Економічна характеристика Федеративної Республіки Німеччина, Франції та Великої Британії

Німеччина належить до високо розвинутих постіндустріальних країн світу, значення якої у світовій та європейській економіці є досить вагомим. За розміром ВВП (у поточних цінах) ФРН посідає третє місце в світі, її частка становить 6,1%. Німеччина найбільш розвинута країна Європи. Вона є «локомотивом» Європейського Союзу, від стану її економіки багато в чому залежать темпи розвитку всієї організації. Можна впевнено твердити, що успіхи ЄС насамперед ґрунтуються на економічній стабільності Німеччини. Вона має потужну промисловість; за деякими виробами електротехнічного машинобудування, верстатів, хімічної, оптико-механічної промисловості ФРН посідає перше-друге місця в світі.

Площа	375 тис. км²
Населення	82329758 чол. (2009 р.)
Очікувана тривалість життя	загальна: 79,26 років чоловіки: 76,26 років жінки: 82,42 роки (2009 р.)
Форма правління	Федеративна республіка
Столиця	Берлін
Адміністративний поділ	13 федеральних земель та 3 вільні штати (freistaat)
ВВП (офіційний валютний курс)	3577 млрд. євро (2011 р.)
ВВП (реальний темп приросту)	2,7% (2011 р.)
ВВП – на душу населення (паритет купівельної спроможності)	43741 євро (2011 р.)
ВВП – розподіл по секторам економіки	сільське господарство: 1% промисловість: 30% сфера послуг: 69,1% (2011 р.)
Трудові ресурси	43,57 млн. чол. (2011 р.)
Рівень безробіття	5,5% (06.2012 р.)
Населення за межею бідності	15,6% (2011 р.)
Рівень інфляції (споживчі ціни)	2,3% (2011 р.)
Державний борг	81,2% від ВВП (2012 р.)
Сільське господарство – продукція	Картопля, пшениця, ячмінь, цукрові буряки, фрукти, капуста; рогата худоба, свині, птиця
Промисловість	Німеччина є одним з провідних та найбільш технологічно розвинених виробників заліза, сталі, вугілля, цементу, хімікатів, машин, транспортних засобів, машинного устаткування, електроніки, їжі та напоїв, текстилю, а також суднобудування
Темп приросту промислового виробництва	2,2% (2008 р.)
Баланс поточного рахунку	185100 млн. дол. США (2007 р.)
Експорт	1543,0 млрд. дол. США (2011 р.)
Експорт – продукція	Машини, транспортні засоби, хімікати, металеві та промислові вироби, харчові продукти, текстиль
Експорт – партнери	Франція 9.7%, США 7.5%, Великобританія 7.3%, Італія 6.7%, Нідерланди 6.4%, Австрія 5.4%, Бельгія 5.3%, Іспанія 5% (2007)
Імпорт	1339,0 млрд. дол. США (2011 р.)
Імпорт – продукція	Машини, транспортні засоби, хімікати, харчові продукти, текстиль, метали
Імпорт – партнери	Нідерланди 12%, Франція 8.6%, Бельгія 7.8%, Китай 6.2%, Італія 5.8%,Великобританія 5.6%, США 4.5%, Австрія 4.4% (2007)
Борг - зовнішній	4,713 млрд. євро (2010 р.)
Валюта (код)	євро (EUR)

ФРН в більшій мірі, ніж США та Японія, залежить від світового ринку, її частка в світовому експорті 9%, а за обсягом товарообігу вона посідає друге місце в світі, після США. Частка експорту в ВНП Німеччини становить понад 20 %, що є одним з найвищих показників серед держав «Великої Сімки».

Німеччина має розвинуту науково-технічну базу, витрати на НДДКР становлять 3 % від ВВП і за їхньою абсолютною величиною ФРН входить у першу п’ятірку країн світу.

