Через пакт “Рібентропа-молотова” СРСР опинилася у вкрай сумнівному становищі фактичного союзника воюючої Німеччини

8. Визначте причини та наслідки радянізації Західної України у 1939-1941 рр.

Радянізація - процес встановлення рад. влади, насадження в усіх сферах життя зразків, вироблених за роки рад. влади.

Рішення про радянізацію зх. ук. земель було прийняте на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) 1 жовтня 1939 року.

Складові радянізації: - юридичне оформлення входження до складу УРСР, зміна держапарату, формування рад. органів влади, націоналізація, аграрні перетворенняя, початок колективізації, обмеження впливу церкви, репресії проти незгодних з рад. владою, індустріалізація.

Ставлення населення західноукраїнських земель до радянізації було позитивним і негативним.

Заходи, які були підтримані населенням:

- Ліквідація польського і румунського органів влади;

- Конфіскація земель великих власників націоналізація торгівлі та промисловості;

- Українізація та зміцнення системи;

- Розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я.

Заходи, які викликали невдоволення населення:

- Заміна польських, румунських чиновників на місцевих комуністів та людей, надісланих зі сходу України;

- Насильницька колективізація;

- Тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);

- Розгром політичних партій і громадських об'єднань;

- Масові репресії.Серед українців раніше за інших зазнали репресій акті сти політичних партій. Єдиною організованою силою С залишалась Організація Українських Націоналістів (О Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні реп сії: з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні 6} репресовано за політичними ознаками і депортовано бл ко 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн осі(Смертність серед депортованих склала 16 % (депортова в Сибір і Казахстан 400 тис. осіб)

Людей переслідували без суду і слідства, але з метою за кування населення інколи проводилися показові процеси (Львівський процес над 59 членами ОУН, січень 1941 р.)

9. Зазначте причини та наслідки невдач Робітничо-Селянської Червоної Армії на початку другого етапу Другої світової війни.

На рубежі 30-40-х рр. XX ст. Україна в складі СРСР розвивалася під впливом суперечливих, часто трагічних подій і чинників, вплив яких серйозно утруднював зміцнення обороноздатності держави. Основними причинами поразок Червоної армії війни більшість істориків вважає:

Воєнно-політичне керівництво країни, очолюване Й. Сталіним, своєю антинародною внутрішньою і авантюрною зовнішньою політикою поставило СРСР на межу катастрофи. Кращі військові кадри Червоної армії були репресовані, про що добре знало німецьке командування. В армії не заохочувалась ініціатива командирів, а це породжувало схильність до шаблонів, застарілих схем. Бойова підготовка у військах була дуже низька.

Якістю радянська військова техніка та озброєння поступалися німецьким, хоча кількісно їх переважали. Переозброєння відбувалося повільно. Сталін не вірив фактам, котрі свідчили про підготовку Німеччини до вторгнення. Коли ж стало ясно, що війна неминуча, з'явилася директива про приведення військ до бойової готовності. Але у військах цей наказ одержали тоді, коли війна вже почалася.

У розташуванні військ усередині округів було багато недоліків та помилок, скориставшись якими німці у перші дні війни здійснили глибокі прориви й оточили великі радянські з'єднання. Суттєвим прорахунком був демонтаж інженерних оборонних споруд на радянсько-польському кордоні, котрі з вересня 1939 р. опинилися в тилу Червоної армії.

Сталінське керівництво фактично дезорієнтувало населення країни й армію, переконуючи їх, що у майбутній війні радянські війська вестимуть воєнні дії «на ворожій території», «малою кров'ю» і перетворять її на громадянську - «війну світового пролетаріату зі світовою буржуазією».

10. Який внесок зробили вояки УПА в боротьбу за державність України у 40-50-х рр. ХХ ст.?

