Етапи наукового пошуку

Додаток А

ДОДАТКИ

Поради початківцю-досліднику

(що треба знати про технологію дослідження)

1. Процес наукового дослідження

- Консультація з науковим керівником і складання попереднього плану та концепції.

- Створення бібліографічного архіву.

- Створення науково обробленого архіву; обробка першоджерел дослідження; реферування; концептуальна систематизація зібраного матеріалу.

- Формування концепції наукового дослідження і створення кінцевого плану.

- Створення (написання) та редагування чернеткового рукопису.

- Створення чистового рукопису у відповідності до “Стандартів”.

- Рецензування та публічний захист.

Перший етап у технології наукового дослідження: підготовка до дослідження:

Вибір теми	Мотивоване обґрунтування обраної теми
Вибір об’єкта і предмета дослідження	Визначення явища, що буде аналізуватися, сутності і напрямку аналізу та їх письмова фіксація
Попереднє планування	Складання попереднього плану роботи і формулювання робочої концепції (гіпотези)
Ознайомлення з науковою літературою за темою	Накопичення наукової інформації. Плановий перегляд бібліографії
Оволодіння методами дослідження. Визначення методики	Вивчення теорії питання про методи дослідження. Вибір методів і прийомів для власного дослідження
Консультація з науковим керівником	Уточнення свого розуміння теми, плану, концепції, наукового прогнозу, методів, джерел із розумінням наукового керівника
Організація «власного бібліографічного архіву»	Складання списку джерел дослідження, бібліографічний їх опис, вибір системи (концепції) в організації «бібліографічного архіву»

Другий етап у технології наукового дослідження: накопичення наукової інформації, створення науково обробленого архіву:

Обробка джерел дослідження	Конспектування-реферування джерел дослідження у зручній для дослідника структурі та формі
Накопичення власних Наукових фактів	Пошук наукових фактів у наукових текстах, джерельному матеріалі. Уміння виявлення наукового факту, уміння зібрати достатню кількість фактів
Оформлення Попередніх наукових результатів	Відбір концептуально значущих фактів і оброблених фрагментів, додаючи до них судження особистісного значення

Третій етап у технології наукового дослідження: написання чернеткового рукопису наукового проекту:

Уточнення плану і концепції дослідження	Визначення обсягу і композиції (побудови) роботи, послідовність викладення матеріалу
Аналіз, узагальнення і теоретичне пояснення фрагментів (розділів) роботи	Словесне оформлення вступу, історії питання, теорії питання, окремих розділів, обґрунтування висновків
Створення чернеткового рукописного варіанту наукового проекту	Словесне оформлення всієї роботи: написання тексту наукового дослідження
Попереднє рецензування роботи науковим керівником	В ідеалі: здача на рецензування частинами (фраґментами)
Редагування рукопису	Уточнення цитат, посилань, смислових мотивацій, бібліографічних описів; перевірка стилю і грамотності
Написання реферату наукової роботи	Формулювання узгоджених цілей і завдань, методів, наукової новизни (гіпотези); зазначення ключових слів

Четвертий етап у технології наукового дослідження: оформлення і захист наукового проекту:

Створення чистового варіанту	Оформлення проекту за “Стандартом”
Нормоконтроль	Експертиза наукового проекту на дотримання “Стандартів” оформлення
Рецензування наукової Роботи	Представлення чистого варіанту на рецензію спеціалісту кафедри
Захист наукового проекту	Уточнення зауважень рецензента, підготовка до відповідей на зауваження, публічний захист

Таким чином: загальну схему всього ходу наукового дослідження можна уявити у вигляді логічної схеми:

1. Обґрунтування актуальності обраної теми.

2. Постановка мети й конкретних завдань дослідження.

3. Визначення об’єкта та предмета дослідження.

4. Вибір методу (методики) проведення дослідження.

5. Опис процесу дослідження.

6. Обговорення результатів дослідження.

7. Формулювання висновків та оцінка одержаних результатів.

3. Загальна методологія наукового пошуку

3.1. Будь-яке наукове дослідження – від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці – здійснюється досить індивідуально. Але все ж можна визначити деякі методологічні підходи до його проведення, які прийнято називати вивченням у науковому смислі:

- діалектична взаємодія нових наукових результатів і раніше накопичених знань;

- обґрунтоване використання наукового передбачення;

- вивчати у науковому смислі означає бути науково об’єктивним;

- науково вивчати – це означає вести пошук причинно-слідчих зв’язків між фактами, подіями та явищами, що розглядаються;

- науково вивчати – це не тільки дивитися, а й бачити, помічати важливі частковості, велике – в малому, не ухиляючись від накресленої головної лінії дослідження;

- слід пам’ятати, що при науковому дослідженні важливо все: концентруючи увагу на основних та ключових питаннях теми, не можна не враховувати так звані непрямі факти, які на перший погляд здаються малозначимими;

- у науці мало встановити який-небудь науковий факт, важливо дати йому пояснення з позицій науки, показати загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення;

- розвиток ідеї до стадії вирішення завдання здійснюється як плановий процес наукового дослідження;

- наукове дослідження – трудомісткий і складний процес, який вимагає постійної “високої напруги”, роботи з вогником, творчістю, одержимістю.

3.2. Основні поняття науково-дослідної роботи, що використовуються в науковій роботі.

