Міжнародні фінансові відносини і міжнародні фінансові потоки

Міжнародний фінансовий ринок є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх розподілу між позичальниками з різних країн. Найважливішим сектором фінансового ринку є ринок позикових капіталів та ринок синдикованих послуг. Досить широко розвинутий ринок цінних паперів, який представлений, в основному, міжнародними цінними паперами – бондами, векселями та акціями та ринок страхових послуг, на якому пріоритетними є напрямки надання послуг перестрахування, транспортного страхування, та страхування відповідальності.

Однією з сфер прояву міжнародних фінансів є міжнародні організації та програми, які фінансуються солідарно всіми учасниками. Метою таких організацій і програм є розвиток принципів мирного врегулювання спірних питань міжнародної політики чи міжнародне управління певною сферою життя. Найбільш яскравим прикладом такої організації є ООН та ЮНЕСКО. Кошти цих організацій створюються за рахунок внесків членів ООН та витрачаються на здійснення певних програм.

Розвиток міжнародного фінансового ринку та ринку фінансових послуг.

Зближення основ проведення внутрішньої валютної політики, посилення взаємного впливу валют на вартість одне одної.

3. Збільшення об΄ємів руху капіталів з країни в країну, розширення форм прояву міжнародного кредиту та системи міжнародних фінансових установ.

5. Розвиток міжнародних інститутів та міжнародних програм різноманітного спрямування: гуманітарних, культурних, політичних; і відповідно, виникнення необхідностиі їх фінансування.

Міжнародні фінансові інститути створюються як надбудова над національними фінансовими системами і здійснюють перерозподіл вільних фінансових ресурсів у світовому масштабі. До складу таких інститутів належать Світовий банк, МВФ, ЄБРР, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку.

Міжнародний валютний ринок розвивається на основі системи міжнародних фінансових інститутів із застосуванням штучних міжнародних валют.

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:

– взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн;

– взаємовідносини держави з юридичними і фізичними особами інших країн;

– взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;

– взаємовідносини держави і суб'єктів господарювання з міжнародними фінансовими інституціями.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб'єктів – держави, підприємств і громадян, виділяються наднаціональні суб'єкти – міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції. У зв'язку з цим міжнародні фінанси розглядаються у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вони охоплюють усі міжнародні грошові потоки, а у вузькому – міжнародну централізацію коштів і фінансових ресурсів. Розглядаючи міжнародні фінанси у широкому розумінні, у них виокремлюють міжнародні фінансові відносини та дві ланки міжнародних фінансів у їх вузькому розумінні, фінанси міжнародних організацій та міжнародні фінансові інституції.

Міжнародні фінанси – це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, що виникають у зв'язку з рухом вартості між окремими країнами та у процесі і формування і використання на світовому та регіональному рівнях централізованих грошових фондів.

Міжнародні фінансові відносини виникають у зв'язку з рухом грошових потоків між національними суб'єктами різних країн:

– між підприємствами;

– між урядами країн;

– між підприємствами й урядами;

– між громадянами й урядами.

Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі купівлі-продажу товарів. Ці взаємовідносини насамперед відображають фінанси суб'єктів господарювання. Однак, оскільки ці суб'єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини відображають рух грошових потоків між країнами. Забезпечення еквівалентності обміну досягається через установлення реального курсу валют. Відхилення курсу валют від реального співвідношення між валютами веде до міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері державного кредиту, коли одна країна е позичальником, інша – кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За змістом ці всі відносини належать до державного кредиту, а за напрямом руху коштів –до міжнародних фінансових відносин.

Сукупність міжнародних фінансових відносин наведена на схемі 36. Торговельні взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн охоплюють два грошові потоки: надходження підприємству валютних доходів від експорту товарів і послуг; оплата підприємством товарів та послуг, що імпортуються. Кредитні взаємовідносини є двосторонніми: з одного боку – надання позики позичальником кредитору, з іншого – погашення позики і сплата процентів.

Здійснення міжнародних фінансових відносин потребує купівлі-продажу необхідної для розрахунків валюти та визначення валютного курсу. Ці операції забезпечуються через спеціальний фінансовий інститут –валютний ринок, який є базовою ланкою сфери міжнародних фінансів

Міжнародні фінанси (у вузькому розумінні) відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інституцій. Це наднаціональна надбудова, сутність якої полягає в концентрації доходів і фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах. Діяльність таких організацій, як і окремої держави, пов'язана з виконанням певних функцій, які визначаються їх статутами. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється через фонди грошових коштів чи кредитних ресурсів, що формуються цими організаціями.

Система взаємовідносин на рівні міжнародних фінансів відображена на схемі 37.

За своєю організацією фінанси міжнародних організацій подібні до державних фінансів, тільки їх головним суб'єктом є не держава, а міжнародна організація. Міжнародні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їх апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Отже, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансування (як правило, тільки в окремих випадках), так і в опосередкованій формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, які стосуються даної країни чи поширюються на неї.

Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні процеси. Централізація певної частини фінансових ресурсів на світовому рівні забезпечує потреби світового господарства. Саме на ці потреби й спрямована діяльність міжнародних організацій та міжнародних фінансових інституцій. Вони фінансують окремі проекти і програми, керуючись інтересами саме світового господарства загалом, а не окремих країн, якими б важливими вони для цих країн не були.

Дата добавления: 2014-12-29