Й господарювання

Особливості фінансових відносин на підприємствах різних форм власності

У складі фінансів суб'єктів господарювання, конкретизуючи характер діяльності цих суб'єктів, слід відокремлю­вати:

1) фінанси комерційних підприємств;

2) фінанси некомерційних організацій і установ;

3) фінанси громадських і благодійних організацій та політичних партій.

Фінанси комерційних підприємств мають особливості своєї ор­ганізації, які зумовлені специфікою їхньої діяльності. Підприємства працюють на засадах комерційного розрахунку, який передбачає отримання прибутку, відшкодування за рахунок власних коштів усіх витрат основної діяльності, а також по розширеному відтворенню і розвитку. Такі підприємства працюють, головним чином, у сфері ма­теріального виробництва. Але в сучасних умовах переходу до ринку і у сфері нематеріального виробництва деякі організації будують свою діяльність на засадах комерції (лікувальні, видавницькі, навчальні за­клади тощо).

Комерційні підприємства виступають основними платниками по­датків до бюджетів, таких як податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір, ресурсні платежі, а також сплачують внески до державних цільових фондів. Таким чином, за рахунок частини створеної комерційними підприємствами вартості при її перерозподі­лі через бюджети ці кошти спрямовуються на утримання установ не­виробничої сфери (бюджетних організацій).

До некомерційних установ належать такі, які надають послуги, виконують роботи безкоштовно або за символічну плату, яка не від­шкодовує їх видатків. Це лікарні, поліклініки, школи, дитячі дошкі­льні установи, музеї, середні і вищі навчальні заклади та ін. Таким чином, принципова відмінність комерційних підприємств від некоме­рційних полягає у тому, що метою перших є одержання прибутку, а для других така ціль не є головною. Крім того, для некомерційних ор­ганізацій у випадках перевищення доходів від усіх видів діяльності та з усіх джерел над видатками, одержані вільні кошти не можуть бути спрямовані на збільшення доходів тих юридичних або фізичних осіб, які заснували таку некомерційну організацію, а повинні використову­ватись на розвиток діяльності, створення фінансових резервів тощо.

Більшість некомерційних організацій належить до державного се­ктора економіки. Головним джерелом фінансування видатків таких організацій є бюджетні кошти, тому вони і називаються бюджетними. Організація фінансових відносин у некомерційних організаціях має свої особливості обумовлені характером перерозподільних процесів у суспільстві, їх державним регулюванням, гострою нестачею бюджет­них коштів, необхідністю їх економного і цільового використання.

Особливе місце у фінансовій системі належить фінансам громад­ських і благодійних організацій та політичних партій. Вони явля­ють собою добровільні об'єднання громадян за професіями, інтереса­ми, захопленнями. На фінанси таких формувань впливають особливо­сті їх функціонування, пов'язані з відсутністю комерційної діяльності (а отже і доходів, отриманих внаслідок такої діяльності), а також від­сутністю державного фінансування. Головним джерелом доходів та­ких організацій є: вступні і членські внески, добровільні і спонсорські пожертвування. Хоча громадські і благодійні організації та політичні партії не мають права займатися комерційною діяльністю, вони мо­жуть мати у власності комерційні підприємства, які спрямовують їм частину одержаного доходу.

Найбільш масовими і популярними є такі громадські організації: політичні партії, рухи, професійні спілки, товариства діячів мистецтв, спортивні товариства та ін.

В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Проведення витрат забезпечується за рахунок фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні підприємств. Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел. Власні ресурси концентруються у статутному фонді. Джерела утворення статутного фонду залежать від форми власності:

· приватна – власний капітал підприємця;

· державна – асигнування з бюджету та (або) державних цільових фондів;

· колективна – внески засновників, акціонерний капітал.

Зовнішніми джерелами фінансових ресурсів підприємств є кошти, що надходять з бюджету, цільових фондів, як правило, на безповоротній основі, а також кредити, що надаються банками за плату на поворотній основі.

Тема 13: Страхування. Страховий ринок

1. Економічна необхідність і роль страхування в забезпеченні безперервності суспільного виробництва.

