Карта Одеської області

Тема 16. Приморський економічний район - краєзнавчо-туристична характеристика

Одеська область

РАЙОНИ: Іванівський, Ізмаїльський, Ананьївський, Арцизький, Балтський, Березівський, Болградський, Білгород-Дністровський, Біляївський, Великомихайлівський, Кодимський, Комінтернівський, Котовський, Красноокнянський, Кілійський, Любашівський, Миколаївський, Овідіопольський, Ренійський, Роздільнянський, Савранський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський, Фрунзівський, Ширяївський.

Одеська область
Герб Одеської області	Прапор Одеської області

Одеська область розташована на півдні країни та межує на півночі з Вінницькою та Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями, на заході — з Молдовою та невизнаною ПМР, на південному заході — частина державного кордону України з Румунією. Всього в межах області пролягають 1362 кілометри державного кордону.

Площа – 33310 км².

Населення – 2469000.

Обласний центр – Одеса.

Це найбільша область в Україні, що складає 5,5% її території. Довжина узбережжя Чорного моря сягає 275 км, більшість якого складають піщані пляжі. Сприятливе географічне положення, розвинута мережа внутрішніх та міжнародних транспортних магістралей і туристична інфраструктура, багата культурна спадщина, наявність великої кількості рекреаційних ресурсів дозволяє Одещині посідати друге місце після Кримського регіону з популярності у виборі місця для пляжного, лікувального та оздоровчого, пізнавального відпочинку Чорноморське узбережжя, дві судноплавні ріки (Дунай та Дністер), водно-болотні угіддя міжнародного значення як джерела бальнеологічних та пелоїдних ресурсів, ліси та безкрайні степи відкривають усе нові і нові місця для відвідування туристами.

Клімат краю теплий, особливо в південній частині області, посушливий.

Рельєф – степи.

Фауна узбережжя Чорного моря мас багато спільного, оскільки ці басейни сполучені Керченською протокою і між ними відбуваються періодичні міграції риб багатьох видів. Однак помітні і специфічні місцеві види. У Чорному морі із ссавців живуть дельфіни трьох видів – звичайний, афаліна та пихтун, а також білочеревий тюлень.

З прісноводних риб найціннішим є лосось дунайський, верховодка, харіус, щука, лин, лящ, судак, сом, окунь, карась, сазан, тараня. В карпатських річках водяться форель і харіус, у великих водосховищах – цінні промислові риби: судак, лящ, сазан, акліматизувались білий амур і товстолобик.

Степова рослинність в первісному вигляді до цього часу збереглася тільки на схилах балок і на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя. У типовій степовій зоні, а поширена різнотравно-типчаково-ковилова рослинність на звичайних чорноземах, на півдні — типчаково-ковилова на чорноземах південних і темно-каштанових ґрунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя — полиново-злакова рослинність на каштанових солонцюватих ґрунтах. В їх травостої переважають злаки — ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав'я — конюшина, гадючник, маренка, шавлія лучна тощо; з ефемерів та ефемероїдів — незабудка, переломник, крупка.

Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав'яний покрив, що складається з ковили, тонконога, стоколосу, вики конюшної, горицвіту весняного, молочаю степового, шавлії, астрагалу, в минулому займали простори Причорноморської низовини. У трав'яному покривії-типчаково-ковилових. степів переважають посухостійкі злаки: типчак, ковила українська, келерія, з різнотрав'я — кахрис, ферула, будяк, пижмо тощо. У травостоях злакових степів переважають посухостійкі дернинні злаки (типчак, ковила, житняк), полини, кер-мек та ін.

Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хадбижейського, Шаболотського лиманів, ірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати захворювання органів кровообігу, нервової системи, органів дихання не туберкульозного характеру, органів травлення, порушення обміну речовин тощо. 120 обєктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення створили Одещині імідж одного із найбільш відомих і популярних, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочиваючими.

На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення – Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, ландшафтний парк “Тилігульський”, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, 19 парків-пам’ятників садово-паркового мистецтва.

Пам’ятниками природи є Михайлівський Яр і Одеські катакомби. Через Одещину протікає 225 річок. На побережжі Чорного моря, лиманів річок, в містах і селах області функціонує 875 природно-оздоровчих закладів, з них 148 готелів, 583 бази відпочинку та пансіонати, 68 стаціонарних дитячих закладів, 81 санаторій. Метою зеленого туризму є Придунайські плавні у м. Вілково (українська Венеція). Столиця вина Одещини – м. Шабо.

Курортні території області.

Найбільш освоєна та перспективно рекреаційною є затока Кароліно-Бугаз, де розташовано 179 закладів відпочинку, з них 167 баз відпочинку та пансіонатів, 4 санаторії-профілакторії. У сезон відпочиває близько 170 тис. осіб.