Федеративна Республіка Німеччини має одну з найкращих у світі систему соціального захисту населення, високий пересічний рівень заробітної плати. Водночас розміром ВВП на душу населення вона поступається США, Японії, Канаді й деяким своїм партнерам по ЄС. Вона має високу продуктивність праці (56 тис. дол. ВВП на одного зайнятого), але меншу, ніж у США (83 тис), Канаді (71 тис), Японії (57 тис), Франції (59 тис.) і навіть Італії (58 тис), хоч у 5,5 рази більшу ніж у Китаї (10 тис.). Висока якість німецької продукції певною мірою компенсує на світових ринках їх високу собівартість, яка утворюється за рахунок підвищення питомих витрат на робочу силу.

Німеччина є значним експортером капіталу, вона є п'ятим за обсягом кредитором у світі, посідає третє місце за експортом інвестицій.

ФРН розташована в «серці» Європи, вона межує з дев’ятьма країнами: Данія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Франція, Швейцарія, Австрія, Чехія та Польща. Це центральне розташування набуло ще більшого значення після об’єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року. Будучи тісно пов’язаною з ЄС і НАТО Німеччина утворює міст до середньоєвропейських і східноєвропейських держав.

Як вважає Козак Ю.Г., серед найрозвинутіших країн Німеччина виділяється своєю «надіндустріалізованністю». Країна є одним з найбільших у світі виробників сталі, вугілля та цементу, хімічних товарів, машин, транспортних засобів, верстатів, електроніки, кораблів, продуктів харчування і текстилю. Найконкурентнішими галузями промисловості Німеччини є: автомобілебудування, літакобудування, виробництво локомотивів і вагонів, верстатобудування, виготовлення приладів, електротехнічна промисловість, точна механіка й оптика, хімічна й фармацевтична промисловість, чорна металургія. Гірнича промисловість посідає другорядне місце, але свого часу вугілля та калійні солі були важливим фактором розвитку промисловості й сільського господарства. Після Другої світової війни багато шахт закрилося під тиском конкуренції нафти та газу. Славетний Рурський басейн поступово втратив значення «чорного серця» Німеччини. Відбулася реконструкція чорної металургії, скоротився випуск рядових марок металу і збільшилася частка легованих сталей. Важке машинобудування поступилося місцем неметалоємному, наукоємному машинобудуванню.

Промисловість Німеччини відзначається високим рівнем концентрації виробництва. Великі підприємства, що складають тільки 2% від загальної чисельності, обіймають 30% усіх зайнятих у промисловості і дають половину виробництва продукції. В обробній промисловості 100 найбільших фірм зосереджують 60% загального обороту й понад 50% загального числа зайнятих. На початку 90-х років серед 50 найбільших промислових компаній світу 7 було німецьких. Найбільшими й найвідомішими корпораціями є: виробники автомобілів «Фольксваген», «БМВ» та «Даймлер-Крайслер»; хімічні концерни «Гехст», «Байєр» та «БАСФ»; вугільний концерн «Рурколе АГ»; електроконцерни «Сіменс», група «Бош». Таблиця 2.8 дає уявлення про позиції найбільших промислових корпорацій Німеччини.

№ п/п	Фірма	Господарська галузь
	«Даймлер Крайслер»	Автомобілебудування, електротехнічна промисловість, авіація
	«Сіменс»	Електротехнічна промисловість
	«Фольксваген»	Автомобілебудування
	«Феба»	Енергетика, хімія
	«Гехст»	Хімія, фармацевтика
	«РВЕ»	Енергетика
	«Байер»	Хімія, фармацевтика
	«БАСФ»	Хімія, енергетика
	«Тюссен»	Сталь, машини
	«Бош»	Електротехнічна промисловість
	«Байерше Мотор»	Автомобілебудування
	«Маннесман»	Загальне машинобудування

Серед 220 найбільших промислових корпорацій світу 17 – німецькі. За цим показником ФРН посідає четверте місце після США, Японії та Франції. Німецькі корпорації успішно просуваються на світові ринки, скуповуючи акції зарубіжних компаній. Так, за рахунок злиття німецької автомобільної корпорації «Даймлер-Бенц» і американської «Крайслер» утворилося ТНК «Даймлер-Крайслер». Скупивши 34% акцій компанії «Міцубісі Моторс» за 2 млрд дол., «Даймлер-Крайслер» вийшла на японський ринок.

