В чому полягає різниця між пізнавальною стратегією емпіризму та раціоналізму?

Які соціально-економічні та культурні фактори підготували виникнення філософії в Давній Греції?

Билет 21.

1.Назвіть авторів відомих афоризмів:

а) «Все тече, все змінюється» Геракліт

б) «Бог умер! … Ми його вбили — ви і я!» Ніцше

в) «Дій так, щоби завжди ставитися до людей як до мети і ніколи як до засобу» І. Кант

2. а)До основних принципів діалектики належать: зв’язку;розвитку

б) До форм наукового пізнання належать: проблема;гіпотеза;теорія.

У соціальному розвитку давньогрецького суспільства виділяють два періоди. Перший (гомерівська Греція), який тривав XII—VI ст. до н. е., характеризувався пануванням землеробської аристократії, патріархальними родовими відносинами. Те суспільство багатьма рисами було схоже на європейське ранньофеодальне. На другому етапі, який розпочався в VI ст. і тривав до початку нашої ери, активно розвивалися ремесла, товарно-грошові відносини, набула широкого застосування рабська праця в усіх сферах виробництва. В політичному житті змагалися аристократія та демократія (торгово-ремісничі прошарки міста), що спричинило поступове відсторонення аристократії від влади.

Особливий вплив на її формування справила полісна демократія. Вона підготувала появу вільної особи, інтелектуальної свободи і, зрештою, сформувала особу як суб'єкта філософського мислення. Особливості суспільних відносин у полісах здійснили вплив на формуванння основної проблеми, яка хвилювала давньогрецьких мислителів, — проблеми відношення загального і одиничного.

Одной из причин возникновения философии является возникновение древнегреческого рабовладельческого общества, рабовладельческой демократии, когда каждый свободный гражданин мог принять участие в формировании государственной власти, быть избранным на государственную должность.

Философия формируется как особая форма духовного производства, духовной мыслительной деятельности, целью которой, с одной стороны, является преодоление религиозно-мифологического представления мира, а тем самым, выработки научного объяснения мира, а с другой стороны - как средство формирования культуры мышления, т.е. способности к логически аргументированному мышлению, необходимому во всех сферах общественной деятельности человека. В чем особенность, специфичность философии, как формы культуры

Обидва напрями вирішували проблеми побудови саме теорії, але представники емпіризму, з одного боку, розробляли теорію досвідного пізнання, з іншого ж — намагалися вирішити проблему побудови наукової теорії як такої, взявши за вихідний пункт людський досвід. Раціоналісти ж відповідно вихідним пунктом побудови наукової теорії розглядали не досвід, а “природне світло людського розуму”, раціональне начало, зосереджуючи свої зусилля на розробці теорії раціонального пізнання.

Обидва ці напрями в ході подальшого пізнавального процесу виявили свою абстрактність і однобічність. Однобічність зумовлена передусім абсолютизацією кожним із цих напрямів ролі одного з джерел людського знання і абстрагуванням від іншого чи принаймні його недооцінкою. Емпіризм гіпертрофує значення чуттєвого індивідуального досвіду у пізнанні, залишаючи в тіні раціональне начало останнього. Раціоналізм же, навпаки, нехтує пізнавальними можливостями людського досвіду і перебільшує роль інтелектуальних начал. Однобічність і емпіризму, і раціоналізму виявилась також у нерозумінні ними значення людської предметно-перетворюючої життєдіяльності як основи і рушійної сили пізнання. У раціоналізмі відрив пізнання від життєвого світу людей виявився наочніше. Цей самий недолік характерний, однак, і для емпіризму. Адже чуттєвий досвід індивіда, на якому грунтується емпіризм, — лише одна, до того ж неосновна, форма життєдіяльності. Перебільшуючи ж її роль, емпіризм тим самим протиставляє її всім іншим різновидам практичної життєдіяльності людей, стає неспроможним зрозуміти значення останньої в цілому.

Дата добавления: 2014-12-25