ОУН-УПА заснована у Відні 1929р. під девізом «Незалежна Україна».30 червня 1941р. проголосили Незалежність України.Починаючи з 1943 р. УПА активно вели бої проти радянських партизан і окупантів. У цій складній ситуації верховне командування УПА вирішило звернутися до радянських партизанів. Цей лист підкреслює позицію УПА щодо подальшої долі України. У жовтні 1943р., УПА схвалювало боротьбу проти гітлерівських варварів –це великий і священний обов;язок кожної чесної людини. Але знищивши це зло – писалось у листі – треба було думати що буде далі. Замість «Нової Європи» прийде СРСР? НІ!. Не за таку зміну ми боремося, не такого бажаємо собі ладу В Україні і в світі. Вояки УПА закликали приєднуватися до них. У жовтні і листопаді 1943 р. УПА провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизанів. Німці втратили 1500 солдатів і офіцерів, УПА 414 повстанців. Тактичними формами збройних дій УПА були рейди, напади на німецькі гарнізони, склади, обозу, зіткнення з радянськими партизанами, військами НКВС, польськими бойовиками, підрозділами Армії Крайової.Вже незабаром після свого створення УПА контролювала значну частину Волині й Полісся. Спроби німців, які до того часу терпіли поразку за поразкою на східному фронті і опинилися перед загрозою відкриття другого фронту в Європі (а тому не мали можливості активно діяти проти партизан), встановити контакти з УПА і досягти угоди з нею не мали успіху. Повстанці не бажали йти на компроміс. До осені 1943 р. чисельність УПА значно збільшилася, вона розповсюдила сферу своїх дій на Буковину, Галичину, деякі території Наддніпрянщині. Тоді ж було створено Головне командування УПА, яке очолив Р. Шухевич.Останні бої з нацистами УПА вела восени 1944 р. УПА, в основному для видобутку озброєння. З цього періоду її головні сілисосредоточілісь на антисоветской і анти фронтах. Новий прихід комуністів, з їх колективізації, репресіями, пошуками «пособників окупантів і бандитів» змусив населення України братися за зброю і масово йти в УПА. З моменту вступу Червоної Армії на західно-українські землі УПА, виконуючи вказівки керівництва ОУН (Б) і приписи Третього надзвичайного великого збору ОУН (серпень 1944 р.), повністю зосередилася на збройному протидії фронтові з’єднанням Червоної Армії та радянських партизанів. Бої та сутички з регулярними військами тривали і після проходження через Україну основних сил діючої армії.УПА створила після встановлення радянсько-польського кордону 6-й військовий округ під кодовою назвою «Сан», який охоплював етнічні українські землі. Про великих масштабах бойових дій в цьому регіоні свідчать дані про бойові втрати з обох сторін. Так, згідно з довідкою НКВД УРСР, підписаній заступником наркома Т. троката, який курирував західні області, з лютого 1944 р. до жовтня 1945 р. Червона Армія і війська НКВД провели 26685 бойових операцій проти ОУН і УПА. За цей час були вбиті 98846 повстанців і підпільників, взяті в полон або заарештовані 104990 чоловік. Були, звичайно, втрати і з іншого боку. Як зазначено в довідці, загинули 9621 червоноармійців і співробітників ЦКВД, поранено 1343 і пропали безвісти 2456 чоловік. І це всього за 20 місяців. Однак з 1947 року наступальні операції УПА майже припинилися. Вкрай ускладнилася зв’язок між окремими боевкамі. Тоді УПА відмовилася від фронтальних боїв, перейшла до дрібних підпільно-партизанським акціях, стала проводити політико-пропагандистські рейди. Свої ідеї УПА доносила до народу через друковані органи, листовки, обращения и т.д. Після загибелі Р. Шухевича 5 березня 1950 р. сяють повстанського руху помітно спав. Новий головнокомандувач В. Коваль вже не зміг відродити УПА, хоча аж до 1953 р. організація продовжувала от случая к случаю завдавати ударів по ворогу. Только с арестом Коваля в 1955 р. діяльність УПА фактично припинилася.

Відповіді до теми № 8 «Суспільно-політичний, соціально-економічний розвиток України від другої половини 40-х до початку 80-х років ХХ ст.»

1. Випишіть з’їзди КПРС, що сприяли процесу десталінізації, зазначте, у якому році вони відбулися і хто тоді був Першим секретарем ЦК КПРС.

14.02.1956р. – ХХ з’їзд КПРС, Перший секретар – М.С.Хрущов.

1961р. – ХХII з’їзд КПРС, Перший секретар – М.С.Хрущов.

2. Випишіть організацій, що належать до українського дисидентського руху, вкажіть час їх існування та їх головних діячів.

1958 – Українська робітничо-селянська спілка - засновник Лук'яненко Левко Григорович, діячі - Кандиба Іван Олексійович, С. Вірун, В. Луцький, О. Лібович, Й. Боровницький, І. Кіпиш. 70-ті роки – Український національний фронт - засновник Дмитро Квецько, діячі - Михайло Дяк, Зіновій Краківський, Ярослав Лесів, Василь Кулинин, Мирослав Мелень, Іван Губка, Григорій Прокопович.

9.11.1976 – Українська гельсінська група - членами-засновниками УГГ були: Микола Руденко (керівник групи), Олександр Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Левко Лук'яненко, Оксана Мешко, М. Матусевич, М. Маринович, Ніна Строката, Олекса Тихий.

3. Зазначте причини та наслідки голоду 1946-1947 рр.

Голодомор-цілеспрямована політика влади на створення штучного голоду.