Увагу приділено розвитку ринку автомобілів з електричним приводом. Державна програма розвитку внутрішнього ринку автомобілів з електричним приводом (Elektromobilität), затверджена Федеральним урядом у травні 2011 року, передбачає одноразове виділення в період 2012 - 2013 рр.. бюджетних коштів на суму 1 млрд. євро з метою проведення необхідних НДДКР (акумуляторні батареї, електродвигуни, робочі матеріали).

Кінцева мета: збільшити парк електромобілів в країні до 2020 року до 1 млн. одиниць (досягнення даної мети призведе до зниження надходженню податкових платежів і зажадає додаткового коректування витратної частини бюджету).

У високотехнологічному промисловому секторі виробляється 37% валового національного продукту. Собівартість промислової високотехнологічної продукції досить висока, що пояснюється витратами виробництва і високою порівняно з іншими країнами заробітною платою. Найважливіші експортні товари – продукція машинобудування, космонавтики та літакобудування, автомобільної та хімічної промисловості.

У паливно-енергетичному балансі Німеччини частка органічних природних ресурсів склала 82,4%, в тому числі 23,9% - вугілля, 22,8% - природний газ, 35,7% - нафта. Німеччина належить до енергодефіцитних країн: частка імпорту енергоресурсів досягає 75%. При цьому в загальному обсязі споживання нафти частка імпорту досягає 97%, природного газу - більше 80%. З 1990 р. імпорт енергоресурсів виріс на 30%. На частку сирої нафти, імпортованої з Росії та Норвегії, у 2010 р. припадало 56% всього енергоімпорту. Крім того, Німеччина ввозить кам'яне вугілля з Польщі, ПАР, Росії та інших країн. Частка енергії, виробленої за рахунок внутрішніх ресурсів, знизилася в період з 1990 по 2010 р. з 41,7 до 26,7%.

Росія є найбільшим постачальником газу на німецький ринок (35% споживання газу), за нею йдуть Норвегія (27%), Нідерланди (19%), Великобританія та Данія (разом близько 4%). Майже 15% потреби в газі покривається за рахунок власних невеликих родовищ на півночі країни, де щорічно видобувається близько 18 млрд м3 природного газу. Родовища мають складні геологічні структури, що утрудняють видобуток, що вимагає впровадження технології горизонтального буріння. Метою видобутку всередині країни є диверсифікація джерел газу і підтримання поточних обсягів видобутку, оскільки рентабельність видобутку низька.

В обґрунтуванні структури енергетичного комплексу можна виділити три основні цілі, які впливають на його довгострокову стійкість: надійність постачання, рентабельність і екологічність. Головними чинниками, які зумовлюють подальший розвиток промислової структури ФРН, є:

1) зрушення у галузевій та територіальній структурі виробництва, викликані об’єднанням країни та диверсифікацією наукомістких галузей, за показником яких німецькі фірми значно відстають від американських;

2) суттєві зміни у структурі інвестицій, за яких майже 80% капіталовкладень спрямовувалося на заміну обладнання та його модернізацію;

3) традиційно висока якість виробництва та сталість ринків збуту високотехнологічної продукції, яка обслуговувалася широкою мережею сервісних центрів по всьому світі;

4) високий рівень конкурентоспроможності німецьких товарів та довіра споживачів до брендів провідних фірм ФРН;

5) зниження витрат виробництва, яке розпочалося лише у ХХІ ст.;

6) наявність сімейних кланів у промисловості – Siemens, Opel, Bosch;

7) зростання питомої ваги малого та середнього бізнесу, який уже зараз виробляє понад 40% ВВП країни та забезпечує 40% товарного експорту.