На території смт. Сергіївка під час сезону працює 41 заклад розміщення, з них 18 баз відпочинку, 9 санаторіїв-профілакторіїв, 10 дитячих закладів та 4 готелі, причому значна кількість надавала не тільки оздоровчі, а й лікувальні послуги.

У Комінтернівському районі в період літнього оздоровчого сезону працювало 67 закладів розміщення, 61 база відпочинку та пансіонатів, 1 санаторій-профілакторій, 1 дитячий оздоровчий заклад та 4 готелі.

Курортна територія с. Приморське Кілійського району налічує 101 заклад розміщення, з них 88 баз відпочинку та пансіонатів, 1 дитячий оздоровчий заклад. Багато баз відпочинку провели реконструкцію, що позначилося на збільшення кількості відпочивали на цій території. Так, за період 2006 року ця цифра дійшла до 950828 осіб.

Овідіопольський район володіє чималим туристично-рекреаційним потенціалом та посідає значне місце в області за чисельністю оздоровчих закладів: 56 закладів розміщення, з них 48 баз відпочинку та пансіонатів, 1 санаторій-профілакторій, 3 дитячих оздоровчих закладів та 4 готелі.

Рекреаційні території татарбунарського району – с. Лиман, курортна територія Катранка, с. Приморське, курортна територія Рассейка та с. Лебедівка – протягом останніх років переживають період бурхливого розвитку, що виявляється здебільшого в масовій реконструкції існуючих закладів розміщення, харчування та організації дозвілля відпочивальників та будівництві додаткових потужностей. У період літнього оздоровчого сезону на території району працювало 116 закладів відпочинку, з них 109 баз відпочинку та пансіонатів, 4 дитячих оздоровчих заклади, 3 готелі. Великим кроком у покращені туристичної інфраструктури на території району стало будівництво за рахунок державного бюджету дороги з твердим покриттям від основної частини села Лиман до курортної території Катранка.

Загальна кількість осіб, які скористалися у 2008 році послугами підприємств туристично-рекреаційної та курортної галузі області, склала понад 1 млн. осіб.

Одещина дуже багата на пам’ятки історії і культури, їх понад 7,5 тисяч. Серед них відомі на весь світ – Одеський державний академічний театр опери і балету, знамениті Потьомкінські сходи, Приморський бульвар, будівля Археологічного музею, Палац графа Воронова, Білгород-Дністровська фортеця ІУ-У ст. до н.е., Ізраїльська фортеця.

В області функціонують: Свято-Успенський (Одеса), Свято-Пантелеймоновський (Одеса), Свято-Іверський (Одеса), Свято-Констянтино-Єлеменський (Ізмаїл), Свято-Іллінський, Свято-Архангело-Михайлівський (Одеса), Свято-Різдва Богородиці (Олександрівна), Спасо-Преображенський Борисівський (с.Борисівна), Свято-Воскресенський монастирі (м. Теплодар).

Церкви Одеси: Кафедральний Спасо - Преображенський собор, Свято-Троїцька церква, Кафедральний собор Різдва Христового, Вірменська церква-синагога.

Музеї Одеси: археологічний, історико-краєзнавчий, художній, літературний, морського флоту, музей якорів, музей історії євреїв, музей сучасного мистецтва, західного і східного мистецтва, музеї О.Пушкіна, К.Реріха, К.Паустовського та інші.

В Одесі народились письменники: В.Катаєв, К.Паустовський, І.Бабель, Ю.Олеша, І. Ільф, Є.Петров. південну столицю часто відвідували: О.Пушкін, І. Бунін, О.Толстой, Е. Багрицький, Леся Українка, М. Лисенко.

До послуг туристів, що приїхали в Одесу 48 санаторіїв і будинків відпочинку та 92 готелі.

Найбільше місто українського Придунав’я – Ізмаїл, представляє значний інтерес для історичного і пізнавального туризму. Це місце, завдяки трьом успішним штурмам фортеці в 1770, 1790, 1809 р.р., увійшло до військово-літературних джерел як місто російської військової слави. Свідоцтва героїчного минулого в місті збереглися у вигляді діорами “Штурм фортеці Ізмаїл в 1790 році”, яка розміщена в єдиній будові фортеці, що збереглася з часів турецького владицтва – мечеті. Іншим видатним пам’ятником штурму Ізмаїла 22 грудня 1790 році є пам’ятник А.В. Суворову. Поряд з пам’ятником – ефектна будівля Покровського собору (1838 р.). неподалік від Соборної площі у старовинному особняку розміщений з 1947 р. музей генералісимуса А.В. Суворова.

Цікаве в туристичному плані м. Белгород - Дністровський, де збереглась фортеця, діє історичний та художній музеї.

Дата добавления: 2014-12-24