Запитання для самоперевірки. 1. Яка сутність основних принципів планування?

1. Яка сутність основних принципів планування?

2. Які методи планування існують, у чому їх суть і обмеженість застосування?

3. Які види стратегій та їх можливі варіанти Ви знаєте?

4. Які види оперативного планування Ви знаєте?

5. Що являє собою оперативно-календарний план і яка мета обліку та контролю за ходом виробництва?

6. Що розуміється під оперативним плануванням?

7. У чому полягає календарне планування?

8. Які системи оперативного планування застосовуються в сучасному виробництві?

Рекомендована література до теми

1. Афитов Э.И. Планирование на предприятии. учеб. пособие. М.: Финансы и статистика, 2005.

2. Владимирова Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. СПб., Питер, 2005.

3. Горемыкин В.А. Планирование на предприятии: ученик / В.А. Горемыкин, Э.Р. Бугулов, А.Ю. Богомолов. – М., 2005.

4. Виханский О.С. Менеджмент: підручник / Виханский О.С., Наумов А.І. - М.: Економіст, 2006.

5. Тебекін А.В. Менеджмент організації: підручник / Тебекін А.В., Касаєв Б.С. - М.: КноРус, 2007.

ТЕМА 7. МЕТОДИ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУВАННЯ: СХЕМА ГАНТА ТА ПРОГРАМНИЙ МЕТОД СПОСТЕРЕЖЕННЯ Й ОЦІНКИ

Оперативно-календарне планування, яке ще називають оперативно-виробничим або просто оперативним, завершує загальний процес внутрішньовиробничого планування на підприємстві та становить систему заходів, спрямованих на конкретизацію стратегічних й тактичних (поточних) планів у часі та просторі.

Головне завдання оперативного планування полягає в організації злагодженої, ритмічної та комплексної роботи усіх ланок підприємства (цехів, служб, дільниць, бригад, робочих місць) з метою своєчасного випуску продукції в встановленому обсязі та номенклатурі при найбільш ефективному використанні всіх виробничих ресурсів.

Важливими завданнями оперативно-календарного планування на виробничому підприємстві є:

- конкретизація і доведення виробничих завдань цехам, дільницям, бригадам, робочим місцям;

- розробка календарно-планових нормативів руху виробництва;

- складання графіків руху предметів праці у часі та просторі;

- своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, оснащенням, інструментом, технічною документацією;

- координація роботи суміжних підрозділів;

- контроль і регулювання процесу виробництва;

- створення можливостей для розвитку й впровадження прогресивних форм організації праці та виробництва: колективних форм організації праці, предметно-замкнених дільниць, групових та типових технологічних процесів.

Весь комплекс робіт із оперативно-календарного планування на підприємстві виконує виробничо-диспетчерський відділ та відповідне бюро (групи) у цехах і службах.

На більшості підприємствах із складною виробничою структурою, багатодетальними виробами і багатоопераційними технологічними процесами, оперативно-календарне планування може бути ефективним тільки в тісній взаємодії з плануванням та організацією технічної та матеріальної підготовки виробництва; безперервним удосконаленням виробничої структури підприємства, його цехів і дільниць; наполегливим відпрацюванням внутрішньовиробничих зв'язків; раціоналізацією складського та транспортного господарства тощо. Тільки системний підхід забезпечить достатню ефективність оперативно-календарного планування як одного з найважливіших інструментів управління виробництвом.

Програмний метод спостереження та оцінки

Спостереження – метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності. Для спостереження характерними є систематичність, планомірність і цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою порівняно з іншими соціологічними методами є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі («саме те», «саме тут», «саме зараз»). Дослідник особисто спостерігає за явищем, котре вивчає (трудовий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше).

Використання методу спостереження ефективне в таких випадках:

- у процесі отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів запланованого дослідження, оскільки професійно проведене спостереження надає дослідникові нові характеристики досліджуваного об’єкта, допомагає звільнитися від традиційного підходу до вирішення соціальної проблеми;

- для отримання ілюстративних даних, які суттєво доповнюють статистичний аналіз даних, одержаних за допомогою масового опитування;

- за умови, що саме спостереження є найпридатнішим, найефективнішим методом досягнення цілей дослідження, перевірки вироблених гіпотез. Загалом, соціологічне дослідження, в якому застосовують спостереження, планують і проводять у такій же послідовності, як й інші дослідження, включаючи етапи, процедури щодо програмного забезпечення та розробки інструментарію. Конкретний зміст і спрямованість кожного етапу підготовки та проведення дослідження залежать від особливостей досліджуваної проблеми й власне методу спостереження. Плануючи використання цього методу, звертають увагу на його сутнісні характеристики, що одночасно є і його перевагами, оскільки спостереження:

- наводить характеристику об’єкта спостереження: кількість осіб, які беруть участь у досліджуваній ситуації, соціально-демографічну структуру групи, особливості стосунків, розподіл у ній тощо;

- описує місце проведення спостереження, типову поведінку членів групи, а також відхилення в ній;

- визначає мету діяльності групи, а також співвідношення загальної мети з цілями учасників групи;

- описує соціально-психологічний клімат у групі, соціальну поведінку, мотиви та стимули діяльності її учасників;

- встановлює частоту й тривалість елементів досліджуваної ситуації, їх повторюваність, унікальність, типовість, і на цій підставі формулює висновки щодо випадковості чи закономірності соціальної ситуації, що підлягає дослідженню. Водночас спостереженню властиві певні об’єктивні та суб’єктивні недоліки. До об’єктивних недоліків спостереження належать обмеженість, локальність висновків про досліджувану соціальну ситуацію, що ускладнює узагальнення отриманих даних, поширення їх на великі масиви. Нерідко буває складно, а то й неможливо повторно зареєструвати той самий соціальний об’єкт, оскільки на нього весь час впливають різноманітні соціальні чинники, які змінюють його, додають йому інших ознак.

Діаграма Ганта (англ. Gantt chart, також стрічкова діаграма, графік Ганта) - це тип діаграми, який використовується для ілюстрації плану, графіка робіт за будь-яким проектом. Є одним з методів планування та управління проектами.

Перший формат діаграми був розроблений Генрі Л. Гантом (Henry L. Gantt, 1861-1919) у 1910 році.

Генрі Гант (1861—1919)

Діаграма Ганта представляє собою відрізки (графічні плашки), розміщені на горизонтальній шкалі часу. Кожен відрізок відповідає окремому завданню або підзадачі. Завдання і підзадачі, складові плану, розміщуються по вертикалі. Початок, кінець і довжина відрізка на шкалі часу відповідають початку, кінцю і тривалості завдання. На деяких діаграмах Ганта також показується залежність між завданнями. Діаграма може використовуватися для представлення поточного стану виконання робіт: частина прямокутника, що відповідає завданню, заштриховується, відзначаючи відсоток виконання завдання; показується вертикальна лінія, що відповідає моменту «сьогодні».

Часто діаграма Ганта використовується спільно з таблицею зі списком робіт, рядки якої відповідають окремо взятій задачі, зображеній на діаграмі, а стовпці містять додаткову інформацію про задачу.

Дата добавления: 2014-12-23