Правила. Побудова теоретичних схем базування

Побудова теоретичних схем базування

Раніше ніж вибрати і реалізувати ту чи іншу схему базування необхідно чітко сформулювати задачу, яка повинна бути розв’язана на операції що розглядається, тобто задача повинна виступати в ролі причини, а схема – в ролі наслідку. На практиці часто на одній і тій же операції розв’язується декілька задач: забезпечення декількох розмірів, відстаней, поворотів. Чим більше розв’язується задач, тим складніше схема базування. Розробка схем базування – одна із основних задач забезпечення технологом потрібної якості виробів. Тому оволодіння практикою побудови схем базування є одним із важливіших моментів у становленні технолога як фахівця. Таке уміння дається не відразу. Тут потребуються певні навички. Тому в цьому параграфі ми розглянемо деякі практичні рекомендації, і декілька типових схем базування.

Теоретична схема базування розробляється, як правило, виходячи з того, що технологічною базою за кожною з координат повинна бути вимірювальна база, тобто тут використовується принцип суміщення баз.

Виходячи з цього принципу можна сформулювати правила побудови теоретичних схем базування.

1. Сформулювати задачу, яку треба розв'язати в даній операції, при цьому встановити які параметри заготовки треба забезпечити і від яких поверхонь ці параметри задані.

2. Створити комплект баз з поверхонь від яких задано потрібні нам параметри.

3. Визначити у вибраному комплекті бази: установчу, напрямну, опорну (подвійну напрямну, подвійну опорну) технологічні бази за такими ознаками:

а) якщо параметри, які треба забезпечити, визначають відстані, то

· установча база – поверхня найбільша за площиною (реальна);

· напрямна база – поверхня найбільша за довжиною (реальна або уявна);

· опорна база – поверхня найменша за площиною (реальна або уявна).

б) якщо параметри, які треба забезпечити, визначають і повороти і відстані, то для забезпечення поворотів треба позбавити заготовку більшого числа ступенів свободи, тобто спочатку треба забезпечити повороти, потім відстані.

Треба також пам'ятати, що:

· чим точнішими умовами зв'язана поверхня з вимірювальною базою, тим більшої кількості ступенів свободи остання повинна відібрати у заготовки чи деталі при базуванні;

· для забезпечення паралельності оброблюваної поверхні та технологічної бази остання повинна відібрати, як мінімум, два ступеня свободи, тобто бути напрямною технологічною базою;

· для забезпечення перпендикулярності – база повинна відібрати у заготовки три ступеня свободи, тобто бути установчою технологічною базою.

4. Отриману теоретичну схему базування треба перевірити на можливість її реалізації при установленні заготовки у пристрої. Якщо виявиться, що за цією схемою не можливий (або обмежений) доступ до оброблюваної поверхні, тоді треба змінити бази та перевірити виконання двох умов, що наведено вище.

Дата добавления: 2014-12-24