Вибір методів розрахунку розмірних ланцюгів і досягнення точності замикальної ланки

Складання схеми розмірного ланцюга

Виявлення замикальних ланок

Для виявлення замикальних ланок необхідно встановити:

· вимоги до взаємного розташування деталей і складальних одиниць, які забезпечують надійну роботу виробу при експлуатації (наприклад, до перпендикулярності осі обертання шпинделя вертикально-свердлильного верстату робочій поверхні столу);

· вимоги до правильності взаємодії вузлів і деталей, що забезпечують їх працездатність і довговічність (наприклад, до бокового зазору між сполученими зубами циліндричних зубчастих коліс, чи зміщенню вершин початкових конусів конічної зубчастої передачі);

· вимоги до взаємного розташування деталей і складальних одиниць, які забезпечують можливість складання виробу (наприклад, до точності відносного положення валів, що з’єднуються муфтою, або двох деталей, що з’єднуються в машині).

За кресленням загальних видів виробів і складальних одиниць виявляються і фіксуються всі вимоги до точності, які мають бути виконані при виготовленні і складанні виробу, тобто всі замикальні ланки.

При складанні схеми розмірного ланцюга на складальне креслення чи на конструктивну схему механізму наносять зображення замикальних ланок; починаючі від однієї з поверхонь (осей), що обмежують замикальну ланку, знаходять складові ланки, які безпосередньо використовуються при розв’язанні поставленої задачі, і доходять до другої поверхні (осі), що обмежує замикальну ланку з другого боку.

Розмірний ланцюг слід будувати за принципом найкоротшого ланцюга, тобто він повинен складатися із можливо меншого числа ланок. Цей принцип додержується, коли в одному ланцюгу використовується тільки один розмір кожної деталі. В той же час один і той самий розмір деталі може входити у якості ланки в декілька розмірних ланцюгів. Тому слід знайти і побудувати схеми всіх розмірних ланцюгів, за допомогою яких будуть розв’язуватись поставлені задачі, і нанести їх на одне й те саме креслення чи конструктивну схему, проаналізувати знайдені розмірні ланцюги для виявлення існуючих між ними зв’язків і встановити при цьому спільні ланки і бази.

У залежності від типу виробництва розрізняють п’ять методів досягнення точності замикальної ланки при складанні:

· метод повної взаємозамінності;

· метод неповної взаємозамінності;

· метод групової взаємозамінності;

· метод припасування;

· метод регулювання.

Метод повної взаємозамінностіекономічно використовувати в умовах досягнення високої точності при малій кількості ланок розмірного ланцюга і при достатньо великому числі виробів що належать складанню.

Метод неповної взаємозамінностівикористовувати доцільно для досягнення точності в багатоланкових розмірних ланцюгах, допуски на складові ланки при цьому більше, ніж у попередньому методі, що підвищує економічність одержання складальних одиниць; у частини виробів похибки замикальної ланки можуть бути за межами допуску на складання, тобто можливий певний ризик нез’єднання деталей.

Метод групової взаємозамінностізастосовується для досягнення найбільш високої точності замикальної ланки мало ланкових розмірних ланцюгів, потребує чіткої організації сортування деталей на розмірні групи, їх маркування, зберігання і транспортування в спеціальній тарі.

Метод припасуваннявикористовується при складанні виробів з великим числом ланок, деталі можуть бути виготовлені з економічними допусками, але потрібні додаткові затрати на припасування компенсатора, економічність в значній мірі залежить від правильного вибору ланки – компенсатора, яка не повинна належати декільком зв’язаним розмірним ланцюгам.

Метод регулюванняаналогічний методу припасування, але має більшу перевагу в тому, що при складанні не потрібно виконувати додаткові роботи зі зняттям шару матеріалу, забезпечує високу точність і дає можливість періодично її відновлювати при експлуатації машини

Вибір методів досягнення точності замикальної ланки залежить від величини допуску, встановленого на розмір замикальної ланки, і кількості складових ланок розмірного ланцюга. Крім того, при виборі треба врахувати реальні можливості підприємства щодо забезпечення точності розмірів складових ланок, що проектуються, і забезпечення відповідного рівня організації складальних робіт.

Якщо кількість складових ланок розмірного ланцюга m-1£4, то розрахунок розмірного ланцюга слід виконувати за методом максимуму-мінімуму. Якщо кількість складових ланок розмірного ланцюга m-1³5, то використовують імовірнісний метод.

Для попереднього вибору методу рекомендується такий спосіб. За номінальними розмірами складової ланки розмірного ланцюга визначається їх середнє значення:

, (8.1)

де Аі – номінальний розмір і-тої складової ланки;

m-1 – кількість складових ланок в розмірному ланцюзі.

Потім за встановленим допуском на розмір замикальної ланки і кількістю складових ланок розмірного ланцюга визначається середнє значення допуску для кожної ланки у залежно від прийнятого методу розрахунку за такими формулами:

а) при розрахунку за методами максимуму-мінімуму

; (8.2)

б) При розрахунку імовірнісним методом:

. (8.3)

За отриманими значеннями А_сер і Т_сер визначають найближчий квалітет.

Якщо розрахунок розмірного ланцюга виконується за методом максимуму-мінімуму і величина Т_сер відповідає 9-му квалітету і грубіше, то слід використовувати метод повної взаємозамінності. При малій кількості ланок метод повної взаємозамінності іноді можна використовувати і при Т_сер., що відповідає 6-8-му квалітетам точності, оскільки зниження трудомісткості складання окупить підвищені вимоги до точності виготовлення декількох деталей. При Т_сер, що відповідає 7-му і вищим квалітетам точності, рекомендується використовувати метод припасування чи регулювання. Для деяких виробів, що випускаються у великих кількостях, замість припасування раціонально застосувати метод групової взаємозамінності.

Якщо розрахунок виконується за імовірнісним методом і величина Т_сер відповідає 10-му квалітету і грубіше, то слід використовувати метод неповної взаємозамінності. В іншому разі, коли Т_сер відповідає 9-му квалітету і точніше, слід застосувати методи регулювання і припасування, тобто методи, що компенсують похибку замикальної ланки.

Дата добавления: 2014-12-24