Фінанси підприємницьких структур

Визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства займають фінанси підприємств. Тобто фінанси підприємницьких структур – одна з основних підсистем фінансової системи держави. Це відносно самостійна й особлива сфера функціонування фінансів, яка має свою специфіку організації та принципи реалізації притаманних їй функцій.

Фінанси підприємства являють собою систему грошових відносин, що виражають формування і використання грошових фондів у процесі кругообігу ресурсів підприємства, формування його грошових прибутків та накопичень. Форми прояву цих відносин наведені на рис. 4.

Рис.4. Форми вияву фінансів підприємств

Специфіка фінансів підприємств і організацій полягає в тому, що за їхньою допомогою мобілізуються кошти і створюються фонди фінансових ресурсів не для подальшого перерозподілу, як це має місце в підсистемі державних фінансів, а для обслуговування процесу виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. При цьому бюджетні асигнування і надходження з цільових фондів виконують допоміжну роль, а збалансування потреб у фінансових ресурсах здійснюється за допомогою кредиту.

Основою фінансів підприємств є фінансові ресурси – кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов’язань. До фінансових ресурсів належать грошові фонди підприємства, а також частини грошових коштів, які не входять до складу фодів.

Складовими фінансових ресурсів підприємства є:

1) статутний капітал;

2) додатково вкладений капітал;

3) резервний капітал;

4) нерозподілений прибуток;

5) амортизаційні відрахування;

6) забезпечення подальших витрат і платежів;

7) довготермінові і короткотермінові кредити банків;

8) відтерміновані податкові зобов’язання;

9) кредиторська заборгованість усіх видів.

Організація та функціонування фінансів підприємницьких структур ґрунтується на відповідних принципах. До них належать: комерційний розрахунок, господарська та фінансова незалежність, фінансова відповідальність, матеріальна зацікавленість.

Комерційний розрахунок потребує покриття усіх витрат за рахунок власних доходів і одержання прибутку. Його метою є отримання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Саме це й відображає матеріальну зацікавленність діяльності підприємств.

Господарська та фінансова незалежність. Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах.

Кожне підприємство несе реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань застосовується система фінансових санкцій. Неефективне господарювання та неспроможність відповісти за своїми зобов'язаннями може привести підприємство до банкрутства.

Дата добавления: 2014-12-24