Поняття і значення колективного договору

Контракт – особлива форма трудового договору.

Стаття 21 КЗпП визначає трудовий контракт як особливу форму трудового договору. Але таке законодавче визначення трудового контракту заходить у суперечність зі ст. 24 КЗпП, яка встановлює існування лише двох форм трудового договору — письмової та усної.

Вважається, що трудовий контракт є, насамперед, різновидом трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або на певній посаді з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язується сплачувати працівникові заробітну платню й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Контракт — це особливий вид строкового трудового договору, що укладається в письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу або розпорядження про зарахування на роботу; інших документів, наприклад заяви, не потрібно.

Застосування трудового контракту є можливим тільки у випадках, прямо передбачених законами України.

Чим же відрізняється контракт від звичайного трудового договору?

Перше, це обов'язкова письмова форма. Трудовий договір може укладатися як в письмовій, так і в усній формі.

Друге, контракт укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України. Трудовий договір не має таких обмежень.

Третє, контракт може бути тільки тимчасовим, тобто це строковий договір. Трудовий же договір укладається на певний строк, безстроково, на час виконання певної роботи.

Четверте, можливість передбачати в контракті додаткові (не передбачені чинним законодавством) обов'язки та права, як працівника, так і власника (уповноваженого органу).

Трудові правовідносини виникають одразу з прийняттям працівника на роботу.

В науці трудового права колективний договір розглядається двояко: як інститут трудового права і як локальний правовий акт.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про підприємства в Україні” колективним договором регулюються виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачене статутом підприємства.
Аналіз правових актів, які обумовлюють порядок укладення і зміст колективних договорів, дає можливість визначити колективний договір як угоду, що укладається власником підприємства або уповноваженою ним особою, з однієї сторони, і трудовим колективом найманих працівників, який уповноважив профспілковий комітет чи інший представницький орган на проведення колективних переговорів і укладення договору, - з другої, з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, що потребують додаткової регламентації з урахуванням особливостей здійснення праці на даному підприємстві, а також питань, що не урегульовані чинним законодавством.
Метою колективного договору є поліпшення господарської діяльності підприємства, підвищення його рентабельності і якості продукції, що випускається, забезпечення трудящим можливості брати участь в управлінні виробництвом, удосконалення винагороди за працю, підняття рівня охорони праці, матеріально-побутового та культурного обслуговування працюючих.
Забороняється включати до колективного договору умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників.
Зміст колективного договору і його сторони значною мірою залежать від форми власності на засоби виробництва.
Крім того, колективний договір, який включає локальні норми по використанню праці і відтворенню робочої сили, є важливою юридичною основою для укладення індивідуальних трудових договорів між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
В укладенні колективного договору не менше працівників повинен бути зацікавлений власник або уповноважена ним особа. Як вже відзначалося, колективний договір встановлює локальні норми в сфері праці і соціального розвитку. Тому існує безпосередній зв'язок між стимулами праці і соціальними резервами виробництва. Чим оптимальнішими будуть локальні правові норми, тим більшою мірою колективний договір сприятиме ефективному господарюванню, стимулюватиме виробництво. Проявляючи турботу про себе, працівники тим самим роблять значний внесок у розвиток виробництва, підвищення його ефективності.
Але одночасно слід враховувати, що інтереси найманих працівників і власника, їх погляди на одні й ті ж питання не в усьому і не завжди збігаються. Працівники зацікавлені в першу чергу у високому рівні оплати праці, встановленні додаткових пільг, гарантій, створенні належних умов праці, скороченні тривалості робочого часу, а підприємець - в одержанні високих прибутків, підвищенні ефективності виробництва при менших затратах, підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Звідси і суперечності, спори, конфлікти.
Однак спільність інтересів є позитивною основою для розробки і укладення колективного договору як юридичного документу, яким встановлюються загальні зобов'язання сторін, що відповідають чинному законодавству України.