2. Сутність, призначення й функції страхування.

3. Суб’єкти та об’єкти страхових відносин.

4. Класифікація страхування.

5. Поняття й сутність перестрахування.

6. Організація страхової справи.

7. Загальна характеристика та організаційна структура страхового ринку.

8. Учасники страхового ринку.

9. Формування й розвиток страхового ринку в Україні.

1. Економічна необхідність і роль страхування в забезпеченні безперервності

суспільного виробництва

Страхування є економічною категорією, що знаходиться в підлеглому зв'язку з категорією фінансів. Як і фінанси, страхування обумовлене рухом грошової форми вартості при формуванні і використанні відповідних цільових фондів коштів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів і нагромаджень. У той же час для страхування характерні економічні відносини, пов'язані тільки з перерозподілом грошових доходів і нагромаджень для відшкодування матеріальних і інших утрат. Тим самим страхування зв'язане з імовірнісним характером руху грошової маси.

Можна виділити наступні ознаки, що характеризують економічну категорію страхування:

◦ При страхуванні виникають грошові перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику як імовірності і можливості настання страхового випадку, здатного нанести матеріальний чи інший збиток. Цією ознакою страхування пов'язане з категорією страхового захисту суспільного виробництва.

◦ Для страхування характерні замкнуті перерозподільні відносини між його учасниками, зв'язані із солідарною розкладкою суми збитку між учасниками страхування. Подібна замкнута розкладка збитку заснована на імовірності того, що число постраждалих господарств, як правило, менше числа учасників страхування, особливо, якщо число учасників досить велике. Для організації замкнутої розкладки збитку створюється грошовий страховий фонд цільового призначення, формований за рахунок фіксованих внесків учасників страхування. Оскільки кошту цього фонду використовуються лише серед учасників його створення, розмір страхового внеску являє собою частку кожного з них у розкладці збитку. Тому чим ширше коло учасників страхування, тим менше страхові внески і тем ефективніше страхування. Ознакою замкнутої розкладки збитку категорія страхування відрізняється від інших фінансових категорій.

◦ Страхування передбачає перерозподіл збитку як між територіальними одиницями, так і в часі. При цьому для ефективного територіального перерозподілу страхового фонду протягом року потрібна велика територія і значне число охоплених страхуванням господарств. Тільки при дотриманні цих умов можливо ефективне страхування від збитку при виникненні стихійних лих, що охоплюють великі території. Розкладка збитку в часі в зв'язку з випадковим характером виникнення надзвичайних подій виходить за рамки одного господарського року. Надзвичайних подій може і не бути кілька років підряд і точний час їхнього настання невідомий. Ця обставина породжує необхідність резервування в сприятливі роки частини страхових платежів, що надійшли, для створення запасного фонду для того, щоб він служив джерелом відшкодування збитку в несприятливому році.

◦ Характерною рисою страхування є зворотність мобілізованих у страховий фонд страхових платежів. Страхові платежі визначаються на підставі страхових тарифів, що складаються з двох частин: нетто-платежів, призначених для відшкодування ймовірного збитку, і накладних витрат, призначених для змісту страхової організації, що робить страхування. Розмір нетто-платежів установлюється на основі ймовірного збитку за розрахунковий період у масштабі визначеної території. Тому вся сума нетто-платежів повертається у формі відшкодування збитку протягом прийнятого в розрахунок тимчасового періоду в тім же територіальному масштабі. Ознака зворотності коштів наближає страхування до категорії кредиту. Тим самим страхування є не тільки фінансовою категорією, але і категорією кредиту.

Таким чином, страхування виступає як сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасників із приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливого надзвичайного чи іншого збитку чи підприємствам чи організаціям для надання грошової допомоги громадянам.

Тяжіння страхування до концентрації коштів страхового фонду є фундаментальним принципом організації страхової справи. Цей принцип повинен бути визначальним для кожної страхової організації, якщо вона прагне до довголітньої беззбиткової страхової діяльності.

Дата добавления: 2014-12-29