У сільському господарстві переважає вирощування зернових, картоплі, овочів, фруктів і винограду. Значна продукція м'ясного і молочного виробництва. В аграрному секторі зайнято близько 3% працюючого населення, в цілому в ньому виробляється лише трохи більше 1% валового національного продукту. Більшу частину сільськогосподарської продукції Німеччина імпортує, і на сьогоднішній день, є найбільшим аграрним імпортером у світі. Асортимент продукції сільського господарства, що випускається є типовим для європейських країн: картопля, пшениця, ячмінь, цукровий буряк. Традиційно розвинутим є тваринництво: розведення великої рогатої худоби, свиней, птахівництво. Незважаючи на невелику частку в ВНП та в чисельності зайнятих, забезпечує потреби країни в продовольстві на 80%, а в споживанні пшениці, цукру, яловичини, сиру, вершкового масла - повністю. У сільському господарстві, як і в промисловості, відбувається концентрація виробництва. Якщо в 1950 р. нараховувалося 1,6 млн. фермерських господарств, то до середини 90-х років їх залишилося 550 тисяч. Підвищилася продуктивність праці. У 1950 р. один фермер «годував» 10 чоловік, а в 90-х роках - понад 80. Проте й до сьогодні типовим для Німеччини залишається середнє за розміром сільськогосподарське підприємство.

Незважаючи на успіх сільського господарства, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства.

За розвитком сфери послуг Німеччина дещо поступається іншим високорозвинутим країнам, хоча вона є домінуючою в структурі господарства країни. Основними галузями є ті, що безпосередньо пов’язані із забезпеченням соціальної складової суспільного відтворення, а саме: освіта, охорона навколишнього середовища, медичне обслуговування, соціальне забезпечення, державне управління, торгівля, транспорт, банківська сфера тощо.

Внесок сфери послуг у валовий національний продукт становить близько двох третин, причому він має явну тенденцію до збільшення. Німецькі банки і страхові компанії відносяться до найбільших у світі, помітно розвивається також сфера торгівлі, комунікацій і транспорту. В окремих районах головна роль належить туризму.

Найбільшу питому вагу мають торгівля і транспорт, в яких зайнято близько 20% сукупної робочої сили. Слід виділити міцні позиції одного з європейських торгових лідерів – компанію «Metro», щорічний торговельний оборот якої становить близько 50 млрд. євро і в якій працює понад 240 тис. робітників і службовців.

Німеччина має розвинуту банківську систему, в якій країна виступає не тільки європейським, а й світовим лідером. Німецька марка, яка тривалий час була другою після долара США резервною валютою в світовій економіці, з 2002 р. замінюється на спільну валюту Європейського Союзу – євро. В 1999 р. була введена фіксована ставка марки до євро у відношенні 1,96 марки за один євро.

Економіка Німеччини в 2011 році залишається стабільною, передбачуваною і характеризується позитивною динамікою росту. Так, приріст ВВП у відносних показниках (до попереднього періоду) збільшився: у I кварталі – на 5,2%, а в абсолютних показниках – 32 млрд. євро, у II кварталі – 3,6%, а в абсолютних показниках – 22,4 млрд. євро. Основним результатом на ринку праці стало зниження офіційного безробіття на 8,2% до 2,9 млн. осіб (раніше – 3,1 млн. чоловік). Рівень безробіття скоротився на 0,6 процентних пунктів до 6,9%. Безробіття в Німеччині стало головною соціальною проблемою. Зростання чисельності безробітних стало помітним уже з середини 80-х років, коли вона становила 2 млн. чол. У 1997 р. безробіття досягло найвищого значення, коли кількість безробітних становила 4,4 млн. чол., або 11,4% працездатного населення. Потім напруження дещо спало: в 1999 р. рівень безробіття знизився до 10,5%, а в 2000 р. – до 9,6%. У 2000 р. чисельність безробіття становила 3,9 млн. чол. Скорочення зайнятості в 90-ті роки відбувалося за рахунок обробної промисловості; зростання кількості робочих місць у сфері послуг не компенсувало загального падіння зайнятості. Крім офіційно зареєстрованих безробітних, ще 2 млн. чол. становлять приховане безробіття, отже, фактичний рівень безробіття досягає 13%.

Реальні доходи населення підвищилися на 2% (номінальні - на 4,1%). Найбільше підвищення сукупних доходів в середньому на 5,3% відбулося в таких галузях економіки як водопостачання, каналізація та прибирання сміття. Середня зарплата в Німеччині (без урахування надбавок) склала 3264 євро на місяць (брутто); в галузевому розрізі: енергопостачання - 4322 євро, банківська і страхова справа - 4315 євро, ІТК - 4299 євро, готельне господарство - 1951 євро).