Значення колективних договорів в регулюванні трудових відносин

Автор: SZN

26.04.2013 07:32

Одним з напрямів реалізації соціально - партнерських відносин є укладення колективних договорів (угод). На сьогодні, колективний договір є дієвим інструментом соціального захисту працівників та стимулом дотримання роботодавцями вимог чинного законодавства про працю, врегулювання соціально- трудових відносин. Чинним законодавством визначено, що колективний договір (угода) – це основний локально - правовий акт, який включає в себе зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально - економічних відносин, узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ним органів. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичних осіб. Згідно до норм Конвенцій Міжнародної організації праці, які ратифіковані Україною (№ 98 «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів», № 154 «Про сприяння колективним переговорам»), Законом України «Про колективні договори та угоди», передбачається укладення колективних договорів на добровільних засадах. Тобто, відповідальності за відсутність колективного договору чинним законодавством не передбачено. Проте статтею 17 Закону України «Про колективні договори та угоди», статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено відповідальність за ухилення від участі в переговорах.Так,на осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи профспілки, або інші уповноважені ними органи чи профспілки, або інші уповноважені трудовим колективом органи, які ухиляються від участі в переговорах по укладенню, зміні або доповненню колективного договору, чи навмисно порушили строк, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф до 10 (десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Зміст і структура колективного договору визначається сторонами (згідно ст.7 Закону України від 01.07.1993 року № 3356 «Про колективні договори і угоди» (із змінами і доповненнями) та статтею 13 КЗпП України). Чинним законодавством зазначається, що однією з сторін колективного договору є власник, або уповноважений ним орган чи інша особа підприємства, установи, організації.Право тієїчи іншої посадової особи виступати при укладенні колективного договору у ролі власника чи уповноваженого ним органу має бути визначене статутом підприємства. У сфері державної форми власності право виступати стороною при укладенні колективного договору має виключно керівник, власник. У сфері комунальної форми власності - керівник підприємства при умові якщо орган, уповноважений управляти комунальним майном не взяв на себе ці функції. Другою стороною в колективному договорі є первинна профспілкова організація, яка діє відповідно до свого статуту, а в разі відсутності профспілкової організації – уповноважений представник трудового колективу, який обирається на загальних зборах трудового колективу. У колективному договорі сторони колективного договору обумовлюють взаємні зобов’язання щодо врегулювання виробничих, трудових, соціально- економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці; встановлення форм, системи розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг, участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлового – побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Крім вищезазначених положень в зміст колективного договору можуть також включатися умови, пов`язані з регламентацією порядку укладення колективного договору, внесення змін до нього, здійснення контролю за його виконанням, умови припинення дії колективного договору. Розроблений сторонами проект колективного договору виноситься на загальні збори або конференцію трудового колективу. Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами його підписують уповноважені представники сторін не пізніше як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами трудового колективу. Підписаний колективний договір підлягає повідомній реєстрації в місцевих органах виконавчої влади (відповідно до Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2013 року № 115). Колективний договір подається на повідомну реєстрацію сторонами, які його уклали, в трьох примірниках. У повідомній реєстрації може бути відмовлено лише в тому разі, якщо надані примірники або копія договору або угоди не є автентичними, тобто не відповідають тексту, прийнятому в установленому порядку. Відсутність автентичності може полягати також у невідповідності примірників один одному або копії. Згідно до положення частини першої статті 17 КЗпП України, момент реєстрації не впливає на набрання чинності колективним договором. Він є чинним з моменту підписання його сторонами або з дня, зазначеному у ньому, незалежно від того, чи була здійснена реєстрація договору. Реєстрація колективних договорів здійснюється виключно з метою підтвердження автентичності примірників колективного договору, поданих на реєстрацію, та врахування умов та положень колективних договорів під час розгляду індивідуальних і колективних спорів. Реєстрація є завершальним етапом у процесі укладення та підписання колективного договору. Зміни та доповнення, що вносяться до колективного договору чи угоди реєструються у такому ж порядку, як і сам колективний договір (угода). Слід зауважити, що умови колективних договорів, які погіршуюють становище працівників, порівняно з діючими законодавством є недійсними та автоматично виключаються з колективного договору(угоди). Контроль за виконанням умов колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали (ст. 19 КЗпП України). Для ефективного контролю сторони зобов’язані надавати необхідну для цього наявну інформацію. Отже, колективний договір відіграє правову, соціальну та економічну роль в регулюванні соціально - трудових відносин, включає в себе інтереси працівників і роботодавців, в результаті чого досягається консенсус (згода) інтересів соціальних партнерів. Лише достатньо повний та змістовний колективний договір може забезпечити стабільні відносини між працівником і роботодавцями, чітко визначити права та обов’язки сторін, стати надійною основою в створенні належних та безпечних умов праці та запобігти трудовим конфліктам, спорам. Крім того, колективний договір виступає засобом виховання дисципліни праці в трудових колективах, передбачає заходи морального та матеріального заохочення високоякісної праці, а саме встановлення пільг, гарантій, компенсацій. В зв’язку з вищезазначеним, рекомендуємо всім організаціям, установам, підприємствам різної форми власності, які не уклали колективний договір, розпочати колективні переговори по укладенню колективного договору та після схвалення загальними зборами (конференцією) трудового колективу подати його на повідомну реєстрацію, згідно чинного законодавства.

Обновлено (26.04.2013 07:35)