Поняття й сутність перестрахування

Перестрахування – це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах виділяються два суб'єкти: перестрахувальник і перестраховик. Перестрахувальник – це страховик, який передає другому договір страхування, перестраховик – це страховик, який приймає договір страхування і зобов'язання з нього.

Перестрахування, як правило, не супроводжується грошовими потоками, пов'язаними з переміщенням коштів страхового фонду між двома страховиками. У взаємовідносинах між перестрахувальником і перестраховиком складаються грошові потоки, що характеризують фінансові відносини між ними з приводу купівлі-продажу договорів страхування. Як правило, вони здійснюються у формі комісійної плати. Ці відносини не належать до страхових грошових потоків, оскільки вони не характеризують рух коштів страхових фондів.

Включаючи сферу страхування до фінансової системи, ми виходимо з того, що економічна категорія страхування є складником категорії фінансів. Разом із тим можна виділити суттєві ознаки, що характеризують специфічність категорії страхування, а саме:

· страхування пов’язане тільки з перерозподільчими відносинами, які зумовлені настанням страхових випадків;

· при страхуванні має місце солідарне розподілення нанесеного збитку між учасниками страхування, що зумовлює повернення коштів, мобілізованих до страхового фонду;

· страхування передбачає перерозподіл збитку як між територіальними одиницями, так і в часі.

Виходячи із цих специфічних особливостей слід характеризувати функції страхування: ризикову, попереджувальну, зберігаючу і контрольну. Перерозподільчий характер страхових відносин пов’язаний із формуванням і використанням спеціального фонду страхових коштів. На практиці існує три основних форми створення страхових фондів: фонд самострахування (або його модифікація — фонди ризику), централізовані загальнодержавні резерви і фонди страховика.

У зв’язку з відмінностями між об’єктами страхування всю сукупність страхових відносин поділяють на галузі: страхування майнове, соціальне, особисте, страхування відповідальності і страхування під­приємницьких ризиків.

У складі кожної галузі виділяють окремі підгалузі й види страхування. Так, залежно від форм власності майнове страхування поділяється на страхування майна державних і колективних підприємств, кооперативних і громадських організацій, майна громадян.

Підгалузями страхування підприємницьких ризиків є різні сфери комерційної діяльності: виробнича, брокерська, маклерська, банківська, біржова тощо. Конкретними видами майнового страхування є, наприклад, страхування домашнього майна, засобів транспорту, врожаю сільськогосподарських культур.

Страхування може проводитися в обов’язковій і добровільній формі.

Поняття страхового ринку трактується в економічній літературі у двох аспектах. По-перше, страховий ринок — це особлива сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга — страховий захист і де формується пропозиція й попит на неї. По-друге, страховий ринок представляє собою складну інтегровану систему страхових і перестрахових організацій (страховиків), що здійснюють страхову діяльність.

Суб’єктами страхового ринку є страховики (страхові компанії), які надають страхові послуги, і страхувальники (фізичні та юридичні особи). Посередниками в проведенні страхування виступають брокери (брокерські фірми) і страхові агенти.

Специфічним товаром на страховому ринку виступають страхові послуги. Ціна страхової послуги знаходить своє виявлення у страховому тарифі й складається на конкурентній основі під впливом попиту і пропозиції.

Дата добавления: 2014-12-29