Причини голодомору 1946-1947 рр. були аналогічні тим, що мали місце в 1932-1933рр.:

посуха, неврожай;

Необхідність знищення укр. селянства як свідомої національної верстви, яка загрожувала імперським прагненням Москви;

Непосильні для селян хлібозаготівлі, конфіскація владою продовольчих запасів; надмірний хлібний експорт;

Небажання колгоспників працювати в громадському господарстві;

Економічні прорахунки, спроба здійснити соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами. Є дві точки зору на причини голодомору,що він був спланований Й. Сталіним заздалегідь, щоб винищити українське селянство, у якому вбачався оплот націоналізму і приватновласницької психології. Та необдумана політика добування коштів на індустріалізацію, коли доля селянства не бралася до уваги. Наслідки голодомору: Масові жертви. Від нього померло близько 1 млн. чоловік. Підрив генофонду української нації. ускладнення важкого процесу відбудови;скорочення трудових ресурсів села і його можливостей; невиконання планів п'ятирічки з відбудови с/г. Висновок. Голодомор 1946-1947 рр.- це жахливий результат політики рад. тотілітаризму щодо селянства. Соціальним наслідком голодомору стало фактичне знищення селянства в Україні.

4. Зазначте причини та наслідки десталінізації в Україні.

Період 1953-1964 рр. в історічний літературі прийнято називати «відлига». Основним змістом «відлиги» є десталінізація. Десталінізацію було розпочато у 1956 році на ХХ партійному з’їзді, коли в таємній доповіді М.Хрущова було засуджено культ особи Сталіна.

Складові десталінізації:

- припинилися масові репресії;

- демонтаж пам’ятників та бюстів Й. Сталіна, перезаховання його тіла у 1961р.;

- перейменування назв вулиць, міст та інш.і

- реабілітація несправедливо обвинувачених – було переглянуто багато сфальсифікованих справ і випущено з таборів політв’язнів;

- був прийнятий Новий Статут КПРС, в якому було закріплено ідею оновлення не менш ніж ¼ складу ЦК та Президії під час кожних чергових виборів, обрання керівників партійних організацій тільки на 3 строки.

- децентралізація управління.

- розширення прав і повноважень союзних республік.Зростання частки українців у партійному і державному апараті.

Недоліки: не було засуджено депортацію селян в роки колективізації; не дозволено повернутися до рідного краю виселенцям з півдня України (татарам та німцям); не були переглянуті справи політичних жертв 20-30-х років; не створені умови для дотримання прав людини.

Тенденція нац.-дер. будівництва так і не набула розвитку і належного законодавчого закріплення. Усі ці заходи здійснювалися під суворим контролем центру, до якого згодом знову повернулися його командні функції.

5. Зазначте причини та наслідки хрущовської „відлиги”.

«Відлига»- це період в історії СРСР, який почався після смерті Сталіна в 1953 році. Він тривав до усунення від влади М.С.Хрущова, першого секретаря ЦК КПРС. Для цього періоду х-ні: процес дестанілізації- подолання наслідків культу особи Сталіна, лібералізація-пом'якшення сусп. Житття, демократизація, амністія та реабілітація в'язнів.Було реабілітовано 250 тис. чол, більшість посмертно. Були ліквідовані жорстокі закони, ліквідовані воєнні трибуни та введено прокурорський нагляд за дотриманням законності, були реабілітовані репресоваі народи.

Негативні наслідки хрущовської «відлиги»:

Розпочався контр-наступ реакції на будь-яке інакодумство.

Русифікація України.

Гальмування модернізації економіки.

Зростання цін на продукти харчування.

Позитивні наслідки:

Розширення повноважень України у складі СРСР.

Перехід від галузевої до територіальної системи управління.

Відчутно підвищилася заробітня плата.

Поява «Шістдесятників».

Таким чином, хрущовська «відлига» -період, який х-ся приходом до влади М.С.Хрущова. Цей етап в історії мав свої світлі і темні сторони для укр. народу.

6. Зазначте причини впровадження та наслідки політики „перебудови” для України.

1985-1991 рр. були останнім періодом існування СРСР. Д о влади прийшов

М. Горбачов, з ініціативи якого розпочалася перебудова. Горбачов проводив

політику реформ, основними напрямями якої були:1 Економіка - перехід від екстенсивної системи до інтенсивної.2 Внутр. політика – процес демократизації суспільства.3 Зовн. політика – необхідно було припинити холодну війну.4 Соціальна сфера – покращення матеріального становища населення, подолання відставання в соціальній сфері.5 Ідеологія – лквідування цензури. Почалися процеси гласності.6 Плюралізм – існування різних думок, різних позицій, висвітлення

Радикальна економічна реформа кінця 80-х років передбачала

перехід підприємств на повний госпрозрахунок та

самофінансування, 2) складання підприємствами власних планів. Але соціальні проблеми різних регіонів, різних суспільних груп вирішувалися нерівномірно. Внаслідок цього з другої половини 80-х рр. спостерігаються виступи за покращення умов життя і праці.

Наслідки реформ:

- Розвал існуючої системи влади. Підрив монополії КПРС на владу. Створення передумов для розвалу СРСР.

- Зростаня політичної активності нассселення. Запровадження багатопартійності.

- Відродження національної свідомості укр. та інших народів, що входили до складу СРСР.

Серйозних збитків завдала компанія по 1) боротьбі з алкоголізмом, 2) ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Дата добавления: 2015-01-03