Інфляція склала у 2011 р. – 2,2% (у 2010 році - 1,1%, в 2009 році - 0,2%, в 2008 році - 2,8%, в 2007 році - 2,3%). Зміна показника інфляції Німеччини представлена у таблиці 2.9 та на рис. 2.16. В якості причин інфляції (один процентний пункт) називаються підвищення цін на енергоносії на 9,5%, у тому числі на автомобільне паливо – на 11,4%, на мазут – 17,4%, на електрику – на 7,6%. Ціни на продукти харчування та безалкогольні напої підвищились на 3,3%, у тому числі на продукти харчування – на 2,7% і безалкогольні напої – на 7,1%. Серед продуктів харчування подорожчали харчові жири і масла (вершкове масло – на 28,2%, маргарин – на 8,4%), молочні продукти (сметана – на 12%, сир – на 7,8%, знежирене молоко – на 6%), риба – на 4,4%, фрукти – на 3,5%; серед безалкогольних напоїв – кава (на 21,7%) і фруктові соки (на 13,6%).

Інфляція в 2012 році склала 2,0%. Середньорічний курс долара США до євро в 2012 році: 1,29 USD = 1 євро. Національний доход склав в 2012 році більш 2 трлн. євро (+1,9% до 2011 року), у т.ч. більш двох третин довелося на оплату праці працівників (+3,6%).

Дефіцит федерального бюджету скоротився з 13,8 млрд. євро в 2011 році до 12,5 млрд. євро в 2012 році, дефіцит регіональних бюджетів – знизився з 11,2 до 9,1 млрд. євро, місцеві бюджети показали в 2012 році профіцит на суму 6,0 млрд. євро.

Прогноз провідних дослідницьких інститутів Німеччини, опублікований у квітні 2013 року: приріст ВВП в 2014 році складе 1,9%.

Виходячи зі збільшення надходження нових замовлень, в основному з Бразилії, Росії, Індії, Китаю, Чилі, Індонезії, Мексики, Колумбії, Польщі, ПАР, Таїланду, В'єтнаму і Туреччини, на підприємства обробної промисловості в середньому на 22%, Мінфін ФРН оптимістично прогнозує приріст валового внутрішнього продукту в 2011 році на рівні 3,6% (нова оцінка на 2012 рік - 1,2%).

Індекс фізичного обсягу виробництва в Німеччині склав 112%, зокрема: - найбільший позитивний ріст: в автомобілебудуванні - 125,3%, металургії - 121%, електротехніці - 117,6%, хімічної промисловості - 117,6%, ІКТ - 116, 2%, машинобудуванні - 110,7%. - Найменший позитивний ріст: у фармацевтиці - 100,6% та харчовій промисловості - 101,8%. - Негативне зростання: у тютюновій промисловості - 85,4%, в коксохімічній і нафтохімічній промисловості - 98,6%.

Зовнішня торгівля Німеччини постійно складається з позитивних сальдо: експорт товарів перевищує їхній імпорт. Темпи зростання товарообороту в 90-ті роки досить високі; так, у 1999 р. експорт збільшився на 5,1, імпорт – на 8,1 %, у 2000 p. – відповідно 13,25 і 10,2%, а в 2005 р. – 7,0 і 8,0%.

В 2008 – 2012 роках сукупний зовнішньоторговельний обіг Німеччини виріс на 262 млрд. євро й досяг 2,4 трлн. євро, у т.ч. товарообіг збільшився на 216 млрд. євро, а оборот послуг – на 45 млрд. євро. Темп приросту обороту послуг виявився на 0,3 процентних пункта (п.п.) вище, ніж темп приросту товарообігу. Передкризовий рівень 2008 року був перевищений з оберту послуг в 2010 році, з товарообігу – в 2011 році; у звітному 2012 році товарообіг виріс менше (на 2,2%), ніж оборт послуг (на 4,3%). У цілому частка товарів у сукупному зовнішньоторговельному обігу в 2008 – 2012 роках незначно скоротилася (на 0,1 п.п., до 83,0%), а частка послуг ледве підвищилася (до 17,0%).

