Форми внутрішнього і зовнішнього державного кредиту

Необхідність і призначення державного кредиту.

Функції державного кредиту.

Дер-ва для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фін. ресурси у формі держ. кредиту.У цьому разі вона є позичальником, а н-ня і підприємницькі стр-ри, тобто фіз. і юр.особи,-кредитодавцями. Держ. кредит має строк повернення і ціеу в формі процента. Д.к. буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнар. екон. відносин. дер-ва виступає в ролі як кредитора так і позичальника. За своєю економічною сутністю держ. кредит-це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти н-ня, підприємстві установ.Використання держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження дер-ви. Їхня доцільність при покритті дефіциту б-ту зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища дер-ви, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Функції держ кредиту: розподільна (формування централізованих грошових фондів держави); регулювальна (вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість); контрольна (контролюється цільове використання коштів, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків).

Держ. кредит – економічні відносини, які виникають між державою з одного боку та юрид, фіз. особами, іноземними державами виступає в якості позичальника, кредитора і гаранта. Необхідність держ. кредиту: невідповідність можливостей держави щодо отримання доходів і обсягів взятими нею зобов’язаннями; необхідність ефективного використання ресурсного потенціалу ек-ки; державні цінні папери дозволяють зизити ризики і приймають участь в регулюванні грошового обігу. Призначення: держ кредит – засоб мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів.

Держ кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Основна частка державних витрат здійснюється в національній валюті, тому переважний розвиток одержує внутрішній державний кредит. Але широкий міжнародний поділ праці, обмін технологіями і науково-технічними ідеями, надання фінансової допомоги іноземним державам - усе це обумовлює інтенсивний розвиток міжнародного державного кредиту. У систему держкредитних відносин включається також і умовний державний кредит, коли держава виступає в ролі гаранта за кредити, надані іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним об'єднанням і т.д.

Внутр. Держ кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в держ позики, запозичення коштів загальнодерж-го позикового фонду, казначейські позики, гарантовані позики. Держ позики – тимчасово вільні кошти підприємств, населення залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов’язань та інш видів держ ЦП. Облігація символізує держ боргове зобов’язання і надає право ії власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і проценти. За своєю сутність облігації держ позики є особливою формою фіктивного капіталу, це податок взятий наперед. Казначейські зобов’язання мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бедж дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Перетворення частини внесків населення в держ позики здійснюється через купівлю цінних паперів, а також оформленням безоблігаційних позик. Використання державою коштів позикового фонду характеризується тим, що держ кредитні установи безпосередньо передають частину кредит ресурсів на покриття витрат уряду. Казначейські позики виражають відносини з надання фін допомоги підприємствам, органам дер влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності, поворотності. В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеної органами влади й управління нижчого підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. За гарантованими позиками уряд реально несе фін відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника.

125. Класифікація державних позик.

Держ. позики-є кредитним відносинами між держ. і фіз. або юр. особами, коли дер-ва отримує обумовлену суму коштів на визнач. строк за встановлену плату. Класифікація держ. позик:

1. За правовим оформленням: державні позики, що оформляються підписними зобов’язаннями або надаються на підставі угод (кредити від урядів інших країн, міжнародних орг-цій і фін інституцій) і забезпечені випуском ЦП (мобілізуються кошти на фінансовому ринку);

2. Залежно від місця розміщення позик: внутрішні і зовнішні

3. За правом емісії: державні і місцеві. Держ позики випускаються центр органами упр-ня. Надходження від них спрямовують у держ бюджет. Місцеві позики випускаються місцевими органами упр-ня і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети;

4. За характером використання ЦП: ринкові (вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку ЦП) і неринкові (не допускають виходу ЦП на ринок);

5. Залежно від установлення забезпеченості: заставні (держ майно, конкретні доходи) і без заставні (авторитет держави і статус у світовому співтоваристві);

6. Відповідно до терміну погашення заборгованості: короткострокові (до 1 р), середньострокові (1-5 р), довгострокові (понад 5 р)

7. За характером виплати доходу: процентні (доход виплачується у вигляді процента), виграшні (проводяться тиражі-виграші і дохід отримують ті, чиї облігації виграли), дисконтні (ЦП купуються з певною скидкою, а погашаються за номінальною вартістю);

8. За характером погашення заборгованості: одноразова виплата і виплата частинами (однакові, зростаючи, зменшується сума);

9. Залежно від зобов’язань держави в погашені боргу: позики з правом довгострокового погашення (можна враховувати ситуацію на фін ринку) і без права погашення.

Дата добавления: 2014-12-23