Розпочинаючи наукове дослідження слід, перш за все, засвоїти мову, якою вчені спілкуються між собою. Ця мова досить специфічна. У ній багато понять і термінів, що використовуються у науковій діяльності. Від ступеня володіння понятійним апаратом науки залежить, наскільки точно, грамотно й зрозуміло дослідник може висловити свою думку, пояснити той чи інший факт, виявити належну дію на читача своїх наукових результатів.

Основу мови науки складають слова і словосполучення термінологічного характеру, деякі з яких ми перераховуємо: аналогія, актуальність теми, аспект, гіпотеза, дедукція, дисертація, ідея, індукція, інформація, дослідження наукове, спеціальність (напрямок дослідження), дослідницьке завдання, історіографія, категорія, концепція, кон’юнктура, коротке повідомлення, ключове слово, метод дослідження, метод наукового пізнання, наукова дисципліна, наукова тема, наукова теорія, наукове дослідження, наукове пізнання, науково-технічний напрямок, науково-дослідна робота, наукова доповідь, науковий звіт, науковий факт, огляд, об’єкт дослідження, визначення (дефініція), предмет дослідження, поняття, постановка питання, принцип, проблема (дослідницька, комплексна, наукова), судження, теорія, умовивід, фактографічний документ, формула винаходу, формула відкриття.

До цього слід також додати специфічні терміни галузі, в якій виконується робота – категорії та поняття історичної науки.

3.3. Використання методів наукового пізнання.

Загальні методи наукового пізнання, як правило, поділяються на три групи:

1) методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент);

2) методи, які використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівні дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція, дедукція, моделювання та ін.);

3) методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного та ін.).

Дослідник має бути добре обізнаним зі проблемами, що досліджуються, і навіть окремі етапи його дослідницької роботи вимагають застосування спеціальних методів рішення, оригінальних методик. Такі методи мають специфічний характер. Природно тому, що вони вивчаються, розробляються й удосконалюються в конкретних спеціальних науках. Вони ніколи не бувають довільними, оскільки визначаються характером досліджуваного об’єкта.

3.4. Застосування логічних заходів і правил.

Оскільки у науковому тексті використовуються поняття і судження, цілком зрозуміло, що, перш за все, саме ці смислові одиниці повинні задовольняти вимозі визначеності. До основних логічних законів і правил слід віднести:

- закон тотожності;

- закон суперечності;

- закон виключення третього;

- закон достатньої підстави;

- дедукції та індукції;

- аргументування;

- вимога автономності;

- вимога достатності аргументів;

- вимога спростування доказів (критика [спростування] тези; критика аргументів, критика демонстрації).

3.5. Технології дослідження.

Мета і завдання дослідження спираються на методологічну і теоретичну базу, в основу якої покладені діалектичні принципи пізнання реальності.

Загальнонаукові принципи:

– принцип історизму, що дозволяє розглянути історичні явища у динаміці;

– принцип багатофакторності, що дає можливість сукупного вивчення об’єктивних та суб’єктивних факторів історичного розвитку;

– принцип и всебічного і об’єктивного пізнання.

Зазначені принципи реалізуються через конкретні методи наукового дослідження: загальнонаукові (історичний, системно-структурний метод) та загальноісторичні (періодизації, порівняльно-історичний, ретроспективний, проблемно-хронологічний, історико-генетичний, статистичний тощо).

Системно-структурний метод дозволяє розкрити явища історичної реальності у їх взаємозв’язку, як цілісний механізм з усіма їх основними рисами, і, водночас, на основі цього простежити структурні зміни, виявляти їх зміст та еволюцію. Метод забезпечує системність всього дослідження, зумовлює не стільки загальність охоплення фактичного матеріалу, скільки структурно-цілісні дослідження.

Метод періодизації (діахронний метод) використовувався у дослідженні для визначення основних етапів розвитку того чи іншого явища, для розмежування окремих періодів та виявлення якісних змін, які відбувалися на цих етапах та у ці періоди.

Порівняльно-історичний метод (компаративний аналіз) полягає у зіставленні явища, що вивчається, з йому подібними у плані зовнішньої схожості та внутрішнього змісту. Зіставлення необхідні тому, що у різних явищах проявляються загальні тенденції, які відображаються по-новому у вже відомих в історії типових явищах.

Ретроспективний метод передбачає вивчення елементів старого, що збереглися до наших днів, для реконструкції на їх основі явищ, які відбувалися у минулому.

Проблемно-хронологічний метод використовувався для розчленування теми роботи на кілька досить вузьких проблем, кожна з яких розглядається в хронологічній послідовності.

Історико-генетичний метод слугує для аналізу розвиток та послідовності розкриття функцій та механізм, дає можливість прослідкувати причини та характер змін, що відбулися в процесі її історичного розвитку. Метод дозволяє подати максимально точну, реальну історію об’єкта, що вивчається.

Статистичний метод використовується з метою впорядкування та узагальнення історичних фактів.

Специфіку методології в країнознавчих досліджень див.:

· Космина В.Г. Цивілізаційний аналіз у країнознавчих студіях: теоретико-методологічний аспект // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя: Просвіта, 2006. – Випуск ХХ. – С.313–322. – http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npifznu/2006_20/20/kosmyna.pdf

· Космина В.Г. Проблеми застосування системної теорії в країнознавчих дослідженнях // Культурологічний вісник: науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя: Просвіта, 2011. – Випуск 26. – С. 14–19. – http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Kultv/2010_26/02_kosmi.pdf

Дата добавления: 2014-12-25