Товарна структура зовнішньої торгівлі Німеччини характеризується високою часткою машин і обладнання як в експорті (50%), так і в імпорті (32%). Серед інших товарів слід назвати продукцію хімічної промисловості (13% в експорті й 9% в імпорті), метали, продовольство й текстиль. В імпорті значна частка належить сировині й паливу. В 90-х роках у структурі експорту Німеччини відбувалися деякі зміни. Якщо в 1990 р. вона посідала перше місце в світі за експортом автомобілів, продукції загального машинобудування, хімічної продукції й текстилю, то в середині 90-х років вона зберегла лідерство тільки за автомобілями і продукцією хімічної промисловості. Німеччина втрачає позиції на світовому ринку високих технологій.

Стійке позитивне сальдо в торгівлі товарами стимулюється розвинутою системою фінансування й страхування зовнішньоекономічної діяльності. Експорт фінансується спеціальними закладами: Товариством кредитування експорту й Кредитним закладом по реконструкції. Зростанню обсягів експорту сприяє висока якість німецьких товарів.

Позитивне зовнішньоторговельне сальдо Німеччини забезпечується майже повністю двома групами – галузями інвестиційних товарів і галузями сировини/матеріалів/напівфабрикатів, причому, перша група беззастережно лідирує (в 2012 році профіцит склав 233,9 і 76,9 млрд. євро відповідно). Негативне зовнішньоторговельне сальдо формується головним чином в енергетиці (105,5 млрд. євро в 2012 році), помітний дефіцит мають групи транспортних і транзитних послуг (8,9 млрд. євро) і сільського господарства (18,7 млрд. євро). Дві групи – галузей споживчих товарів і банківських/страхових послуг – вносять скромний, але стійкий внесок в утвір профіциту (9,3 і 8,1 млрд. євро в 2012 році), а група недиференційованих по галузях товарів і інших послуг – помітний внесок в утвір дефіциту (в 2012 році – на суму 17,0 млрд. євро).

Лідером у зовнішній торгівлі Німеччини є Європа: вона посідає перші місця за всіма показниками, ще й з великим відривом (68,7% обороту, 68,0% експорту, 69,5% імпорту, 57,1% сукупного профіциту в 2012 році).

Головний європейський партнер – Євросоюз, а в рамках ЄС – Єврозона (відповідні набори індикаторів виглядають у такий спосіб: для ЄС – 56,1%, 56,0%, 56,2%, 54,3% сукупного профіциту, для Єврозони – 38,2%, 37,5%, 39,1%, 26,3% сукупного профіциту).

Помітні ролі в німецькій торгівлі відіграють також Азія й Америка. Їхні частки в 2012 році склали відповідно (по обороту й імпорту наведені оцінки у зв'язку з відсутністю точних даних): в обороті – близько 16% і 12%, в експорті – 16,0% і 12,8%, в імпорті – близько 17% і 10%, у сукупному профіциті – 8,5% і 30,1%. Головні партнери на цих континентах – Китай в Азії, США в Америці. Відповідні характеристики зазначених країн в 2012 році такі (по китайських індикаторах обороту й імпорту дані оцінки): близько 6% і 7,9% по обороту; 5,7% і 8,7% по експорту; близько 7% і 7,0% по імпорту; близько 300% дефіциту й 21,1% профіциту. Зовнішня торгівля з Африкою й Австралією/Океанією має невелике значення (показники цих груп уміщаються в діапазоні 1 – 4%).

Стан інвестиційної активності в січні - серпні 2011 року (одна з причин для зниження офіційного прогнозу в жовтні 2011 року зростання ВВП у 2012 році на рівні 1,8%) характеризується такими даними: - реальний сектор: приплив у ФРН прямих іноземних інвестицій зменшився до 4,1 млрд. євро, тобто на 80%; сума прямих німецьких зарубіжних інвестицій знизилася на 60%, тобто з 67,8 до 26,6 млрд. євро; - фінансова сфера: приплив у ФРН портфельних іноземних інвестицій склав 147 млрд. євро, тобто виріс в 7,6 рази; сума портфельних німецьких зарубіжних інвестицій, навпаки, скоротилася на 33,4% до 26,5 млрд. євро.