Чинники успішності та невдач нововведень

Визначенню чинників успішності й невдач нововведень присвячено чимало досліджень у Європі, США, Японії, висновки яких дають схожі результати. Перш за все відзначається висока «смертність» нових ідей. Із 100 ідей до розроблення береться 26,6 %, до стадії випробувань доходить 12,4 %, уведеними і комерційно успішними виявилось 9,4 %.

Французький дослідник Купер вивчав причини успіху і провалу 195 промислових товарів. З них 102 випадки фірми вважали успішними, а 93 — провалом.

Дослідження Т. Коно свідчить, що на японських підприємствах 33,1 % започаткованих ідей дійшло до стадії технічного розроблення і 47,1 % з них до стадії комерційного розроблення. Із цієї частини повністю були прийняті, матеріалізовані у зразках, дійшли до масового виробництва і споживання 55,9 % ідей. Загаль­на питома вага повністю реалізованих ідей дорівнює, таким чином, 8,7 %, (0,331 × 0,471 × 0,559) = 0,087. За розрахунками автора, для успіху одного нововведення потрібно спродукувати 18 нових ідей.

На рис. 3.11 показана «смертність ідей» [67].

Рис. 3.11. Криві «смертності» ідей нових товарів

На успішність нововведень впливають такі чинники:

· наявність в організації джерела творчих ідей;

· ефективна система відбору та оцінки ідей нових виробів;

· орієнтація на ринок;

· перевага товару над товарами конкурентів;

· маркетингове ноу-хау;

· відповідність інноваційної стратегії меті організації;

· доступ організації до ресурсів;

· глобальна концентрація товару.

У конкретному середовищі організації (фірми, підприємства) намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки у вигляді інтелектуальної ренти, оскільки з дифузією інновації попит на неї зменшується. Крім того, керівництво підприємства зацікавлене у створенні продукції, яка б істотно перевершувала за своїми споживчими властивостями вже існуючі аналоги і яка б могла стати базовою для подальших модифікацій.

Тому ключовим чинником успіху нововведення є: 1) перевага товару над своїми конкурентами, тобто наявність у нього унікаль­них властивостей, що допомагає кращому сприйманню споживачем. Цей чинник відзначають усі дослідники як головний; 2) маркетингове ноу-хау фірми, тобто краще розуміння поведінки споживачів, психології сприйняття новинок, тривалості ЖЦТ і розмірів потенційного ринку; 3) висока синергія НДР і виробництва, або взаємодія всіх підрозділів підприємства як одного цілого — технологічне ноу-хау.

Усі три чинники перебувають під контролем підприємства, що виключає всякий фаталізм в інноваційній діяльності. Успіх тут визначається якістю інноваційного менеджменту.

Купер запропонував п’ятнадцять правил успіху нововведень, які наведені в табл. 3.5 [67].

Дослідження Буза, Аллена і Хемілтона у США виявили такі основні чинники успіху нововведень:

· адаптивність товару до вимог ринку;

· технологічна перевага товару;

· підтримка інновації керівництвом фірми;

· використання оцінних процедур;

· сприятливе конкурентне середовище;

· відповідність організаційної структури.

Головними чинниками є: з одного боку, товар, який відповідає вимогам ринку, а з іншого — можливості фірми.

Дослідження англійського ринку наведені в табл. 3.6 [67].

Таблиця 3.5

Дата добавления: 2014-12-24