абсолютним розмірам статистичних величин.

Якщо рівним графічним інтервалам відповідають нерівні числові інтервали, шкалу називають нерівномірною (функціональною). Її будують за певним математичним законом, який аналітично виражається у вигляді функції. Найчастіше для побудови статистичних графіків застосовують логарифмічну функцію.

Масштабні знаки – це еталони, які зображають на графіку статистичні величини у вигляді квадратів, колів, силуетів тощо. Ними користуються для визначення розмірів і співвідношень статистичних величин, зображених на графіку, тобто для порівняння графічних знаків зі знаком-еталоном.

Експлікація графіка – це словесні пояснення його змісту та основних елементів. Експлікація графіка включає: заголовок (назву) графіка, одиниці виміру, пояснювальні надписи.

Заголовок графіка повинен розкривати його зміст та давати характеристику місця та часу. На кожній масштабній шкалі графіка вказують відповідні статистичні величини та одиниці їх вимірювання. Пояснювальні надписи, що розкривають зміст окремих елементів графічного образу, можуть лежати в полі графіка або виноситися за його межі.

13.3. Основні рекомендації та вимоги до побудови статистичних графіків різних видів

Графіки застосовують здебільшого для порівняння статистичних даних у просторі, для дослідження складу та аналізу структури сукупності, для зображення динаміки статистичних показників, для поточного контролю за виконанням планових завдань, для аналізу зв’язків та залежності між різними показниками та інших випадках. Тому при побудові статистичного графіка потрібно знати з якою метою складається графік та які задачі він виконує.

Графіки, які використовуються для зображення статистичних даних, дуже різноманітні. Їх можна класифікувати за різними ознаками: за загальним призначенням; за формою графічних образів; за характером задач, які вирішуються; за способом побудови та ін.

Види статистичних графіків, які використовуються при проведенні статистичних досліджень, наведено на рис. 13.4.

Найбільш поширеною групою є діаграми. Діаграми - це вид графіків, на яких статистична інформація зображується за допомогою різних геометричних знаків, фігур та ліній. В свою чергу розрізняють декілька видів діаграм.

Стовпчикові діаграми – найбільш простий, наочний та поширений вид графіків. Даний вид діаграм є універсальним, так як їх використовують для наочного зіставлення обсягів явища, яке вивчається, за часом або у просторі.

Основні види статистичних графіків за способом побудови

Рис. 13.4. Класифікація статистичних графіків за способом побудови

У стовпчикових діаграмах статистичну інформацію зображують у вигляді стовпчиків-прямокутників (ширина яких однакова), розташованих вертикально на осі абсцис. Стовпчики можуть розташовуватись один від одного на однаковій відстані або щільно. Зображення стовпчиків може бути площинним або об’ємним. Кожний стовпчик характеризує окремий об’єкт або кожний період часу, тому їх кількість дорівнює кількості порівняльних об’єктів або періодів часу (рис.13.5).

Якщо стовпчики-прямокутники розташовуються не по вертикалі, а по горизонталі, то такі діаграми називають стрічковими. Зображення діаграм у вигляді стрічок зручніше, ніж у вигляді стовпчиків, оскільки біля кожного прямокутника можна вказати відповідну назву, записавши її горизонтально.

Рис. 13.5. Розподіл постійного населення України на початок 2007 р. за віковими групами

Розвиток явищ у часі (динаміку) найчастіше відображають за допомогою лінійних діаграм. Особливістю лінійних діаграм є те, що динаміка подається у вигляді суцільної лінії, котра характеризує неперервність процесу (рис.13.6).

Лінійні діаграми будують за допомогою прямокутної системи координат, на осі абсцис якої відкладають періоди або моменти часу, на осі ординат – числові значення показника. На перетині перпендикулярів часових дат (періодів або моментів часу) і відповідних значень отримують точки, які послідовно з’єднуються відрізками та утворюють криву У лінійній діаграмі шкала на осі ординат має починатися з нуля.

Перевага лінійних діаграм заключається у тому, що вони дають можливість наочно визначати періоди часу та ступінь інтенсивності, коли явища змінювались у тому чи іншому напрямках або лишались без змін.

Часто на одному лінійному графіку наводиться кілька кривих для порівняння характеристики динаміки різних, однак пов’язаних між собою показників, а також показників різних територій. Так на одному лінійному графіку можна відобразити зміну доходів та видатків бюджету країни за останні роки.

Рис. 13.6. Зміна доходів бюджету області за останні роки

Для статистичного дослідження складу та аналізу структури сукупності часто використовують секторну діаграму. Для побудови секторної діаграми коло поділяють радіусами на сектори за кількістю елементів сукупності (кількістю ознак). Площі секторів пропорційні значенням елементів сукупності. На секторних діаграмах можна зображувати абсолютні значення показників або їх процентне вираження. Для того, щоб побудувати секторну діаграму, необхідно спочатку поділити 360˚ на обсяг цілого, а потім добутий результат перемножити на значення частин сукупності.

У статистиці також використовують фігурні діаграми. При їх побудові статистичні дані зображаються малюнками-символами, площі яких пропорційні величинами відповідних ознак. Даний вид діаграм використовується з метою реклами тих чи інших товарів.

Другою групою статистичних графіків є статистичні карти, які, у свою чергу, поділяються на картограми і картодіаграми. Картограма – це схематична географічна карта, на якій зображення явищ за територією подається за допомогою відповідних графічних і тонових символів.

Картодіаграма – це поєднання схематичної географічної карти їз діаграмою. Основне завдання картодіаграм полягає у тому, щоб показати географічний розподіл досліджуваного статистичного явища. Головна їх особливість полягає у тому, що ці явища відображають на контурній географічній карті за допомогою спеціальних знаків-символів у вигляді стовпчиків, квадратів, кол тощо. Основна перевага картодіаграм перед звичайними діаграмами - це точна географічна орієнтація статистичних величин, їх взаємна відповідність і просторовий розподіл.

13.4. Питання для самоперевірки

1) В чому полягає значення статистичних таблиць?

2) Вкажіть складові елементи статистичних таблиць. Дайте їх коротку характеристику.

3) Вкажіть види статистичних таблиць залежно від структури підмета. Дайте їх коротку характеристику.

4) Вкажіть види статистичних таблиць залежно від змісту. Дайте їх коротку характеристику.

5) Вкажіть основні правила та вимоги щодо побудови статистичних таблиць.

6) Що називають статистичним графіком?

7) В чому полягає перевага статистичних графіків перед статистичними таблицями?

8) Вкажіть основні елементи статистичних графіків та їх значення.

9) Вкажіть види статистичних графіків за способом побудови.

10) Перелічіть види діаграми та вкажіть особливості побудови різних видів діаграм.

11) Перелічіть види статистичних карт. Дайте їх коротку характеристику.

Частина 2. Практикум для проведення практичних занять

Глава 1. Статистичне спостереження

1.1. Розв’язання типових завдань

Дата добавления: 2014-12-29