Державні цільові фонди

Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок їх формування та витрачання регламентується законодавчими актами і визначається як сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади.

Фонди мають цільове призначення, яке втілюється як у чітко визначених джерелах їх утворення, так і в напрямках можливого використання коштів. В умовах розвитку України значення державних цільових фондів, поряд із бюджетом, значно зростає. Їх існування є необхідним і доцільним, це пов'язано із наступним:

1) у органів державної влади і управління, що формують цільові фонди, з'являються додаткові джерела фінансування своїх потреб понад бюджетні кошти;

2) існування одного централізованого фонду грошових ресурсів недостатнє для задоволення всіх державних потреб;

3) при наявності перевищення доходів над видатками цільових фондів кошти можуть бути використані для покриття бюджетного дефіциту;

4) з'являється можливість з більшою ефективністю контролювати цільове використання державних коштів.

Шляхи утворення фондів:

• відокремленням із державного бюджету деяких видатків;

• формуванням спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.

Джерелом державних цільових фондів завжди є національний дохід країни. А мобілізація коштів здійснюється через:

а) спеціальні збори (часто – обов'язкові);

б) добровільні внески і пожертвування;

в) позики;

г) кредити;

д) направлення коштів із бюджету.

· В залежності від рівня, на якому утворюються спеціальні фонди, вони можуть бути:

- державними;

- місцевими.

· В залежності від напрямків використання існують фонди:

- економічні;

- соціальні;

- науково-дослідні;

- страхові;

- міждержавні та інші.

В Україні до економічних державних цільових фондів можна віднести:

1. Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,

2. Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України,

4. Фонд розвитку та захисту конкуренції,

5. Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств.

Соціальні фонди:

1. Пенсійний фонд,

2. Фонд соціального страхування,

3. Державний фонд сприяння зайнятості населення,

4. Фонд соціального захисту інвалідів.

Державний інноваційний фонд є науково-дослідним.

Пенсійний фонд України був створений в 1991 році. Завдання, які поставлені перед фондом:

1) пенсійне забезпечення населення;

2) фінансування програм по підтримці пенсіонерів та інвалідів;

3) міжнародне співробітництво з проблем пенсійного забезпечення тощо.

Джерелами утворення Пенсійного фонду України є:

а) обов'язкові внески суб'єктів господарювання і громадян;

б) кошти з Державного бюджету України, призначені для виплати пенсій військовослужбовцям;

в) добровільні внески і пожертвування;

г) інші надходження.

Ставки збору. Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, філії, відділення, бюджетні, громадські та інші установи і організації, фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності перераховують в Пенсійний фонд збори на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32% від фактичних витрат на оплату праці.

Громадяни, які працюють на умовах трудового договору, або виконують роботи згідно з цівільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 12% сукупного оподатковуваного доходу. Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір в Пенсійний фонд визначається окремо за ставкою 4% від фактичних витрат на оплату праці для працюючих інвалідів та за ставкою 32% для інших працівників.

Кошти, акумульовані у Пенсійному фонді України, спрямовуються на виплату:

1) пенсій (трудових і соціальних);

2) пенсій військовослужбовцям;

3) допомоги непрацюючим матерям по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

4) допомоги на поховання непрацюючих пенсіонерів та ін.

Згідно з прийнятим Законом України "Про збір і облік єдиного соціального внеску", з 1 січня 2011 року передбачено консолідацію у Пенсійному фонді України всіх функцій соціального страхування. Передбачено перерахування єдиного соціального внеску Держказначейством із Песійного фонду на централізовані рахунки фондів соціального страхування. Механізм нарахування і сплати внеску запропоновано аналогічно зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві – це некомерційна самоврядна організація, що діє на основі статуту, який затверджує її правління. Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює наглядова рада. Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом соціального страхування від нещасних випадків, його статутних завдань і цільового використання коштів цього Фонду.

Фонд страхування від непрацездатності провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг і забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Цей Належить до цільових позабюджетних страхових фондів і є некомерційною самоврядною організацією.

З прийняттям нового Податкового Кодексу збори на страхування від нещасних випадків на виробництві та від непрацездатності будут включені до єдиного соціального внеску, перераховуватись до Пенсійного фонду, а потім – до відповідних соціальних страхових фондів.

Фонд страхування на випадок безробіття є цільовою централізованою структурною ланкою, членами якої є всі застраховані особи. Цей Фонд виступає як некомерційна самоврядна організація, кошти якої не включають до складу Державного бюджету України. Фонд є правонаступником Державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідувався. Обов'язком Фонду страхування на випадок безробіття є контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем і виплати застрахованим особам допомоги з часткового безробіття.

Основне джерело коштів фонду це збори на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, їх філії, відділення, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, котрі працюють за трудовим або цивільно-правовим договором, адвокати, приватні нотаріуси, члени творчих спілок.

Ставки збору:

- для юридичних осіб, їх філій, відділень – 1,5% фактичних витрат на оплату праці;

- для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокатів, приватних нотаріусів – 0,5% суми оподатковуваного доходу (прибутку);

- для фізичних осіб, які працюють на умовах контракту або згідно з цивільно-правовими договорами – 0,5 % від сукупного оподатковуваного доходу.

За рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення здійснюється виплата:

1) допомоги по безробіттю;

2) відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

3) матеріальної допомоги безробітним і членам їх сімей;

4) дотацій роботодавцям для створення робочих місць;

5) допомоги на поховання безробітних.

Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення був утворений у зв'язку із необхідністю фінансування потреб, пов'язаних з подоланням наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Починаючи з 1999 р. скасовані обов'язкові внески суб'єктів господарювання до фонду Чорнобиля, який в даний час утворюється за рахунок коштів Державного бюджету України та включається до його складу.

Кошти фонду Чорнобиля використовуються виключно на фінансування заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Перелік видатків щорічно затверджується законом про Державний бюджет України. Головним розпорядником коштів фонду Чорнобиля є Міністерство з надзвичайних ситуацій.

Державний інноваційний фонд був утворений з метою фінансування і матеріально-технічної підтримки заходів із забезпечення розвитку та використання досягнень науки і техніки.

Основні завдання фонду:

1) державна фінансова, інвестиційна та матеріально-технічна підтримка впроваджень нових технологій у виробництво;

2) технічне переоснащення підприємств;

3) сприяння випуску продукції, здатної замінити імпортні товари;

4) відбір інноваційних проектів.

В останні роки кошти Державного інноваційного фонду включаються до складу доходів і видатків Державного бюджету України без зміни їх цільового призначення. Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності сплачують до Державного інноваційного фонду збір в розмірі 1% від обсягу реалізації продукції або валового доходу, зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного сбору.

Тема № 9

Державний кредит і державний борг

Державний кредит – це відносини між державою та іншими економічними суб’єктами з приводу мобілізації додаткових грошових коштів на умовах добровільності, платності, строковості, в яких держава виступає як позичальник або гарант.

Головною причиною наявності державного кредиту в сучасних умовах є дефіцит бюджетних коштів. І тому, перш за все, кошти, що залучаються за допомогою державного кредиту, передаються органам державного управління для покриття бюджетного дефіциту. Така практика є більш доцільною у порівнянні з емісією грошей, наслідком якої є посилення інфляції.

В Україні вперше в 1995 році було здійснено фінансування дефіциту Державного бюджету шляхом проведення державної позики. І починаючи з цього часу уряд не вдавався до емісії грошових знаків для покриття дефіциту бюджету України.

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Основні форми внутрішнього державного кредиту:

1) державні позики;

2) використання частини вкладів населення в ощадних установах;

3) грошово-речові лотереї;

4) використання коштів державного позичкового фонду.

Найбільш поширена форма державного кредиту – це державні позики. Вони можуть випускатися центральними і місцевими органами державної влади. Загальна класифікація державних позик наведена в таблиці 4.

Формами випуску державних позик можуть бути готівка (емісія державних цінних паперів) і безготівкова форма (шляхом записів на відповідних рахунках). Державні цінні папери бувають іменними і на пред'явника. Перші випуски облігацій внутрішньої державної позики 1995 року в Україні були проведені безготівковим шляхом. Коло власників, серед яких розміщуються державні цінні папери, визначається умовами випуску. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи.

Обіг цінних паперів державної позики може мати обмеження, і тому позики бувають ринкові (вільно купуються і продаються) та неринкові (мають обмеження по купівлі і продажу або без права обігу – не можуть змінювати свого власника).

Розміщення державних позик може проходити на добровільних засадах (виключно так відбувається в умовах ринку) і примусовим шляхом. Примусові облігації і формально добровільні (по підписці) використовувалися в нашій країні в складні періоди війни і післявоєнного відновлення народного господарства. В цілому такі методи розміщення державних позик притаманні лише тоталітарним системам.

Виплата доходу по державних позиках може здійснюватися у вигляді процентів, виграшів. Погашення позик може проходити одночасно для всіх випущених позик (ординарні позики) або серійно (деякими частинами через певні проміжки часу). Крім того, при наявності коштів, держава може вдаватися до дострокового погашення державних позик.

Таблиця 4

Класифікація державних позик

Ознака класифікації	Види позик
За правом випуску	· Державні · Місцеві (муніципальні)
За формою випуску	· Готівкові · Безготівкові
За власниками, серед яких розповсюджуються позики	· Розміщені серед юридичних осіб · Розміщені серед населення · Серед юридичних і фізичних осіб
За методами розміщення	· Добровільні · Примусові
За виплатою доходу	· Процентні · Виграшні · Виграшно-процентні · Безпрограшні · Безпроцентні (цільові)
За характером обігу	· Ринкові · Неринкові
За строками погашення	· Короткострокові · Середньострокові · Довгострокові
За способом погашення	· Серійні · Ординарні · 3 достроковим погашенням

Крім випуску позик, держава використовує кошти населення, розміщені в ощадних установах. Це є ще однією, досить розповсюдженою формою державного кредиту, яка супроводжується випуском цінних паперів (ощадних сертифікатів) або безоблігаційних позик. Активне використання позик як форми державного кредиту розпочалося в Україні в 1995 році.

Але найбільшого розповсюдження серед державних цінних паперів у практиці ринкових країн набули облігації та казначейські зобов'язання, які є борговими цінними паперами, що засвідчують внесення їхніми власниками коштів, дають право на отримання доходу, а також на повернення коштів після визначеного строку. Відмінності між облігаціями і казначейськими зобов'язаннями зазначені в таблиці 5.

Таблиця 5

Дата добавления: 2014-12-24