НС гідрологічного походження

Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є: повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя, крім тих, що вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів мають місце небезпечні підйоми та спади рівня моря.

Повінь – це тимчасове затоплення значних територій внаслідок зливи, повеней великих річок, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування греблі, дамби, великих морських припливів. При затопленні, повені гинуть посіви сільськогосподарських культур, можлива загибель людей, тварин, матеріальних цінностей, руйнування ліній зв'язку і енергозабезпечення, пошкодження житлових будинків і виробничих споруд. 23 % території України знаходяться в зоні природного й техногенного підтоплення.

Вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

· у північних регіонах – басейни річок Прип'ять, Десна і їхні притоки. Лише в басейні р. Прип'ять площа повені може бути 600-800 тис. га;

· у західних регіонах – басейни Верхнього Дністра (площа може досягти 100–130 тис. га), річок Західний Буг, Прут, Тиса та їхніх приток (площа можливих затоплень 20–25 тис. га);

· у східних регіонах – басейни р. Сіверський Донець, з притоками річок Ворскла, Сула, Псел та інші притоки Дніпра;

· у південному і південно-західному регіонах – басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її притоки.

Тривалість таких повеней (затоплень) може бути від 7 до 20 діб і більше. Можливе затоплення до 70 % сільськогосподарських угідь, великої кількості техногеннонебезпечних об'єктів.

Повені Дніпра, Дністра, Дунаю та Сіверського Донця супроводжуються затопленням значних територій, у тому числі сільськогосподарських угідь, де гинуть посіви культур. Це вимагає проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і машин, посівного, матеріалу і кормів.

При таких затопленнях небезпечною є загроза затоплення хімічно небезпечних об'єктів.

У результаті сильних дощів, підвищення рівня ґрунтових вод виникають сильні паводкові підтоплення у Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Львівській, Дніпропетровській і Рівненській областях.

Однією з причин виникнення повені є ранній льодостав – завчасне, незвичне для даної місцевості виникнення криги на суднохідних водоймах, ріках і морях.

При сильному вітрі або підвищенні температури повітря прибережна крига відривається. Дуже часто на таких крижинах опиняються рибалки, яких потім доводиться рятувати.

Затори – скупчення уламків крижин у гирлі рік під час льодоходу, яке спричиняє підвищення рівня води.

Затори завдають шкоди усьому, що є у зоні берегової смуги, особливо будівлям. Затори відбуваються навесні й пов’язані з льодоходом.

Сель являє собою гірський потік, що складається із суміші води та крихкоуламкової гірської породи. Слово «сель» походить від арабського «сайль», що означає «бурхливий потік». Залежно від співвідношення твердої і рідкої речовини селі бувають грязьові, грязьокам’яні та кам’яні.

Окремі уламки, що переносяться селями, мають масу 100–200 тонн і більше. Селі рухаються іноді зі швидкістю більше 10 м/с, а їхній об’єм може досягти сотень тисяч і навіть мільйонів кубічних метрів. Пересуваючись швидко, такі величезні маси спричиняють жахливі руйнування, завдаючи шкоди сільському господарству, знищуючи населені пункти, викликаючи рух скельних порід та ґрунтових мас.

Лавина – швидкий рух снігу та (або) криги вниз стрімкими схилами гір, що виник раптово та загрожує життю і здоров’ю людей, завдає шкоди об’єктам економіки та навколишньому природному середовищу.

Оптимальні умови для виникнення лавин складаються на схилах крутістю 30-40°. На таких схилах вони зазвичай сходять тоді, коли шар снігу, який щойно випав, досягає 30 см. Формування лавин зі старого (влежаного) снігу відбувається при сніговому покриві завтовшки 70 см.

Дата добавления: 2014-12-23